Іллінівська ОТГ: питань поки що більше, аніж відповідей

Проєкт «Культурне відродження» започаткували 10 жовтня 2022 року. Під час повномасштабної війни діяльність була спрямована тільки на деокуповані території. Спочатку на Харківщині, потім вже на Донеччині. Ми поспілкувались із засновницею проєкту «Культурне відродження» Мирославою Пузановою та дізнались про її діяльність у Донецькій області.

З чого все почалось?

Це було покликом душі, бо я пів року прожила з дітьми за кордоном, повернулась додому і зрозуміла, наскільки наша країна неймовірна багата. Багата на все і навіть більше, ніж на все: на людей, історію, цінності… І мені дуже хотілося, щоб це не втрачалось. Ще більш зануритися у цей процес допомогла пані Ольга Боднар (представниця літературного музею Харкова, засновниця ГО «Доброчинець», де я є волонтером) через її любов до книги, до історії та патріотизм.

На Донеччину вже з проєктом «Культурне відродження» я почала їздити рік тому у квітні, а до цього займалася харківським напрямком, бо у нас також була окупація пів року. Спочатку вирішила просто подивитися на стан дітей, познайомитися з батьками та максимально вступити в комунікацію. Хотілось повернути довіру дітей та дорослих, адже ми знаємо, що російська пропаганда працювала дуже активно, і  треба було спочатку зрозуміти, про що вони думають, що відчувають.

Як зібрали команду?

У мене був активний акаунт в Інстаграмі та база людей, які займались тією чи іншою діяльністю. Я знала, хто знаходиться у Харкові, хто поїхав, у кого є бажання долучитися та виїжджати у звільнені від росіян населені пункти. Так сформувалась невеличка команда, до якої періодично долучаються інші активісти. Вона постійно змінюється, адже у нас кожного разу поїздки були різні, й навіть поділені на різні вікові категорії самих дітей для кращої комунікації. Це, наприклад, 1-4 клас, 5-8 та 9-11, і на кожну категорію в нас була своя тема, свої якісь заходи.

Чи є якісь програми для підлітків та дорослих?

Обов’язково. Наприклад, ми запускали проєкти, де вони повинні були написати про себе, про свою мету та мрію і оформити це в якесь бачення проєкту, який їм би хотілось реалізовувати. А потім, під час наступних зустрічей дивились, як у них починають горіти очі, як включається самостійність, працює громадське самоврядування… Знаєте, після всього що вони пережили, у них з’являється бажання щось змінювати в своєму середовищі.

З ким ви співпрацюєте?

Співпрацюємо з різними благодійниками та організаціями, зокрема з «Культурними силами» — це мої друзі, які завжди відгукуються на різні пропозиції. Також можу відзначити Харківський театр ляльок, театр дітей «Тимур», проєкт Ярослава Лебединця «Художні Малі». Але це далеко не все і не всі. Головне, що вся діяльність спрямована на психологічне відновлення людей, психологічну терапію та збереження культурної спадщини.

Загалом можу сказати, що всі, хто долучається до проєкту — це просто люди, які мене знають або мене з ними знайомлять, або самі приходять, тому що чули про нас, про те, що ми робимо. Підтримка йде саме зі сторони суспільства, оточення. Люди добровільно беруть участь, оскільки хочуть цього, і в поїздках вони отримують дуже цікавий досвід, після чого і самі змінюються. Багато хто потім каже, що не очікували такого, надихнулись, відчули.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Проєкт, котрий об‘єднує однодумців в спільну мету✨ (@culturnevidrodzhenny)

Якщо ж говорити про фінансову складову, то проєкт реалізується на волонтерських засадах. Є кілька громадських організацій, фондів, які надають ту чи іншу допомогу у вигляді канцтоварів, книг та ще чогось. Поїздки та пальне — це на мені. «Культурне відродження» не має якихось міжнародних донорів, партнерів, не залучає кошти, не підписує договори тощо. Мені здається, що це залишає нам більше свободи у тому, що робимо і до чого прагнемо. Нам не потрібно звітувати перед кимось і достатньо просто бачити та відчувати результати, яких досягаємо.

Ви є представницею та координаторкою діяльності італійського клоуна Марко Родарі на Харківщині та Донеччині. Як і коли почали співпрацю?

