Чи будуть відрубані руки?

«Нікому не дозволю красти в армії. Тим, хто буде красти в армії,

руки відрубаю. Це позиція президента, бо армія є предметом моєї

персональної турботи,

бо армія є одним з наших очевидних досягнень за три роки»,

Президент України Петро Порошенко

Позавчорашній випуск журналістських розслідувань команди «Наші гроші», окрім міцно зіпсованого настрою, навіяв купу роздумів і ще більше емоцій. Ось деякі з них..

Українця не здивувати корупцією. Після Межигіря Януковича і маєтку Пшонки з його яйцями Фаберже (обома), діамантами прокурорів та кешем Семочка, українця нічим не здивуєш. Навіть панамські офшори чомусь не стали для нас особливо болючою несподіванкою. Навіть з поправкою на те, що організатором оборудки став президент України і головнокомандувач Збройних сил України. І якщо говорити чесно, оборудка чиновників «Укроборонпрому» та наближених до першого заступника секретаря РНБО не стала несподіванкою. Адже це рано чи пізно мало стати відомим. До того ж зовсім не дивує реакція власне і фігурантів скандалу, і стада придворних ФБ борзописців.

В цьому плані автор песиміст, і на підставі минулих корупційних скандалів може спрогнозувати наступний хід подій. Синуля, який в свої 22 з копійками навернув багато грошей, десь ляже на дно разом зі своїми бізнес-партнерами. Вкрадених грошей достатньо, щоб півроку-рік перебути з комфортом у країнах далекого зарубіжжя. «Смотрящий» цієї оборудки – заступник секретаря РНБО і батько сімейства Олег Гладковський також уникне відповідальності, під будь-яким приводом. Виїде закордон як Коломойський, або раптово захворіє, непритомнітиме, пускатиме слину з рота і закриється від недобрих людей клітчатою ковдрою, як це зробив Насіров. І наш жалісливий суд обов’язково прийме таке мавпування за чисту воду і відпустить фігуранта на поруки. Така от у нас жаліслива Феміда. Тобто власне притягнення до кримінальної відповідальності корупціонерів з оточення президента так і не станеться.

Більшість ЗМІ та користувачів соціальних мереж з різним відношенням говорять про одне. Щось типу «Ну все! Рейтингу Порошенка на президентських виборах точно капець». Проте на думку автора, набагато більш болючими будуть іміджеві втрати не для президента як кандидата на наступних виборах, а як для теперішнього президента і головнокомандувача Збройних сил України. Вкотре світ, і  в тому числі західні партнери України переконаються в тому, що: 1. В Україні корупція – системне вище, у якому пов’язані вищі посадові особи держави; 2. Немає жодних гарантій, що військова та технічна допомога, яка надходить від заходу (в тому числі високотехнологічне озброєння, системи зв’язку, або навіть банальні запаси радянських набоїв, які не так давно передала Україні Литва) не будуть «продані наліво» українськими корупціонерами.

Що ж, наш президент, який повністю контролює правоохоронні органи, в т.ч. Національне антикорупційне бюро, отримав черговий шанс. Шанс продемонструвати…. Навіть не політичну волю, навіть не державницьку позицію, чи ще якісь високі матерії. А шанс довести, чи заслуговує він довіри. Я б на місці гаранта, такий би шанс не впустив. І щоб спонукати президента до хоч якихось адекватних дій, я (і не тільки я) запитую у президента: – Чи будуть відрубані руки в корупціонерів?

І трошки емоцій замість післямови….

Перед ФБ пробігають в принципі однозмістовні оголошення:  «хлопцям потрібні запчастини, стільки-то штук, таких-то розмірів», «Потрібні інструменти такі-то», «привезіть будь-ласка пару банок ВеДешки» – і безкінечні цифри номерів банківських карток.  Автору чомусь здається, що особливо багато було таких повідомлень взимку 2015 року, коли стався Дебальцівський розгром. В цей час українських вояків рятували як могли самі українці, які разом зі сплатою військового збору віддавали ще і ще, для того лиш би український вояк тоді вистояв.  І попри весь той страх і безнадію автор завжди посміхався, коли читав ФБ однієї знаної волонтерки, яка кожен черговий пост про допомогу закінчувала «Обнимаю, фашули, мы ещё на сутки ближе к победе».

Утричі дорожче закуплені запчастини означають, що частина бойових машин, яких так бракує на фронті, однаково лишиться не на ходу і вояки будуть радіти тому, що «хоч один приїхав». Утричі дорожче куплена запчастина означає, що зампотил буде свідомо ігнорити запити аж до самого критичного моменту

Бракована запчастина – це танк, який у найвідповідальніший момент заглох і став на місці. І ось цього простою достатньо, щоб танк отримав в башту протитанкову керовану ракету з російського «Корнета». Це заглохла прямо у грязюці санітарна «буханка», у якій везуть поранених і лік іде на лічені хвилини. Це поламаний «Урал» чи «КрАЗ», який вчасно не підвіз снаряди для артилерії.  І наслідком всього цього є чергова загибель українського вояка, яка останнім часом майже непомітна у вирі передвиборчої гонки.

Але на цей раз у автора (і не тільки в нього) прокидається сама примітивна і дрімуча злість. Ми, громадяни України звикли, що наша ненаситна держава в особі правлячої еліти, дуже любить зазирати у наші кишені і витрушувати звідти зайвих грошей. Підвищення тарифів на комунальні, розмитнення «євроблях», ціни на освіту і так далі. Ми зціпивши зуби, продовжуємо терпіти. Але після вчорашнього оприлюдненого розслідування, терпець конкретно загрожує лопнути. Українець, сплативши всі податки та комуналку, стонадцятий раз підтягнувши пояс аж до самого хребта, продовжує допомагати армії. Не обладнанням, так їжею, не їжею, так репостом чи зайвою гривнею. Натомість у одній і тій самій реальності знаходиться пара хитрозроблених молокососів, які під наглядом багатого папіка «доять» Збройні сили України. Які, до слова, складаються з тих же громадян України.

Завдяки українському вояку на вулицях наших міст не рвуться снаряди і ракети, а ми маємо можливість спати спокійно у своїх помешканнях і не бачити, не відчувати на власній шкурі «русскій мір». Натомість чиновники «Укроборонпрому» та наближені президентські друзі і їх потомство роблять все, щоб українці відчули цей огидний і смертельно небезпечний «русскій мір».

Хочеться не просто говорити, чи друкувати на клавіатурі, хочеться банально верещати на весь рот: – Хочете податки з наших зарплат? Нате! Хочете, щоб платили утричі дорожче за комуналку – Будь-ласка! Але не смійте тварюки! Чуєте?! Не смійте обкрадати українського вояка! Тому що будь-яке багатство, здобуте за рахунок крові, колись доведеться оплачувати також кров’ю. Часто власною.

Курт Оберст


Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Цей сайт використовує cookies