«Непустир» – простір на околицях Добропілля

Участь мешканців у консультативно-дорадчих органах є невідʼємним елементом розвитку громад у сучасному світі. Цей важливий аспект взаємодії відкриває двері до ефективного прийняття рішень та сприяє активному залученню громадськості у формуванні стратегій та програм для місцевого розвитку. Особливим аспектом на тлі повномасштабного вторгнення рф є сьогодні створення у приймаючих громадах рад ВПО як інструментів участі у процесах прийняття рішень.

Відтак, для побудови діалогу у громаді та вивченню теми участі у консультативно-дорадчих органах, для представників органів місцевого самоврядування, місцевих мешканців та внутрішньо-переміщених осіб громадська організація «Точка доступу» провела тренінги. Заходи відбулися для Отинійської, Ворохтянської та Надвірнянської громад Івано-Франківщини, в рамках проєкту «Партнерство заради рівних можливостей: співпраця з громадою для інтеграції ВПО», за підтримки Європейського союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України».

Головні тези тренінгу 

Участь у консультативно-дорадчих органах дозволяє мешканцям висловлювати свої думки та вносити важливий внесок у процеси прийняття рішень, сприяючи вбудованій демократії. Ця співпраця формує екосистему, де громада взаємодіє із владою та іншими зацікавленими сторонами, зміцнюючи взаєморозуміння та розвиваючи транспарентні механізми. Такий підхід є ключовим для успішного вирішення різноманітних проблем та викликів, що стоять перед громадою. Так, впродовж тренінгів учасники та учасниці деталізували знання про створення та роботу громадських та молодіжних рад, а також залучення внутрішньо-переміщених осіб через створення рад ВПО.

Окремо розглянули питання, які можуть вирішувати консультативно-дорадчі органи, якими нормативно-правовими актами закріплюється їхня діяльність, а також обговорили кращі практики впливу на процес прийняття рішень у громадах. Юлія Житінська, керівниця проєкту, розповіла, що у Донецькій області до повномасштабного вторгнення, робота консультативно-дорадчих органів була дійсно ефективною. Враховувалися інтереси різних вікових груп. Зокрема, у 2020 році у Словʼянську, була створена Рада сеньйорів — консультативно-дорадчий орган, який захищав, адвокатував та представляв інтереси людей віком 60+.

У створенні ради взяли участь експерти та експертки громадської організації «Точка доступу», надаючи консультативну підтримку на кожному кроці ініціативній групі. Рада об’єднала представників різних громадських об’єднань, представників держустанов, які підтримують людей похилого віку. Це був майданчик для конструктивного співробітництва та конструктивного донесення до влади інтересів представників «золотого» віку. Отже, кращі практики – один з основних орієнтирів і додаткова мотивація для громад Україні підтримувати такі ініціативи, адже будь-які консультативно-дорадчі органи, будь-то молодіжна, громадська рада, рада ВПО чи сеньйорів – це про безперервний розвиток, про можливість почути кожного і кожну, враховуючи їхню думку у процесах прийняття рішень.

Читайте також 28 громадських організацій прагнуть змінити законодавство для відновлення України

Ради ВПО як новий рівень співпраці

Майже два роки минуло від початку повномасштабної агресії рф. За цей час підхід до соціальної адаптації та інтеграції людей, які були вимушені переміститися у більш безпечні громади, суттєво змінився. Концепція створення рад ВПО з невеликої пілотної програми зараз має масштаби загальноукраїнського руху. І наразі учасникам цього процесу важливо надати спільне бачення державної політики щодо рад ВПО, інструменти ефективної взаємодії та обміну досвідом. Це і було одним з питань, яке розглядали учасники тренінгу. Розглядаючи модуль «Рада ВПО як можливість для переселенців впливати на прийняття рішень у приймаючій громаді»,  зупинилися на розгляді прикладів того, як можна, не змінюючи формат органів влади та структури управління, долучити переселенців до прийняття рішень у громаді. 

За останніми даними в Україні вже створено понад 500 рад ВПО, і ця кількість зростає. Це, безумовно, тішить, адже демонструє процес розвитку часті в дії. Але, на мою думку, цінність рад ВПО вимірюється не кількістю, а саме їхньою спроможністю впливати на реальне життя в громаді. Для цього вони повинні мати чітке розуміння, які можливості та ресурси є в їхній громаді, які рішення і як приймаються, та долучатися до їхнього обговорення, – зазначила Юлія Житінська, керівниця проєктів ГО «Точка доступу». Вона також підкреслила, що Ради ВПО як інструмент експертної, консультативної підтримки, мають все ж таки сприяти тому, щоб переселенці були більше залучені у процес обговорення питань, що впливають на їхнє життя. Аби органи, при яких ця ради створені, краще розуміли не лише потреби цих людей, а й враховували, що ці люди з їхнім досвідом, знаннями, баченням і бажанням змін на краще, є дійсно потужним ресурсом для розвитку громади. 

