«Непустир», який став місцем для зустрічей мешканців різного віку

В умовах війни гуманітарна допомога стає ключовим фактором виживання для мільйонів людей. Проте ефективність цієї допомоги залежить від того, наскільки вона враховує гуманітарні потреби різних категорій населення. Жінки, чоловіки, діти, люди похилого віку, представники ЛГБТКІА+ спільноти, люди з інвалідністю – усі вони мають різні виклики, і однаковий підхід для всіх може бути неефективним. Саме тому  створюються спеціальні механізми, що інтегрують гендерні аспекти в гуманітарну діяльність.

Одним із таких механізмів є ініціатива GiHA (Gender in Humanitarian Action) – Гендерні аспекти у гуманітарній діяльності, яка діє на національному та регіональному рівнях у різних країнах світу, постраждалих від збройних конфліктів, стихійних лих та інших складних надзвичайних ситуацій. Основна її мета – забезпечити рівний доступ до гуманітарної допомоги для всіх соціальних груп, враховуючи їхні особливі потреби.

В Полтавській області робота Регіональної робочої групи «Гендерні аспекти у гуманітарній діяльності» (надалі, Регіональна робоча група GiHA у Полтавській області) ведеться за підтримки ООН Жінки в Україні.

Чому важливий гендерний підхід у гуманітарній діяльності

Війна та кризи впливають на різні групи населення по-різному. Жінки та дівчата, діти, люди з інвалідністю, представники ЛГБТКІА+ спільноти, літні люди часто мають обмежений доступ до гуманітарної допомоги або стикаються з додатковими ризиками, зокрема гендерно зумовленим насильством та торгівлею людьми. Врахування гендерного аспекту в гуманітарній роботі означає, що потреби всіх цих груп будуть почуті та задоволені.

Галина Внукова, асистентка з координаційних питань Робочої групи «Гендерні аспекти у гуманітарній діяльності», ООН Жінки в Україні, наголошує:

“Субнаціональна координація гендерних аспектів у гуманітарній діяльності (GiHA) необхідна для ефективного реагування на локальні виклики, особливо в регіонах із гострими гуманітарними потребами. Вона забезпечує доступність допомоги для вразливих груп, сприяє співпраці між місцевою владою, громадськими організаціями й гуманітарними партнерами та дозволяє швидше адаптуватися до змін.

На відміну від національного рівня, така координація передбачає тіснішу взаємодію з громадами, що дає змогу оперативно розподіляти ресурси, аналізувати ситуацію та забезпечувати підзвітність. До регіональних робочих груп GiHA входять представники місцевої влади, громадських ініціатив та міжнародних організацій. Важливим залишається постійний обмін інформацією, що гарантує узгодженість дій.

16 серпня 2024 року офіційно створено регіональну Робочу групу «Гендерні аспекти у гуманітарній діяльності» (GiHA) у Полтавській області. До її роботи вже долучилися 23 організації, з яких 16 підписали Меморандум про співпрацю. Основна мета робочої групи – забезпечення рівної участі всіх вразливих груп, зокрема жінок і дівчат, людей з інвалідністю та представників ЛГБТКІА+ спільноти, у процесах прийняття рішень та відновлення регіону. Вона координує зусилля всіх зацікавлених сторін щодо інтеграції гендерних питань у гуманітарне реагування, раннє відновлення та розвиток”.

GiHA у Полтавському регіоні: чому це важливо

Полтавщина стала одним із регіонів, що активно інтегрує гендерно-чутливий підхід у свою гуманітарну діяльність. Це особливо важливо, адже регіон прийняв близько 200 000 внутрішньо переміщених осіб, більшість з яких це жінки, діти та люди похилого віку.

Лариса Богодист, співголова Регіональної робочої групи GiHA у Полтавській області, голова ГО «Консультаційний центр підтримки та розвитку бізнесу», керівниця центру підтримки підприємців Дія.Бізнес у Кременчуці, зазначає:

«Регіональна робоча група GiHA у Полтавській області є важливим кроком у забезпеченні комплексного підходу до гуманітарної підтримки, де гендерний аспект стає одним із основних факторів ефективності. Впровадження гендерного підходу в гуманітарні програми дозволяє не тільки покращити доступ до допомоги, а й забезпечити більш сталий розвиток громад, підтримуючи їх з урахуванням потреб різних груп населення».

