4 км багатостраждальної дороги між Мирноградом і Костянтинівкою обіцяють завершити в жовтні
На Донеччині після окупації Донецька автотраса Покровськ-Бахмут-Михайлівка забрала на себе основне навантаження. Але її стан, що і до того залишав бажати кращого, тепер став для водіїв справжнім випробовуванням. Ситуацію мав змінити розпочатий ще в травні капітальний ремонт. Натомість, тільки погіршив.
Окупанти поширюють фейк про «дитину-партизанку» з Бахмута
Пропагандисти рф поширюють історію про «9-річну партизанку» з Бахмута, яка нібито самотужки вивела з ладу український танк.
Про це повідомили у фейсбуці Центру протидії дезінформації.
За інформацією, державне російське інформагентство випустило інтерв’ю з чоловіком та дитиною зі схованими обличчями. Герої сюжету стверджують, що дівчинка залізла в танк Збройних Сил України і «заклинила йому башту». Після цього українські військові нібито побоялися зізнатися командиру і поїхали на бойове завдання у несправному танку і його одразу підбили.
«Історія є неправдоподібною. Сама дитина зізнається: не памʼятає, що такого вона зробила, щоб вивести з ладу бойову машину», – йдеться у повідомленні.
Також у Центрі протидії дезінформації повідомляють, що неможливо випадково спричинити таку поломку поворотного механізму башти танку, яку екіпаж не зміг би швидко виправити.
Спортсменка з Донеччини перемогла на чемпіонаті України з мотокросу
Спортсменка Покровської громади Софія Гініатулліна здобула перемогу на чемпіонаті України з мотокросу, який відбувся у Чернівцях.
Про це повідомляють у Покровській міській раді.
9 та 10 травня у Чернівцях відбувся чемпіонат України з мотоциклетного спорту. У змаганнях взяли участь 87 спортсменів із дев’яти областей України.
Серед учасників успішно виступила представниця Покровської громади Софія Гініатулліна. За підсумками заїздів спортсменка виборола перше місце та стала чемпіонкою України з мотокросу.
До участі у змаганнях Софію підготував тренер дитячо-юнацької спортивної школи Покровська Валерій Доценко.
У громаді зазначають, що перемога спортсменки стала результатом наполегливих тренувань, витримки та підтримки наставника.
Історію Покровська представили на Венеційській бієнале
Покровський історичний музей став партнером Українського павільйону на Венеційській бієнале. У Венеції представили евакуйовану з Покровська скульптуру Жанни Кадирової.
Про це повідомляють у Покровській міській військовій адміністрації.
Начальниця відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Покровської міської ради Олена Олехнович та директорка Покровського історичного музею Ангеліна Рожкова стали учасницями відкриття Українського павільйону на 61-й Венеційській бієнале.
Покровський історичний музей став офіційним партнером Національного павільйону України. Для муніципального закладу з прифронтової Донеччини це перший подібний досвід участі у події такого рівня під час повномасштабної війни.
Комісаркою Українського павільйону стала Тетяна Бережна, а кураторами проєкту – Ксенія Малих та Леонід Марущак.
Центральним об’єктом проєкту стала скульптура Жанни Кадирової «Оригамі Олень», яку встановили у Покровську у 2019 році. У 2024 році артоб’єкт евакуювали через наближення фронту за участі громадської організації «Музей відкрито на ремонт», фахівців та комунальних служб Покровська за підтримки міської військової адміністрації.
За словами Олени Олехнович, участь у Венеційській бієнале стала можливістю розповісти міжнародній аудиторії про Покровськ, Донеччину та українську культурну спадщину.
«Особливо символічно, що об’єкт із Покровська сьогодні представлений у Венеції як свідчення пам’яті, стійкості та боротьби за збереження культурної спадщини України», — зазначила вона.
У Покровській міській раді наголосили, що участь у проєкті також допомагає привернути увагу міжнародної спільноти до історій людей, які були змушені залишити свої домівки через російську агресію.
