Что люди знают о донорской помощи Донбассу (промо)

Для більшості українців основними джерелами інформації є Телеграм-канали, сюжети в Ютубі, телемарафон, розповіді очевидців, а також офіційні сторінки та соцмережі держорганів влади.

Про це під час презентації результатів соціологічного дослідження на тему: «Успіх чи ні? Як українці оцінюють реформу сектору правопорядку та підтримку з боку ЄС» сказав директор Соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович, повідомляє Укрінформ.

Результати дослідження показали, щоб отримати надійну та перевірену інформацію про події в Україні, то 47% українців (на першому місці) — сказали, що таким джерелом для них є канали у Телеграмі. Більше чверті — це сюжети в Ютубі, потім — телемарафон (21%), розповіді очевидців (19%), офіційні сторінки і соцмережі держорганів влади (19%), телеканали, що не входять у марафон (16%), українські інтернет-ЗМІ (15%), міжнародні ЗМІ (14%).

Соцмережами, де найбільш поширені фейки і дезінформація, переважна кількість українців назвали Фейсбук та Інстаграм. Телеграм посів друге місце. Джерелом неправдивої інформації його вважає лише 35% опитаних.

Соціологи також зазначили, що майже 90% українців вважають серйозною проблему дезінформації та фейкових новин.

Довідка. Загальнонаціональне опитування громадської думки провела Соціологічна група «Рейтинг» на замовлення Консультативної місії ЄС в Україні в період з 24 по 29 вересня 2024 року. Вибірка склала 2000 респондентів, що представляють доросле населення України (за винятком тимчасово окупованих територій та територій, на яких відсутній український мобільний зв’язок). Похибка становить не більше 2,2% з довірчою ймовірністю 0,95.

Стати донором нескладно. Зараз треба багато крові, аби рятувати поранених військових та людей, які потрапляють під обстріли. Розкажу про власний досвід, як я вперше стала донором.

Сподівання без результатів та чому вирішила стати донором

Віддавати свою кров у невідомість ніколи не мала бажання. Якщо допомагати, то конкретній людині  – так я думала в молоді роки. А одного разу до редакції міської газети, де я працювала, принесли оголошення: 9-річна дитина терміново потребує багато крові 3-ї групи, позитивний резус фактор.  Це було …..надцять років тому, ще до того, як інтернет став широко розповсюдженим.

І ось для цього хлопчика я вирішила піти здати кров. Зателефонувала до Станції переливання крові, щоб записатись та дізнатись деталі. За станом здоров’я протипоказань не було, але з’ясувалось, що я не можу стати донором, бо маю недостатню вагу – 50кг. “Ось погладшаєте, приходьте”, – сказали мені на Станції. Я  засмутилась і припинила свої намагання стати донором.

Другий порив поділитись кров’ю прийшов на початку цього березня. Тоді в Краматорську дали оголошення, що треба багато крові. Тоді також не пішла, боялись обстрілів, бо могли вгатити по місту скупчення людей. А вже коли в мирному та спокійному Кропивницькому скрізь по місцевих пабліках розкидали оголошення, що потрібна кола для військових ЗСУ, то вже зібралась з духом та вирішила йти. Ваги тепер вистачало, щоб стати донором.

Квест з чергами на три години

Здати кров виявилось справжнім квестом, витримати який ще треба мати сили. Оголошення розповсюдили в п’ятницю і спочатку з’ясували, що в суботу Станція переливання крові не працює. Треба чекати понеділка. Читаю про підготовку: певна дієта, не можна гостру, солону, надто солодку їжу. Не варто звечора пити каву. Алкоголь взагалі під забороною на три дні. Певні ліки також. Йти на процедуру треба натщесерце, але якщо ніяк, то можна трохи каші на воді та несолодкий чай – за декілька годин до процедури.

В коридорі була купа людей, які прийшли здати кров саме на потреби ЗСУ. Доведеться вистояти декілька черг. Перша – до реєстратури, де заведуть картку донора. Щось на кшталт амбулаторної медичної картки.

Усі наступні черги перетікають одна в одну, швидкість залежить від потреб, навіщо ти стоїш в тій черзі.  Після реєстратури здаєш кров. Перевіряють групу та резус фактор, а також загальний стан крові: гемоглобін, тромбоцити та гематокрит Перевіряють через спеціальне обладнання, результати готові за декілька хвилин.

З цими результатами стаєш в нову чергу, до медсестри. Вона перевіряє тиск та можна поміряти вагу, якщо її не знаєш. Також міряє температуру та рівень кисню в крові.

