Валерія Івоненко мала у Бахмуті три крамниці одягу та власний будинок, але через росіян втратила одразу все. Спочатку разом із родиною підприємиця переїхала на Тернопільщину, а потім до Черкас. На новому місці вирішила спробувати відновити бізнес та взяла участь у грантовій програмі «Власна справа». Нині Валерія має магазин одягу та білизни «Karma». У Черкасах з’явилися нові покупці, а також підтримують підприємицю і земляки, які нині знайшли прихисток у різних куточках України та світу.
З Бахмута до Черкас
Кремові стіни крамниці прикрашені яскравими малюнками: сонце, що світить над різнокольоровими кактусами, а також барвиста зебра. Підприємиця Валерія Івоненко каже, що таким чином хоче принести дещицю позитиву для своїх відвідувачів та самої себе. Понад рік тому переселенка з Бахмута відновила власну справу на новому місці. У Черкасах відкрила магазин бюджетного одягу та білизни. Орендувала приміщення на Митниці. Мікрорайон розташований на узбережжі Кременчуцького водосховища, хоча сам магазин Валерії знаходиться у дворику. Підприємиця зазначає, що Митниця їй нагадує район у її рідному місті, де мала свою першу крамницю.
Власну справу Валерія розпочала у Бахмуті в 2015 році. Тоді підприємиця відкрила крамницю одягу. До початку повномасштабного вторгнення Валерія мала три магазини. Під час активних бойових дій у Бахмуті усі крамниці були знищені. Найстійкішою з усіх виявилася перша: під’їзд будинку, в якому вона розташовувалася, згорів у 2023 році. Усі інші були зруйновані на рік раніше.
До Черкас Валерія разом з дочкою поїхала за своїм чоловіком, оскільки він військовий і його перевили саме сюди. До цього жінка мала декілька переїздів по Україні. Зрештою у Черкасах Валерія вирішила взяти участь у державній грантовій програмі «Власна справа».
«Мене мотивував той рівень життя, який я мала раніше у Бахмуті. Знаходячись в Україні без свого житла і взагалі без нічого, жити з маленькою дитиною на одну зарплатню чоловіка – нереально. Мене мотивувала підтримка родини, яка казала, що у мене все вийде. Підтримувала моя подруга, я її всюди зазначаю, тому що вона – гуру мотивації. Мені є куди розвиватися. Бачу для себе такі цілі, які й раніше, але зараз я змінила своє місце знаходження. Мені подобається мати фінансову незалежність», – розповідає Валерія Івоненко.
Свій бізнес-план підприємиця встигла подати за декілька днів до кінцевого терміну. Валерія зазначає, що її ідея спрацювала, адже не всім вдається виграти грант. Бізнес-план підприємиці погодили, гроші виділили й жінка змогла знайти та орендувати необхідне приміщення.
Підтримка від бахмутян з різних куточків
Грантова програма «Власна справа» дає можливість отримати від держави гроші на започаткування та розвиток бізнесу. Розмір допомоги залежить від кількості робочих місць, які має створити підприємець. За працевлаштування одного співробітника майбутній бізнесмен може розраховувати на суму до 150 тис. грн, а двох – до 250 тис. грн.
Основну частину грантових грошей Валерія витратила на придбання обладнання для крамниці. Ще частину – на товар, рекламу та вивіску. Останню підприємиця встановлювала власноруч. За умовами грантової програми Валерія створила два робочі місця. Свою крамницю підприємиця назвала «Карма».
«Мій чоловік з Черкас. І в мене була можливість тут жити, але тоді ми обрали Бахмут. Та де б нас доля не носила, все одно привела в Черкаси. Я кажу, що це карма. Так і пішло», – усміхається та пояснює, чому обрала саме таку назву крамниці, Валерія.
Нині підприємиця має нових клієнтів з Черкас. До її крамниці їдуть навіть з віддалених районів міста. Крім цього, працює із покупцями онлайн з рідної громади. Для цього використовує інстаграм. Каже, що має відносно небагато підписників, 2500, але більшість з них – бахмутяни. До повномасштабного вторгнення Валерія не була знайома ні з ким особисто зі своїх онлайн-клієнтів, а згодом потоваришувала з ними завдяки повідомленням. Підприємиця зауважує, що зараз вони спілкуються не лише щодо замовлень, а й діляться життєвими ситуаціями та історіями.
«Ця підтримка дуже суттєва. Мені вона допомагає. Я відправляла замовлення у Норвегію, Польщу. Не думаю, що в них є нагальна потреба купувати саме з України, бо там є вибір. А так зазвичай замовляють по країні: Київ, Дніпро, Кривий Ріг, Львів та інші міста. Вони, знаєте, можуть замовити навіть одну футболку, просто для того, щоб підтримати своїх. І це клас, це настільки додає сил, прагнення рухатись у тому ж напрямку», – підкреслює підприємиця.
Валерія додає, що готова підтримувати й сама, зокрема, своїх продавчинь, які працювали в її магазинах у Бахмуті. Підприємиця усміхається та називає їх командою мрії, бо вони зарекомедували себе як надійні та чесні співробітниці, які могли завжди підставити плече. Валерія зауважує, що готова взяти продавчинь з Бахмута на роботу у черкаський магазин, якщо ті переїдуть у місто.
Залишатися в Україні та підтримувати економіку
Грант хороший початок для відкриття власної справи, але його не вистачає на все. Підприємиця Валерія Івоненко каже, що для відновлення її бізнесу довелося залучати додаткові ресурси. Саме фінанси стали одним із головних викликів у відновленні справи після перерви у рік.
«Коштів дійсно не вистачало дуже сильно. Не було достатньо грошей на реалізацію саме того, як я це бачила у своїх мріях. Я і зараз вже планую, як би зробити якісний класний ремонт у магазині й таке інше. Крім цього, у людей купівельна спроможність не підвищилася. Особистих внутрішніх проблем я не мала щодо того, чи вплине перерва. Я з тих оптимістів, які вірять в краще завжди. Не хочу навіть так казати, але якщо щось піде не так, я не опущу руки і після другого разу», – зазначає Валерія.
Нині в Україні діє низка проєктів, направлених на залучення людей до процесів відродження країни. Серед них – «Армія відновлення» (тимчасове працевлаштування до робіт з відбудови у громадах), «Резерв. Відновлення» (кадровий запас держслужбовців для діяльності на територіях після деокупації) та інше, до яких можуть приєднатися і переселенці. Водночас Валерія зазначає, що залишаючись в Україні та підтримуючи економіку, вже робить свій вклад.
«На мою думку, покладати навіть таку долю відповідальності на переселенців за відновлення України – це трошки нечесно, зважаючи на те, в яких умовах опинилися люди, які не покинули країну з тих чи інших причин. До того ж підтримка від держави мінімізувалась. І те, що переселенці залишились, працюють, їхні діти зростають в Україні, вважаю, що це вже вклад, адже багато хто мав змогу виїхати закордон і там влаштовувати своє життя. Багато хто не повернеться, подобається це комусь чи ні, але так вже є. Я надаю два робочих місця, одне з яких ВПО, до того ж з інвалідністю. Тож, як на мене, свій помірний вклад у відновлення економіки я все-таки роблю», – каже підприємиця.
Про повернення та відновлення рідного Бахмута Валерії поки говорити важко, адже зруйноване місто знаходиться у тимчасовій окупації. Нині підприємиця зосереджена на розвитку власної справи на новому місці у Черкасах.
Ірина Мартинова
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення України». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!