20 лютого 2018 року в районі Катеринівки було обстріляно санітарний транспорт 10 окремої гірсько-штурмової бригади Збройних сил України. В результаті влучання керованої протитанкової ракети загинула старша медична сестра Сабіна Галицька. Дівчині було всього 23 роки.
Вкотре Україна оплакувала своїх синів і дочок, які віддали за неї життя в ході неоголошеної україно-російської війни. Так влаштоване сьогоднішнє буття, що лише смерть викликає реакцію і розголос. Смерть юної медсестри викликала великий розголос у ЗМІ, і луною розійшлася по світу. Сполучені Штати Америки в особі речниці Державного департаменту Хізер Ноєрт висловили різку заяву, прямо назвавши винуватця – Російську Федерацію. А ще – смерть юної медсестри вкотре змушує задавати питання: довго ще Україна буде дотримуватись фальшивих Мінських домовленостей, і купувати таке ж фальшиве перемир’я ціною життів наших вояків? І коли врешті решт Україна завдасть удару у відповідь, і почне відвойовувати окуповані українські землі? І ще одне питання: чи відповідає санітарний транспорт Збройних сил України умовам сучасної війни?
Сабіна Галицька (20.09.1994 р. – 20.02.2018 р.)
Автор пропонує читачу абстрагуватись від почуття жалю та скорботи, і вивчити обставини цього трагічного бойового епізоду.
Ураженим транспортним засобом була бойова розвідувально-дозорна машина БРДМ радянського виробництва, яка використовувалася як санітарний транспорт. Останній має лише протикульову броню, товщина якої коливається від 5 до 14 мм., і яка здатна захистити лише від куль легкого стрілецького озброєння та осколків артилерійських снарядів та мін.
Санітарний транспорт було обстріляно протитанковим ракетним комплексом радянського виробництва. Удар керованої протитанкової ракети прийшовся у верхню частину правого борту. Внаслідок вдалого збігу обставин та неправильного влучання кумулятивний струмінь пройшовся по даху корпусу, не потрапивши всередину машини. Але удару ракети виявилося достатньо, щоб розірвати 7 мм. бортову броню. Як раз у місці влучання і знаходилась Сабіна, яка і отримала поранення, не сумісні з життям.
Місце влучання ПТКР у борт БРДМ. Одного лише удару було достатньо, щоб проломити тонкостінний борт машини….
Коли розпочалася україно-російська війна, силами волонтерів розпочалося оснащення Збройних сил України та добровольчих батальйонів транспортними засобами для евакуації поранених. В діло йшло все, що могло їздити і возити людей: легкові автомобілі, мікроавтобуси, армійські УАЗ-452 (відомі під псевдом «Буханка», «Таблетка»), УАЗ-469 ( «Бобік») та ГАЗ-66 («Шишига»), медичні реанімобілі, штатні або переобладнані гусеничні тягачі МТ-ЛБ. Проте всі ці машини (окрім хіба що гусеничного тягача МТ-ЛБ) не в повній мірі відповідають вимогами до санітарного транспорту.
Машина швидкої медичної допомоги УАЗ-452 «Буханка». Ці скромні неброньовані машинки не раз опинялися в епіцентрі завзятих боїв, рятуючи життя українських вояків.
Колісні автомобілі та мікроавтобуси банально не розраховані для їзди по розбитим дорогам та степам Донбасу. Тим паче, коли для найшвидшої евакуації поранених водії ганяють на максимальних швидкостях. В результаті такої жорсткої експлуатації матеріальна частина швидко виходить з ладу.
Процес пошуку та евакуації поранених на полі бою сполучений з великою небезпекою. Будь яка одиниця техніки гарантовано стає пріоритетною ціллю для ворога, а медики зазнають таких же самих втрат нарівні з піхотинцями. Також, Збройні сили Російської Федерації не обтяжують себе дотриманням звичаїв гуманного ведення бойових дій. Супротивник без жодних вагань обстрілює з усіх наявних видів зброї будь який транспорт, навіть з чітко видними позначками Червоного хреста. Уже не раз і не два неброньовані «швидкі» та медики стають жертвами таких обстрілів.
31 січня 2016 року. «Швидка», обстріляна з мінометів у зоні блокпоста «Майорськ». Машина вся посічена осколками, лишилася без всього скла, радіатора та коліс. Фото взято з сторінки Facebook «Сестра милосердя АТО/Харків».
Східний фронт. Це фото гуляє українським сегментом соціальної мережі Фейсбук. Повністю знищена машина швидкої медичної допомоги. За інформацією соціальних мереж весь медичний персонал і постраждалі загинули.
