Скриня з рукоділлям. Переселенка з Донецька і заробляє, і відпочиває хенд мейдом

Майже шістдесят людей з Донеччини, Луганщини, Харківщини та інших постраждалих регіонів, яких війна змусила виїхати зі своїх домівок, знайшли прихисток у селі Михайлівка Диканського району Полтавської області. Тут, в одному з корпусів Полтавського навчально-реабілітаційного центру облаштували місця для проживання переселенців. За сприяння благодійних організацій створили належні побутові умови, а також допомагають їм оговтатись від пережитого та налагодити нове життя. Нещодавно благодійний фонд «Право на захист» за сприяння UNHCR Ukraine – Агентство ООН у справах біженців в Україні облаштував у прихистку кімнату, в якій мешканці зможуть проводити зібрання, працювати за комп’ютерами, грати в настільні ігри, відпочивати.

Підтримка матеріальна та моральна 

Команда фонду «Право на захист» – часті гості цього центру, тому добре знають потреби його мешканців. Саме за їхньою ініціативою вирішили створити цей багатофункціональний простір. Коли розпочався ремонт приміщення, люди активно брали участь у процесі. В день урочистого відкриття коворкінгу, малі й дорослі постояльці одразу освоїлися в ньому та знайшли собі заняття за інтересами.

Окрім презентації нової кімнати, представники фонду влаштували для постояльців шелтеру свято. Разом з дітьми та дорослими грали в настільні ігри, провели інтерактивні вікторини та організували фотосесію від професійної фотографині. Людей знімали на фото як поодинці, так і родинами. Усі охоче та із задоволенням позували перед камерою. Потім кращі світлини роздрукують та подарують їх власникам. А загальне фото розмістять на стіні нової кімнати.

Вікторія взяла участь у фотосесії разом з мамою та онуками. Родина виїхала зі Слов’янська торік у квітні. Умови проживання у шелтері та ставлення персоналу їх цілком задовольняють. Жінка каже, що багато чим допомагають благодійні організації. Ця кімната, яку облаштував фонд «Право на захист», стане в пригоді як для навчання, так і для розваг, активних ігор та відпочинку дорослих і дітей.

«Ми тут як у санаторії»

«Моя мама лежача, брат сліпий, тож коли у березні минулого року почалися постійні обстріли нашого селища, я не знала, що мені робити. За них дуже переживала, бо не могла залишити, та водночас не уявляла, як зможу перевезти їх до іншого місця. Зрештою чоловік знайшов перевізника, і так великою родиною ми виїхали на Полтавщину. Трохи раніше у сусідньому селі оселилася моя сестра, вона й порекомендувала цей прихисток. Нам тут дуже подобається. Є всі умови для проживання – простора кімната, санвузли, душові, пральня, кухня. Хоча нас годують обідами, ми можемо також самі собі готувати їжу. Ми тут як у санаторії. Нам навіть дали постільну білизну, бо коли ми тікали з дому, то майже нічого з собою не взяли. Дуже допомагають благодійні організації, які регулярно навідають нас та привозять все необхідне», – розповіла Людмила, переселенка з Райгородка, що на Донеччині.

Жінка говорить, що в них склався дружній колектив. По черзі чергують, наводять лад у місцях загального користування. Чим можуть, допомагають один одному. Разом проводять вільний час та працюють на присадибній ділянці, що є на території закладу. Навесні посадили квіти у дворі, облаштували клумби. Тепер доглядають за рослинами. За період, що люди живуть у прихистку, багато хто знайшов роботу.

«На даний час у нашому центрі живуть 58 внутрішньо переміщених осіб, з них восьмеро – це діти. Ми хочемо створити їм «домашні» умови проживання, щоб вони не відчували дискомфорту. Єдина відмінність, що в нас кімнати окремі, а санвузли та душові спільні, але розділені для жінок та чоловіків. Ми намагаємось забезпечити наших жителів всім необхідним, бо розуміємо, що люди  виїжджали зі своїх домівок без нічого. Для цього ми робимо все, що в наших можливостях, а також залучаємо благодійні організації, які надають допомогу для створення належних побутових умов», – зазначила Зоя Василівна, заступниця директора Полтавського навчально-реабілітаційного центру.