 

Стосовно врегулювання роботи таких рад з боку держави, розʼяснення надав Роман Кисленко, головний експерт-аналітик ГО «Точка доступу: 

Через збройну агресію рф проти України з’явилася велика кількість внутрішньо переміщених осіб. У деяких громадах були створені Ради ВПО, які допомагають інтеграції внутрішніх переселенців і роботі органів місцевої влади для забезпечення прав та інтересів ВПО. Щоб врегулювати діяльність таких рад і сприяти їх створенню на всій території України, Кабінет Міністрів ухвалив Постанову «Про затвердження Типового положення про Раду з питань внутрішньо переміщених осіб». Проєкт документа було розроблено Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України на виконання Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року. До складу Ради ВПО входитить 18 осіб, 9 з яких – внутрішні переселенці, 6 представників органу, при якому утворено Раду, і 3 представники громадських обʼєднань, які займаються захистом прав ВПО.

У висновку маємо на практиці, що консультативно-дорадчі органи у громадах, чи то молодіжні ради, Ради ВПО та інші обʼєднання сприяють активній участі громадян у прийнятті рішень, сприяють взаєморозумінню між владою та населенням, а також допомагають формувати ефективні стратегії розвитку на рівні місцевої спільноти.

Таким чином, участь у консультативно-дорадчих органах стає необхідним елементом соціального розвитку, а співпраця в цих процесах є ключовим чинником створення здорової та динамічної громади. Таких прикладів у нашій країні багато. І, вивчаючи не лише успішний досвід, а й враховуючи помилки, ми будуємо активне громадянське суспільство та сильну Європейську Україну.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».

Український проєкт міських досліджень Громадська організація «ЛУН Місто» запустила інтерактивну Карту інклюзивності «Місто без меж». На неї  наносять заклади, публічні простори, міську інфраструктуру, де вже зроблені певні кроки для вільного доступу маломобільних груп населення.

Головна мета – зібрати на одній платформі простори, які хоча б частково подбали про інклюзивність, і таким чином привернути увагу до необхідності змін.

Організатори зазначають, що з початку повномасштабної війни десятки тисяч українців частково або повністю втратили мобільність. Для людей з травмами, інвалідністю сходи, високі бордюри, вузькі двері стають перешкодами, які або погіршують пересування, або взагалі унеможливлюють його.

Вони наголошують, що в сьогоднішніх умовах суспільство більше не може удавати, що проблеми вільного пересування містом та доступу до послуг немає. Тим більш, що ідеться не тільки про захисників та захисниць, які отримали статус інвалідності коли захищали державу, а й про цивільне населення, яке постраждало від обстрілів з боку окупантів.

«Зараз в Україні обмаль просторів, які є стовідсотково безбарʼєрними. Ми розуміємо це, але водночас хочемо підтримати тих, хто вже робить перші кроки для покращення комфорту свого закладу, двору, району, міста. Тому ми вирішили запустити інтерактивну Карту інклюзивності на ЛУН Місто і заохотити бізнеси, міста, долучатися. Сподіваємося, що це підштовхне до змін і тих, хто ще не подбав про інклюзивність», — коментує кураторка ЛУН Місто Анна Денисенко.

Читайте також: В Україні запрацювали автошколи для людей з інвалідністю

Що нанесено на Карту інклюзивності та як додатись

На інтерактивній мапі позначають кафе, супермаркети, заклади освіти, парки, вулиці, перехрестя, громадський транспорт, житлові будинки тощо. Тобто, вказані місця, де вже створена певна інклюзивна інфраструктура. Наприклад, можуть бути позначеними вхід в рівень з тротуаром, пандус, понижений бордюр, вбиральня для людей з інвалідністю, світлофор зі звуковим сигналом та ін.

Станом на цей час на неї нанесено понад 800 локацій. При цьому карта є інтерактивною і постійно оновлюється.

Читайте також: У Слов’янську запрацює сучасний гінекологічний кабінет безбар’єрного доступу

Якщо користувач помічає на карті якусь неточність, то він може повідомити про це, натиснувши на картці локації кнопку «Повідомити про неточність».

