Катерина Золотарьова – жителька села Тетянівка, що на Донеччині. Обстріли російських окупантів жінка пережила вдома. Її будинок зазнав пошкоджень, але встояв, на відміну від інших будівель у селі.
Жінка не була впевнена, що зможе отримати підтримку на відбудову за державними програмами та думала, що доведеться жити без вікон та з побитим дахом. Однак на допомогу прийшли волонтери з Києва. Їх привели до жінки тварини, яких вона рятувала під час активних обстрілів.
Історія Катерини не нова, але показова
Катерина Золотарьова майже все життя прожила у Тетянівці на Донеччині, де працювала вчителькою. Завжди була дуже активною і часто ініціювала проведення різноманітних заходів як для дітей, так і для дорослих у рідному селі та сусідніх населених пунктах.
Повномасштабна війна стала для неї неабияким випробуванням – жінка залишалася вдома весь час, поки рідне село потерпало від щоденних обстрілів з боку росіян. Евакуюватися не хотіла, бо вважала, що тут буде більш корисною. Навіть під час активних обстрілів вона рятувала та давала прихисток тваринам, яких залишили власники. Жінка готувала для військових, вишивала для них обереги та рушники.
Коли поряд з її будинком розірвався черговий снаряд, Катерина була вдома. Тоді її врятувала пічка, за якою вона сховалась. Але скло з вибитих вікон поранило жінку – і військовим довелось надавати їй першу медичну допомогу. Однак і тоді Катерина відмовилась від евакуації.
«На кого я могла залишити все це, особливо тварин? Я не могла зрадити їх ще раз», – каже жінка.
Коли українські збройні сили відігнали росіян за Сіверський Донець, то постало питання про відновлення будинка. Дах був побитий уламками, пічка зруйнована, а замість вікон – плівка, яку жінка прибила власноруч.
«Спробувала звернутися по допомогу у відновленні, щоб хоча б скло якесь вставили. Є ж програми з компенсації, ремонтом. Аж раптом з’ясувалось, що у мене немає прав на будинок, оскільки незадовго до великої війни поховала маму й не оформила спадок. Більш того, виявилось, що мого будинку просто не існує. Не тільки в реєстрі, а й взагалі. Тобто фактично він є, а жодних записів про його будівництво ніде немає. Батько якось його побудував при колгоспі, як це робили колись, і все…», – розповідає Катерина.
Юристи, які приїжджали у село, допомогти не змогли. Кажуть, що потрібно звертатися до суду, збирати купу документів. Як і коли ця ситуація може вирішитися – ніхто не знає. До того ж потрібні гроші, яких у жінки не має.
З відновленням допомогли волонтери
Про жінку, яка прихистила велику кількість котів та собак, дізнались волонтери БФ «Дике поле 2022». Вони раз на два тижні приїжджають з гуманітарною допомогою в Лиманську територіальну громаду з Києва.
«Нас привели у Тетянівку саме тварини, яких прихистила Катерина, бо кожного разу, як їдемо на Лиманський напрямок, обов’язково веземо з собою багато корму. Коли почули про Катерину, вирішили завітати й до неї – у Святогірську громаду. На той час знали про потребу в кормі для тварин, цеглинах для пічки… Привезли також невелику плиту та балони з газом, а ще – бензопилу, бо жінка рубала повалені дерева за допомогою сокири. А вже після приїзду та особистого знайомства ми зрозуміли, що дуже хочемо допомогти хоча б з вікнами. На прохання про допомогу відгукнувся БФ «ТОБІ ВІД МЕНЕ», які безплатно виготовили для неї шість пластикових вікон. А один з членів нашої команди навіть пройшов спеціальне навчання, щоб ми могли встановити їх, адже це додаткові кошти, яких у Катерини не було. Тепер плануємо допомогти з ремонтом даху, побитого уламками. Поки що там просто натягнута плівка, але надовго її не вистачить», – розповів керівник БФ «Дике поле 2022» Артур Ар’єв.
Досвід у відновленні пошкоджених будинків у волонтерів вже був. Торік у Чернігівській області вони допомогли відбудувати дім родини загиблого військовослужбовця, у якого залишилась дружина та троє маленьких дітей.
«Ми тоді привозили продукти, теплі речі, обігрівачі, засоби гігієни людям на звільнені території та випадково познайомились з цією родиною. Якраз перед початком повномасштабної війни вони закінчили будівництво свого будинку. А через деякий час було пряме потрапляння снаряда, і від нього майже нічого не залишилось. Чоловік був на фронті й загинув під час контрнаступу, а мати з дітками жили в сараї на момент нашого знайомства. До цього навіть не думали про якісь такі проєкти, бо головне завдання було – нагодувати людей і тварин. А тут… Це був перший проєкт з відновлення, і ми повністю побудували їм новий будинок», – згадує Артур.
Донеччина – край, куди хочеться їздити
Найчастіше команда волонтерів приїжджає на звільнені території Лиманщини. Однак тепер везуть із собою не крупи та консерви, а те, чого дійсно потребують люди. Заздалегідь отримують списки (засоби гігієни, будівельні інструменти та матеріали, памперси для дітей та дорослих, павербанки, медикаменти тощо), публікують у соціальних мережах та збирають все необхідне.
«У сам Лиман ми зайшли одними з перших після військових та поліції. Це зараз вже складно чомусь здивуватися і не доводиться стримувати ком у горлі. А тоді справді було жахіття – вщент розбиті будинки, машини, дороги, дерева. І люди, які примружували очі, виходячи з підвалу того, що залишилось від будівлі. Не налякані, а дуже втомлені та голодні. Це було страшно. Зараз там вже майже немає проблем з харчуванням, адже їжу привозять різні гуманітарні організації та надає місцева влада. Однак потрібна інша допомога, яку вони не можуть отримати деінде. Тому запитуємо про потреби, вони все записують і передають нам. Будемо робити те, що можемо і все, що від нас залежить. І їздити на Донеччину стільки, скільки буде потрібно. Віримо, що все буде добре», – каже керівник фонду.
Читайте також: Команда «Східного правозахисного центру» документують злочини на Донеччині
За словами Артура Ар’єва, тут, на Донеччині, дуже багато щирих та гостинних людей, які радіють кожній зустрічі. Завжди хтось пропонує нагодувати, переночувати… А ще, попри війну та всі події, пов’язані з нею, регіон продовжує вражати своєю природою, фарбами, красою…
Підтримують волонтери й військових, до того ж не тільки на Лиманському напрямку, а й біля Авдіївки. Їм привозять генератори, зарядні пристрої, медикаменти, спорядження. Нещодавно запустили ще й проєкт із виробництва БПЛА… Зупинятися на цьому не збираються.
Читайте також: «Тут було все, щоб надавати якісну допомогу»: що стало з госпіталем для ветеранів у Святогірську?
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!