Що у нас?
В зарубіжних арміях для евакуації поранених для поля бою використовуються броньовані медичні машини (БММ). В якості бази для них використовуються наявні на озброєнні колісні та гусеничні бронеавтомобілі та бронетранспортери. Не можна сказати, що у частині виробництва санітарного транспорту Україна «пасе задніх». З 2014 року виробниками було запропоновано кілька зразків бойових медичних машин:
БММ-4С – БММ на основі недавно прийнятого на озброєння БТР-4. Розроблений Харківським конструкторським бюро машинобудування імені О.О. Морозова. Станом на 2014 рік у ЗСУ перебувають на озброєнні дві машини цього типу.
Бойова медична машина БММ-4 С
В порівнянні з лінійним БТР-4 об’єм корпусу машини істотно збільшено. Кормова частина корпусу оснащена апареллю. БММ-4С може приймати від 4 до 10 поранених (або 8 легкопоранених в сидячому положенні і двох на ношах, або чотирьох важкопоранених на ношах. БММ-4С передбачені місця для озброєння, медичного обладнання, нош, контейнера для медикаментів, термоконтейнера, контейнера для систем штучного дихання, дефібриляції та переливання крові.
БММ-70 «Ковчег» – броньована водоплавна медична машина, розроблена вироблена ДП «Миколаївський бронетанковий завод» на базі бронетранспортера БТР-70 ДИ. 30 липня 2014 року одна така машина під назвою «Святий Миколай» була прийнята на озброєння 79-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ. А вже у січні 2015 року в ході Дебальцівського розгрому машина була знищена вогнем росіян. Всього прийнято на озброєння шість машин цього типу.
БММ-70 «Ковчег» з власною назвою «Святий Миколай»
БММ-70 може приймати від 7 до 11 поранених (або 11 легкопоранених в сидячому положенні, або шістьох лежачих «важких» і трьох сидячих «легких», або чотирьох лежачих і трьох сидячих). За рахунок збільшення внутрішнього об’єму корпусу, всередині встановлені ноші, підйомник для завантаження поранених, медичне обладнання (хірургічний стіл, кисневий дихальний апарат, холодильник, дефібрилятор, ящики для зберігання медикаментів і медичних інструментів і ін.) і кондиціонер.
МТ-ЛБ-С – БММ на базі легкого гусеничного тягача МТЛБ. У 2015 році київська компанія ТОВ НПК «ВК Система» в ініціативному порядку розробила і представила зразок броньованої медичної машини для збройних сил України, який завершив випробування до осені 2015 року. На початок листопада 2015 року було виготовлено один досвідчений екземпляр бронемашини (бортовий номер “103”, неофіційну назву “Ескулапочка“) і розпочато виготовлення трьох серійних машин. Наприкінці 2015 року броньовані медична машина МТ-ЛБ-С була офіційно прийнята на озброєння сухопутних військ збройних сил України.
Бойова медична машина МТ-ЛБ-С.
До 29 грудня 2016 року було виготовлено і поставлено в збройні сили України 22 машини, у 2017 році було заплановано переобладнання додаткової кількості МТ-ЛБ в санітарні машини МТ-ЛБ -С.
Автор візьме на себе сміливість стверджувати, що всі вищевказані зразки вже є морально застарілими, і не в повній мірі відповідають умовам сучасної війни. І ось чому.
Українські конструктори не знали, або проґавили якісне вдосконалення точності та могутності протитанкових засобів – протитанкових ракетних комплексів (ПТРК). Дальність польоту навіть уже порядком застарілих радянських протитанкових керованих ракет сягає 3,5-4 км, а їх потужна кумулятивна бойова частина здатна ефективно нищити легкоброньовану техніку. Тим паче Російська Федерація активно модернізує свої наявні і розробляє нові протитанкові ракетні комплекси. У нових зразків більш якісна апаратура наведення, та більш могутні ракети. Крім того конструкція БММ має два вроджені недоліки. Перший – вкрай високий силует, і як наслідок – помітність. Висота базового БТР-4 – цілих 3 метри. А БММ-4С- ще вище за рахунок десантного відсіку. Висота БММ-70 «Ковчег» – 2,5 м! Годі собі уявити кращої мішені для оператора ворожого ПТРК. У порівнянні МТ-ЛБ-С вигідно відрізняється своїм низьким силуетом – всього 1 м. 89 см. І другий недолік – всі наявні зразки БММ українського виробництва так і лишилися з легкою бронею, яка здатна захистити лише від куль легкої стрілецької зброї та осколків снарядів та мін. У випадку влучання протитанкових керованих ракет такі машини будуть гарантовано знищені.