Вже півтора року «Культурне відродження» співпрацює з італійським клоуном Марко Родарі. Він систематично приїжджає в Україну, а я є координатором та представником цього проєкту. На Харківщину він завітав через пів місяця після звільнення Ізюму. Тоді координацію здійснювали благодійники УГКЦ і мене запросили як перекладачку. Під час спілкування та першої поїздки в Ізюм ми не тільки знайшли спільну мову з ним, а й почали розвивати цей напрямок на прифронтових та деокупованих територіях.

З того часу постійно на зв’язку, співпрацюємо. І знаєте, тут хочеться окремо сказати, що йдеться не про якісь розважальні заходи, бо у нас ментальність така, що ми сприймаємо клоуна як того, хто просто змушує сміятись. Насправді це зовсім не розваги, а інша діяльність — це психологічна терапія. Люди і відпочивають під час його виступу, і одночасно залучені до нього і кожен знаходить для себе щось особисте.

Про що проєкт «Книги»?

Цей проєкт ми започаткували з Ольгою Боднар. Крім того, співпрацюємо з українським католицьким університетом, із львівськими видавництвами, які надають нам підтримку. Дуже багато хто допомагає, передає книжки й ми поповнюємо бібліотечні фонди. У нас також є тематичні заїзди до бібліотек, ми збираємось на літературні читання.

От, наприклад, торік були у бібліотеці в Костянтинівці. Там зібралися настільки комунікабельні діти, такі зацікавлені, що мене вони дійсно вразили. Запам’яталась ця бібліотека ще й через те, що весь персонал україномовний, і вони от прямо горіли своєю справою, казали, що намагаються максимально долучати дітей до всіх активностей.

Хто і що ще запам’яталось?

Коли познайомилися з «ТатоХабом» у Краматорську, вони вразили тим, що зібралась дуже сильна та вмотивована команда, дружній колектив. Вони відкриті до  комунікації та співпраці і не тільки там, а й у центрі PRO у Святогірську («Клуб рибалок України – Юей Фішинг Клуб»), куди ми також періодично навідуємося. Там працюють і з маленькими дітками, і з підлітками 14 років, а іноді долучаються й 15-16-річні. І цікаво те, що вони дуже сучасні, є класна комунікація між дорослими та маленькими, з якими більш старші діляться досвідом, немає якоїсь вікової ворожнечі.

Ще хочу відзначити БФ «Слов’янська мрія». Євгенія Алфімова (виконавча директорка фонду) може зачарувати кого завгодно. Як і вся команда, яка зібралась там. Вони просто живуть тим, що роблять, і це дуже відчувається. Наразі ми не можемо завітати саме сюди, бо у них там ведеться якась велика робота і немає можливості організувати щось, але сподіваюсь, що вже скоро зможемо знову побачитись.

Читайте також: БФ «Слов’янська мрія» продовжує впроваджувати зміни навіть під час війни

Тут хочеться запитати й про якісь зміни, які, можливо, побачили на початку ваших поїздок та сьогодні. Що першим спало на думку?

Знаєте, коли ми приїжджали на Донеччину, до нас здебільшого зверталися російською мовою й казали: «ну, всі розмовляють і ми розмовляємо». Не діти, бо вони дуже пластичні й гнучкі, а саме дорослі. А я відповідала, що має бути ідентичність і якщо ми будемо далі так продовжувати, то можна просто сісти й чекати, коли за вами прийдуть. Ви є прикладом для малечі, бо вони приходять, щоб отримати весь спектр того, що бачать і чують. І сьогодні для будування майбутнього наших дітей потрібно зробити висновки й закладати правильне зернятко. От просто так і говорила, без тиску, образ. Показувала на власному прикладі. І хочу сказати, що вже на другий-третій раз вони реально змінювалися і старалися, і робили такі успіхи, що мені особисто це було дуже приємно.