Благодійники підтримують ініціативи переселенців 

У кімнаті встановлені два ноутбуки, проведений wi-fi, тому за потребою можна попрацювати в інтернеті. Також є сканер і принтер, щоб копіювати чи роздруковувати документи. Дорослі та діти можуть використовувати пристрої для роботи та навчання, а у вільний час – розважатися настільними іграми.

«Сьогодні ми відкрили багатофункціональний простір для роботи, розвитку та відпочинку мешканців цього центру. Зазначу, що тут живуть  дуже активні люди, які бажають покращувати умови у своєму тимчасовому прихистку. Спочатку вони створили ініціативну групу, яка від імені всіх ВПО представляє їхні інтереси. Першою потребою, з якою група до нас звернулася, було саме облаштування приміщення, де можна спілкуватись між собою та з керівництвом закладу. Пройшло зовсім небагато часу, як задум був втілений у життя», – підкреслила Анастасія Лукомська, керівниця напряму координації місць компактного перебування вимушених переселенців БФ «Право на захист».

Представники БФ «Право на захист» та УВКБ ООН на відкритті коворкінг-простору

За цим напрямом БФ «Право на захист» займається покращенням побутових умов, дрібними ремонтами, закупівлею побутової техніки, меблів для місць компактного проживання переселенців. Також опікується питаннями інформування та інтеграції переміщених осіб у приймаючі громади, щоб люди почувалися комфортно, були обізнані щодо наявних послуг у громаді. Нині у Полтавській області під опікою фонду знаходиться 26 місць компактного проживання переселенців (МКП). Завдяки партнерству з УВКБ ООН реалізується цей програмний напрямок.

«Статус внутрішньо переміщеної особи ніяк не зменшує прав людей. Тому такі ініціативи, як наразі реалізує «Право на захист», це те, до чого прагне Україна та міжнародні організації, зокрема – Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Адже кожна людина, яка вимушено покинула свій дім, повинна мати всі умови, що були в неї раніше. Сподіваюсь, ви будете активно використовувати цю кімнату й надалі співпрацюватимете з нашими партнерами, щоб покращити своє перебування у цьому місці», – наголосив Тарас Захаров, польовий асистент Полтавського офісу УВКБ ООН.

Свято відкриття коворкінг-простору завершилося спільним обідом та врученням всім мешканцям шелтеру приємних подарунків.

Світлана Денисенко

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Впродовж понад пів року Бахмут є однією з найгарячіших точок на мапі, тут точаться запеклі бої. Мешканці громади, які через війну виїхали до більш безпечних регіонів, нині розкидані по різних областях України. Попри те, їм намагаються надавати необхідну підтримку. Для цього Бахмутська міська військова адміністрація організувала по всій країні центри та осередки для внутрішньо переміщених осіб саме з Бахмутської громади.

Такі центри вже працюють у Дніпрі, Одесі, Києві, Харкові, Кривому Розі, Жовтих Водах та Костянтинівці. Тут переселенці можуть отримати гуманітарну допомогу та консультації від фахівців. Один з таких центрів працює у Полтаві. Він має назву «З Бахмутом у серці». Нині у полтавському хабі зареєстровано майже 900 сімей, в яких близько 500 дітей. Це внутрішньо переміщені особи з Бахмутської громади, які нині живуть у Полтаві та Полтавській області. Центр веде реєстр ВПО з Бахмутської громади. При заповненні гугл-форми громадяни вказують свої потреби.

Люди тягнуться один до одного

Центр підтримки «З Бахмутом у серці» – це не просто місце, де видають гуманітарну допомогу або консультують, тут люди єднаються, товаришують, відшукують знайомих, спілкуються та підтримують один одного.

«Мешканці нашої громади, які виїхали, у більшості знаходяться у вкрай важкому становищі. Крім матеріальної складової, бо люди втратили роботу та дохід, додається розпач через втрачений дім, рідне місто. Люди не знають, що з ними буде далі – де жити, як утримувати себе та родину, як піднімати на ноги дітей. Перебувати у статусі ВПО теж несолодко. До прикладу, переселенці з невеличкими доходами, які живуть у закладах освіти, невдовзі мають звільнити приміщення. Вони не знають, куди їм діватися. Тільки-но якось облаштувалися у тимчасовому прихистку, як потрібно шукати щось інше. А за які гроші? Багатьом ледве на їжу вистачає. Ось і йдуть до нас», – розповіла Надія Чистякова, керівниця полтавського Центру підтримки «З Бахмутом у серці».