Однією з головних переваг GiHA є те, що вона працює на рівні громад. Це означає швидший обмін інформацією, гнучкість у прийнятті рішень та більш ефективне використання ресурсів.

Ганна Дем’яненко, співголова Регіональної робочої групи GiHA у Полтавській області, керівниця регіонального осередку Громадської організації «Інша Жінка» в м. Полтава, підкреслює:

«Регіональна робоча група GiHA у Полтавській області – це координаційна платформа, яка об’єднує зусилля гуманітарних організацій для забезпечення гендерно-чутливого реагування. У Полтавській області ми спостерігаємо, як такий підхід сприяє більш ефективному наданню допомоги тим, хто її найбільше потребує, особливо жінкам, дівчатам та вразливим групам. Завдяки підтримці ООН Жінки в Україні, ми посилюємо спроможність місцевих ініціатив відповідати на виклики з урахуванням гендерних аспектів, роблячи гуманітарну допомогу більш інклюзивною та справедливою».

• Share
  • Facebook
  • Twitter
  • Pinterest
  • StumbleUpon

• Like

• Previous
• Next

Татьяна

Share

• Facebook
• Twitter
• Pinterest
• StumbleUpon

Like

0 Discuss

Download

Open Link

Close Full

Description

Keyboard Shortcuts Dismiss

• SSlideshow
• MMaximize
•  Previous
•  Next
• escClose

 Гендерний підхід у гуманітарній роботі: що далі?

Попри те, що гендерний підхід у гуманітарній роботі стає нормою, його впровадження на місцях усе ще стикається з труднощами. Часто допомога розподіляється без врахування реальних потреб уразливих верств населення. Відсутність актуальної статистики про вразливі категорії ускладнює планування, а недостатня поінформованість населення про свої права створює додаткові бар’єри. Відповіддю на ці виклики може стати оперативний гендерний аналіз потреб населення у визначених громадах, посилена взаємодія між організаціями, що працюють у сфері гуманітарного реагування і місцевою владою, та впровадження дієвих механізмів моніторингу.

Ганна Люлька, співголова Регіональної робочої групи GiHA у Полтавській області, доктор філософії, експертка з грантрайтингу, керівниця управління стратегічного розвитку та міжнародної діяльності Громадської організації «Стратегічна агенція розвитку та підтримки», зазначає:

“Регіональна робоча група GiHA у Полтавській області працює над тим, щоб гуманітарна підтримка враховувала реальні потреби жінок і чоловіків, дівчат і хлопців, які постраждали від війни. Гендерно чутливий підхід дозволяє розподіляти ресурси ефективніше, підтримуючи найуразливіші категорії населення”.

Любов Шерстюк, секретаріат Регіональної робочої групи GiHA у Полтавській області, директорка Громадської організації «СИЛА ЛЮБОВІ», підсумовує:

“У надскладний для України час дуже важливо, що такі потужні донори, як ООН Жінки, створюють нам, жіночим громадським організаціям, майданчики, де можна обʼєднуватися заради спільних цінностей. Гуманітарне реагування сьогодні пронизує всі сфери нашого життя і є основою в громадській діяльності. Дотримання гендерних аспектів забезпечить якісний підхід та задоволення потреб всіх цільових груп, які цього потребують, зокрема, в Полтавській області. Маємо багато роботи, щоб досягти цього”.

Регіональна робоча група GiHA у Полтавській області з серпня 2024 року успішно координує зусилля організацій та установ, які вже є її членами, та системно розширює свою діяльність, залучаючи нових учасників гуманітарного реагування в регіоні. Вона тісно співпрацює з Полтавською міською радою, Полтавською обласною військовою адміністрацією, Національним університетом «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» та вісьмома громадами області. Крім того, робоча група продовжує розширювати свою мережу, залучаючи місцеві жіночі правозахисні організації, зокрема у віддалених громадах, щоб забезпечити ширший доступ до координаційних механізмів, інформаційної і технічної підтримки та інших ресурсів.

