БФ «Схід SOS» звів модульний будинок замість зруйнованого обстрілами

Виїжджати чи залишатися, мабуть, така дилема поставала перед більшістю жителів Донеччини та й інших областей, які наближені до лінії фронту. Рішення непросте: покинути все і врятувати себе та своїх близьких або лишатися у власному житлі, проте у постійній небезпеці від ворожої артилерії, дронів чи можливості опинитися в окупації.

Нині перед тими, хто рятує людей із прифронтових населених пунктів, постає більше викликів. Серед них – підтримка евакуації, небажання людей виїжджати та ворожі дрони. Представники двох благодійних фондів “Янголи спасіння” та “Схід SOS” розповіли про те, як вивозять людей з прифронтових громад Донеччини. Для жителів ця евакуація безоплатна.

“Знаходимо безпечну локацію і чекаємо людей”

Благодійний фонд “Янголи спасіння” розпочав свою діяльність навесні 2022 року з евакуації. Голова фонду на той час був підприємцем зі Слов’янська і весь робочий транспорт спрямував на вивезення людей. Нині “Янголи спасіння” також займаються дистрибуцією продуктів та наборів гігієни, допомагають з підготовкою до зими, надають юридичні та психологічні консультації тощо. Нині кількість жителів, які виїжджають з прифронтових громад Донеччини, збільшилася. Якщо навесні спеціалісти “Янголів спасіння” за місяць могли евакуювати 400 людей, то за жовтень – понад 2000. Проєктний менеджер благодійного фонду Тарас Кравець розповів про порятунок людей та умови роботи у прифронтових громадах.

З яких саме населених пунктів на Донеччині евакуюєте людей?

Нині є дуже активний процес евакуації з Костянтинівки та Дружківки. Спецпідрозділ поліції або ж декілька волонтерів, які можуть заїхати в Костянтинівку, вивозять людей до Дружківки. Там ми жителів вже саджаємо у свій автобус і веземо далі. Якісь індивідуальні заявки є з Краматорська та Слов’янська. На превеликий жаль, з Покровська ми їх зараз навіть не отримуємо. І будемо відверті, там, окрім військових, уже ніхто і не працює. Є напрямок Добропілля, який дуже ризикований, але також звідти їдуть люди.

Евакуаційний автобус. Фото: БФ “Янголи спасіння”

Чому ви не вивозите жителів Костянтинівки? У вас немає засобів безпеки, броньованого автомобіля чи певних дозволів?

Якщо у когось є бажання підтримати евакуацію з прифронту, будь ласка, донатьте кошти – ми готові придбати броньовані авто для того, щоб їхати в найбільш небезпечні точки. Ми рятуємо життя людей. Це важливо. Водночас ми несемо відповідальність за кожного спеціаліста нашого фонду. Я чітко пам’ятаю момент, коли ми курсували в Покровськ, заїжджали й забирали людей. Згадую, коли телефонували водію і говорили про те, що сьогодні він вже туди не прямує. Він говорив, що готовий, але на той час наш ресурс був обмежений. Наприклад, у Костянтинівку можна заїхати без проблем, маючи досвід та репутацію. Нині у нас є засоби індивідуального захисту: аптечка, каска, бронежилет, навички з надання домедичної допомоги. Однак той ресурс, яким ми зараз володіємо, не дозволяє знаходитись в Костянтинівці.

З ким кооперуєтеся, якщо, наприклад, з Костянтинівки є заявка на евакуацію?

Я думаю, ті, хто слідкує трошки за прифронтом, знають таку людину як “Голландець”, Денис Христов. Він незалежний волонтер та їде на дуже небезпечні території разом з “Білими янголами” (спецпідрозділ поліції, який займається евакуацією – ред.). У нас була плідна співпраця з ним у напрямку Покровська. Коли ми вже не могли заїхати в місто, то очікували у Білицькому. Денис Христов разом з “Білими янголами” вивозили нам людей. Далі жителі сідали в наш автобус і ми їх везли до Павлограда чи іншого транзитного центру. У нас дуже багато дзвінків постійно. Автобуси курсують щоденно з Дружківки, де ми знаходимо безпечну локацію і чекаємо людей. Також представники адміністрації населених пунктів самі або за допомогою ДСНС знаходять людей, вивозять і ми їх забираємо.

