Попри евакуацію з рідного міста, відстань та перебої зі світлом школа мистецтв № 3 Краматорська продовжує навчати дітей. Викладачі та учні нині знаходяться не лише у різних куточках України, а й навіть країнах. Попри усе це, вони продовжують заняття. Зокрема, працюють усі відділення школи, крім хореографічного.
Викладачі та учні у різних містах
Із завідувачкою відділу теорії та історії мистецтва Оксаною Черевань та завідувачкою художнього відділення Любов’ю Рибалко вперше зустрічаюсь на виставці їхнього колеги Артура Новікова, який нині служить у лавах ЗСУ та боронить нашу країну. Жінки переїхали у Чернівці з Краматорська. Оксана продовжує заняття з дітьми, а от Любов у безоплатній відпустці.
Любов Рибалко
Оксана Черевань
Краматорській школі мистецтв № 3 – 57 років. У закладі діє музичне, художнє, театральне, хореографічне відділення, відділ кіно та телемистецтва, при ньому є клас мультиплікації.
Рішення про виїзд з Краматорська Оксана з родиною ухвалила у березні. Тоді вела заняття дистанційно, а робочий простір через часті повітряні тривоги облаштувала у коридорі.
«Їхали з валізою евакуаційним потягом, не конкретно у Чернівці, а куди приїдемо», – розповідає Оксана Черевань.
До повномасштабного вторгнення Краматорську школу мистецтв відвідували близько 600 учнів, нині їх залишилося 400. Попри це, мають і новачків, які вступають чи переводяться з інших закладів.
Скоротилася й кількість викладачів, які продовжують проводити заняття: деякі з них виїхали за кордон до Польщі та Німеччини, інші евакуювалися до різних міст України: Дніпра, Кропивницького, Києва, Хмельницького тощо. Є й ті, хто залишився у Краматорську.
Так виглядала школа мистецтв № 3 до повномасштабного вторгнення
«Всі відділення нині працюють, окрім, хореографічного. Воно зараз у простої. Хореографічне відділення – це постановка танцю. Вони не можуть дистанційно ставити танці», – зазначає завідувачка художнього відділення Любов Рибалко.
Учні школі мистецтв адаптувалися до дистанційних занять ще за карантину
Нині усі заняття у Краматорській школі проходять дистанційно. Оксана Черевань каже, що працювати у такому форматі навчились ще за карантину. До відключень світла усе проходило у звичному режимі.
Один із заходів у школі мистецтв № 3 до повномасштабного вторгнення
«Діти вже знають, як проходить урок, тобто вони адаптувалися до цього. Я шукаю яскраві, цікаві форми: процес складається не лише з проведення занять. На художньому відділення у мене учні – маленькі діти. Раніше, коли ми займалися в школі, влаштовували два-три рази на рік різні святкування: Новий рік, день художника. Зараз ми продовжуємо це онлайн: у нас відбулися чаювання до дня художника, діти щось показували, наприклад, фокуси, вони були святково одягнені, у кожного свої смаколики. Тобто у нас поєднуються навчання і заходи, які зближують», – каже Оксана.
Зокрема, викладачка розповідає учням про Чернівці, показує визначні місця, наприклад, музей архітектури і побуту, влаштовує онлайн-пленери, під час яких показує фото чи відео того, що треба намалювати. У свою чергу, діти розказують про ті куточки України, де зараз вони перебувають.
Одне із дистанційних занять
«Іноді буває важко зібратися, але ми домовляємося. У нас є такі контакті групи у вайбері. Є ще сформовані групи за розкладом у класрум. Тобто ранок розпочинається з того, що я дізнаюсь свій графік відключень, потім починаю писати дітям. Маленьким дітям здебільшого допомагають батьки, але хтось навчився самостійно користуватися програмами. У мене не такий розклад, як коли ми навчалися офлайн. Я працюю зараз і в неділю. Нині графік занять був складений так, щоб було зручно дітям», – розповідає Оксана.
Побачити учнівські вистави, виставки робіт та послухати концерт можна віртуально. На сторінці у фейсбуці школи мистецтв № 3 висвітлюється уся діяльність закладу.
Надія на повернення у рідні стіни
Будівля мистецької школи у Краматорську ціла, але має пошкодження, розповідають викладачі.
«Вікон немає, вони вибиті, але їх забили дошками. Допомогли це зробити у міській раді. Усі цінні музичні інструменти та інші цінні речі вивезені в інший регіон нашої країни. Зараз є вахтери, які охороняють будівлю. Сподіваюсь, що ми повернемось у рідні стіни, школа залишиться цілою, а вікна будемо вставляти», – каже завідувачка художнього відділення Любов Рибалко.
Так нині виглядає школа мистецтв № 3 у Краматорську
Поки ж викладачі школи у громадах, які їх прийняли, активно долучаються до заходів. Зокрема, розписують стіни у навчальних закладах на згадку.
Ірина Мартинова
Фото надала Любов Рибалко
Читайте також «Ми не ділимо людей на своїх і чужих» – як приймають переселенців на Полтавщині
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!