Або наприклад, коли приїхали в одне з сіл на Харківщині, де раніше постійно були обстріли, ми просто вийшли спілкуватися з громадою та попросили згадати, що вони робили до війни. І тут, уявляєте, директорка будинку культури почала говорити: «А у нас же був неймовірний хор, а ми ж займалися сучасними танцями, та в нас є ще й народні танці, а ще бібліотека, у нас ще й гурток». І тоді ми запитали, що заважає зараз поновити все це. Так вони були просто шоковані від того, що забули про це та від розуміння, що дійсно можуть відновити все або майже все. Дуже важливо дати людям цю віру, підняти її, показати, що все можливо, і що вони самостійно можуть щось зробити. І от коли ми повернулися десь через півтора місяця, то ті ж самі люди вже показували та розповідали про свої досягнення.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Проєкт, котрий об‘єднує однодумців в спільну мету✨ (@culturnevidrodzhenny)

Можу сказати одне: велика мета мого проєкту взагалі — це мотивація і саморозвиток. Ми даємо поштовх, а люди самі починають розуміти, що можуть зробити та розвивають це у своїх громадах.

Які плани на найближче майбутнє?

Ой, планів дуже багато. Але найголовніший — Перемога!

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Які нові виклики для громад спричинила агресія росії проти України?

Таке питання журналісти АКМЦ поставили керівнику регіонального офісу Програми «U-LEAD з Європою» в Донецькій області Максиму Ткачу.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Часовоярська громада має невелику територію. Внаслідок реформи з Часовим Яром об’єдналася сусідня Калинівська сільська рада, до складу якої входили Богданівка, Калинівка та Григорівка. Культурні послуги в громаді надають п’ять закладів. Чим живе культурна Часовоярська громада?

Історична будівля в центрі міста Часів Яр

Візитівка Часового Яру – місцевий Будинок культури. Цій будівлі понад 90 років. Вона зберегла риси архітектури першої половини двадцятого століття та є цікавою з історичної точки зору.

Сама будівля – власність вогнетривкого комбінату, її орендує місцева влада для роботи закладу культури. Комбінат обіцяє передати в комунальну власність, але на це треба певний час.

Нинішня зима виявилась складною для Палацу культури. Це перший опалювальний період, коли будівля палацу ризикувала залишитись без опалення – комбінат відмовився опалювати соціальну сферу та житловий фонд у Часовому Ярі.

Питання довелось вирішувати швидко. Місцева влада під’єднала будівлю до нової модульної котельні, яка опалює школу та адмінбудівлі Часового Яру. Саме школа стала транзитною – до неї через теплотраси й підключили будинок культури. Наприкінці грудня минулого року тепло повернулось до палацу, каже заступник міського голови Олексій Кривиконь. Діти знов відвідують гуртки, в приміщеннях тепло.

Директорка Будинку культури Катерина Бубнова каже, що в палаці займаються 350 дітей та дорослих, функціонують танцювальний, театральний, вокальний колективи, є можливість займатись спортом. Велика зала вміщає 700 глядачів, маленька – сто. На другому поверсі – музей та галерея.

Спочатку будинок культури як установа став комунальним закладом, потім до комунальної власності громади забрали й музей. Усі місцеві свята проходять у будинку культури та на площі перед ним, доєднуються школи та військові.

Часовоярська громада зберегла та розвиває клуб у селі Калинівка

У селі Калинівка місцевий клуб відвідують люди різного віку – від дошкільнят до пенсіонерів. Малеча займається в гуртках «Ерудит», «Пізнайко», діти відвідують хореографічний та вокальний колективи, жінки різного віку співають у колективі «Водограй». Минулого року тут відкрили молодіжний клуб. Від 5 до 60+ – такий вік людей, які з радістю приходять до сільського клубу.

Андрій Кожененко, староста Калинівського старостинського округу, розповідає, що люди мали певні побоювання, коли об’єднувались з Часовим Яром. Хвилювались у тому числі через клуб, який могли б закрити. Але усі заклади в громаді зберегли, клуб продовжує функціонувати, як і раніше.

Директорка Калинівського клубу Світлана Андрєєва каже, що такий заклад потрібен у селі. Інших розваг нема, тому діти й дорослі спішать на гуртки, беруть участь у підготовці та проведенні свят, влаштовують чаювання, займаються спортом та співають у караоке.

Бібліотека з комп’ютерним класом

В адмінбудівлі  Часового Яру розташувалася міська бібліотека. У бібліотечних фондах – 50 тисяч книжок.

Понад 1,1 тис. відвідувачів – стільки читачів зареєстровані в абонементному відділі. Якщо рахувати разом з читальною залою та інтернетом, то виходить 2,5 тис. людей користуються бібліотечними послугами в громаді, розповідає Віра Лосєва, директорка бібліотеки.

