Понад сто військових і добровольців, учасників АТО, приїхали в Донецьку область, щоб разом з жителями Краматорська і Слов’янська відсвяткувати третю річницю визволення міст від проросійських бойовиків.
Урочисте відкриття Всеукраїнської акції «Донеччина зустрічає своїх Захисників» пройшло на горі Карачун, де три роки тому велися гарячі бої за стратегічну висоту, і яка зараз стала символом звільнення Донбасу.
До початку акції було приурочено прибуття на Донеччину «Потяга Єднання України «Труханівська Січ». Діти з усієї України, учасники Січі, розбили наметове містечко на схилах Карачун. Вони зустрічали ветеранів АТО, захисників донецької землі, вільно спілкувалися з ними, розпитували у всіх подробицях про ті жаркі дні 2014 року.
У кожного бійця, який пройшов Карачун, своя історія. Але всіх їх об’єднує одне: вони вистояли всі ці два місяці пекла, перебуваючи в оточенні та під постійними обстрілами, вони змусили бойовиків відступити й звільнили донецькі міста.
Андрій, позивний Квіточка, боєць батальйону Кульчицького з травня 2014 року, добровольцем поїхав на схід України після Майдану, пройшовши короткий курс навчання. «Карачун у сепаратистів відбила 95-а аеромобільна бригада і підрозділ Нацгвардії. Вони вертольотами висадилися на схилі гори, зайняли оборонні позиції, зміцнилися. Ми приєдналися до них наземним транспортом. Коли десантники нас побачили, то сказали, що ми не сповна розуму, – згадує Андрій. – Але ми разом, пліч-о-пліч, тримали оборону до 45 днів, 4 липня. Це була справжня війна, але проти нас воював підлий ворог. Вони стріляли з мінометів з житлових будинків, прикриваючись мирними жителями, а ми не могли дати адекватної відповіді. Тому втрачали багато побратимів. Були збиті два вертольоти, один з генералом Кульчицьким на борту. 2 травня бойовики обстрілювали нас з Нони, прикриваючись жінками. У нас тоді було поранених 38 осіб і один був убитий. Навіть в кінці компанії, коли розпалювалися дуже гарячі бої, нам не давали наказу стріляти, поки ми не бачили точну мету. Серед нас були жителі Донеччини, Саша Ленівенко зі Слов’янська, вони не могли стріляти по своїм людям. Тільки коли бойовики вийшли в поле, почалася чесна війна. Цю операцію ми виграли ».
Зараз Андрій-Квіточка не воює, він займається сільським господарством в Рівненській області та вірить в те, що скоро в Україні настане мир, а жителі Донецької та Луганської областей будуть лише іноді згадувати про війну. «З вірою в майбутнє все у нас буде добре, – упевнений він. – Після війни є життя, просто треба правильно розставити пріоритети ».
Харків’янин Микола, боєць 2-го батальйону оперативного призначення Нацгвардії, названий батальйоном Кульчицького, теж починав війну добровольцем, брав участь в обороні Карачун та звільнення Донеччини. «Ми приїхали сюди зведеною групою в кількості 47 осіб, з нами були три дівчини. Кістяк групи становили вихідці з Майдану, деякі з однієї сотні. Разом з другом Квіточкою ми їхали на Карачун в одному КрАЗі, сидячи на ящиках з боєкомплектом. Під нами було тонни чотири вибухівки. У колоні з нами їхали два БТРи, три автобуси і два КрАЗи. Заїжджали з боку Ізюма, через Барвінкове, і бачили, як висоту в черговий раз обстрілюють. Ці обстріли, особливо в темний час доби, не припинялися ні на один день. Я добре пам’ятаю цю ніч з 4 на 5 липня. Близько дев’ятої вечора по нас почала активно працювати артилерія. Я як раз був на посту, прямо під зруйнованою телевежею. Надійшла інформація, що бойовики прориваються. Ми зайняли позиції, почався бій. Було дуже спекотно. Ми бачили, як вибухали ворожі танки та інша техніка. Все це тривало години три. Потім все затихло, вони стали відходити ».
Микола до 2014 року був майстром кондитерського цеху, тобто мав абсолютно мирну професію. Майдан і війна повністю змінили його життя. Спочатку він добровольцем пішов воювати на Донбас, потім підписав контракт і зараз продовжує захищати батьківщину. «Війна кардинально змінила мене, – зізнається боєць. – Я став набагато твердіше в своїх рішеннях, але це не означає, що став жорсткішим. На війні я зустрів багато справжніх друзів, і це наше військове братство, перевірене в боях, міцніше будь-яких інших дружніх зв’язків ».
Весь цей час, з початку війни на Донбасі, Микола замислюється над тим, чому ж це сталося. Причину він бачить у відсутності патріотизму. «Тут, на сході України, взагалі не було популяризації української національної ідеї. Багато хто не знає історії свого краю, не знають свого коріння, та й за межі регіону виїжджають нечасто. Коли я бачу тут, на Карачуні, дітей з Труханівської Січі, я тішуся з того, що у нас росте зовсім інше покоління – покоління справжніх українців, які ніколи не допустять, щоб на їх землю прийшов ворог», – каже Микола.
Поїзд Єднання України «Труханівська Січ» – це вже восьмий вишкільний поїзд, в якому збираються діти з усієї України і подорожують по країні. Діти знаходять нових друзів і найголовніше, вони бачать, що Україна єдина, насичуються істинно українським духом.
«Ми приїхали на Карачун два дні тому, спеціально до Дня визволення міст Донеччини, – розповів Андрій Петів, бунчужний Труханівської Січі. – До нас приєдналися нові учасники з Краматорська і Слов’янська. Тут знаходиться близько двохсот дітей від десяти років і старше. Всі разом вони беруть участь в різних заходах. До нас вже приїжджали сапери з групи розмінування та військові, які показували нове озброєння. Були курси з тактичної медицини, юнаки змогли побачити легендарний санітарний автомобіль «Хоттабич», який вивозить поранених з поля бою. Сьогодні дуже важливий день для всіх нас. Ми зустрічаємо визволителів Донеччини. Діти спілкуються з військовими, а це найкращий елемент патріотичного виховання в істинно українському козацькому дусі».
Організатори акції «Донеччина зустрічає своїх захисників» планують проводити її щороку. «Сьогодні вперше ми влаштовуємо свято звільнення Донеччини, але я впевнений, що тепер щороку 4-5 липня на Карачуні будуть проводитися такі заходи. І коли нарешті закінчиться війна, тут буде вся Україна. На Карачуні все почалося, і на Карачуні все закінчиться», – підкреслив Володимир Рибалко, ветеран АТО, голова відокремленого Святогірського міського осередку ГО «Союз ветеранів АТО Донбасу».
Світлана Денисенко
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!