Висновок можна зробити один. Збройним силам України потрібен новий зразок БММ, з якісно посиленим бронюванням, здатним витримувати вогонь сучасних протитанкових засобів.
… і що у них.
Доречним у цьому плані є приклад Ізраїлю. У 1989 році Армія оборони Ізраїлю отримала важкі 44-тонні бронетранспортери «Ахзаріт» на базі трофейних радянських танків Т-54/55. Вони прийняті на озброєння на підставі багатого бойового досвіду Армії оборони Ізраїлю. Протягом кількох арабо-ізраїльських воєн ізраїльтяни не раз зазнавали високих втрат у бронетехніці від масового застосування ручних протитанкових гранатометів та протитанкових ракетних комплексів. Відповідно ізраїльтяни вирішили розробити БТР з «танковою» бронею. Так з’явився важкий бронетранспортер «Ахзаріт», який вдало сумістив у собі важкоброньовану машину транспортування та підтримки піхоти. Також «Ахзаріти» часто застосовуються у якості бойової медичної машини.
Ізраїльський важкий бронетранспортер «Ахзаріт» використовується не тільки як засіб доставки і підтримки піхоти, а й також як засіб евакуації поранених.
Декілька слів про конструкцію Ахзаріта. Ізраїльські конструктори серйозно перекроїли базовий Т-54. З танка було знято башту з гарматою, а екіпаж було переміщено вперед. Двигун розміщено ззаду-ліворуч та повернуто впоперек корпусу, а праворуч розташовані апарель (яка опускається донизу) та підйомну кришку, яка відкривається угору для входу/виходу десанту. Це стало можливим завдяки розширенню корпусу і застосуванню компактного двигуна. БТР має просторий внутрішній відсік, у якому можна перевозити сім повністю озброєних піхотинців. БТР має лише кулеметне озброєння (від одного до чотирьох кулеметів на спеціальних турелях) а також димові гранатомети. Проте головною родзинкою «Ахзаріта» стала його броня. Її сумарна маса становить 17 тон. В склад броні входить бронювання корпусу, динамічний захист, перфоровані сталеві листи та бортові протикумулятивні екрани.
Ізраїльтяни пішли ще далі – у 2008 році армією оборони Ізраїлю прийнято на озброєння новий важкий БТР «Намер» , який є по суті танком «Меркава» без башти. Його бойова маса становить 60 тон, а бронезахист еквівалентний танку. Як виявилось ізраїльтяни не прогадали. Під час Другої ліванської війни (липень-серпень 2007 р.) ісламські екстремісти почали масово застосовувати новітні російські ПТРК «Корнет-Э» та ручні протитанкові гранатомети РПГ-29 «Вампир». Відповідно поява та прийняття на озброєння важких БТР з «танковою» бронею виявилася як ніколи вчасною.
Проект
Автор пропонує читачеві знову виконати теоретичну роботу за Міністерство оборони, і самим намалювати концепцію важкої української БММ. Прийняття на озброєння кількох БММ, різними за конструкцією аж ніяк не сприятиме здешевленню виробництва та потребує поставки набагато більшої кількості запасних частин, вузлів та агрегатів. Автор вкотре підкреслює важливість прийняття на озброєння ЄДИНОЇ бойової медичної машини.
На підставі вже п’ятирічного досвіду україно-російської війни, ЗСУ потрібна бойова медична машина:
- З максимально можливим низьким профілем.
- З бронезахистом, еквівалентним бронюванню сучасних основних бойових танків;
- З якісно посиленим бронюванням бортів та даху з метою протистояння ураженню новому поколінню протитанкових керованих ракет, які уражають техніку в дах;
- З достатньою швидкістю та прохідністю по важкопрохідній місцевості;
- З додатковим оснащенням, яке підвищує живучість машини.
Автор пропонує зробити базою для української БММ танк. І це танк Т-64. Вибір є очевидним з декількох причин. Танк Т-64 виробляється та модернізується в Україні. Відповідно є шанс суттєво здешевити, пришвидшити і головне уніфікувати виробництво техніки. Ходова частина танку вирізняється хорошими ходовими характеристиками і дозволяє розвивати високу швидкість. Також фактор який грає на руку – це низький силует. Танк Т-64 був найнижчим серед радянських танків. Його висота становить всього 2173 мм. За рахунок зняття башти з гарматою та механізмом заряджання не тільки вдасться зробити силует ще меншим, а і зекономити декілька тон ваги, яка має бути витрачена на посилене бронювання та розширення внутрішнього об’єму десантного відділення по ширині і висоті. Особливо слід звернути увагу на посилення бортової броні динамічним захистом та броні в області даху. Не за горами – масове застосування ПТРК, ракети яких уражають ціль згори.