Людям важливо бути не на самоті у скрутні часи. Приходячи до центру, люди бачать, що не залишені сам на сам, що про них турбуються, намагаються допомогти.

«Нині влада та мешканці знаходяться в однаковому становищі. Ми всі залишилися без житла та з невизначеними перспективами. Втім, спілкуючись з людьми, ми чуємо, що всі хочуть повернутися додому. Хоча знають, що їхніх помешкань вже не існує, як фактично не існує і самого міста. Однак, сподіваються на закінчення війни та відбудову рідного Бахмута», – зазначила Надія Чистякова.

 

Консультації та спілкування

Наталя Волоховська, спеціалістка соціальної служби Бахмутської МВА, теж працює в полтавському центрі. До неї звертаються за консультаціями з питань призначення та виплат всіх видів соціальних допомог, надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

На прийом до Наталі Волоховської прийшла переселенка з Бахмута Лариса. Рік тому вона разом з сином та невісткою залишила рідне місто. Спочатку оселилися на Черкащині, потім син знайшов роботу у Києві та поїхав туди, а жінка перебралася у Полтаву до племінниці, яка теж є переселенкою.

«Я прийшла до центру, щоб спитати про грошову допомогу, бо мені потрібне дороге медичне обстеження та ліки. Та й просто хотілося поспілкуватись з земляками. Мені дуже приємно, що тут, у Полтаві, є трішечки Бахмута, де люди можуть на рівних говорити один з одним, бо всіх спіткала одна біда», – поділилася пані Лариса.

 

Гуманітарна допомога та активності для переселенців Бахмутської громади

У центрі «З Бахмутом у серці» переселенці отримують гуманітарну, психологічну, юридичну допомогу, а також беруть участь у заходах для дорослих та дітей. Для цього фахівці осередку залучають до співпраці різні благодійні фонди та громадські організації.

Нещодавно співробітники Благодійного фонду «Право на захист» провели прийом заявок на грошову допомогу від UNHCR Ukraine – Агентство ООН у справах біженців в Україні. Це 2220 гривень щомісячно на особу протягом трьох місяців. Також юристи фонду безплатно надають правову допомогу.

У травні понад 800 сімей вимушених переселенців з Бахмутської громади, які тимчасово проживають у Полтаві та Полтавській області, у центрі отримали продуктові набори.

Від Гуманітарної місії «Проліска Полтава» переселенці отримали новий одяг. Для людей, які вимушені були виїжджати у більш безпечні регіони з мінімальною кількістю речей, це дійсно необхідна допомога.

За ініціативи освітнього осередку центру «З Бахмутом у серці» для дітей та дорослих організували відвідування літературно-меморіального музею Івана Котляревського. Учасники завітали до садиби, в якій в 1769 році народився, а потім жив та творив полтавський письменник, довідалися чимало нового про історію створення славнозвісної «Енеїди» та про історію Полтави.

Діти малюють Перемогу

Багато активностей, що впроваджує освітній осередок, спрямовано на дітей. За сприяння дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) від ГО «Всеукраїнська організація «Клас» були отримані набори для розвитку.

«Величезна валіза канцелярського приладдя та ігор стане в нагоді для педагогів Бахмутської громади, які зможуть творчо, змістовно та цікаво проводити різні розвиваючі заняття з дітьми, майстер-класи, творчі майстерні, рухливі ігри та пізнавальні настільні», – повідомили освітяни.

Напередодні Дня пам’яті та примирення маленькі мешканці Бахмута ознайомилися з темою Другої світової війни. Діти дізналися про події тих часів, хтось пригадав історії, котрі розповідають у родині. Не обійшлося й без порівнянь з сьогоденням. Захоплюючим стало виготовлення символу вшанування загиблих – червоного маку.

