Дніпряни спростовують статтю NYT
На офіційному інтернет-представництві КБ Південне з’явилося спростування статті міжнародного інституту стратегічних досліджень «Таємниця успіху МБР Північної Кореї» та статті NYT «Успіх балістичної ракети Північної Кореї пов’язаний з українським заводом, заявляють експерти».
У спростуванні зазначається, що чи не єдине, в чому фахівці КБ Південне та Південмашу згодні з авторами статті, це те, що «такий стрімкий розвиток ракетних технологій було б неможливо здійснити без сторонньої підтримки». Акцентується також, що статті «необґрунтовано кидають тінь на українські підприємства Конструкторське бюро «Південне» та ДП «ВО «Південмаш». Далі дніпровські ракетобудівники наводять кілька аргументів щодо необґрунтованості звинувачень від екстпертів:
«ДП «КБ «Південне» та ДП «ВО «Південмаш» категорично спростовують ці безпідставні твердження та повідомляють нижченаведене:
- Зображення та характеристики північнокорейських двигунів, на які автори вищезазначених статей посилаються у своїх висновках, цілковито не є двигуном РД-250.
- Автори статті у The New York Times підтверджують, що двигун РД-250 було розроблено у Росії та приводять конкретну назву підприємства-розробника двигуна. Однак не зрозуміло, з якої причини роблять однозначні неаргументовані висновки, що витік технології стався з України. Дійсно, розробником двигуна РД-250 є російська компанія НВО «Енергомаш». ДП «КБ Південне» ніколи не розробляло подібні двигуни на самозаймистих компонентах палива за відкритою схемою. Двигун РД-250 після розроблення було передано для серійного виробництва до ДП «ВО «Південмаш». Під час серійного виробництва двигуна РД-250 будь-яке відхилення від конструкторської документації не могло проходити без погодження з його розробником – НВО «Енергомаш».
- Після набуття незалежності Україна більше не виготовляла жодних балістичних ракет ні для Російської Федерації, ні для власних потреб, ні для будь-якої іншої країни. Починаючи з 1991 року технологічні лінії з виготовлення двигунів на ДП «ВО «Південмаш» з характеристиками, аналогічними двигуну РД-250, було частково демонтовано. Виробничу лінію для створення балістичних ракет SS-18 та двигунів для них було повністю знищено. У зв’язку з цим у цей час підприємство не має в розпорядженні виробничих технологій для виготовлення ракетних двигунів зазначеної конфігурації.
- Що стосується згадування авторів вищенаведених статей про те, що українська кооперація критично залежала від замовлень з Росії, ДП «КБ «Південне» стверджує, що Москва ніколи не зверталася до ДП «КБ «Південне» стосовно створення нових модифікацій ракет SS-18. Навіть якщо б це сталося, то Україна відповідно до своїх міжнародних зобов’язань ніколи не змогла б цього зробити.
- Усі двигуни, придатні для льотного використання, включаючи двигун РД-250, залишали територію ДП «ВО «Південмаш» виключно у складі ракет. Єдиний двигун, який коли-небудь постачало ДП «ВО «Південмаш» як окремий компонент, – це двигун VG143 для четвертого ступеня європейської ракети-носія Vega.
- Як стверджує Michael Elleman, він десять років тому неодноразово відвідував ДП «КБ «Південне» та ДП «ВО «Південмаш», але при цьому з якихось причин він не зміг або не захотів звернути увагу на суворий воєнізований контроль території підприємств. Цей факт у поєднанні з тим, що Україна є учасником міжнародного Режиму контролю ракетних технологій і суворо дотримується його вимог, виключає будь-яку можливість несанкціонованої передачі технологій. Знову ж таки, всупереч домислам зі статей компетентні органи України мають повний контроль над ракетно-космічним комплексом України. Затримання й арешт в Україні розвідників з Північної Кореї тільки підтверджує факт надійності захисту технологій.
- Michael Elleman робить припущення, що трансфер технологій до Північної Кореї стосовно двигуна РД-250 було здійснено протягом останніх двох років. Дійсно, будь-який спеціаліст з ракетних двигунів, що має досвід практичної реалізації проектів, підтвердить, що створення двигуна за два роки без трансферу технологій неможливе. При цьому автори вищезазначених статей не піднімають питання: «Звідки надійшли компоненти палива (НДМГ та АТ) для відпрацювання двигуна й експлуатації?» Усім відомо, що в Україні таких компонентів палива не виробляли та не виробляють. Ця технічна суперечність ще раз примушує сумніватися в обґрунтованості експертних висновків, наведених у зазначених статтях.
- Ще одним фактом зі статті The New York Times, який викликає питання щодо професіоналізму його експертів, є їх твердження, що двигуни для ракети, яка стартує із субмарини, є набагато складнішими, ніж такі для ракет наземного базування. Не зрозуміло, як на основі такої тези можна робити висновок про те, що трансфер технологій було здійснено Україною. При цьому автори вищенаведених статей визнають, що технології двигунного виробництва для ракет морського базування вже були передані Росією Північній Кореї.
- У своїй статті Michael Elleman аргументує можливу передачу технологій до Північної Кореї тим, що у 2016 році ДП «КБ «Південне» зазнавало серйозних фінансових труднощів. Це також недостовірна інформація, оскільки останніми десятиріччями ДП «КБ «Південне» впевнено нарощує свій фінансовий потенціал, а також значно розширює й зміцнює міжнародне співробітництво у сфері мирного освоєння космосу. Цю інформацію наведено на сайті ДП «КБ «Південне».
На жаль, риторика авторів статей та «експертів» щодо постреволюційного хаосу в Україні дуже схожа на фейки, котрі сьогодні активно поширюються більшістю російських ЗМІ про Україну. Такі публікації можуть перевести увагу спільноти та політичних лідерів у бік від реальних проблем і призвести до фатальних наслідків. ДП «КБ «Південне» та ДП «ВО «Південмаш» висловлюють серйозне занепокоєння з приводу того, що одне з самих шанованих не тільки у США, а й у всьому світі, інформаційних видань The New York Times створює свої аналітичні матеріали, спираючись на висновки сумнівних експертів і представників так званих American Intelligence Agencies. ДП «КБ «Південне» та ДП «ВО «Південмаш» усвідомлюють серйозність проблеми, пов’язаної з розвитком північнокорейських ракетних технологій, але вважають, що аналіз ситуації повинні виконувати професіонали».
До тексту ракетобудівників маємо додати лише те, що дніпряни добре знають, коли на Південмаші випробують новий двигун – їх чуть усьому місту (яскравий приклад на цьому відео). Але останні два роки жодних ознак стендових випробувань у Дніпрі не спостерігалося. Як зазначили кілька дніпровських фахівців, випускників фізтеху (факультет ДНУ, де навчають фахівців ракетобудування), що зазначений в статті двигун в тому вигляді, як його було спочатку запроектовано, не може бути встановлений на МБР без модернізації. А модернізація потребує обов’язкових випробувань зміненого двигуна. Отже, коли б двигуни робилися на Південмаші, вони б мали пройти обов’язкові стендові випробування. Але про це Дніпро точно знає – випробувань не було.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