Проект бойової медичної машини на базі основного бойового танка Т-64 (малюнок автора).
Башту знято, двигун переміщено у центр корпусу. Корпус дещо розширено в ширину і висоту, для встановлення нового двигуна та розширення десантного відділення. Лоб корпусу розширено вперед, а лобова броня виконана під гострим кутом. Борти і дах захищені динамічним захистом. По борту встановлені гранатомети для встановлення димових/аерозольних завіс. Оборонне озброєння – крупнокаліберний кулемет НСВТ, керований дистанційно з відділення управління.
Безумовно, що зростання бронювання призведе до зросту маси, що потребуватиме встановлення більш потужного двигуна. На приміті – харківські двигуни сімейства 6ТД. Остання модифікація – 6ТД3 потужністю 1 500 кінських сил. Оскільки габарити двигуна 6ТД3 більші за двигуни сімейства 5ТД (встановлені на Т-64) – доведеться розширювати корпус в ширину. Від місця розташування двигуна залежить також і компонувальна схема машини. Двигун може бути розташований як і у тягачах МТ-ЛБ – по центру машини, розокремивши відсік екіпажу та десантний відсік. Використання максимально потужного двигуна є життєво необхідною умовою для забезпечення високої швидкості машини при збільшенні маси броні.
Читач може задатись питанням, а чи потрібно встановлювати на перспективну бойову машину сучасне медичне обладнання, яке дозволить надавати медичну допомогу прямо в машині – на зразок БММ-70. Автор гадає, що такі вдосконалення є зайвими. По перше – такі модифікації потребуватимуть капітального збільшення висоти десантного відсіку, що знову ж таки збільшить силует машини і відповідно зробить її помітною мішенню для супротивника. По друге – виконання будь яких складних медичних операцій прямо на полі бою, в машині яка рухається по бездоріжжю на повній швидкості є початково неможливим. Найкраще використати наявний об’єм десантного відділення для максимально можливої кількості сидячих/лежачих місць для поранених.
Найперше завдання БММ – якнайшвидше евакуювати постраждалих з поля бою у безпечне місце, де пораненим буде надано кваліфіковану медичну допомогу в повному обсязі. В склад екіпажу обов’язково входить супроводжуючий медик, який контролює стан поранених, і за необхідності надає медичну допомогу (огляд поранених, зупинка кровотечі, контроль прохідності дихальних шляхів, виконання рідинної реанімації, тощо). Кваліфікована медична допомога буде надана лише після доставки поранених у безпечне місце. Головна задача БММ – вивезти поранених в умовах масового застосування потужних протитанкових засобів. І навіть за умови ураження – забезпечити виживання поранених і екіпажу.
Відповідно замість «фаршування» БММ складним медичним обладнанням по типу БММ-70, потрібно приділити увагу зростанню бронезахисту і допоміжним засобам, які підвищують живучість БММ на полі бою. В їх перелік можуть входити:
- Система датчиків оповіщення про лазерне опромінення БММ прицільними пристроями протитанкових ракетних комплексів супротивника;
- Автоматичні гранатомети для постановки димових або аерозольних завіс. Перші – візуально приховують силует машини, другі – перешкоджають роботі прицільних систем з керуванням по лазерному променю;
- Камуфляжне забарвлення та спеціальне покриття, що зменшує теплове випромінювання машини;
- Автоматична система пожежогасіння, призначена усунути загоряння внаслідок ураження БММ;
- Фільтровентиляційна установка для захисту від зброї масового ураження.
Питання оснащення БММ кулеметним озброєнням лишається відкритим. Кулемет може використовуватись у крайніх випадках для оборони та прикриття. Проте його відсутність дозволить зекономити місце і масу для розташування додаткового обладнання.
Автор переконаний в тому, що українська промисловість цілком здатна виконати такий проект. Адже він технологічно легший у виробництві і дешевший за основний бойовий танк. Збройні сили України нарешті мають відійти від практики застосування на фронті «всього що їздить» (тим паче того, що малопридатне для поля бою) і прийняти на озброєння ЄДИНИЙ зразок БММ, який відповідає умовам сучасної війни.
І мова іде не тільки у якості БММ. На черзі мають бути важкі бронетранспортери, які здатні будуть служити засобом транспортування і підтримки піхоти на полі бою. Але це вже окрема тема для окремої статті.
Курт Оберст
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!