Через війну тисячі літніх українців залишились без житла, стабільного доходу та підтримки. В умовах щоденних викликів, коли пенсії ледь покривають базові потреби, а обстріли руйнують домівки, особливо вразливими залишаються самотні пенсіонери та переселенці.
Відповіддю на цю потребу стала мережа будинків милосердя, створена за участі Сергія Косяка, директора європейського підрозділу міжнародної організації LYNC. Завдяки цьому понад 135 людей вже отримали не лише безпечне житло, а й цілодобову опіку та турботу.
Наразі в Україні функціонує 7 таких закладів, ще два — на етапі будівництва.
Як усе починалося: історія створення будинків милосердя в Україні
Історія мережі будинків милосердя для самотніх літніх людей в Україні тісно пов’язана з ім’ям українського священнослужителя, громадського активіста та волонтера Сергія Косяка з Донеччини. Саме він ще у 2019 році звернув увагу на критичну ситуацію із самотніми людьми похилого віку в селищі Гранітне, яке нині знаходиться під тимчасовою окупацією.
«Перший раз з проблемою покинутих літніх людей ми зіткнулися у 2019 році, коли приїхали з гуманітарною місією в невелике селище… я просто жахнувся від нелюдських умов їхнього життя», – згадує Сергій Косяк.
Особливо вразив випадок із незрячою бабусею, яку нібито доглядав син-алкоголік виключно заради її пенсії. Злидні, антисанітарія, байдужість і повна соціальна ізоляція стали поштовхом до дій.
«Я вийшов на ґанок одного з будинків, почав плакати і запитував у Бога: “Чому така соціальна несправедливість у нашій країні?” І тоді повірив, що Бог промовив: якщо діти покинули батьків, якщо держава не дбає — тоді руки Ісуса Христа на землі — це ми», – розповідає Сергій.
Перший будинок милосердя
У 2020 році Сергій і його дружина продали власне майно, придбали будинок і відкрили перший притулок для 15 самотніх пенсіонерів. Разом з командою волонтерів вони щодня готували гарячі обіди для стареньких, підвозили вугілля взимку та підтримували тих, хто залишився без підтримки родини чи держави.
Після повномасштабного вторгнення
Попри війну, ініціатива не зупинилася. На початок 2025 року в Україні вже функціонує сім будинків милосердя, де проживає близько 135 осіб. Ще два — перебувають на етапі ремонту і будуть здатні прийняти по 40–50 людей кожен.
«Ми не припиняємо допомагати. Ці будинки — не просто дах над головою. Це — турбота, гідність і спільнота для тих, кого занадто часто забували», — каже Сергій Косяк.
Прихисток для самотніх і вразливих: як працює будинок милосердя у Гелетинцях
У селі Гелетинці, що на Хмельниччині, функціонує будинок милосердя, який став рятівною точкою для десятків літніх людей, переселенців та людей з інвалідністю. Установа, що діє при церковній громаді, надає цілодобовий догляд і підтримку майже 40 постояльцям, більшість із яких — тяжкохворі або прикуті до ліжка.
«В нас постояльці з багатьох регіонів — з Івано-Франківська, переселенці, люди після операцій. Основна категорія — важкі пацієнти. Є й ті, хто страждає на хворобу Альцгеймера», — розповідає Олександр Дорощак, директор закладу.
Будинок милосердя було створено на місці колишнього сміттєзвалища. Напівзруйновану будівлю вдалося відновити завдяки підтримці благодійного фонду Link Community та активній участі Сергія Косяка, одного з ініціаторів мережі прихистків для самотніх літніх людей.
«Село далеко від міста, лікарям не було навіть куди прийти. Тепер маємо фельдшерський пункт — сюди можуть звертатися й місцеві жителі», — зазначає Дорощак.
Як війна вплинула на роботу закладу
З початком повномасштабного вторгнення РФ заклад опинився під загрозою закриття. Зникли канали фінансування, зросли витрати на харчування, опалення, ліки. Директор зізнається: перші місяці були надзвичайно важкими.
«Людей треба годувати, купувати дрова, оплачувати комунальні послуги. А фінансування зникло в одну мить», — ділиться керівник.
Умови проживання та догляд
Постояльці отримують комплексний догляд:
-
триразове харчування;
-
регулярні гігієнічні процедури;
-
медичну допомогу — щоденні обходи фельдшера;
-
моральну підтримку.
«Найголовніше — дати людині відчуття потрібності. Послухати, побути поруч», — підкреслює Олександр Дорощак.
Одна з мешканок, Марія Олександрівна, ділиться:
«В нас не пансіонат, а справжній санаторій! Обіди завжди дуже смачні. Тут затишно, тепло й людяно».
Будинок для переселенців у Кременчуці
У Кременчуці реалізується соціальна ініціатива, спрямована на допомогу внутрішньо переміщеним особам і людям літнього віку. Завдяки зусиллям пастора Олега Костенюка та церковної громади, у місті вже діє будинок на шість квартир, а нині завершується будівництво ще одного об’єкта, що зможе прийняти до 80 мешканців.
«Проблема не зникла — люди продовжують приїжджати. Багато з них — літні, інваліди, самотні. Тому ми вирішили будувати другий будинок», — розповідає пастор Олег Костенюк.
Новий будинок матиме поділ за категоріями: на першому поверсі — лежачі пацієнти, на верхніх — багатодітні родини. Стіни вже зведені, підведені комунікації, тривають оздоблювальні роботи.
Будівництво руками переселенців
На будівництві працюють переселенці, які самі втратили домівки через війну. Геннадій із Сєвєродонецька згадує, як втратив сина під час евакуації людей з Ірпеня. Олена з Маріуполя — це її шосте місто після втрати дому:
«Тут мені дадуть кімнату. Я відчуваю надію. Розумію, що справжній дім — на небі, але й на землі потрібне житло», — каже жінка.
Поруч із будівництвом уже стоїть невеликий будинок, де живуть три переселенки. Одна з них, Тетяна з Маріуполя, не лише отримала дах над головою, а й долучилась до служіння:
«Я граю на бандурі у шпиталі, дякую нашим захисникам за все, що вони роблять», — ділиться Тетяна.
Підтримка тих, хто залишився без усього
Пастор Костенюк наголошує, що для багатьох літніх людей та ВПО ці будинки — єдиний шанс на гідне існування.
«Без цієї допомоги вони могли б загинути наодинці зі своїми хворобами та самотністю. Ці будинки — це шанс вижити й жити далі», — каже він.
Бачення Сергія Косяка: кожен має бути побаченим
Сергій Косяк, священник і волонтер, який започаткував мережу «Будинків милосердя», підкреслює:
«Літні люди — це “невидимки” суспільства. Але ми маємо змінити цю реальність. Допомога їм — це спільна справа: влади, громади, благодійників і Церкви».
Косяк відомий своєю волонтерською діяльністю з 2014 року, після організації молитовного марафону у Донецьку. З 2023 року він координує створення будинків милосердя по всій Україні — для самотніх пенсіонерів і біженців, які потребують постійної опіки.
Читайте також Субсидія на літо 2025: хто має оновити заяву, щоб не залишитися без допомоги
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!