Тут встановлені комп’ютери з підключеним інтернетом, за потреби люди приходять користуватись ними, якщо такої можливості немає вдома. Усе – безкоштовно.

Школа мистецтв

У школі мистецтв навчаються 130 учнів. Тут три відділення – музичне, оркестрове та художньо-театральне, розповідає директорка Вікторія Філатова.

Переважна більшість учнів – місцеві, з Часового Яру. Але є декілька учнів, яких батьки возять з Калинівки.

Гуманітарним напрямкам – стратегічний підхід

Раніше в Часовоярській міській раді не було відділу культури. Усіма закладами культури опікувався заступник міського голови. Коли у 2020 році після місцевих виборів була створена Часовоярська громада, такий відділ також не створили. Культурним напрямком керувала безпосередньо заступниця голови Юлія Гороховик, яка в цілому займається усією соціальною сферою в громаді.

Щоб краще планувати та розробляти комплексні програми, в структурі місцевої ради створили новий відділ з чотирма напрямками – культури, спорту, сім’ї та молоді. Відтепер у громаді цими сферами займатимуться більш предметно.

«Наразі в ньому працюватимуть дві людини, начальник та спеціаліст. Також будуть два бухгалтери. Начальник уже призначений, оголосили конкурс на спеціаліста Але ми розуміємо, що для таких великих напрямків дві людини – це замало. Будемо планувати стратегічний розвиток», – каже Юлія Гороховик.

Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ.Схід»

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Регіональний центр економічних досліджень та підтримки бізнесу опублікував результати дослідження інституційної спроможності і сталого розвитку малих та середніх громад України з чисельністю населення до 150 тисяч мешканців. Рейтинг враховує сорок показників та показує інституційну привабливість ТГ у минулому році. Список від Донеччини складається з 44 громад.

Так, першу сходинку у рейтингу посідає Бахмутська громада, яка з показником 151,5 балів суттєво випереджає найближчих конкурентів. За нею – Добропільська та Покровська громади з 116,4 і 99,35 балів відповідно. На четвертому місці – Вугледарська, а замикає п’ятірку лідерів Мирноградська громада. На останніх позиціях – Гродівська, Сартанська та Мирненська ТГ. У них трохи більше 8 балів.

Оцінювалися такі показники, як відсутність або наявність корупційних скандалів в муніципалітеті за останні 2 роки, конкретні дії у співпраці з іншими громадами, активність та готовність муніципалітету працювати над підвищенням рейтингу, політична активність голови громади в сфері сталого розвитку. Крім того, автори дослідження зважали на участь громад у програмах «Відкрите місто», «Розумне місто», «Безпечне місто». Дивилися, чи є у громади інвестиційний паспорт та мапа інвестиційних пропозицій тощо. 

Також показниками є  бренд громади, якість промоції муніципалітету, інформативність та креативність сайту громади. Суттєвим плюсом є співпраця з бізнесом, проєкти державно-приватного партнерства, якісні стратегії розвитку. Підраховують експерти і власний та загальний річний рівень доходів громади. Загалом перелік критеріїв складається із сорока пунктів.

Інструмент аналізу сучасного стану малих громад розробила Кафедра екології Національного Університету «Києво-Могилянська Академія» спільно з Фондом «Регіональний Центр Економічних Досліджень та Підтримки Бізнесу». Вони надають анкету-опитувальник місцевим муніципалітетам. Якщо анкету не заповнюють, то використовуються дані з відкритих джерел. 

Рейтинг оновлюють згідно свіжих даних кожні 6 місяців, станом на 1 січня та 1 липня кожного року.

Матеріал опублікований в рамках проєкту “Покращення контенту локальних медіа через розвиток комунікацій та медіаграмотності у громадах” за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government. 

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Селидівська громада поступово стає комфортною та привабливою для жителів. За участю місцевої влади та разом з активною громадськістю тут почали з’являтись нові цікаві об’єкти.

Міст через річку

Цього літа привели до ладу пішохідний перехід через річку Солона. Цей міст з’єднує мікрорайони Південний та Сонячний, від вулиці Берегова до вулиці Солона. Його відновлення було мрією багатьох селидівців.

Підрядна організація швидко встановила нову металеву конструкцію мосту. З місцевого бюджету на ці роботи виділили 758 тис. грн. Перехід також оснастили вуличним освітленням. Урочисте відкриття відбулось на початку вересня. Відтоді місцеві жителі можуть безпечно користуватись цим переходом.