Проєктний менеджер Тарас Кравець. Фото: БФ “Янголи спасіння”

“Ніхто не очікував збільшення темпів евакуації”

Чи є якісь ліміти, що люди можуть з собою взяти?

На превеликий жаль, ліміти є. Ми даємо таке обмеження – дві сумки. У нас автобус на 50 місць. Їде щонайменше 40 людей, якщо кожен візьме дві торби, то уже забитий речами автобус. Люди запитували у нас про масштабне перевезення речей. Але ми відповідаємо, що поки працює у населеному пункті “Нова пошта”, то відправляйте нею. Наш ресурс обмежений. Ми дуже рідко можемо взяти техніку, меблі або такі речі. Це допустимо тільки, якщо у нас індивідуальна заявка. Наприклад, ми везли на Івано-Франківщину багатодітну родину, де шість дітей. Щодо тварин, то тут немає таких фіксованих обмежень.

У людини буде собака або кіт, будь ласка, нехай забирає. Ми це тільки підтримуємо. У нас також був випадок, коли ми везли родину з 11 котами і двома собаками. Ми зараз спілкуємося з багатьма донорами, які нас підтримують, говоримо про вантажну евакуацію. Наприклад, якийсь дідусь чи сім’я знайшли хатинку десь в громаді, яку їм готові безоплатно віддати. Але цей будинок без ремонту, без речей. Якщо привезти туди людину з двома сумками, вочевидь, їй буде дуже складно. Але якщо перевезти усі речі, то людина розставить меблі: ліжко, диван, шафу – і це вже хоча б трошки створить домашній затишок.

Чи були такі випадки, коли люди залишали заявку і відмовлялися виїжджати з якихось своїх причин? Що в такому випадку ви робили? Чи вмовляєте людей, які не хочуть?

Ми хочемо допомогти кожній людині незалежно від обставин. Водночас розуміємо, що всі мають право вибору. Це також дуже важливий момент. У нас були такі випадки, коли ми отримували заявку на евакуацію, умовно зранку треба забирати людину. Увечері водій обов’язково їй телефонує, але отримує відмову. Він повідомляє про це нам, ми фіксуємо. Наступного дня стараємось перетелефонувати, уточнити, що трапилось. Часто залишають заявку на евакуацію тоді, коли раптом стає небезпечно, наприклад, був потужний обстріл. Людині страшно, вона ухвалює рішення виїхати. Обстріл закінчився, минуло три-чотири години, людина заспокоїлася і вже знову не хоче евакуюватися.

Евакуація з тваринами. Фото: БФ “Янголи спасіння”

Мабуть, це найважливіше, куди людина поїде далі. Чи розміщуєте або допомагаєте з поселенням?

Усі люди, які ухвалюють рішення про евакуацію, але їм немає куди їхати, потрапляють у транзитний центр. Там вони можуть бути розміщені на недовгий час. У центрі тепло, людину нагодують та зареєструють на різні види допомоги, а далі допоможуть із розселенням. Взагалі процес дуже непростий не тільки для нашого фонду, а й загалом для країни, бо місць для постійного розміщення вкрай недостатньо, особливо для маломобільних людей. На сьогодні маємо спеціаліста, який займається розселенням. Наприклад, ми знаємо, що людина хоче жити у Полтавській області. Ми обдзвонимо всі локації, які там є для розміщення, щоб дізнатися про місця. Намагатимемося отримати фото цієї локації, в яких умовах вона проживатиме. Якщо людина буде згодна, то ми веземо її туди.

З якими труднощами стикаєтесь під час евакуації: обстріли, небажання людей виїжджати чи інші складнощі?

Насправді це фінансування, яке зараз є великим викликом підтримки евакуації. Думаю, це пов’язано з тим, що навесні та на початку літа ніхто не очікував збільшення темпів виїзду. Тобто фінанси та ресурси були направлені в інші напрямки. Вже наприкінці липня та у серпні збільшилося навантаження на транзитні центри. Крім того, зараз ми стикаємося з тим, що іноді нам навіть не вистачає палива і з ремонтом транспорту теж велика проблема.

