Луганчанин Юрій Голік про те, що неправильно
Інтернет-простір Дніпра сколихнув пост радника голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Юрія Голика, присвячений системним проблемам в Україні. Нагадаємо, що Юрій Голік, призначений позаштатним радником голови ОДА в квітні 2015 року, – в минулому успішний представник луганського медіа-бізнесу. Формально, Юрій Голик – переселенець з Луганська, але він ретельно не акцентує увагу на цьому. Зате всіляко наголошує на тому, що Луганськ – це Україна. За ті кілька років, які Юрій є радником голови ДніпроОДА, він набув заслуженого авторитету і міцний статус одного з найактуальніших ньюсмейкерів в Дніпропетровській області.
24 листопада Юрій Голик опублікував на своїй сторінці в facebook пост, в якому розмірковує про системні перемоги і промахи нашої держави і громадянського суспільства.
Нижче – найважливіші, на наш погляд, цитати цього тексту:
про народних депутатів
«У мене в стрічці багато нардепів. Колись цілеспрямовано знайшов їх в ФБ майже всіх і підписався на них.
Якщо переглянути пости в FB мешканців Верховної Ради, то в 90% випадків це буде щось із серії «вибив гроші з держ. бюджету і поставили в школі вікна», «до мене звернулися по допомогу, я написав гнівного листа Прем’єр-Міністру», «був присутнім на відкритті дитячого майданчика» і т.д.
Взагалі-то, Верховна Рада це влада законодавча. Її «співробітники» повинні писати про закони, які вони ініціювали, взяли, не прийняли, проголосували, не проголосували, про те, що вони дають, на що вони впливають і яка від них (прийнятих законів) користь. У моєму розумінні, нардеп – це висококваліфікований юрист, котрий своєю діяльністю дає всім вудку, а не рибу на окремо взятій території, можливості, закріплені в законах, а не псевдозолотий дощ в окремому місті чи смт.
Все, про що зараз пишуть нардепи у себе в FB – це не їх діяльність в принципі».
про систему держуправління
«… справа не в нардепах. Вони – продукт епохи і роблять те, що допоможе їм обратися на наступний термін або те, чим вони правда пишаються, за що їм окреме, щире спасибі. Завдяки їм у нас в області з’явилося багато чого хорошого і правильного.
Справа в нас з вами. У суспільстві.
Як думаєте – кого обере в народні депутати суспільство? Людину, що розповідає жителям окремо взятої території про закони, які він хоче прийняти? Або людину, що розповідає жителям окремо взятої території про фантастичні переміни у них за вікном, які відбудуться прямо завтра?
Відповідь очевидна, правда?
Вся система держуправління в уявленні більшості наших людей вивернута навиворіт».
про те, хто і за що відповідає
«На зустрічах з губернатором його запитують про відсутність опалення в дитячому садку конкретного міста (відповідальність мера), розмахуючи Конституцією і вимагаючи скликати Комісію, а не включити опалення.
Мера на таких же зустрічах питають про приватні компанії Дніпрогаз і Обленерго, до яких він не має ні найменшого відношення.
Перед Дніпрогазом мітингують студенти з університету ректора, який пішов в опалювальний сезон на тривалий лікарняний.
І ці ж студенти, чий ректор морозить їх восьмий рік поспіль, в коментарях після відкриття Президентом найсучаснішої дитячої лікарні в країні (вже другий за рік в нашій області, до речі) пишуть а при чому тут Президент, хоча обидві лікарні побудував саме губернатор, призначений їм – прямий представник Президента на окремо взятій території – завдяки децентралізації, ініційованої ним же».
про популізм у політиці, суспільстві і журналістиці
«… губернатору на зустрічі з журналістами, саме ті з них, які пишуть про вбили, вкрали, відрізали, а не про побудували, реконструювали, ввели в експлуатацію, пропонують закрутити всім гайки за допомогою правоохоронних органів (вони не підкоряються губернатору) і показати всім «кузькіну мать». Включаючи законно обраних мерів міст. Тим часом, в розумінні багатьох «так, ми жителі мера обрали, але якщо він .удак, то нехай губернатор приведе його до тями».
Люди, які обрали мера, міського депутата, обласного депутата і народного депутата в принципі забули прізвище кожного з них. А ті, хто пам’ятають, вимагають від них не того, за що вони відповідають, а того, що потрібно конкретній людині в конкретний момент часу. Як і від журналістів, до речі.
Демократія? О ні, виявляється, вона нікому не потрібна. Всі хочуть «сильну руку», яка «наведе порядок».
Диктатура. І популізм. Вони сидять глибоко в нас».
про пріоритети інформ-простору
«Новинні стрічки національних сайтів, забиті втікачем Плотницьким, і нуль новин про те, що відбувається в регіонах.
Більше десятка національних ЗМІ, які проігнорували початок будівництва (# АКМЦ повідомляв про це 27 червня 2017 року, ред.) Першої в країні біогазової електростанції на стоках Водоканалу в Дніпрі. Повністю за рахунок інвестора. Але вже віддали близько 20% своєї стрічки з переказом біографії Корнета в ЛНР. Про голів успішних ОТГ ви б так розповідали, медійні ви наші, наглухо збиткові всеукраїнські засоби масової інформації».
про швидкість і сутність змін в країні
«Біда в чому. Міняти систему step by step не хоче ніхто. Робити системні зміни – навіщо? Розбиратися в повноваженнях і хто за що відповідає – теж. Брати на себе відповідальність – та ну, це взагалі фантастика. Жити згідно із законом і подавати в суд – так вони всі продажні. Усім потрібні Quick Wins і зміни тут і зараз.
При цьому, зв’язку між ними самими і змінами саме в законодавстві не бачить ніхто.
Всі хочуть, щоб сталося беззаконня, як їм вигідно, у відповідь на інше беззаконня, що трапилося раніше. Повертатися в законне русло не хоче ніхто.
Багато політиків у владі, одиниці менеджерів там же.
Гасла. Обіцянки. Популізм.
Заперечення будь-яких позитивних змін».
Тим не менше, закінчує свій пост Юрій Голик, все ж таки обнадійливо: «Але сама темна ніч саме перед світанком».
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