В одному кабінеті приймають медсестра та лікар. Але після медсестри виходиш з кабінету та стаєш в нову чергу, до лікаря. Ця черга рухається повільніше, бо в лікаря більше питань, аніж в медсестри.

У першу чергу лікар знаходить вас у базі донорів, куди ваші дані занесли в реєстратурі. Саме тут, у лікаря, подальша  черга може зменшитись. Бо за результатами аналізів навіть підготовлена людина може відсіятись. Наприклад – через низький гемоглобін або низький тиск чи за інших обставин. Тобто тільки після трьох черг людина може отримати відмову та піти додому.

Лікар проводить опитування, ці всі питання є в анкеті донора. Вони про загальний стан здоров’я, перенесені хвороби, ліки, які доводиться приймати на постійній основі. У жінок лікар питає про те, коли востаннє були «критичні дні». Саме лікар фіксує скільки крові можна забрати в конкретної людини. Багато чого залежить від того, чи вперше ти донор чи робиш це регулярно. Мені визначили «дозу» в 468 мл.

Нарешті стати донором – вперед до процедури

Отримала від лікаря свій дозвіл та свою норму та пішла далі. Чесно кажучи, що після лікаря черги не буде. Та ні. Нова черга на підготовку до забору крові. Через кількість медиків водночас беруть кров у чотирьох донорів. То треба чекати коли звільняться місця.

Поки стоїмо в черзі, уже перезнайомились. Жартуючи, називаю цей кабінет «чистилищем». Там треба вдягнути бахіли, помити руки аж по лікоть та обов’язково випити чай з печивом. Чай дуже солодкий. Медсестричка слідкує, аби печиво обов’язково було повністю з’їдене. Чаю мені не вистачило, попросила ще, люб’язно налили. Тільки після цього дозволяють піднятись до зали, де забирають кров.

Там багато крісел, але приймають лише чотирьох. Так розумію, через кількість медперсоналу. Нарешті, доходить черга і до мене. Радію, що зранку трохи поснідала дозволеними харчами,  бо тільки в чергах простояла три години з гаком!

Медсестра виявилась дуже приємною, весь час заспокоювала мене, хоча я й не хвилювалась зовсім. Щохвилини питала, чи не турбує мене щось, чи не кружляє голова. Все було добре, я просто дивилась як тече кров. Уся процедура тривала не більше 20 хвилин. Потім відпустили, але сказали ще півгодини тримати заклеєним місце проколу.

Винагорода за випробування

Це ще був не кінець пригоди. Крокую до реєстратури, вони роблять якусь примітку. Розписуюсь на бланку, що здавала кров саме для ЗСУ. У списку на той день я була 65-ю. Ще залишалось 5-7 людей. Питають, чи потрібне звільнення з роботи на два дні. Кожному донору дають таку довідку за потреби.

Далі знову йду до «чистилища».  Там мені пропонують обід у місцевому кафе. Донора треба годувати після забору крові. Звертаю увагу, що переважна більшість відмовляється від обіду. Я вирішую пройти весь шлях до кінця, тим більше все одно хочу їсти.

Мені дають талон на одноразове харчування і я йду до сусіднього кафе за своїм обідом. Там годували борщем з м’ясом та свіжою капустою( на той час капуста були найдорожчим інгредієнтом у страві),  дефіцитною гречкою( її в магазинах взагалі не було!), смаженю рибою та салатом зі свіжих овочей, і ще компот. Усе свіже і смачне. На талоні була вартість обіду – 75 грн. Для себе підраховую, що це може коштувати дорожче.

На цьому моя пригода стати донором завершилась. Сказали, що через півроку можна знову здавати кров. Сподіваюсь, це був корисний досвід і комусь згодиться моя кров.

Ще більш детально про те, Як стати донором крові

Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ.Схід»

Павло Бєлоусов, експерт школи цифрової безпеки, розказує як убезпечитися тим, хто тримає інформаційний фронт.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Тобі незрозумілий хід реформ? Є хвилюючі питання до влади? Не бачиш змін?

Зміни свій погляд разом з нами!

«Донеччина. ЗмІнИ» – об’єктивний погляд на події регіону. Лише достовірна інформація, гарячі коментарі, історії успіху на сайті Антикризового Медіа Центру та на наших сторінках YouTube або Facebook або Twitter.

Долучайтесь!

Маріупольський медбот “Марта” розповідає про коронавірус.

Підключитись до чат-боту можна на офіційному сайті.

Відстежуйте зміни, що відбуваються на Донеччині, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!