Книгарня «Є» та Агентство розвитку Дніпра 15 лютого провели публічну розмову «Декомунізаційні процеси в м.Дніпрі: #зрада чи #перемога?»Спікерами на цьому заході були запрошені Олег Репан – історик, директор «Інституту історії Дніпра» та Святослав Чирук – керівник проекту «Парк тоталітарних періодів» в м. Дніпрі.
Олег Репан детально розповів про перейменування вулиць, просвітницькі акції щодо їх нових назв (такі акції на вулицях Дніпра відбуваються другий рік поспіль), про висновки, які зробили співробітники «Інституту історії Дніпра», щодо методики роботи по декомунізації.
Олег Репан:
«В Дніпрі декомунізація відбувається найсистемніше та найдинамічніше. Так сталося через те, що з радянських часів у нас майже жодної вулиці не було перейменовано. А сьогодні майже всі вулиці, які підпадають під Закон про декомунізацію, перейменовано (а ми перейменували в Дніпрі понад 2000 топонімів). Таким чином, Дніпро свій мінус перетворив на плюс. Головний висновок, що ми зробили з наших майже дворічних акцій на вулицях Дніпра: з людьми треба говорити. До великої кількості людей можна достукатись, коли з ними говорити».
Святослав Чирук розповів про проект «Парк тоталітарних періодів», що нині розробляється Агентством розвитку Дніпра, а також навів деяку статистику щодо демонтованих в Дніпрі пам’ятників, та про самі монументи, як засіб пропаганди.
«Перш за все уточню назву: Парк тоталітарних періодів. Бо ми, створюючи цей проект, засуджуємо не тільки тоталітаризм радянських часів, а й тоталітаризм часів нацизму, та й інші подібні режими, яких людство ще, нажаль, не позбулось. Щодо розмов про шанування історичних пам’яток… Маю заявити, що в СРСР, до початку 60-х років, до пам’ятників здебільшого відносились, як до матеріалу пропаганди – коли пам’ятник відпрацьовував, його викидали на сміття. Тому багато монументів того часу робили з нетривких матеріалів (гіпсу, бетону) та ще й за одним шаблоном».
Пан Святослав також навів цікаву статистику:
- в УРСР в середньому на 100 кв. км було встановлено 9 памятників Леніну, тоді як в Росії – 0,4 пам’ятника на таку ж площу;
- в Україні, зі всіх демонтованих на сьогодні пам’ятників Леніну, 60% було демонтовано в період з 90-х до 2013 року, і 40% протягом 2014-2018 років;
- з 46 пам’ятників комуністичним діячам, що були демонтовані в Дніпрі за 2014-2018 роки, тільки 26 стануть експонатами Парку тоталітарних періодів.
На запитання кореспондента АКМЦ, чи вважають спікери, що декомунізація в Україні скінчилася, Олег Репан відповів:
«Я побоююся, що ця ідеологія і досі сидить в мені, бо я ж народився ще за часів СРСР і разом з усіма ходив до школи, навчався в вищому навчальному закладі. Не слід вважати, що декомунізація закінчується заміною табличок на будівлях. Ми прибрали тільки зовнішні ознаки. Маємо тепер прибирати тоталітаризм в собі».
Історики також наголосили на тому, що декомунізація – це не стільки нищення старого, скільки можливість для творення нового, сучасного українського середовища. Звернули увагу і на важливість проведення системних історичних досліджень, які стосуються тоталітарного спадку, що допомагає краще зрозуміти той час і скоригувати ставлення до окремих діячів, у чому може допомогти формування нового музею, як наукової структури.
Окрема розмова відбулась про декомунізацію назви області та ініціативи щодо її перейменування у Січеславську. Виявилось, що пан Чирук проти такого перейменування, а пан Репан – підтримує. Та обидва спікери запропонували присутнім створити саме свою позицію з цього питання.
Попри вечірню годину захід відвідало багато людей, так що люди не тільки сиділи, але й стояли. Було помітно, що тема декомунізації залишається живою і стосується багатьох городян. Попри те, як зазначив один із відвідувачів, неправильно говорити про те, що декомунізацію завершено. Минув лише один із її етапів – зовнішнє прибирання символів тоталітаризму, але головні зміни мають відбутися в нашій свідомості, над чим слід продовжувати працювати.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!