Окрім цього, робоча група активно працює у сфері гендерної рівності та гендерного мейнстрімінгу. Зокрема, у грудні минулого року у межах міжнародної кампанії «16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства» робоча група організувала тематичний форум-діалог для студентів та організацій громадянського суспільства у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», де обговорювалися шляхи запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству в умовах гуманітарної кризи, в тому числі для людей з інвалідністю.

Якщо ваша організація зацікавлена у співпраці та приєднанні до нашої спільноти, будь ласка, заповніть наведену форму.

Переселенці з Донеччини, Луганщини, Харківщини та інших регіонів разом з місцевими волонтерами не покладаючи рук працюють на допомогу нашій армії – виготовляють маскувальні сітки, «кікімори», килимки для сидіння, подушки, плетуть теплі шкарпетки. Все це передають на передову, а в посилки обов’язково вкладають сувеніри та обереги, щоб наші бійці відчували тепло їх сердець та турботу.

Один з таких осередків є підрозділом полтавського Батальйону Небайдужих – волонтерської організації, яка підтримує українських військових починаючи з 2014 року.

Наразі у команді з плетіння сіток та «кікімор» близько 30 осіб. Всі вони – справжні патріоти, які готові витрачати свій час, працю, гроші, аби допомогти армії. Проте запит на виготовлення маскувальних сіток настільки великий, що волонтери не встигають виконувати замовлення – не вистачає робочих рук та тканини. Нижче у тексті розміщено контакти для бажаючих долучитися до доброї справи. 

«Ми захищаємо захисників»  

Пані Сталіна Чубенко з Краматорська нині продовжує свою волонтерську діяльність у Полтаві, куди разом з чоловіком Віктором вимушено перемістилася на початку великої війни.

«Виїжджали поспіхом, але я встигла покласти у валізу гачок для плетіння килимків та ножиці для нарізання тканини для сіток – ті інструменти, якими працювала у Краматорську. У Полтаві почали шукати місцеві волонтерські осередки, щоб допомагати нашим військовим. Так потрапили до Батальйону Небайдужих, де знайшла однодумців, а тепер вже – справжніх друзів», – розповіла пані Сталіна.

За час перебування у Полтаві волонтерка власноруч зробила 240 килимків-«піддупничків», і це окрім щоденної роботи з плетіння маскувальних сіток. «Ми захищаємо захисників. Сітки роблять військових непомітними для ворога, а килимки зігрівають у зимовий час. А раз тепло нашим воїнам, то стає тепло і в мене на душі», – зізналася Сталіна Чубенко.

Поруч з нею працює Наталія, теж з Краматорська. Волонтерську діяльність порівнює з мурашником: кожен робить те що може, а разом виходить велика  справа. Наталія з першого дня перебування у Полтаві долучилася до Батальйону Небайдужих. Нещодавно влаштувалася на роботу медсестрою, проте волонтерську діяльність не полишає – щодня приходить на плетіння сіток.  

Майстрині виготовляють сітки не прості, а з таємним змістом. Спочатку на основі роблять серце, а потім вже вплітають маскувальні стрічки. «Це наш фірмовий знак. Так ми намагаємось сказати нашим бійцям, що про них пам’ятають, що їх люблять і чекають», – каже Наталія з Харкова.

У кожен пакунок з маскувальними виробами вкладають невеличкі сувеніри та обереги, а також теплі шкарпетки, подушки, домашні сухарики тощо – все, що може знадобитись або порадувати військових на фронті.

Пані Лариса – двічі переселенка з Луганщини. У 2014 році разом з родиною виїхала з окупованого Стаханова (нині Кадіївка) та переїхала жити у Марківську громаду. Так склалося, що напередодні великої війни жінка гостювала у доньки в Одесі, тому не потрапила під окупацію. Однак чоловік залишився вдома, бо прикордонна Марківка була захоплена у перші дні війни. Так і живуть декілька місяців нарізно. У Полтаві пані Лариса вісь свій час віддає волонтерській діяльності. Говорить, що не може сидіти без діла та бути осторонь того, що відбувається в країні.