Додати свій заклад або інфраструктуру свого міста на Карту інклюзивності можна безкоштовно.

• Немережевим бізнесам слід заповнити анкету.
• Мережевий бізнес та представники міських рад можуть написати на пошту misto@lun.ua.

Нагадаємо, що Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури затвердило нові державні будівельні норми (ДБН) для споруд цивільного захисту. Зокрема, ідеться про те, що всі захисні споруди мають відповідати стандартам інклюзивності, в тому числі, фізичної безбар’єрності, тобто, мають бути обладнані пандусами для людей з інвалідністю. У разі неможливості облаштування пандуса рекомендується застосовувати підйомні пристрої та механізми.

Переселенці з Донеччини, Луганщини, Харківщини та інших регіонів разом з місцевими волонтерами не покладаючи рук працюють на допомогу нашій армії – виготовляють маскувальні сітки, «кікімори», килимки для сидіння, подушки, плетуть теплі шкарпетки. Все це передають на передову, а в посилки обов’язково вкладають сувеніри та обереги, щоб наші бійці відчували тепло їх сердець та турботу.

Один з таких осередків є підрозділом полтавського Батальйону Небайдужих – волонтерської організації, яка підтримує українських військових починаючи з 2014 року.

Наразі у команді з плетіння сіток та «кікімор» близько 30 осіб. Всі вони – справжні патріоти, які готові витрачати свій час, працю, гроші, аби допомогти армії. Проте запит на виготовлення маскувальних сіток настільки великий, що волонтери не встигають виконувати замовлення – не вистачає робочих рук та тканини. Нижче у тексті розміщено контакти для бажаючих долучитися до доброї справи. 

«Ми захищаємо захисників»  

Пані Сталіна Чубенко з Краматорська нині продовжує свою волонтерську діяльність у Полтаві, куди разом з чоловіком Віктором вимушено перемістилася на початку великої війни.

«Виїжджали поспіхом, але я встигла покласти у валізу гачок для плетіння килимків та ножиці для нарізання тканини для сіток – ті інструменти, якими працювала у Краматорську. У Полтаві почали шукати місцеві волонтерські осередки, щоб допомагати нашим військовим. Так потрапили до Батальйону Небайдужих, де знайшла однодумців, а тепер вже – справжніх друзів», – розповіла пані Сталіна.

За час перебування у Полтаві волонтерка власноруч зробила 240 килимків-«піддупничків», і це окрім щоденної роботи з плетіння маскувальних сіток. «Ми захищаємо захисників. Сітки роблять військових непомітними для ворога, а килимки зігрівають у зимовий час. А раз тепло нашим воїнам, то стає тепло і в мене на душі», – зізналася Сталіна Чубенко.

Поруч з нею працює Наталія, теж з Краматорська. Волонтерську діяльність порівнює з мурашником: кожен робить те що може, а разом виходить велика  справа. Наталія з першого дня перебування у Полтаві долучилася до Батальйону Небайдужих. Нещодавно влаштувалася на роботу медсестрою, проте волонтерську діяльність не полишає – щодня приходить на плетіння сіток.  

Майстрині виготовляють сітки не прості, а з таємним змістом. Спочатку на основі роблять серце, а потім вже вплітають маскувальні стрічки. «Це наш фірмовий знак. Так ми намагаємось сказати нашим бійцям, що про них пам’ятають, що їх люблять і чекають», – каже Наталія з Харкова.

У кожен пакунок з маскувальними виробами вкладають невеличкі сувеніри та обереги, а також теплі шкарпетки, подушки, домашні сухарики тощо – все, що може знадобитись або порадувати військових на фронті.

Пані Лариса – двічі переселенка з Луганщини. У 2014 році разом з родиною виїхала з окупованого Стаханова (нині Кадіївка) та переїхала жити у Марківську громаду. Так склалося, що напередодні великої війни жінка гостювала у доньки в Одесі, тому не потрапила під окупацію. Однак чоловік залишився вдома, бо прикордонна Марківка була захоплена у перші дні війни. Так і живуть декілька місяців нарізно. У Полтаві пані Лариса вісь свій час віддає волонтерській діяльності. Говорить, що не може сидіти без діла та бути осторонь того, що відбувається в країні.

Військові чекають на допомогу

Координує локацію Оксана Калинич, голова Полтавського обласного відділення «Союз Українок», волонтерка полтавського «Батальйону Небайдужих».