На сьогодні автобус на 50 місць один, який готовий працювати. У нас ще був, але він пошкоджений унаслідок обстрілів. Автобус курсує щодня. Однак дорога не завжди проста й умови для роботи також. Тобто транспорт може виходити з ладу. І ми знову стикаємося з питанням ремонту. Серед викликів, звісно, безпека. Ми розуміємо, що взагалі вся Донецька область є вкрай небезпечною. Навіть сьогодні наші спеціалісти говорять про те, що під час деяких активностей у Слов’янську ми маємо працювати у бронежилетах і касках. Це Слов’янськ, а евакуація йде з Дружківки.

Люди під час евакуації. Фото: БФ “Янголи спасіння”

“Їх ніхто не залишить на самоті”

Фахівці “Схід SOS” почали евакуювати людей з 2022 року. Загалом благодійний фонд виник у 2014. Його представники допомагали переселенцям. Нині вивозять людей не лише з Донецької, а й Харківської та Херсонської областей, де до населених пунктів наближена лінія фронту. Найбільш масова евакуація нині з Добропільської, Дружківської та Костянтинівської громад. Евакуаційник та спеціаліст з особистої та майнової безпеки “Схід SOS”  Роман Бугайов розповів, кому найбільше приділяють увагу під час евакуації, а також про виклики, з якими стикаються.

Скільки людей вивезли представники “Схід SOS” з 2022 року?

Загалом з початку повномасштабного вторгнення ми евакуювали майже 90 000 людей, з них майже 17 000 – це маломобільна категорія. І тих, хто до нас звертається на “гарячу лінію”, вивозимо з повним опікуванням, відновлюємо документи. Навіть були і є проєкти, де ми вмовляємо людей, аби вони виїжджали за кордон.

Евакуація літніх людей. Фото: БФ “Схід SOS”

Вмовляєте людей саме за кордон чи загалом виїжджати?

Бувають випадки, коли ми вмовляємо людей виїжджати, тому що ситуація загострюється. Жителі не до кінця усвідомлюють, що відбувається, бо серед тих, кого ми евакуюємо, є маломобільні, які по п’ять років не виходили з будинку. Тобто вони не розуміють повної картини ситуації. Тому ми їм пояснюємо, описуємо, що далі може статися, чому треба евакуюватися. І також вмовляємо саме за кордон їхати, пояснюємо, що їх ніхто не залишить на самоті. Наразі є дезінформація про те, що людей вивозять і десь кидають. Через це вони не завжди погоджуються їхати.

Чому пропонуєте їхати саме за кордон? Там краща допомога чи в Україні не вистачає місць?

За нашим останнім проєктом ми передавали за кордон маломобільну категорію людей, які або лежачі, або мали такі захворювання, як деменція, і у них не було родичів. На жаль, в Україні таких центрів не дуже багато. І ті, які є, не завжди мають місця для поселення. Загалом ми займаємося розбудовою, допомогою у відновленні таких центрів, збільшенням кількості місць та поліпшенням умов.

Евакуаційник Роман Бугайов. Фото: БФ “Схід SOS”

Чи можуть до вас звертатися немаломобільні люди?

Так, ми займаємось усіма. Є люди, які їдуть до родичів або знайомих. А тим, у кого нема куди їхати, ми реєструємо за допомогою державних органів на поселення. Умови там різні, тому не можемо гарантувати, що все їх задовольнить. Також працюємо з багатодітними або родинами з дітьми. Ми співпрацюємо з організаціями, які допомагають таким сім’ям з поселенням, де обладнані всі умови саме для них.

Чи є обмеження для людей, що вони можуть взяти: кількість сумок або тварини?

Обмеження є. Зазвичай, коли велика хвиля евакуації, ми робимо за принципом “більше людей – менше речей”. Це максимум три сумки на одну людину. Якщо маломобільна категорія, то у них, зазвичай, речей більше: можуть бути ходунки, спеціальне обладнання. Саме перевезенням габаритних речей ми не займаємось, але в нас є партнери, які це роблять і також на волонтерських засадах. З тваринами ми також намагаємося вивозити. У нас багато випадків, коли люди не погоджувалися їхати через те, що у них тварини. У нас є спеціальне обладнання: клітки для перевезення великих собак, намордники тощо. Бувало і кіз евакуювали, і шиншил, і майже весь спектр тварин, аби тільки люди мали змогу виїхати.

Люди біля евакуаційного автобуса. Фото: “Схід SOS”

“Маємо переглянути концепції задля використання засобів РЕБ”

Ви розповідали, що вмовляєте людей їхати. Наскільки це буває ефективним?

