Луганський університет в евакуації готує кадри для відновлення регіону
Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» продовжує діяльність після двох вимушених переміщень, спричинених російською агресією проти України. Нині навчальний заклад розміщується у трьох містах на Полтавщині. Попри складнощі евакуації, адміністрації вишу вдалося зберегти науково-викладацький колектив, студентів, навчальні спеціальності. Ба більше, університет розвивається, впроваджує нові форми роботи та планує повернення на рідну Луганщину після її визволення. Більшість педагогів та студентів-луганчан мають тверді наміри повернутися додому та відбудувати регіон.
Полтавщина стала другою домівкою
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка – один зі старіших в Україні, який був заснований 102 роки тому. За часи свого існування виш досяг чималих успіхів та був серед лідерів академічної освіти. Налагоджений навчальний процес у 2014 році перервало вторгнення російських військ і захоплення частини Луганської області та самого Луганська. Часу на роздуми не було – адміністрація ухвалила рішення евакуйовувати заклад.
«Тоді був справжній хаос, з міністерства нам нічого не могли порадити, що ми маємо робити. Водночас окупаційна влада почала переслідувати наших педагогів як проукраїнські налаштованих, деяких запроторили до буцегарні. Тому ми не вагалися та стали першим вищим навчальним закладом, який перемістився на підконтрольну українській владі територію», – згадує ректорка університету Олена Караман.
Олена Караман, ректорка ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
У 2014 році частину факультетів перемістили до Старобільська, де університет мав свої підрозділи та приміщення. Однак ті факультети, на яких навчалося багато іноземних студентів, довелося релокувати до Полтави, далі від зони бойових дій. Їх прихистили у Полтавському університеті економіки та торгівлі.
«Коли у 2022 році ворог почав захоплювати решту території Луганської області, то у нас вже не стояло питання, куди їхати. Звісно, на Полтавщину. Зараз наш університет розташовується на трьох локаціях – у самій Полтаві, у Миргороді та у Лубнах. Дякую керівництву області, цих міст, навчальним закладам, які нас прийняли, за прихисток та сприяння нашій роботі», – говорить ректорка Олена Караман.
Втратили майно, але зберегли найцінніше – кадри та студентів
На тимчасово окупованій Луганщині залишилося все майно університету. На жаль, вже відомо, що більшість будівель вщент зруйновані. Навіть той сучасний корпус у Рубіжному, що був побудований перед великою війною. Його відкриття планувалося на 1 березня 2024 року. Адміністрація вишу зафіксувала всі пошкодження у правоохоронних органах, щоб після звільнення виставити рахунок окупантам.
Попри всі негаразди, пов’язані з переміщенням, Луганський університет не втратив свій головний потенціал – науково-педагогічні кадри та студентів. Після двох евакуацій працювати у закладі залишилося 85% викладачів. Дехто працевлаштувався в інші виші або виїхав за кордон, і лише одиниці залишилися працювати на окупантів.
У Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка майже повністю зберігся викладацький склад
Той потужний кістяк наукових працівників, викладачів, який продовжує працювати в університеті, дозволив у повному обсязі зберегти кількість і структуру навчально-наукових інститутів. Зараз їх десять, що дозволяє в інтеграції розвивати освіту та науку. Також незмінним з довоєнних часів залишився перелік спеціальностей, за якими навчаються студенти.
Навчальний процес у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка
«Опинившись на Полтавщині, ми насправді підтвердили статус національного університету. Адже у нас зараз навчаються студенти з усієї країни. Третина – вихідці з Луганської області, у тому числі з окупованої території, та дві третини – з центрального, західного та південного регіонів. Всього у виші близько восьми тисяч здобувачів освіти. Ця цифра стабільна впродовж останніх десяти років», – повідомила Олена Караман.
Серед студентів – військовослужбовці
Нині у Луганському національному університеті навчаються 1200 військовослужбовців та учасників бойових дій. Перші такі студенти з’явилися у закладі після 2014 року. Вони несли службу на Луганщині та вступали до вишу за місцем дислокації. Навіть після переміщення університету набір військових зберігся. Вони обирають різні спеціальності та навчаються дистанційно, не перериваючи служби. Також тут здобувають освіту діти та дружини військовослужбовців.
Наприкінці жовтня в університеті відбулося урочисте відкриття Центру ветеранського розвитку. Підґрунтям створення цього підрозділу став унікальний десятирічний досвід освітньої та психологічної роботи з військовослужбовцями – учасниками бойових дій, ветеранами війни, членами їхніх сімей, родинами загиблих військовослужбовців. Досвід, якого не мають інші цивільні заклади вищої освіти України.
Відкриття Центру ветеранського розвитку на базі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка у Лубнах
У цьому центрі військові зможуть здобути другу освіту, або перенавчитися, або підвищити свою кваліфікацію за такими напрямками: соціальний супровід ветеранів війни та членів їхніх сімей; психологічна допомога ветеранам війни та членам їхніх родин; фізкультурно-оздоровча діяльність з ветеранами війни та членами їхніх сімей. Також Центр ветеранського розвитку стане вільним простором для спілкування, проведення дозвілля та вирішення нагальних проблем захисників і захисниць.
Плани – повернутися додому та відновлювати Луганщину
«Наша місія зараз – це збереження університету задля відновлення Луганської області. До речі, ми є єдиним вищим навчальним закладом, який досі залишився на своїй попередній юридичній адресі з реєстрацією у Старобільську. Ми подолали труднощі двох переміщень та продовжуємо освітню діяльність заради того, щоб після деокупації повернутися додому та відроджувати соціально-економічний потенціал регіону. У нашому університеті представлені всі галузі народного господарства. Тобто в рамках наших спеціальностей ми готуємо фахівців для різних сфер діяльності. Ці фахівці мають стати кадровим потенціалом для відбудови», – впевнена Олена Караман.
Майбутні кадри для відновлення Луганщини
Рік тому, коли на державному рівні було оголошено про створення резерву педагогічних працівників і державних службовців, які працюватимуть на деокупованих територіях, серед студентів університету було проведено опитування. За його результатами 63% майбутніх держслужбовців та 67% майбутніх педагогів виявили твердий намір повернутися на Луганщину для відновлення. Такі дані були на 1 жовтня 2023 року. Роком пізніше аналогічне опитування продемонструвало зниження цих показників на 10%.
Причина в тому, що за майже три роки війни люди інтегрувалися у нові громади, знайшли роботу, житло, завели сім’ї, тобто осіли на новому місці. Багато хто виїхав за кордон і не збирається повертатись в Україну. Дуже прикро це усвідомлювати, але чим довше затягується окупація, тим менше буде відсоток охочих відновлювати Луганську область.
«Щодо наших науково-педагогічних працівників, то адміністрація університету – ректор, проректори, директори навчально-наукових інститутів – усі вони після нашої перемоги збираються повернутися до Луганська для відновлення роботи університету на його історичному місці та для відбудови Луганської області. Серед завідувачів кафедр відсоток трохи менший, також через їх асиміляцію у нових громадах. Але ми зробимо все, щоб зберегти Луганський національний університет імені Тараса Шевченка та повернути його додому, де він був заснований та розвивався впродовж ста років. Це наша принципова громадянська позиція, і вона є непохитною», – наголосила ректорка університет.
Світлана Денисенко
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