Пані Оксана займається волонтерством від самого початку російського вторгнення на українську землю у 2014 році. Разом з однодумцями виїжджала на фронт, спілкувалася з військовими, з’ясовувала їх потреби. А їх тоді було дуже багато – від шкарпеток та спідньої білизни до військових приладів. На все це збирали кошти та передавали необхідне на фронт. Зараз забезпечення армії набагато краще, але й війна стала більш масштабною, тож допомога нашим захисникам все одно потрібна.

«Наразі багато запитів від військових надходить на виготовлення маскувальних сіток. Це вкрай потрібна річ, щоб приховати позиції та техніку наших воїнів, захистити їх життя. Ми починали плести сітки у 2014 році в приміщенні Кафедрального Свято-Успенського собору, де був створений Батальйон Небайдужих. Зараз продовжуємо цю страву, а також виготовляємо інші потрібні нашим військовим речі. Окрім сіток, плетемо для розвідників та снайперів маскувальні костюми «кікімори», які ще називають чугайстри. Також є запит на килимки для сидіння – піддупнички», – розповіла Оксана Калинич.

Пані Оля з Полтави робить «кікімору». Каже, що це доволі складна робота. Виготовлення одного такого виробу займає десь тиждень.

«Всі ми – волонтери Батальйону Небайдужих. І мені дуже приємно, що до нас долучилося багато внутрішньо переміщених осіб. Всі вони стали рідними для нас. Ми навіть назвали нашу команду «Свої». Тут зібралися дуже патріотичні та працьовиті люди. Вони віддані своїй волонтерській справі, працюють щодня зранку до вечора. Я дуже вдячна всім за допомогу. Бо багато хто приходить до нас після основної своєї роботи, але попри втому вважає за потрібне зробити свій внесок у нашу Перемогу», – наголосила пані Оксана.

Потрібні робочі руки та тканина для сіток

Запит на маскувальні сітки та захисні костюми-«кікімори» настільки великий, що волонтери не встигають виконати замовлення. По-перше, не вистачає робочих рук. Якщо людина хоче допомогти армії, вона може долучитися до плетіння сіток разом з командою «Свої». Тут навчать, як це правильно робити.

По-друге, вкрай потрібна тканина, не обов’язково нова, можна приносити й вживані речі. Кожному сезону – свій колір маскувальних виробів. Зараз волонтери використовують тканини білого, світло-сірого, сірого та бежевого відтінків. Восени це були захисні, бурі, коричневі кольори. Влітку знадобляться зелені та чорні. Дуже гарно використовувати для маскувальних сіток агроволокно спанбонд – з нього виходять легкі вироби, які швидко висихають після опадів.

Також майстрині будуть вдячні за шерстяні нитки для плетіння теплих шкарпеток. А ще для виготовлення маскувальних халатів потрібна нова біла тканина. Якщо такої немає в наявності, то можна задонатити гроші на її придбання.

З усіх питань звертайтеся до пані Оксани Калинич за телефоном 095-33-08-111.  

Грошові перекази надсилайте на Полтавський Батальйон Небайдужих:

ПриватБанк 5168745030457979 Валентин Бубнюк (Владика Федір),

Монобанк 5375411418142068 (Бубнюк В.Л.),

PayPal: valentinbubnjuk@ukr.net

Світлана Денисенко

Наприкінці листопада у Хмельницькому відбулася стратегічна сесія Громадської Спілки «Асоціація Гуманітарний центр «Все буде добре». На ній було прийнято нових членів, розроблено плани діяльності на наступний рік, а також напрацьовано алгоритм дій щодо запобігання та протидії насилля цивільного населення під час воєнного стану.

Наразі до гуманітарної спілки «Все буде добре» увійшли вже 62 організації. Волонтерська та гуманітарна діяльність організації постійно розширюється. Команда гуманітарної спілки АГЦ «Все буде добре» нещодавно прийняла до своїх лав нових членів та разом з ними провела стратегічну сесію у Хмельницькому.

«Кожна організація, фонд, інституція, що входять до спілки «Все Буде Добре» – це небайдужі волонтери, громадяни, які допомагають іншим. Саме за цим принципом ми і об’єдналися – щоб разом збільшити наші можливості, координувати роботу та допомагати рідній Донеччині та Україні. Разом волонтерський фронт робить справжні дива», – наголосила Марія Кутнякова, комунікаційна менеджерка Всеукраїнського руху допомоги та спротиву «Все Буде Добре».