Турбота про комфорт жителів – такий підхід у місцевої влади. За словами в.о. голови Селидівської громади Руслана Сукова, конструкція мосту збудована таким чином, що кожен може безпечно перейти з одного боку річки на інший.

Міжміська автостанція

Багато років у місті Селидове не функціонувала автостанція. За радянських часів автовокзал був, але наразі будівля  зайнята підприємцями. Отже, у Селидовому не було пункту для зупинки взагалі. Місцеві жителі голосували та ловили автобуси з руки або їхали до Покровська, купували квиток і вже звідти їхали автобусом.

Тільки нещодавно завдяки взаємодії місцевої влади та «Східних вокзалів» у Селидовому з’явився зупинковий пункт та каса для придбання квитків. На сайті «Інбус» нарешті з’явилось Селидове, куди або звідки можна придбати квиток.

Наразі коштом підприємства будують павільйон, де буде каса, туалет та можливість купити чай чи каву з булочкою. Міська влада виділила землю під розміщення автостанції, замінила підземні комунікації.

Автобусні зупинки

Дев’ять металевих конструкцій встановили у Селидівській громаді для зупинок міського транспорту. Раніше там ніколи не було павільйонів, люди чекали на автобус просто неба, під дощем чи снігом. Тепер стало комфортніше. Зупинки виготовили та встановили за гроші місцевого бюджету в Селидовому та Українську.

Глобус замість Леніна

З метою осучаснення центральної площі тут влітку встановили конструкцію «Глобус». Мали на меті показати фундаментальність світу, мир, безліч нових можливостей та відкриттів, розповідають у міській раді.

Раніше на постаменті стояв пам’ятник Леніну. У рамках декомунізації його скинули, але більше ніж за п’ять років так і не наважились чимось замінити. Так і стояла каменюка без будь-якого сенсу.

Готуючись до святкування 65-річчя міста, нова влада таки прийняла рішення щодо порожнього постаменту. Тут встановили конструкцію «Глобус», яка світиться в темряві.

Лавочки

У паркових зонах і громадських місцях Селидового стали ставити сучасні лавки. У парку мікрорайону «Південний» багато років не було місць для перепочинку. За гроші місцевого бюджету лавки встановили цієї осені.

А на центральній площі з’явилась скамійка з гітарою. Тут збирається молодь, грає на гітарі та відпочиває. Встановлення таких тематичних лавок обіцяють продовжити, аби не тільки молоді, а й усім жителям та гостям громади було зручно та комфортно.

Встановили лавочки й на центральній вулиці – Карла Маркса.

«Ніколи по цій вулиці не було лавочок. У центральній частині міста багато магазинів. Тепер з’явилась можливість перепочити, коли йдеш з покупками, або просто вийти на вулицю та посидіти», – каже місцева жителька Олена.

Арт-об’єкти та фотозони

Зробили в центрі міста й декілька фотозон. Наприклад, встановили справжнє піаніно, а поруч – ковану фігуру дами.

Є також рамка для Інстаграму. Унікальність її у тому, що фотографуватись можна з будь-якої сторони. Коли приберуть новорічну ялинку, то в кадр потраплятиме глобус.

У молодіжний простір «Зміни» перетворили автобусну зупинку. Ідея створення такого артоб’єкта належить молодіжній раді. До реалізації підключились місцева влада, комунальні служби, громадські активісти. На зворотній стороні намалювали портрет Віктора Цоя.

На стіні центральної бібліотеки намалювали мурал. Розмальовували сіру стіну місцеві художники. Сенс цього муралу – популяризація бібліотек, привернення уваги людей до книжок.

Саме селидівська молодь запропонувала втілити в громаді проєкт з розмальовування стін. Один з художників, Олександр Тамбовцев, – представник активної молоді Селидівської громади.

Таку ідею підтримала місцева влада, за гроші з бюджету купили фарби та необхідні матеріали. Так з’явився мурал на стіні бібліотеки. У планах – можливість облаштування поруч вільної зони зі столами для шахістів та вуличної бібліотеки. Навесні у планах – створення вільного простору та стінопису для жителів міста Українськ.

Фото для публікації надані Селидівською міською радою

Ольга Нікуліна, «ЗмІнИ. Схід»

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!