Маємо різні випадки. Можемо сказати, що десь близько 60% людей, яких вмовляли, виїхали. Менша частина залишилася або вони виїжджали пізніше, але за більш жорстких обставин. Вмовляємо, описуємо всю ситуацію, знаючи із досвіду, коли рухається лінія фронту, відбуваються бойові дії безпосередньо поблизу населених пунктів, то там не залишається, на жаль, нічого живого. Описуємо людям картину. Далі інформуємо, куди вони їхатимуть, як та чим ми їм допомагатимемо.

З якими труднощами стикаєтеся: обстріли, атаки дронів, небажання людей?

Насамперед небажання людей, а другорядне це те, що доводиться потім за ними їхати, коли або в будинок прилетить, або людина поранена і треба більш терміново реагувати. Якщо у 2022 році, наприклад, у Бахмуті на сусідній вулиці йшли бої, а ми з паралельної забирали жителів, то нині така ситуація неможлива. Тому що змінився принцип ведення бойових дій, технології поліпшились. І ми можемо заїхати до 10-кілометрової зони. Буває і в кіл зону заїжджаємо. І найбільша небезпека наразі – це дрони. І те, що так звана російська федерація не дотримується жодних конвенцій, ми вже в цьому впевнилися.

Наразі є статистика за неповний рік, але зафіксували 149 влучань у цивільні та гуманітарні автівки. Тому ми більш детально плануємо кожну евакуацію, застосовуємо засоби захисту для команд, навчаємо, як діяти в екстрених ситуаціях, медичної підготовки, екстремального керування авто, вивезення саме маломобільних, бо ми не можемо тікати. Маємо тільки допомагати людині, якнайшвидше завантажитись і тільки тоді їхати. Ми дотримуємося гуманітарної концепції і не використовуємо засоби РЕБ. Але наш адвокаційний напрям спонукає інші організації до перегляду задля використання засобів РЕБ, бо вони є захистом проти дронів.

Евакуаційних записує інформацію про людей. Фото: БФ “Схід SOS”

Ви вивозите на автівках броньованих чи звичайних?

Якщо це небезпечна зона, то ми у співпраці з іншими організаціями  використовуємо броньовані автівки. Наразі їх не вистачає. Буває вивозимо людей і не на броньованих, але це окремі випадки. Ми наразі збираємо гроші на засоби РЕБ і ведемо перемовини з міжнародними партнерами про те, що нам треба придбати броньований транспорт, спеціалізований під маломобільну категорію і загалом під евакуацію. Ми розуміємо, що РЕБ – це засіб подвійного призначення, але знову ж таки спонукаємо до перегляду гуманітарної концепції. Бо та, якої ми дотримуємось, на жаль, створена ще після Другої світової війни. Але зараз усе зовсім інше.

Ірина Мартинова

Слухайте подкаст “Нариси про Донеччину”

Ця публікація була підготовлена ​​в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.

Благодійний фонд «Схід SOS» оголосив збір у 2 мільйони гривень для придбання шести комплексів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Нове обладнання допоможе захистити евакуаційні екіпажі, які щодня працюють у прифронтових громадах Донеччини, рятуючи життя цивільних.

Про це повідомляють у фонді “Схід SOS”, пише Антикризовий медіа-центр.

Фонд уже понад три роки займається евакуацією людей з небезпечних територій. Лише за цей час волонтери допомогли виїхати з-під обстрілів більш ніж 89 тисячам українців, серед яких — 13 тисяч представників маломобільних груп населення.

«Без РЕБ-рішень ризики для екіпажів і тих, кого ми рятуємо, зростають у рази», — наголошують у фонді.

Головні факти про ініціативу:

• Мета збору — 2 млн грн на придбання 6 комплексів РЕБ.

• Обладнання підвищить рівень безпеки під час евакуаційних рейсів.

• Екіпажі працюють у Білицькому, Добропіллі та навколишніх населених пунктах Донецької області.

• Долучитися можна за посиланням: linktr.ee/east_sos_fundraising.