Героїзм та жертовність у Другій світовій війні нагадують про те, як легко втратити мир і як важко його повернути. Дітей долучили до акції «Намалюй Перемогу» на підтримку захисників України. Діти різного віку малювали своє бачення перемоги та миру. Їхні роботи із щирими побажаннями передали захисникам, які перебувають у Полтавському військовому шпиталі.

Центр підтримки «З Бахмутом у серці» знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. В. Козака, буд. 5. Працює осередок з 9:00 до 14:00, субота та неділя – вихідні.

Інформують мешканців громади щодо діяльності осередку через Telegram-спільноту.

Світлана Денисенко

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Кар’єрний хаб «ВОНА хаб» допомагає знайти роботу жінкам, які опинилися у складних життєвих обставинах. За вісім місяців роботи до хабу звернулося понад 600 жінок і дівчат з питанням допомоги у пошуку роботи, багато з них були працевлаштовані. У фокусі уваги підрозділу – жінки-переселенки, постраждалі від домашнього та гендерно зумовленого насильства, жінки з інвалідністю, багатодітні.

«ВОНА хаб» – це проєкт, що реалізується Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні за фінансової підтримки Бюро гуманітарної допомоги USAID (BHA). В Ужгороді партнером проєкту є громадська організація «Неємія».

«Символічна назва – «ВОНА» – це абревіатура з чотирьох слів: вільна, окрилена, незалежна, амбітна. У хабі жінок вчать, як стати вільною, віднайти в собі сили, щоб змінити життя на краще. Це окриляє та вселяє впевненість. Допомагають опанувати нову професію або підвищити кваліфікацію, що допомагає стати незалежною як від обставин, так і фінансово. Втім не зупинятись на досягнутому та мати амбіції для зростання», – пояснила Леся Бондаренко, менеджерка з комунікації і зв’язків з громадськістю ГО «Неємія».

Історії успіху клієнток «ВОНА хаб»

Знайти роботу переселенцям у незнайомому місті не проста справа. Тим паче якщо економіка регіону відрізняється від тієї, звідки приїхали люди. Не є винятком і Закарпатська область, яка прийняла близько 400 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Час плине, війна не закінчується, тож люди намагаються у нових громадах почуватися впевнено та прагнуть фінансової незалежності. Дуже добре, коли є фахівці, які допомагають здійснити кар’єрні мрії. В ужгородському підрозділі «ВОНА хаб» розповіли декілька історій жінок-переселенок, якім знайшли гідну роботу.

Пані Людмила – двічі переселенка. У 2014 році мусила залишити рідний населений пункт у Донецькій області і переїхати з родиною до Харкова. Торік свій дім довелося покинути знову, а разом із ним і роботу, і навчання. Людмила за фахом юристка, працювала в адвокатському бюро, паралельно вступила в аспірантуру та займалась викладацькою діяльністю. Війна зруйнувала всі плани. Жінці довелося розпочинати на новому місці все заново.  

Клієнтка «ВОНА хаб» Людмила на новому робочому місці

В Ужгороді Людмила спочатку доєдналася до лав волонтерів, однак розуміла, щоб вижити потрібно заробляти гроші. Як раз влітку минулого року відкрився кар’єрний «ВОНА хаб». Жінці запропонували вакансію головного адміністратора у приватному готельно-ресторанному комплексі. Її досвід роботи з людьми став у пригоді на новому місці роботи. Однак на цьому Людмила не зупиняється. За пропозицією кар’єрних радниць «ВОНА хаб» пройшла курси з просування реклами у соціальних мережах та навчилась працювати у графічному редакторі «Canva».

Ще одна колишня клієнтка – Алла Лисенко – стала кар’єрною радницею «ВОНА хабу» в Ужгороді. До війни жінка працювала в Харкові в Пенсійному фонді, згодом змінила напрямок діяльності та розпочала власну справу фотографині. 

«Це була праця за покликанням, саме той випадок, коли хобі перетворилося на роботу мрії. На жаль, війна поставила мій бізнес «на паузу», тому я тут», – розповіла Алла.

Переселенка з Харкова Алла Лисенко до війни розпочала власний фотобізнес

В Ужгороді жінка звернулася до «ВОНА хаб» по допомогу у працевлаштуванні, пройшла співбесіду, після чого їй запропонували роботу кар’єрної радниці. Досвід спілкування з людьми, власний успішний приклад, бажання підтримувати інших переселенок, допомагають Аллі Лисенко розуміти жінок, які звертаються до неї у пошуку роботи.