Впродовж трьох днів учасники спілки підбили підсумки роботи асоціації «Все Буде Добре»: евакуація, гуманітарна та медична допомога, робота з ВПО, співпраця з місцевими владами та військовими, координація з бізнесом та волонтерами. 

«Це були дуже насичені місяці після 24 лютого. Ми розпочали свою діяльність з об’єднання кількох громадських організацій та інституцій в перший день повномасштабного вторгнення. Разом ми евакуйовували сотні тисяч людей, везли продукти мільйонам, ремонтували техніку, роздавали ліки та засоби гігієни, годували людей та привозили одяг», – повідомила Марія Кутнякова. 

Нині, коли до асоціації долучилися нові громадські організації та рух набув більшої потужності, перед ним постали нові виклики та задачі. Тому на зустрічі було доопрацьовано організаційну структуру та створено операційний план спілки. Також багато часу приділили розвитку концепції спільних проєктів.

Значну увагу було приділено проблемі гендерно зумовленого насильства. Під час сесії був розроблений алгоритм дій щодо запобігання та протидії насилля цивільного населення під час воєнного стану 

«Ми розробили алгоритм дій по запобіганню різних форм дискримінації стосовно жінок, дівчат та чоловіків з деокупованих громад Донецької області та серед вимушено переселених осіб», – розповіла Марія Кутнякова.

Громадську спілку «Все буде добре» було створено на самому початку повномасштабної війни – о десятій годині ранку 24 лютого 2022 року. Тоді об’єдналися низка громадських організацій, органи місцевого самоврядування громад Донеччини та Донецька облдержадміністрація, щоб спільно протистояти окупантам. На даний час це найбільше об’єднання волонтерів та інститутів громадянського суспільства Донецької області.

«У перші дні було дуже важко, проте ми вигадували та реалізовували всі можливі та неможливі варіанти допомоги постраждалим від війни. За дев’ять місяців нам вдалося досягти значних результатів. Але війна продовжується, тому попереду в нас дуже багато роботи. Проте ми впевнені, що Все буде добре», – наголосив голова спілки Ярослав Бойко. 

Юлія Костюніна, заступниця голови Донецької облдержадміністрації привітала учасників на початку заходу та зазначила важливість співпраці між державними органами влади і громадянським суспільством.

«Інститути громадянського суспільства ще до повномасштабної війни завжди йшли пліч-о-пліч із державною владою в усіх важливих сферах, і зараз допомагають у розв’язанні найгостріших питань, спрямувавши основний фокус діяльності на гуманітарну допомогу», – підкреслила Юлія Костюніна.

Хоча на зустрічі офлайн та онлайн були присутні не всі члени спілки, але список все одно вражає:

ГО «Східний проєкт», ГО «Громадський простір «Розвиток», ГО «Нова Дружківка», ГО «Точка доступу», ГО «Східно-Українське Патріотичне Об’єднання», ГО «Гуманітарна рада», ГО «Молодіжний схід», БО «БФ «Все буде добре-Україна», ГО «Молодіжний схід», ГО «База ЮА», ГО «Імпульс Донеччини», ГО «Циганське Національне Товариство «РОМЕН» у Донецькій області», ГО «Час розвитку», ГО «Файне єднає», БО «Благодійний фонд «Янголи України», ГО «Хелп Піпл», ГО «Академія моніторингу і експертизи», ГO «Асоціація «Відродження та розвиток», ГО «Інтермаріум груп», ГО «Клуб рибалок України-ЮФК», ГО «Союз молоді вперед у майбутнє»,  ГО «Студентська республіка», СЗОШ №29, ГО «Сила батьківських можливостей», БО «БФ «Слов’янське серце», БО «БФ «Спасемо Україну», БО «БФ «Рескью Нау», БО «БФ «Восток СОС».

Захід було проведено Громадською спілкою «Асоціація Гуманітарний Центр «Все буде добре» за фінансової підтримки ІсарЄднання та Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні UNPFA.

Світлана Денисенко

Громадська організація «Міст 3.10» з Лисичанська допомагає переселенцям та військовим. Нашим захисникам на фронт передають необхідне спорядження та листівки з підтримкою від дітей. Для переселенців, які тимчасово мешкають у Червоноградській громаді, у «Міст 3.10» започаткували проєкт соціально-психологічної підтримки. Подробиці дивіться у відео.  Громадська організація з Лисичанська «Міст 3.10» підтримує переселенців та військових

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!