Чисельність населення невеличкої Новоселівської громади Полтавської області за час повномасштабного вторгнення збільшилася на понад п’ятнадцять відсотків. Тут знайшли прихисток вимушені переселенці з Донецької, Луганської, Харківської та інших областей, де точаться бойові дії. Таке масове переміщення людей – не тільки стрес для самих переселенців, а також велике навантаження на приймаючу громаду.
Як Новоселівська громада впоралася з цим викликом, з якими труднощами стикнулася, звідки отримує ресурси та як інтегрує людей у нове життя – на ці та інші питання відповів голова сільради Євген Бова.
Голова Новоселівської сільської ради Євген Бова
– Євген Юрійович, яка кількість зареєстрованих переселенців в громаді на даний час, яка динаміка?
– До початку великої війни в Новоселівській громаді постійно проживали приблизно 6 тисяч осіб. Зараз чисельність населення збільшилася на понад п’ятнадцять відсотків за рахунок внутрішньо переміщених осіб, які зареєструвалися у нашій громаді.
Наразі офіційний статус ВПО мають близько 850 наших нових мешканців. Але на мою думку, їх набагато більше, оскільки не всі чоловіки призовного віку квапляться ставати на облік, бо не хочуть передачі своїх даних до військкомату.
Загальна кількість переселенців в нашій громаді протягом декількох останніх місяців майже не змінюється. Хтось виїжджає, переважно це жителі визволених від окупації територій Харківщини, хтось новий заїжджає та знаходить прихисток в нашій громаді.
– Коли почали прибувати перші ВПО, як громада впоралася з цим викликом – де розміщували, як допомагали, чи була підтримка з боку місцевого населення?
– На початку війни ніхто не розумів її масштабів і строків. Люди почали прибувати до нас практично з 25 лютого. Певна кількість їхала до родичів або до знайомих, а дехто – просто приїздив і йшов до сільради по допомогу. Ми підказували, де можна розміститися та як отримати статус внутрішньо переміщеної особи.
Перші прихистки для переселенців облаштовували у школах (фото надане Новоселівською сільрадою)
На той час ніякої підтримки з боку держави ще не було, тому переселенцям допомагала наша місцева адміністрація та місцеві жителі – хто чим міг і як міг. Коли у квітні ми стали поселяти приїжджих в не дуже пристосованих для проживання (бо не було коли цим займатись) школах, амбулаторіях, наші жителі несли з дому постільну білизну, рушники, ліжка, матраци, одяг, посуд – вони бачили, що люди мають з собою мінімум речей та потребують багато чого. Наші новоселівці ділилися навіть продуктами харчування. Приносили овочі, консервацію, домашню випічку тощо.
Сільрада докладала всіх зусиль, щоб забезпечити прибувшим пристойні умови проживання. За тим, як привітно наша громада прийняла переселенців та яку підтримку їм надала, ми за пів року активної роботи з ВПО стали передовою в області.
– Як збільшилося навантаження на місцевий бюджет, які витрати закладаються на 2023 рік?
– Всі витрати, пов’язані з розміщенням та утриманням внутрішньо переміщених осіб, лягли на бюджет громади. Це додаткова сплата за комунальні послуги в тих установах, де були облаштовані місця компактного проживання, забезпечення людей безплатним харчуванням тощо. Як не було складно, але ми зуміли так розподілити бюджет, що знайшли можливість допомагати – причому не тільки переселенцям, а й нашим військовим. Також за рахунок власних коштів облаштували укриття в школах, щоб розпочати навчальний процес, ще одне бомбосховище будуємо «з нуля».
Такі витрати, що напряму були пов’язані з війною, навіть викликали певне невдоволення з боку місцевих жителів. Дехто вважав, що в пріоритеті мають бути, наприклад, ремонти доріг, освітлення, благоустрій та таке інше. Але ж у нас нині зовсім інші нагальні потреби. Ми маємо бути гуманними до людей, які втратили свої домівки, та дбати про безпеку дітей, забезпечуючи їм надійне укриття. Згодом, після спілкування з людьми, ми знайшли порозуміння.