Вчителька музики Олена тяжко переживала переселення. В Ужгороді довелося розв’язувати проблеми з житлом, влаштуванням дітей до школи та дитсадка, а самій – шукати роботу. Переглядання сайтів з працевлаштування, соцмереж не давали результатів. А коли звернулася до «ВОНА хаб», майже одразу знайшла підходящу вакансію в одній з ужгородських шкіл. Тепер Олена почуває себе впевнено, працюючи за фахом. Час від часу відвідує «ВОНА хаб», щоб поспілкуватись з іншими клієнтками та розповісти свою історію успіху. 

На зустрічі з клієнтками хабу Олена тішить присутніх грою на піаніно

Етапи успішного працевлаштування

«Ми працюємо над тим, щоб жінки вразливих категорій отримували фінансову спроможність через розвиток свого професійного потенціалу. Кожну клієнтку, яка до нас звертається, зустрічають кар’єрні радниці. Вони реєструють жінку, розпитують про життєві обставини, дізнаються про її фах, досвід роботи та про те, чим вона хотіла б займатись. Потім можуть одразу запропонувати роботу, якщо є підходяща вакансія, або далі супроводжують клієнтку на всіх етапах пошуку роботи чи започаткування власного бізнесу», – розповіла Леся Бондаренко, менеджерка з комунікації і зв’язків з громадськістю ГО «Неємія».

Кар’єрні радниці хабу допомагають скласти резюме, пройти співбесіду, створити бізнес-план, заповнити заявки на отримання грантів. Також є можливість відвідати професійні курси, які допоможуть здобути нові знання, навички чи навіть професію. У хабі передбачена і психологічна підтримка.

Один з недавніх кейсів – курс «Професійна бровістка», який опанували вісім клієнток «ВОНА хаб». Окрім теорії, фахівчині ужгородського салону «Tata Beauty Academy» влаштували учасницям інтенсивні практичні заняття. По закінченні навчання жінки отримали сертифікати та стартові набори бровісток, що дозволять почати працювати у цій галузі. Аналогічним чином, у поєднанні теорії та практики, відбулися курси навчання масажу. 

Учасниці курсу «Професійна бровістка» попрактикувалися на моделях

Курс «Ліфтинговий масаж обличчя»

Для тих, хто хоче започаткувати власну справу, «ВОНА хаб» пропонує тематичні лекції та тренінги за такими темами: «Базовий бухгалтерський облік засобами Microsoft Excel», «Власний бізнес: оподаткування та звітність», «Електронний кабінет платника податків», «Ведення звітності фізичної особи-підприємця» тощо.

Тренінги з ведення власного бізнесу в ужгородському «ВОНА хаб»

Доволі часто «ВОНА хаб» запрошує клієнток пройти тест-драйв професії, тобто ознайомитись з тією чи іншою спеціальністю безпосередньо на виробництві, де є вакансії. Нещодавно відбувся тест-драйв медичних професій – медсестри, лаборантки, адміністраторки медичного закладу. На тест-драйві професії «Піцейола» жінок ознайомили з тонкощами випікання піци. Також влаштували екскурсію одним з виробництв, яке працює в Ужгороді – ТОВ «Ядзакі Україна».

Здоров’я фізичне та ментальне

Крім допомоги з працевлаштуванням, у «ВОНА хаб» дбають про здоров’я жінок. Мережа лабораторій «Астра-Діа», яка є партнером кар’єрного хабу, започаткувала цикл лекцій про жіноче здоров’я. Зокрема, говорять про вплив на організм хронічного стресу, загострення хронічних хвороб та важливість вчасного звернення до лікаря.

Не менш важливим є ментальне здоров’я жінок. Аби подолати наслідки тривалого стресу, у «ВОНА хаб» пропонують клієнткам групові та індивідуальні зустрічі з психологами або заняття з арттерапії.

