«2:40. Паралелі» – пошуки спільного між Чернівцями та Маріуполем
За тисячу кілометрів від рідного дому переселенці шукали у Чернівцях, місті, що їх прихистило, спільне із Маріуполем. Це друга екскурсія – «2:40. Паралелі» зі згадкою про місто Марії. Подібні прогулянки одночасно відбулись у Черкасах та німецькому місті Трір. Такий цикл організований за ініціативою «М.ЄХАБ» та культурної спільноти Маріуполя.
Схожого більше, ніж здається
На годиннику 2:40 або ж 14:40, якщо відлік вести за 24-годинним форматом. На сходах біля розп’яття на площі Пресвятої Марії вже зібралося до двох десятків людей. Усі вони – переселенці з Маріуполя, які нині живуть у Чернівцях. За тисячу кілометрів від рідного дому вони шукатимуть спільне між двома українськими містами під час другої екскурсії «2:40. Паралелі».
«Ми згадуємо наші цікавинки – історичні, культурні, архітектурні об’єкти і знаходимо щось спільне, щось таке, що єднає нас, українців, у різних куточках нашої країни. Чому такий дивний час початку екскурсії – 2:40? Це пов’язано з останньої круглою датою в історії нашого міста, яку ми відзначали – 240-річчя Маріуполя. Останній ювілей, який ми зустріли у своєму місті і це відбувалося красиво, масштабно. Це було у 2018 році», – зазначила Наталія Арусланова, кураторка напрямку «Культура» центру «ЯМаріуполь» у Чернівцях, яка провела екскурсію.
Попередню зустріч як раз закінчили саме на площі Пресвятої Марії у Чернівцях, тож й починають нинішню звідси. Тут був споруджений і діяв православний храм на честь Успіння Марії протягом XVII-XVIII століття. Будівля була дерев’яна та з часом прийшла у занедбаний стан. Храм перенесли в передмістя Чернівців. Пагорб, на якому він стояв, зрівняли, перенесли кладовище, що було поруч. Пам’ятним знаком позначили місце, де був вівтар храму.
Перша церква на території Маріуполя також була дерев’яною. Її заклали у 1778 році, коли розпочиналася розбудова міста, та звели на честь Марії Магдалини. Як і у Чернівцях, будівля прослугувала близько 100 років. І третя паралель – на місці знесеної споруди також поставили пам’ятну капличку, а пізніше неподалік від того місця збудували новий храм з червоної цегли. Розташували його між сучасним Донецьким академічний драматичний театр Маріуполя та сквером. Будівництво тривало близько 30 років. Храм діяв нетривалий час, оскільки був відкритий наприкінці XIX століття, а при владі більшовиків його знесли. Під час реконструкції театрального скверу знайшли частину фундаменту однієї з капличок, яка розташовувалась неподалік від церкви. Це накрили захисним куполом, аби зберегти пам’ять, а поряд зробили макет самого храму.
На площі Пресвятої Марії у Чернівцях розташовувалося перше облаштоване ще за часів Османської імперії перше джерело води міста. Його назвали турецькою криницею. У 2008 році до 600-річчя міста площу Пресвятої Марії реконструювали. Криницю оздобили мармуром, а резервуари з водою накрили.
А от у Маріуполі централізоване водопостачання пов’язано з архітектором Віктором Нільсеном. Саме за його проєктом спорудили перший водогін, який забезпечив водою 2/3 міста. У 1910 році з’явилася водонапірна вежа. У сучасний час її реставрували та зробили там креативний простір «Вежа», де проходили різні культурні події.
Мурали Чернівців та Маріуполя
Від площі Пресвятої Марії маріупольці рухаються вулицею Сагайдачного. Шини автівок та автобусів гучно шурхотять бруківкою, тож деякий час усі йдуть мовчки. Наступна зупинка – алея муралів. Її створив чернівецький художник Микита Слем. Тут портрети як відомих українців – Андрія Шевченка, Кузьми Скрябіна, Ліни Костенко, так і світових знаменитостей – Сальвадора Далі, Мерилін Монро та Франца Йосифа.
І авжеж тут маріупольці згадали про мурали свого міста. Два знаменитих – «Мілана» та «Назустріч щастю», які знищили російські окупанти. Менш відомі, але цікаві показує на фото Наталія Арусланова. Мурал «Дівчина-море та корабель», що з’явився у 2016 році та прикрашав стіну біля головного входу Азовського судноремонтного заводу. Його автори – маріупольські художники Олександр Писарчук та Дмитро Вовк. Мурал «Рукавичка» створив японський художник Міязакі Кенске у 2017 році на школі № 68, що на Східному. У січні 2015 року заклад постраждав під час ворожого обстрілу.
Після спогадів про мурали рідного міста маріупольці рухаються далі – на перетин вулиць Сагайдачного та Садовського – там спиняються навпроти Головної синагоги Буковини. Її побудували наприкінці ХІХ століття. Під час Другої світової війни тут проводилися служби, але за часів радянської окупації її закрили. У 2011 році синагогу реконструювали і нині вона діє.
Велика синагога у Маріуполі була зведена у 1893 році поруч з краєзнавчим музеєм, хоч була і не першою у місті. За радянських часів, як і у Чернівцях, також була зачинена. Через недбале ставлення у 1987 році під час сильного снігопаду обвалилася покрівля, нині від неї залишився один фасад. У 2021 році була розроблена документація, аби синагогу віднести до складу пам’яток архітектурного місцевого значення. За програмою велика реставрація на 2022-2023 роки була запланована реконструкція будівлі, до якої так і не приступили.
Біля Головної синагоги Буковини завершується друга екскурсія «2:40. Паралелі». Тепер наступна починатиметься саме звідси. Шукатимуть схоже між двома містами 20 травня на День Європи. Тоді говоритимуть про національні особливості регіонів.
Ірина Мартинова
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!