Військові чекають на допомогу

Координує локацію Оксана Калинич, голова Полтавського обласного відділення «Союз Українок», волонтерка полтавського «Батальйону Небайдужих».

Пані Оксана займається волонтерством від самого початку російського вторгнення на українську землю у 2014 році. Разом з однодумцями виїжджала на фронт, спілкувалася з військовими, з’ясовувала їх потреби. А їх тоді було дуже багато – від шкарпеток та спідньої білизни до військових приладів. На все це збирали кошти та передавали необхідне на фронт. Зараз забезпечення армії набагато краще, але й війна стала більш масштабною, тож допомога нашим захисникам все одно потрібна.

«Наразі багато запитів від військових надходить на виготовлення маскувальних сіток. Це вкрай потрібна річ, щоб приховати позиції та техніку наших воїнів, захистити їх життя. Ми починали плести сітки у 2014 році в приміщенні Кафедрального Свято-Успенського собору, де був створений Батальйон Небайдужих. Зараз продовжуємо цю страву, а також виготовляємо інші потрібні нашим військовим речі. Окрім сіток, плетемо для розвідників та снайперів маскувальні костюми «кікімори», які ще називають чугайстри. Також є запит на килимки для сидіння – піддупнички», – розповіла Оксана Калинич.

Пані Оля з Полтави робить «кікімору». Каже, що це доволі складна робота. Виготовлення одного такого виробу займає десь тиждень.

«Всі ми – волонтери Батальйону Небайдужих. І мені дуже приємно, що до нас долучилося багато внутрішньо переміщених осіб. Всі вони стали рідними для нас. Ми навіть назвали нашу команду «Свої». Тут зібралися дуже патріотичні та працьовиті люди. Вони віддані своїй волонтерській справі, працюють щодня зранку до вечора. Я дуже вдячна всім за допомогу. Бо багато хто приходить до нас після основної своєї роботи, але попри втому вважає за потрібне зробити свій внесок у нашу Перемогу», – наголосила пані Оксана.

Потрібні робочі руки та тканина для сіток

Запит на маскувальні сітки та захисні костюми-«кікімори» настільки великий, що волонтери не встигають виконати замовлення. По-перше, не вистачає робочих рук. Якщо людина хоче допомогти армії, вона може долучитися до плетіння сіток разом з командою «Свої». Тут навчать, як це правильно робити.

По-друге, вкрай потрібна тканина, не обов’язково нова, можна приносити й вживані речі. Кожному сезону – свій колір маскувальних виробів. Зараз волонтери використовують тканини білого, світло-сірого, сірого та бежевого відтінків. Восени це були захисні, бурі, коричневі кольори. Влітку знадобляться зелені та чорні. Дуже гарно використовувати для маскувальних сіток агроволокно спанбонд – з нього виходять легкі вироби, які швидко висихають після опадів.

Також майстрині будуть вдячні за шерстяні нитки для плетіння теплих шкарпеток. А ще для виготовлення маскувальних халатів потрібна нова біла тканина. Якщо такої немає в наявності, то можна задонатити гроші на її придбання.

З усіх питань звертайтеся до пані Оксани Калинич за телефоном 095-33-08-111.  

Грошові перекази надсилайте на Полтавський Батальйон Небайдужих:

ПриватБанк 5168745030457979 Валентин Бубнюк (Владика Федір),

Монобанк 5375411418142068 (Бубнюк В.Л.),

PayPal: valentinbubnjuk@ukr.net

Світлана Денисенко

Наприкінці листопада у Хмельницькому відбулася стратегічна сесія Громадської Спілки «Асоціація Гуманітарний центр «Все буде добре». На ній було прийнято нових членів, розроблено плани діяльності на наступний рік, а також напрацьовано алгоритм дій щодо запобігання та протидії насилля цивільного населення під час воєнного стану.

Наразі до гуманітарної спілки «Все буде добре» увійшли вже 62 організації. Волонтерська та гуманітарна діяльність організації постійно розширюється. Команда гуманітарної спілки АГЦ «Все буде добре» нещодавно прийняла до своїх лав нових членів та разом з ними провела стратегічну сесію у Хмельницькому.