На заняттях з нейрографіки жінки працюють зі своєю підсвідомістю за допомогою малювання

Кар’єрний хаб «ВОНА» працює в Ужгороді з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 18:00 за адресою: площа Поштова, 4б. Запис на консультацію за номером телефону: 093-710-51-52 або в особистих повідомленнях через сторінку ВОНА хаб. Ужгород.

Фото: ВОНА хаб. Ужгород

Світлана Денисенко

Матеріал підготовлено ГО “Антикризовий медіа-центр” в межах проєкту “Сприяння евакуації населення з територій ведення  активних бойових дій шляхом висвітлення теми  соціальної інтеграції ВПО до життя в цільових  приймаючих громадах України” за підтримки програми «Стійкість», яка упроваджується Фондом Східна Європа у консорціумі  неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини,  Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом  Європейського Союзу.

Думки, викладені у цьому матеріалі, не обов’язково відображають позицію організацій-партнерів консорціуму та Європейського Союзу.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Небайдужість, взаємопідтримка, розвиток – так можна охарактеризувати роботу громадської організації «Територія успіху» у Кропивницькому. Від самого початку повномасштабного вторгнення організація зосередилася на підтримці внутрішньо переміщених осіб. Кіровоградщина прихистила близько 90 тисяч людей, які тікали з охоплених війною регіонів. Нині в область продовжують прямувати евакуаційні потяги з Донеччини. Тож переселенців додається.

«Територія успіху» є одним з найпотужніших волонтерських хабів в регіоні, який допомагає вимушеним переселенцям. Робота ведеться за декількома напрямками. По-перше, це матеріальна допомога, а по-друге – підтримка, спрямована на інтеграцію нових мешканців у життя громад, що їх прихистила.    

 

Виконавча директорка ГО «Територія успіху» Інга Дуднік (в центрі) разом з колежанками на початку великої війни

Від захисту прав до захисту життя людей        

Громадську організацію «Територія успіху» створили у Кропивницькому ще у 2008 році. Тоді ГО діяла як правозахисна спілка, спрямована на утвердження принципів демократії, верховенства права та дотримання прав людини. Очолює організацію Інга Дуднік. Нині вона змогла об’єднати спільною ціллю десятки людей, більшість з яких – переселенці. Звернувшись до організації по допомогу для себе, люди приєднуються до лав волонтерів і починають допомагати іншим, таким як вони самі. Представники громадської організації «Територія успіху» стали працювати з внутрішньо переміщеними особами ще після першого вторгнення росії в Україну у 2014 році.

«До Кропивницького почали прибувати переселенці, які потребували правової підтримки. Ми надавали їм юридичні консультації з питань трудових стосунків, сімейного права, пенсійного забезпечення, прав власності на нерухоме майно, що залишилося на окупованій території тощо. Також надавали гуманітарну допомогу одягом, побутовими речами та їжею. Крім того, майже одразу ми замислилися над тим, що людям потрібно допомогти стати фінансово спроможними», – розповіла Інга Дуднік.

Тоді, за підтримки Міжнародної організації з міграції, понад 70 людей з-поміж ВПО пройшли професійне перенавчання, бізнес-тренінги та отримали обладнання для започаткування власної справи.

Велика війна, великі виклики

«Передчуття великої війни було, але ніхто не знав, коли це станеться. 24 лютого вранці команда нашої організації зібралася в офісі. Всі без вагань вирішили, що маємо щось робити. Перед усім подбали про документи, в яких були списки активних людей та наших партнерів. Зібрали їх і вивезли в надійне місце, бо не можна було допустити, щоб вони потрапили до ворога. Майже одразу обрали для себе направлення нашої діяльності – влаштування та допомога переселенцям, які масово прибували на Кіровоградщину та безпосередньо у Кропивницький», – зазначила виконавча директорка ГО «Територія успіху» Інга Дуднік.

У соцмережах розмістили оголошення про те, що допоможуть з розміщенням людей, які прямують через Кропивницький до західних областей. Пані Інга згадує, що в ті дні були тисячі дзвінків. Навіть телефон не витримував такого навантаження, втім команда організації продовжувала працювати. Транзитних переселенців розселяли по приватних квартирах, по церквах, по громадських центрах.