На поточний 2023 рік ми також передбачили витрати на утримання ВПО. Для цього ухвалена місцева Комплексна програма соціального захисту населення та підтримки внутрішньо переміщених осіб. Тобто ми урівняли в правах місцевих та нових жителів нашої громади. Зокрема, переселенці можуть розраховувати на отримання матеріальної допомоги у разі виникнення якихось складних обставин – лікування, оперативне втручання. Крім того, діти ВПО, як і місцеві, включені до програми «Обдаровані діти».
– Наскільки додалося роботи у співробітників місцевої адміністрації?
– З появою перших переселенців наша соціальна сфера відчула величезне навантаження. Потрібно було прийняти кожну людину, зареєструвати її як ВПО – чітко та без помилок заповнити всі папери, реєстри, передати «нагору». Іноді на день приходило по кілька десятків осіб. Я вдячний всім працівникам, які з інших відділів приходили на допомогу, не поділяючи роботу на свою та чужу.
Так само всі гуртом ставали на розвантаження гуманітарних вантажів та пакування наборів. Це тонни продукції, яку ми організовано розподіляли серед переселенців. Надання гумдопомоги завжди організовували таким чином, щоб люди були заздалегідь попереджені, а в день видачі не було черг.
Організована видача гуманітарної допомоги (фото з архіву автора)
– Які місця компактного проживання ВПО наразі облаштовані, на яку кількість?
– У квітні-травні, коли був найбільший наплив переселенців і ми розуміли, що їх треба десь розміщувати, ми вирішили пристосувати під тимчасові прихистки школи та медзаклади. Розселили близько 15 людей у Божківському ліцеї, декілька людей недовго прожили у Новоселівській школі, 26 осіб знайшли прихисток у Рунівщинській амбулаторії.
Ми постаралися створити їм належні умови проживання – поставили там ліжка з постільною білизною, облаштували санітарні кімнати, забезпечили людей безплатним триразовим харчуванням у шкільних столових. Як вже було сказано, багато в чому допомогли місцеві жителі. Вони за власною ініціативою приходили, щоб поприбирати та навести лад у приміщеннях.
Також значну допомогу залучила місцева організація Агенція місцевого розвитку на чолі з Юлією Поповою, що працює при сільраді, та народний депутат Андрій Боблях. Не залишились осторонь і наші партнери-підприємці. Завдяки їм у прихистках з’явилася побутова техніка, посуд, навіть дитячі іграшки та можливість дитячого дозвілля.
Побутова техніка для прихистків від Razom for Ukraine (фото надане Новоселівською сільрадою)
Варто зазначити, що на даний час людей у місцях компактного проживання у Новоселівській громаді не залишилося – всі постояльці знайшли інше житло. Однак ми плануємо створити нові прихистки, бо війна не закінчується, й чимало людей ще можуть до нас переселятись.
Наприкінці минулого року ми визначили місця, в яких зможемо розміщувати переселенців на короткострокове та довготривале проживання. Це Рунівщинська амбулаторія, де ми наразі закінчуємо ремонт. Це стара школа в Нестеренках, де ми облаштуємо шелтер на 40 осіб з-поміж ВПО.
Там же в Нестеренках, у приміщенні колишньої сільради, ми вже облаштували місце короткотривалого проживання. Там створені всі умови – є ліжка, побутова техніка, санвузли, але зараз там поки що нікого немає. Ми розміщуємо оголошення в місцевій газеті та на різних онлайн платформах про можливість зупинитись у Новоселівській громаді на деякий час, поки не знайдуть місце постійного проживання. Такі невеличкі тимчасові прихистки ми плануємо облаштувати майже у всіх селах громади.
– Які організації допомагають покращити умови перебування переселенців в громаді?
– Нам довіряють донори, ми тісно співпрацюємо з понад 15 міжнародними та вітчизняними благодійними організаціями, які допомогли облаштувати місця компактного проживання, забезпечити переселенців видачею продуктових наборів на постійній основі, за потребою – гігієнічними наборами та одягом.