«Не можу тут бути собою» – історія українки з Бахмута в Німеччині
Ганна Бокова прокинулась від вибухів у Бахмуті 24 лютого 2022 року, а вже наступного дня змушена була покинути рідне місто разом із чоловіком та трьома дітьми. Нині вона живе в Німеччині: залишається головою громадської організації «Бахмутська Фортеця», редагує два сайти – і досі шукає відповідь на питання, де тепер її дім.
Історія Ганни Бокової – у матеріалі журналістів «Антикризового медіа-центру».
Бахмут – Німеччина
Я з Бахмута, з Донеччини. Працювала журналісткою і редакторкою сайту «bahmut.in.ua». Також є головою громадської організації. Напередодні повномасштабного вторгнення ми готували фінальний захід великого проєкту. Наша команда важко працювала. Вже все було готово: до нас їхали спікери, гості. Та 24 лютого ми прокинулися від вибухів і змушені були скасувати захід. Наступного дня з чоловіком і трьома дітьми ми виїхали з Бахмута, бо за кілька днів знайомий із СБУ попередив мене, що насувається серйозна загроза – і я маю виїхати, бо у «списках» тих, за ким «прийдуть».
Тиждень ми були у Чернівцях, потім пару місяців у Румунії, і там зрозуміли, що про повернення до Бахмута не може йтися. І ми поїхали в Німеччину.
Незвична турбота від держави
Для мене в Німеччині було незвично те, що держава піклується про людей. Коли ми приїхали, нам безплатно дали трикімнатну квартиру. Зараз ми живемо в чотирикімнатній, за яку платить держава. Також ми отримуємо соціальну допомогу та соціальне медичне страхування. Якщо хтось з родини хворіє і лікар виписує ліки, ми за весь рецепт платимо всього п’ять євро. За медикаменти для дітей – нічого. Тобто тут дуже високий рівень допомоги країни щодо забезпечення соціально неспроможних людей. В Україні я не відчувала такої підтримки.
Старші діти одразу пішли до німецької школи, а молодша – у дитсадок. Тут зовсім інша система освіти. Діти не зубрять інформацію, а навчаються аналізувати її.

Фото: Ганна Бокова
У Німеччині дуже високий рівень громадянської освіти. Тут у кожній громаді є вільний громадський простір, і якось я була на дебатах і бачила програму, яка ранжує політичні сили за твоїми соціальними вподобаннями, щоб було легше визначитись з вибором. Я подумала, як було б добре використати такий інструмент і в Україні, а потім зрозуміла, що це неможливо, бо наші політичні партії незрілі, вони не мають чіткого курсу.
Соціальні питання Німеччина розв’язує на всіх рівнях і служби слідкують за тим, щоб людина інтегрувалася і якомога швидше йшла працювати. Однак не у всіх це так виходить. Комусь мова не дається, особливо людям за 40. Хтось побоюється, що все одно в іншій країні не досягне прийнятного для себе рівня, який був в Україні.
Тут можуть бути затримки на всіх рівнях: визнання документів, очікування курсів. Це може тривати півроку. А хто не склав екзамен з першого разу, йде на перездачу, і це також займає час.
Культурна дистанція
У Німеччині дуже багато людей з інших країн з різними культурними і релігійними традиціями. Одні володіють німецькою мовою, а інші взагалі її не вчать. Для нас це новий досвід – жити серед великої кількості різних національностей. В Україні не було такого сильного соціального розриву щодо рівня життя, мови, культури, релігії. Гадаю, німців це теж напружує. І хоча вони намагаються максимально виступати проти расизму та націонал-соціалістичних рухів, тримаються трошки осторонь від людей інших національностей. Якоюсь мірою це стосується й українців. Зовнішньо вони не проявляють агресії або несхвалення, але я відчуваю певну дистанцію на культурному рівні.

