Біль, жах, лють. Таки відчуття роздирають душу українців через загарбницькі дії сусіда, що «не нападав на Україну» і при цьому безжально обстрілює школи і садочки, лікарні і житлові будинки – мирні міста та села. Писати про свої почуття можна і треба. Саме тому соціальні мережі сьогодні стали не просто майданчиком для обміну інформацією, а й місцем взаємопідтримки та психологічної допомоги. Про те, що думають про цю війну ті, про кого журналісти АКМЦ неодноразово писали та знімали сюжети, ми зібрали докупи аби разом йти до Перемоги!
- В 8-й рік війни, черговий день пекла в Україні! Це все влаштувала орда на чолі з пуйлом. Якщо воно у бункері та боїться свого ж оточення, то хтось все одно віддає накази, а хтось їх виконує. Ці хтось – може ваші знайомі чи рідні. Пишіть їм, шліть фото та відео. Хай розплющать очі та не підкоряються, не виконують злочинних наказів. Я не знаю, як, але знаю завдяки кому Україна тримається!!! Генерали та військові NATO приїдуть до нас на навчання, але потім, після нашої перемоги! Кібервійська – мої найулюбленіші. Від них щодня гарні новини! Ми самі в шоці від себе і того, що робимо! Єдині, як ніколи! Нам треба ще трохи сил та віри! Вистояти та перемогти!!! Ми з України!!!
Наталя Поколенко – журналістка (м. Костянтинівка)
- Орда російських загарбників градами та крилатими ракетами несе у мирні міста Донеччини фашистський “русскій мір”. Вони навіть не думали, що “прітєсняємоє русскоязичноє насєлєніє” саморганізується в добровольчі загони територіальної оборони, а інші місцеві сотнями стануть волонтерити на оборону і забезпечення цивільного населення. Переможемо!
Андрій Грудкін – активіст (м. Торецьк)
- Кацапи просто не второпають,що наші люди не оболванені пропагандою. За багато років свободи вибору до джерел інформації ми кожен для себе твердо та стало обрали свій шлях, що вважати святинями і в те, що вірити. Москалям це ніколи не зрозуміти. Тому вони впевнені, що прийдуть сюди, поставлять свої канали і всі українці будуть думати, як вони. Але той, хто жив при свободі, хто відчув смак правди, вже ніколи не поведеться на російське інформаційне лайно!
Володимир Березін – журналіст (м. Костянтинівка)
- Мій останній пост, більше не буде! А якщо буде то виключення! Я виходжу з інформаційного поля, бо просто ніколи! Є справи важніше! А саме ваш спокій! Я вас всіх люблю! Моліться – це дійсно нам потрібно. За нас, за вас і за всю Україну . Якщо я вам потрібна – дзвоніть, я завжди на зв’язку, поки він працює. Я в Костянтинівці і тільки в ній до останньої краплі крові окупанта! Якщо побачити, що горить зелененьке значить я жива, ото і добре, вашими молитви.
Валерія Тіщенко – членкиня добровольчого формування тероборони (м. Костянтинівка)
- Війна… і прості речі перестають бути доступними… Нам вдалося привезти в Дружківку трохи гуманітарної допомоги, засоби гігієни. Саме складне було знайти машину… і водія, який згодиться безкоштовно доправити з Краматорська у Дружківку. Дифіцит пального та власних коштів змушував водіїв нам відмовляти. Але ми ж сила-силена коли ми разом! Зрозуміли, що треба все робити самим… кинули клич нашім волонтерам Фестиваль “З країни в Україну” Дружківка . І все вийшло! Ще пам‘ятаєте той чудовий літній день на площі Молодіжній? Ми неодмінно повторимо!!! Коли все буде УКРАЇНА
Альона Зікєєва – волонтерка (м. Дружківка)
- Ми вистоїмо та все відбудуємо. У нас буде ще краще, ніж було. Але це буде згодом. Сьогодні удари по пологовому будинку в змученому Маріуполі, а трохи пізніше удари поруч із залізничними шляхами в Костянтинівці та Дружківці – там, де більша частина тих, хто рятується від путінізму – це жінки та діти. Додаткова мотивація для наших доблесних і найсильніших воїнів, щоб доробили своє надважливе, історичне завдання.
Марина Романцова – громадська активістка (м. Краматорськ)
- Нас не победить! Такой народ непобедимый! Путлер, у тебя получилось максимально быстро объединить нашу нацию! И даже если нас не устраивают наши политики, чиновники или имеем разные точки зрения, то это точно не твоё собачье дело!!! Мы сами разберемся в своей стране, после нашей победы над русней! Русня и белорусня – вы показали какие вы “братья”… обычные терпилы, вас даже не жалко! Видимо вы заслужили ваших таракана и крысу! Слава Україні! Героям Слава!
Марина Недоруба – громадська активістка, керівниця АКМЦ (м. Краматорськ)
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!