Оформлення грошової допомоги від Карітас Полтава (фото з архіву автора)
Окрім того, наші нові мешканці забезпечені всім комплексом соціальних, юридичних, медичних та освітніх послуг. Тобто переселенці не просто час від часу отримують пакет з гуманітарною допомогою, вони мають всебічну підтримку.
До прикладу, через ГО «Платформа сталого розвитку «Перспектива» ми отримуємо багато грантів від міжнародних донорів, які спрямовуємо на допомогу ВПО. Це й різноманітні навчання та тренінги для дорослих і дітей, дитяче дозвілля, а також забезпечення людей продуктами харчування, засобами гігієни та ліками, а місць компактного проживання – побутовою технікою.
– Як відбувається інтеграція дітей переселенців у спільноту громади, скільки відвідують місцеві дитсадки та школи? Чи долучаються до позашкільної зайнятості у гуртках та місцевих заходах?
– Все, що ми робимо в громаді – заради дітей, не поділяючи їх на своїх і чужих. Всі вони наші та потребують особливої уваги. Діти, які приїхали з зони бойових дій, одразу ж були залучені в освітній процес. Багато хто був влаштований до дитсадків, почав навчатися в наших школах та відвідувати гуртки, а бува що й не по одному.
Пластуни Новоселівської громади у зимовому таборі Республіки Польща (фото надане Новоселівською сільрадою)
Навіть влітку минулого року ми не припиняли позашкільну роботу – діти займалися спортом і творчістю. Це дозволило діткам переселенців швидко освоїтись у новому середовищі, знайти друзів та відволіктися від поганих спогадів.
На це літо ми вже запланували відкрити дитячий патріотичний табір, в якому з підлітками займатимуться військові. У кожній зміні обов’язково будуть діти з сімей ВПО.
– Як відбувається інтеграція дорослих ВПО? Чи вдається знайти роботу у громаді? Чи залучені нові жителі до спільних заходів (толоки, фестивалі тощо)?
– Найкраща інтеграція – це спільна справа. Втім не все так складається, як би хотілось. В нашій громаді є комунальне підприємство «Турбота», в якому ще влітку минулого року ми зарезервували десять робочих місць саме для переміщених осіб. Зарплата пристойна – близько 10 тисяч гривень на руки. На превеликий жаль, за цей час лише дві людини з-поміж ВПО виявили бажання працювати.
Робота комунального підприємства «Турбота» (фото надане Новоселівською сільрадою)
Також неодноразово давали оголошення про вакансії медсестер, лікаря, бухгалтера, вчителя, вихователя в дитсадок. Однак черга з претендентів чомусь не вишиковується.
Щодо культурних і спортивних заходів, то їх залюбки відвідують наші нові жителі. Приходять самі та приводять дітей. Знайомляться між собою, знаходять земляків, обмінюються спогадами.
А ось на наші заходи з благоустрою відгукуються одиниці. Ба більше: було дуже прикро почути одного разу, що «ми тут вам не гастарбайтери». Не хочу нікого обвинувачувати, бо люди бувають різні, а наша справа – допомогти кожному.
– Чи мають переселенці доступ до отримання медичних послуг у громаді? Скільки нових пацієнтів підписали декларації з місцевими лікарями?
– Як я вже казав, ми не ділимо людей на своїх і чужих. Тобто кожен житель Новоселівської громади – чи то місцевий, чи то тимчасово проживаючий – має доступ до всіх послуг, у тому числі, й до медичних. Багато переселенців уклали декларації з нашими сімейними лікарями, кожен отримує медичну допомогу, як належно. Це лікування, щеплення, виписування електронних рецептів, спрямування хворих до вузьких спеціалістів, відвідування вдома.
Світлана Денисенко
Матеріал підготовлено ГО “Антикризовий медіа-центр” в межах проєкту “Сприяння евакуації населення з територій ведення активних бойових дій шляхом висвітлення теми соціальної інтеграції ВПО до життя в цільових приймаючих громадах України” за підтримки програми «Стійкість», яка упроваджується Фондом Східна Європа у консорціумі неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини, Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом Європейського Союзу.
Думки, викладені у цьому матеріалі, не обов’язково відображають позицію організацій-партнерів консорціуму та Європейського Союзу.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!