Контакти для запису на евакуацію:
📞 Гаряча лінія (пн–сб, 8:00–18:00): 0800 332 614
📲 Viber: +38 (099) 710 48 72
📲 Telegram: +38 (096) 108 60 48

БФ «Схід SOS» безоплатно допомагає евакуювати маломобільних осіб, сім’ї з дітьми, людей старшого віку та з інвалідністю, а також власників домашніх тварин. Волонтери супроводжують постраждалих під час пошуку прихистку, допомагають у переселенні та забезпечують підтримку в нових громадах.

Сховище на півсотні людей та операційну відновлюють в одній з лікарень Слов’янська. Укриття було побудоване ще за радянських часів. Нині там зробили повне перепланування, аби споруда відповідала сучасним вимогам. Подробиці дивіться у відео.

#Слов’янськ #СхідВідновлення #Безпека

Волонтерка і зоозахисниця Вікторія Жидкова з Добропілля на Донеччині все своє життя присвятила тваринам. З дитинства вона рятувала їх, годувала та опікувалася ними. Згодом заснувала громадську організацію «Вірність», залучала молодь до зоозахисної діяльності та боролась за тих, хто сам не міг постояти за себе. Під час повномасштабної війни Вікторія організувала гуманітарний штаб для підтримки безпритульних тварин та їхніх власників, які виїхали з гарячих точок Донеччини. Щодня годує чотирилапих і знаходить сили допомагати ще й людям. А нещодавно відкрила тимчасову «Зупинку порятунку», де знайшла прихисток велика ферма, яку вдалося евакуювати з села Удачне Покровського району.

З чого все починалось

Від самого дитинства Вікторія рятувала тварин. Каже, що вона не одна така в родині – її дідусь з бабусею все життя опікувались чотирилапими. Зокрема й у Донецьку, де жили у 70-х роках і де були шкуродерні: «Місто очищували, так би мовити». А коли сім’я переїхала у Добропілля – продовжила справу свого життя.

Так у 2011 році в місті створили громадську організацію «Вірність», яку очолила Вікторія та залучила до неї волонтерів. Вони допомагали тваринам, лікували їх та рятували від небезпеки, годували та давали тимчасовий прихисток, шукали для них родини, проводили стерилізаційні заходи у місті. До 2022 року у Добропіллі було простерилізовано близько 95% безпритульних собак. Вікторія активно залучала громаду до різноманітних заходів, що були спрямовані саме на допомогу безпритульним тваринам. У школах організація влаштовувала інформаційні уроки для дітей, де роз’яснювала, як поводитись з котами та собаками, чим можна допомогти, як не залишатися осторонь і бути добрішими до чотирилапих безхатьків.

Та й свій власний будинок волонтерка перетворила на прихисток для тварин. І хоч вона не любить цього слова та каже: «Це мої дітки», кожна з цих 50 собак, що зараз живе у будинку, має свою непросту історію.

Помилково думати, що війна триває три роки

«Ми живемо у війні не рік, не два і не три, а вже понад 10 років», – каже Вікторія, відповідаючи на питання про те, як вони виживають під час війни та ще й знаходять сили рятувати інших. Ще у 2014 році, коли росія тільки почала війну на Донеччині, жінка не змогла залишатися осторонь. Разом з іншими небайдужими людьми вона почала рятувати тварин з лінії фронту, вивозити їх із небезпечних районів. І це не тільки коти та собаки, а й великі тварини, адже рятувати доводилося навіть коней.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році довелося зіткнутися з найбільшими як фінансовими, так і емоційними викликами. Особливо це відчувалось на самому початку, коли люди масово залишали місто й кидали своїх котів та собак напризволяще.

«Ми просто почали допомагати людям, які під час евакуації вивозили із собою тварин. Коли під час першої хвилі звідси поїхали мешканці і місто спорожніло, то ми побачили велику кількість котів, собак, коней. Дехто так поспішав, що навіть не випустив їх із квартир, і ці тварини загинули», – згадує волонтерка.

За пару тижнів вирішили створити гуманітарний штаб та відкрили його восьмого березня 2022 року.

«Тоді одразу підключилося багато волонтерів. Але оскільки всі працюємо на самому лише ентузіазмі і, скажу чесно, не завжди це все легко, багато хто відсіявся. Не всі розуміють, що це волонтерство, тут немає зарплат. Тож залишилися найстійкіші», – каже жінка.