Фото: Ганна Бокова. Німеччина
У мене є волонтерська діяльність, і я спілкуюся з німкенею, яка мене дуже сильно підтримала, допомагаю їй у соціальних мережах. Це єдиний контакт, який тримаю з людиною з Німеччини. А так, здебільшого, ми спілкуємося з українцями з активної волонтерської спільноти.
Життя в невизначеності
Німці не дуже хочуть інтегрувати біженців у професійне середовище. Думаю, це пов’язано з тим, що не визначено правила подальшого перебування українців у Німеччині. Існують процедури, коли людина може перебувати тут за робочою візою, але німецькі компанії часом сприймають таку людину як баласт: її потрібно довго вчити, і ще невідомо, який буде результат.
Німеччина має визначити, що робити далі з українцями, і рішень поки що немає. Днями побачила інформацію щодо сирійців. Очільник Сирії заявив, що війна в країні закінчилася і люди повернуться відновлювати країну. І Фрідріх Мерц (федеральний канцлер Німеччини – ред.) схвалив ці заяви. Однак в інтерв’ю місцевій газеті голова сирійської діаспори в громаді, де я машкаю, сказав, що повернутися не так просто. Люди 10 років будували нове життя, а тепер мають повернутися і знову будувати?
Я дуже добре розумію сирійців. За чотири роки я вже вклалася в адаптацію в Німеччині. Мої діти тут навчаються. Для молодшої німецька вже рідна мова, старша навчається в найкращій гімназії і багато сил в це вкладає, як кожен у моїй родині. Ми всі вивчаємо німецьку. Я вже склала іспит і маю мовний сертифікат.
Є люди, які повертаються в Україну, але вони їдуть додому. Їм є куди: житло, родина, знайомі, все соціальне середовище. А якщо ми зараз поїдемо в Україну – то це буде нова громада і знову доведеться адаптуватися. Треба буде шукати гроші на проживання, налаштування побуту тощо. Для мене такий варіант неприйнятний. Якби можна було повернутися у свій довоєнний Бахмут, я б у Німеччині не жила.

Фото: Ганна Бокова. Німеччина
На жаль, нині відчуваю у своєму житті певну невизначеність. Це пов’язано з тим, що для роботи в моїй професії я повинна мати дуже високий рівень німецької, щоб вільно спілкуватися з людьми. У мене його немає і не уявляю, скільки часу потрібно витратити, аби на цей рівень піднятися. Навіть практики не мала, щоб зрозуміти, наскільки мій журналістський досвід релевантний і чи зможу тут пристосуватися. Наразі я відправляю резюме, це різні вакансії, але не знаю, чи взагалі вдасться мені тут реалізувати себе.
Якщо в мене не вийде знайти роботу, то думатиму про перенавчання. З цим може допомогти соціальна служба. Для мене особисто найбільший тягар у тому, що не можу тут бути собою.
Авторка тексту – Олена Костенко
Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.
Вихованці школи олімпійського резерву з Покровська перемогли на турнірах у Кишиневі та Дніпрі
Вихованці Донецької обласної спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з боксу, які представляють Покровськ, успішно виступили на міжнародному турнірі та всеукраїнських змаганнях.
Про це повідомляють у Покровській міській військовій адміністрації.
Покровські спортсмени знову заявили про себе на престижних змаганнях в Україні та за кордоном. Представники громади вибороли перші місця у Кишиневі та Дніпрі.
На міжнародному турнірі з боксу «Кубок Кишинева» Андрій Лісник став переможцем у ваговій категорії 66 кг.
Змагання зібрали 135 учасників із Молдови, України та Румунії. Покровчанин упевнено провів два поєдинки та піднявся на найвищу сходинку п’єдесталу.
Ще один успішний результат команда показала у Дніпрі під час відкритого рингу з боксу. Антон Кузнецов посів перше місце у ваговій категорії 46 кг серед близько 100 учасників.
Чергові перемоги підтвердили високий рівень підготовки молодих спортсменів і сильні боксерські традиції Донеччини.


