Мальовниче село Крива Лука на Лиманщині перетворилось в осередок локального туризму завдяки ентузіазму переселенців у співпраці з небайдужими місцевими жителями.
Яна Синиця переїхала до Кривої Луки з Донецька, де раніше займалась розвитком внутрішнього туризму. Продовжити улюблену справу вирішила й у новому житті.
Знайшлись однодумці, всі разом узялись до справи. Слоган «Крива лука – туристичне село» поступово наповнили змістом.
Яна Синиця – ідейна натхненниця туристичних перетворень
«Усе залежить від людей, які надихаються своєю роботою, які щиро прагнуть до перетворень, – коментує Яна Синиця. – Ще п’ять років тому Крива Лука не була «магнітом», який приваблював би туристів. Тільки завдяки бажанню розвивати територію, вдалої комунікації село стало відомим у регіоні».
Для початку створили ГО «Центр підтримки громадської активності «Крила». Першим був грант від ПРООН – закупили обладнання та меблі для сільського клубу, організували фотовиставку. Команда продовжила працювати над розвитком місцевого туризму. Розробили сайт та карту «Туристична Лиманщина», де позначили найцікавіші для туристів місця.
Зникла спадщина
Окремий напрямок роботи – вивчення минулого через людські історії, через минуле Лиманщини. Коли працювали над картою, сперечались, чи наносити такі об’єкти, яких зараз уже нема, а певні згадки залишились лише в окремих документах.
Наприклад, на річці Жеребець під Ямполем варили сіль. Ямпіль взагалі найстаріше село на Лиманщини. А туристи знають лише зоопарк «Страусина ферма» та дендропарк. Краєзнавці досліджують історію краю, щоб показати її туристам.
Троїцька церква Кривої Луки
Історія, яку знають старожили
Частину історії зберігають місцеві жителі – старожили. Під час етнографічних експедицій краєзнавці збирають легенди та спогади, які стають додатковим мотивом винайти історичні документи. Активно допомагають небайдужі селяни. У Діброві, наприклад, місцева жителька пише історію села на записочках. У Дробишевому вчителька в 70-ті роки досліджувала місцевий говір.
А от Лідія Корсун з Кривої Луки переписала відомості з метричних книжок, які писали старослов’янською мовою та позначала на картах будинки минулих століть. Вона рухалась від наших часів назад, ретельно занотовуючи, хто в якій хаті жив. Люди з інших країн шукають коріння в Кривій Луці.
Лідія Корсун з Яною Синицею показує свою роботу
Люди як магніт для тяжіння
Краєзнавець та геолог Михайло Кулішов разом з іншими однодумцями зібрали колекцію корисних копалин та мінералів, якими багата Донеччина. В сільському клубі Кривої Луки організували виставку, щоб знайомити відвідувачів з геологічною унікальністю регіону.
Переселенець з Макіївки Леонід Довгий у себе вдома мав відому фотошколу. Навчати фотографії подовжив у Кривій Луці. Тим більше село межує з заповідною зоною «Крейдяна флора» – краєвиди тут неймовірні.
Геологічна виставка в сільській бібліотеці
Етнодвір – візитівка туристичного села
У рамках конкурсу громадського бюджету, який проводився у Лиманській ОТГ, в селі збудували суспільний простір – «Етнодвір». Це вулична локація, куди входить автентична альтанка, українська піч та історичні стенди, що розповідають історію Кривої Луки.
Етнодвір з’явився поруч з місцевим клубом культури. Швидкими темпами Етнодвір став візитівкою туристичного села. Можна їхати до Кривої Луки та за декілька днів знайомитись з цікавими об’єктами Лиманщини.
Наприклад, поїхати на страусину ферму та до дендропарку в Ямполі, на Блакитні озера в Щурове, прогулятись лісом, згодитись на сплав річкою, подивитись на нічне небо на Щуровій горі та побувати в інших цікавих місцях Лиманської громади.
Етнодвір – автнентична локація
Особливе Місце Сили
Щурова гора була собі звичайною горою аж до весни поточного року. Зараз це місце сили, емоційної та енергетичної. На горі почали проводити астровечори, спостерігати за зірками та метеоритами.
А перед тим, як збирати людей на «підкорення» Щурової гори, місцеві краєзнавці відшукали мапу місцевості за XIX століття, де зазначена назва цієї гори. Коли ще не винайшли навігацію, саме на такі об’єкти спирались, орієнтуючись на місцевості.
Гору видно з різних сторін, як з Ямполя, так і Сіверська. Написали про це і зацікавили людей. Перед тим, як витягнути історію, тема детально досліджується і це додає ваги таким винаходам, яким стала Щурова гора.
Астровечір на Щуровій горі, фото – Леонід Довгий
Ночівля «Під горою»
Відсутність інфраструктури для туризму спонукала відкрити садибу «Під горою». Цим зайнялись переселенці Леонід та Людмила Довгі. Вони стали жити на дачі своїх друзів, коли були змушені покинути домівку, а згодом цю дачу їм зовсім віддали.
«У 55 років довелось розпочинати нове життя – стати пасічником, вирощувати ягоди, саджати городину, – розповідає Леонід. – Щоб туристи мали можливість залишитись у наших краях на декілька днів, відкрили кемпінг. Назвали його «Під горою» – він і справді так знаходиться».
Леонід Довгий у садибі «Під горою»
У садибі декілька наметів, є усі зручності: кухня з холодильником, літній душ, туалет, джерельна вода, альтанки та мангал. За бажанням можна замовити обід у господині. Леонід розповідає, що в наметах можна ночувати з травня до жовтня. Їдуть туристи знайомитись з Лиманщиною, на рибалку, грибники. Всі у захваті від природи.
Тут мають намір збудувати стаціонарне дерев’яне житло для відпочиваючих, а у перспективі надавати послуги з апітерапії – лікування сном на бджолиних вуликах. Для апібудиночка власних заощаджень не вистачить, доведеться залучати грантові гроші.
Ольга Нікуліна, «Донеччина. ЗмІнИ»
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!