Вікторія почала шукати можливості, щоб прогодувати всю цю величезну кількість тварин, возила м’ясо, корм. Найбільша складність як тоді, так і зараз, полягає в тому, що немає жодного транспорту і жодної допомоги від місцевої влади, благодійних організацій тощо.

«Ми вже три роки допомагаємо всій Донецькій області і такого штабу, як у нас, немає ніде і ніколи такого не було. Але ніхто цим не зацікавився, ніхто нам не допомагав. Просто шукала, знаходила, домовлялася, платила гроші. У мене є друзі, які регулярно допомагають, є волонтери. Нас дуже мало, але ми все ж таки справляємося. Зараз на базі гуманітарного штабу є все, що потрібно для того, щоб годувати та утримувати всіх, кому ми дали притулок», – говорить Вікторія.

Водночас вона додає, що наразі у гуманітарному штабі дуже не вистачає старих ковдр, килимів, підстилок, які можна було б покласти у будки та вольєри собакам. 

«Зупинка порятунку» – тимчасовий прихисток для великих тварин

На початку січня цього року Вікторія вирішила ще й відкрити «Зупинку порятунку» — тимчасовий гуманітарний шелтер прийому людей з великими тваринами. Таке рішення ухвалила тому, що багато людей відмовляються від евакуації з зони активних бойових дій, бо мають худобу і не можуть її покинути. Корів, коней, кіз планувала розмістити на території власного підприємства, де створила для них нормальні умови. Власникам цих тварин пропонувала місця для проживання в адмінбудівлі, де є світло, вода, тепло, інтернет. Пропозицією поділилася на своїй сторінці у фейсбуці й додала, що жити там можна допоки не знайдуться варіанти для постійного проживання.

«Тоді до мене звернувся чоловік на ім’я Іван, який просив евакуювати його родину та ферму з села Удачне Покровського району. Я одразу розпитала про підопічних, бо вивозити тих, кого планують пустити «під ніж», навіть і думати б не стала. А коли з’ясувалось, що цих кізочок, корів та інших тварин люблять, про них піклуються й кожна з них має ім’я, зрозуміла, що це потрібно робити. Тоді зв’язалась із БФ «12 Вартових» та «Порятунок тварин Харків». Це була справжня спецоперація і спочатку вона здавалася нам майже безнадійною. Ви ж розумієте, яка там зараз ситуація? Але за два дні все ж таки змогли вивезти всіх. Тільки тоді й видихнули», – розповіла волонтерка.

Так за два дні гуманітарний штаб отримав значне поповнення: 26 кіз та козенята, а також вівці, корови, бичок, собаки та коти. Загалом їх понад 55. А ще – двоє людей, які теж потребували допомоги, зокрема продуктів та одягу.

Загалом під опікою Вікторії наразі перебуває понад 100 тварин – більше 60 собак, стільки ж котів та ще й ті, кого годують по всьому місту. Крім того, волонтери опікуються 20 переселенцями із зони бойових дій. Всі вони виїжджали, рятуючи життя та своїх тварин, проте не мали з собою навіть змінної білизни.

«Знайомі та друзі допомагають речами, щоб можна було їх вдягнути, взути. Присилають посилки. Ми намагаємось хоч якось задовольнити базові потреби. Купуємо продукти, часто доводиться купляти ліки як людям, так і тваринам. І це крім того, що є постійна потреба у кормі для величезної кількості тварин. Складно, бо постійно не вистачає грошей, доводиться щось брати в борг і потім шукати знову якісь можливості. Але ж хтось має це робити, якщо більше немає кому? Тож не зупиняємось і продовжуємо робити все, що в наших силах. А далі побачимо», – підсумувала Вікторія Жидкова.

Допомга ВПО

Підтримати гуманітарний штаб у Добропіллі можна за реквізитами:

• Карта Приватбанку 5168 7451 1525 1099
• PayPal kulinenkoa070@gmail.com

Відправити речі, корм тощо можна на перше відділення «Нової пошти» (Добропілля, просп. Перемоги, 71), вказавши номер телефона Вікторії Жидкової 0506766368.

Ірина Міщенко

План післявоєнного відновлення Маріуполя почали розробляти у 2022 році. До нього долучили чотири команди архітекторів. Крім того, свої пропозиції надавали і мешканці міста Марії. Що саме об’єднали у плані, дивіться у відео.

#східвідновлення