Місія нездійснена – чи вийде повернути мобільний зв’язок «Водафон» до “ДНР”?


7767
коментарі відсутні

Місія нездійснена – чи вийде повернути мобільний зв’язок «Водафон» до “ДНР”?

Вже майже три місяці мешканці тимчасово непідконтрольних Україні територій Донецької області живуть без мобільного зв’язку від «Водафон», що зник 11 січня. Зв’язок зник раптом і одразу на усій території самопроголошених ЛНР та ДНР. Цій події передувала заява компанії щодо змінення тарифу для мешканців непідконтрольної частини Донбасу, згідно з яким до них повинен був застосовуватися тариф «Смартфон стандартний» із щоденною абонплатою у 3 гривні, що викликало обурення в населення.

Цей крок абсолютно несподівано привів до дуже серйозних наслідків. Не без оперативної допомоги правозахисників, скарги на дії компанії отримали Антимонопольний комітет України, державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, а також Адміністрація Президента України. Прозвучали неприємні слова, в т. ч. «незаконна дискримінація».

Такий розвиток подій навіть викликав у певної частини мешканців думку, що це сталося з відому оператора, що таким чином вирішив наочно дати зрозуміти абонентам, що краще зв’язок за 3 гривні на добу, аніж взагалі ніякого. Стало неможливо зателефонувати у «гарячи» служби, зв’язатися з родичами та зробити ще купу звичних речей.

Втім далеко не всі вважали це поганим. Так, «республіканський» оператор мобільного зв’язку «Фенікс», що працює на базі «націоналізованого» у 2015 році «Київстару» за даними «міністра зв’язку ДНР» підвищив кількість своїх абонентів на 170 тисяч. Щоправда, користі від цього було небагато, адже здебільшого з «Феніксу» можна було подзвонити лише у межах самопроголошеної ДНР. Як виявилося методом спроб та помилок, додзвонитися з нього втім можливо було і на Україну, щоправда, це потребувало чималого везіння та терпіння, адже з’єднання відбувалося лише з 8-10 разу. До того ж, платня за 1 хвилину розмови становила 10 російських рублів або приблизно 5 гривень.

Втім, були щасливці котрі таки могли додзвонитися родичам на Україну за умови, що вони жили достатньо близько від лінії зіткнення чи достатньо високо аби до них «добивав» сигнал із України. З часом навіть у ДНР з’явилася нова послуга – «тур» до місця на котрому можна спіймати «Водафон» та додзвонитися до родичів в Україну.

Тим часом у Мінську розгорнулася боротьба за повернення зв’язку, як і раніше самопроголошені «народні республіки» звинувачували у тому що відбулося Україну, втім, не поспішаючи допомагати компанії «Водафон Україна» у допущенні до місця де відбувся обрив зв’язку, що потрібно було ремонтувати.

Нарешті, 17-18 січня працівники компанії змогли виконати ремонтні роботи, але мобільний зв’язок з’явився лише у самопроголошеній ЛНР, у ДНР же за словами представника компанії їхні об’єкти не можуть виконувати свої функції, оскільки не мають доступу до живлення, чи то пак, знеструмлені.

Цікаво, що раніше «голова ДНР» Олександр Захарченко погрожував «Водафону» націоналізацією на території «республіки», а «міністр зв’язку ДНР» заявив, що «МТС у республіці навіть за світло не платив за оренду майданчиків, ніяких податків, навіть прямий стик на екстрені служби відключили». Щоправда незрозуміло, чому у ДНР дозволяли працювати компанії у такому режимі 3,5 роки і почали говорити про це лише зараз? Чи то «Водафон» насправді платив за електрику, чи то не платив, але віддавав частину за можливість працювати спокійно «керівництву республіки».

Враховуючи прямий зиск «керівництва ДНР», у припиненні роботи «Водафону» через збільшення абонентів «Феніксу», відповідь на питання «чому припинив роботу МТС у т.з. ДНР і чому він не запрацював із 19 січня» може бути лише одна.

Втім, як виявилося з висновками  у “ДНР” поспішили, скоро стало зрозуміло, що майже миттєве збільшення абонентів «Феніксу» призвело до різкого погіршення якості, якщо раніше вона доволі впевнено працювала на території самопроголошеної ДНР, то вже у лютому, навіть з різних районів одного міста, додзвонитися стало вже проблемою.

Втім у самопроголошеній ДНР, як у справжній «народній республіці», вирішили робити усе для людей та вирішили надати шанс «Водафону» для повернення, але за умови виплати 800 мільйонів рублів чи то пак 400 мільйонів гривень «податків», котрі начебто заборгувала компанія за 3,5 роки праці в «ДНР».

І знову ж таки виникає питання – чому до цієї теми у республіки повернулися лише зараз, чи не є спробою повернути під свій «дах» компанію, котра буде платити після того, як виявилося, що власні спроби робити цю працю – забезпечувати людей мобільним зв’язком та заробляти на цьому виявилися не під силу?


Підписатись
Повідомте про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі