Виставку портретів «Втрачений дім» та графічну новелу «На межі» з історіями 22 переселенців з різних регіонів України, які охопила велика війна, презентували у Чернівцях. Записала та обробила розповіді команда ГО «Молода Просвіта Прикарпаття» торік, коли передавали гуманітарну допомогу у шелтери для переселенців на Івано-Франківщині. Графічну новелу та виставку портретів планують представити в регіональних центрах західних областей України, а також у деяких країнах Європи. Серед тих, хто розповів свою історію – мешканець Маріуполя Володимир. Нині 75-річний чоловік мешкає в одному з прихистків Івано-Франківська та продовжує працювати тренером з плавання, готуючи майбутніх чемпіонів.
Тікали від війни з одного кінця міста в інший
Інше місто, нові вихованці та життя з нуля – так коротко можна описати теперішній побут маріупольського старшого тренера з плавання Володимира. Чоловіку 75 років і нині він мешкає в одному з прихистків Івано-Франківська.
Володимир з Маріуполя
«Коли я бачу, що діти хочуть плавати – це мене радує, з цього я починаю тепер життя своє», – зізнається Володимир.
Чоловік 20 років тренує дітей. Зізнається, що не уявляє життя без своїх вихованців та моря. Володимир згадує, як виходив разом із дітьми на яхтах. Деякі з суден чоловік збудував власноруч. А ще до початку 2000-их він працював на пів ставки позмінно на «Азовсталі» старшим нагрівальником: на підприємство надходили великі злитки, робочі їх нагрівали, катали та робили броню.
Нині в Івано-Франківську Володимир продовжує тренувати дітей і його вихованці вже мають досягнення на обласних змаганнях. Його учні не лише з Маріуполя, а й з інших міст України, які охопила велика війна.
Понад рік тому Володимир не міг подумати, що рідний Маріуполь майже вщент зруйнують російські окупанти.
«У 2014 році все минуло відносно швидко: постріляли, забрали територію і все закінчилося. У 2022 році думав так само: постріляють і все. Ні. Стріляють і стріляють. Ми не розуміли, що це надовго. Довелося тікати зі східного кінця міста на західний, а потім далі і далі», – каже чоловік.
Володимир на презентації виставки портретів у Чернівцях
Перші три дні, коли почалися обстріли Маріуполя, Володимир з родиною ховались у підвалі школи. Вдень на нетривалий час виходили, аби поїсти. Однак, обстріли ставали чутнішими і у підвалі ставало нестерпно, тож переїхали до будинку друга сім’ї. Там пробули декілька днів, бо війна наздогнала і там. І знову переїзд, але у дім брата. Коли й там обстріли стали гучнішими, то Володимир з родиною вирішили виїхати з міста вже в окуповане селище Мангуш, що за 20 кілометрів від Маріуполя. Там було лише чутно, як окупанти бомбили «Азовсталь».
Декілька разів Володимир повертався у місто Марії, аби відшукати своїх знайомих чи передати речі сусідам. Їхав на велосипеді манівцями. Як росіяни окупували місто, як точилася боротьба за «Азовсталь», Володимир бачив на власні очі.
Місяць чоловік з родиною провели в Мангуші в очікуванні можливості виїхати на вільну територію України. Однак, ніяк не могли дізнатися, чи є «зелені коридори», бо не було зв’язку. Коли все ж наважилися виїхати, то довелося пройти фільтрацію.
«На фільтрації по декілька діб стояли машини, аби виїхати в Україну. Довелося спілкуватися з росіянами. Старих не дуже чіпали, там окрема була черга. А молодь… Я не знаю, що в них питали, але в чергу півтори тисячі записувалися, а проходили 10-15 людей на день», – згадує Володимир.
Чоловік зізнається, якби й вцілів його будинок, то він все одно б не залишився в окупованому місті. Там усе морально тиснуло.
У Запоріжжі Володимир з родиною приїхали 5 травня. Там прожили три доби і їх відправили у Буковель, а звідти – вже в Івано-Франківськ. Нині Володимир живе у школі, де облаштували місце компактного проживання. Про те, що нині відбувається у його рідному місті, чоловік дізнається з Інтернету.
«Вони ставлять нові вікна, а всередині як було все вигоріло, так і лишилося. Я бачив, як блогер їхав, знімав Маріуполь: фасади, вікна поставили, а там, дивлюсь просвічується: ні стелі, нічого нема – наскрізь», – розповідає Володимир.
Чоловік впевнений, що обов’язково повернеться у Маріуполь, але коли над містом знову майорітиме український прапор.
Голоси мільйонів українців у графічній новелі “На межі”
Історія Володимира та ще 21 переселенця з Донеччини, Луганщини, Херсонщини, Харківщини та інших регіонів стали основою для виставки портретів «Втрачений дім». Її створила команда ГО «Молода Просвіта Прикарпаття» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Історії людей зібрали впродовж липня 2022 року в різних прихистках на Івано-Франківщині.
«Ці прихистки знаходилися в школах та дитсадках. Ми розвозили гуманітарну допомогу і паралельно спілкувалися з людьми», – розповіла Євгенія Бардяк, голова ГО «Молода Просвіта Прикарпаття».
Голова ГО «Молода Просвіта Прикарпаття» Євгенія Бардяк
На основі цих 22 розповідей створили графічну новелу-комікс, яка має 10 історій.
«Це спогади про те, що спіткало Україну сьогодні. Такі історії візуально легше сприймати, тому що через малюнки, через короткі діалоги ми дізнаємося все те, що написано іноді у великих текстах. Це для такого широкого кола читачів як молодь, так і люди старшого віку. Для чого ми це робимо? Для того, щоб місцеве населення західних областей України було відкрите і позитивно сприймало людей, яким сьогодні потрібна підтримка і допомога. Це для того, щоб об’єднувати Україну і об’єднувати українців», – каже Євгенія.
Жінка додає, що історії не варто сприймати вузько, як розповіді лише 22 людей. Натомість – це голоси мільйонів українців, на долі яких вплинула війна.
Виставка портретів «Втрачений дім» у Чернівцях
Культурний тур, де презентують виставку портретів та графічну новелу “На межі”, «Молода Просвіта» планує зробити в містах західних областей: Тернополі, Чернівцях, Львові, Ужгороді, Луцьку, Рівному та Івано-Франківську. Також хочуть презентувати історії українців і у Молдові, Угорщині та Румунії. Для цього мають надруковані примірники відповідними мовами.
Один із героїв виставки портретів
Графічну новелу «На межі» та каталог «Втрачений дім» можна отримати безплатно. Для цього потрібно написати на сторінку у фейсбуці чи інстаграмі «Молода Просвіта Прикарпаття». Однак, перевага надаватиметься школам, бібліотекам та громадським організаціям, де з розповідями зможуть ознайомитися якомога більше людей.
Ірина Мартинова
Читайте також «Поряд. Поруч» – війна у фотопроєкті полтавця Ігоря Ткачова
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!