«В той час ми трохи підмінили місцеву владу, яка була не в змозі впоратися з таким навантаженням. В перші тижні війни ми допомогли тисячам переселенцям знайти тимчасовий прихисток, перепочити, оговтатись від пережитого та спланувати подальші дії. Хтось з них прямував далі, а хтось залишався у Кропивницькому», – розказала Інга Дуднік.

Саме тоді в організації вирішили відкрити на базі «Території успіху» гуманітарний центр з такою ж назвою. На той час в команді працювало всього п’ятеро волонтерів. Утім невдовзі штат добровільних помічників поповнився. Працювати в центр прийшли актори місцевого театру, журналісти, бібліотечні та музейні робітники.

«Одразу до благодійної справи підключилися мої колежанки з різних регіонів України та міжнародні організації, з якими ми працювали до великої війни. Купували та надсилали нам необхідні товари або перераховували гроші, на які ми самі купували все необхідне для переселенців. З 11 березня наш Гуманітарний центр почав видавати людям продуктові набори, одяг, взуття, засоби гігієни, підгузки, дитяче харчування», – перелічила пані Інга.

Велика увагу приділяють забезпеченню необхідними речами   дітей

Деякі люди, які зверталися по гуманітарну допомогу, почали просилися на роботу до центру. Переселенці розуміли, що це безоплатно, але були згодні стати волонтерами, аби тільки не сидіти вдома та бути корисними. Завдяки добровільним помічникам Гуманітарний центр в певні місяці налічував до 150 людей, з яких 90% – це вихідці з зони бойових дій. 

«Як почуваються в Кропивницькому внутрішньо переміщені особи?»

Минув рік великої війни, але роботи у Гуманітарному центру «Територія успіху» не поменшало. Крім вирішення першочергових потреб переселенців, які продовжують прибувати на Кіровоградщину, волонтерам доводиться розв’язувати безліч інших питань. Так започаткували проєкт «Як почуваються в Кропивницькому внутрішньо переміщені особи?». Його реалізують за декількома напрямками. Один з них – робота з органами місцевої влади, які надають соціальні послуги внутрішньо переміщеним особам. Це й отримання довідок ВПО, поновлення виплат, оформлення соціального статусу тощо. Інга Дуднік підкреслює, що в цих питаннях необхідно мати зворотний зв’язок з отримувачами послуг. Тобто діяти за принципом «не робить для нас без нас».

Не менш важливим напрямком є соціалізація нових мешканців в громади. Як дітям, так і дорослим не вистачає «живого» спілкування. Малечу запрошують на різноманітні заходи, підліткам влаштовують змагання з настільних ігор. Дорослі із задоволенням збираються на заняття психологічного театру, кавові посиденьки, грають у трансформаційну гру «Ліла Чакра».

«На цих зустрічах важливим є те, що люди спілкуються не на тему своєї вразливості, не зациклюються на проблемах, а навпаки – об’єднуються за інтересами, дізнаються чогось нового, у неформальній обстановці знайомляться один з одним. Так вони скоріше адаптуються до нових умов та знаходять можливість реалізувати себе, адже багатьом з них вже нікуди повертатись», – зауважила Інга Дуднік.

Також дуже затребуваним напрямком є надання юридичних консультацій. У людей виникає безліч правових питань – від поновлення виплат пенсій та аліментів до оформлення заяв на компенсацію за пошкоджене або зруйноване майно.

За понад рік роботи Центр залучив до співдії партнерів зі служби зайнятості, гуманітарних місії, безоплатної правової допомоги, патрульної поліції, громадських організації та волонтерських ініціатив. Все задля того, щоб надати всебічну допомогу вимушеним переселенцям.

Фото: Інга Дуднік, ГО «Територія успіху»

Світлана Денисенко

Матеріал підготовлено ГО “Антикризовий медіа-центр” в межах проєкту “Сприяння евакуації населення з територій ведення  активних бойових дій шляхом висвітлення теми  соціальної інтеграції ВПО до життя в цільових  приймаючих громадах України” за підтримки програми «Стійкість», яка упроваджується Фондом Східна Європа у консорціумі  неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини,  Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом  Європейського Союзу.

Думки, викладені у цьому матеріалі, не обов’язково відображають позицію організацій-партнерів консорціуму та Європейського Союзу.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!