«Кожна організація, фонд, інституція, що входять до спілки «Все Буде Добре» – це небайдужі волонтери, громадяни, які допомагають іншим. Саме за цим принципом ми і об’єдналися – щоб разом збільшити наші можливості, координувати роботу та допомагати рідній Донеччині та Україні. Разом волонтерський фронт робить справжні дива», – наголосила Марія Кутнякова, комунікаційна менеджерка Всеукраїнського руху допомоги та спротиву «Все Буде Добре».

Впродовж трьох днів учасники спілки підбили підсумки роботи асоціації «Все Буде Добре»: евакуація, гуманітарна та медична допомога, робота з ВПО, співпраця з місцевими владами та військовими, координація з бізнесом та волонтерами. 

«Це були дуже насичені місяці після 24 лютого. Ми розпочали свою діяльність з об’єднання кількох громадських організацій та інституцій в перший день повномасштабного вторгнення. Разом ми евакуйовували сотні тисяч людей, везли продукти мільйонам, ремонтували техніку, роздавали ліки та засоби гігієни, годували людей та привозили одяг», – повідомила Марія Кутнякова. 

Нині, коли до асоціації долучилися нові громадські організації та рух набув більшої потужності, перед ним постали нові виклики та задачі. Тому на зустрічі було доопрацьовано організаційну структуру та створено операційний план спілки. Також багато часу приділили розвитку концепції спільних проєктів.

Значну увагу було приділено проблемі гендерно зумовленого насильства. Під час сесії був розроблений алгоритм дій щодо запобігання та протидії насилля цивільного населення під час воєнного стану 

«Ми розробили алгоритм дій по запобіганню різних форм дискримінації стосовно жінок, дівчат та чоловіків з деокупованих громад Донецької області та серед вимушено переселених осіб», – розповіла Марія Кутнякова.

Громадську спілку «Все буде добре» було створено на самому початку повномасштабної війни – о десятій годині ранку 24 лютого 2022 року. Тоді об’єдналися низка громадських організацій, органи місцевого самоврядування громад Донеччини та Донецька облдержадміністрація, щоб спільно протистояти окупантам. На даний час це найбільше об’єднання волонтерів та інститутів громадянського суспільства Донецької області.

«У перші дні було дуже важко, проте ми вигадували та реалізовували всі можливі та неможливі варіанти допомоги постраждалим від війни. За дев’ять місяців нам вдалося досягти значних результатів. Але війна продовжується, тому попереду в нас дуже багато роботи. Проте ми впевнені, що Все буде добре», – наголосив голова спілки Ярослав Бойко. 

Юлія Костюніна, заступниця голови Донецької облдержадміністрації привітала учасників на початку заходу та зазначила важливість співпраці між державними органами влади і громадянським суспільством.

«Інститути громадянського суспільства ще до повномасштабної війни завжди йшли пліч-о-пліч із державною владою в усіх важливих сферах, і зараз допомагають у розв’язанні найгостріших питань, спрямувавши основний фокус діяльності на гуманітарну допомогу», – підкреслила Юлія Костюніна.

Хоча на зустрічі офлайн та онлайн були присутні не всі члени спілки, але список все одно вражає:

ГО «Східний проєкт», ГО «Громадський простір «Розвиток», ГО «Нова Дружківка», ГО «Точка доступу», ГО «Східно-Українське Патріотичне Об’єднання», ГО «Гуманітарна рада», ГО «Молодіжний схід», БО «БФ «Все буде добре-Україна», ГО «Молодіжний схід», ГО «База ЮА», ГО «Імпульс Донеччини», ГО «Циганське Національне Товариство «РОМЕН» у Донецькій області», ГО «Час розвитку», ГО «Файне єднає», БО «Благодійний фонд «Янголи України», ГО «Хелп Піпл», ГО «Академія моніторингу і експертизи», ГO «Асоціація «Відродження та розвиток», ГО «Інтермаріум груп», ГО «Клуб рибалок України-ЮФК», ГО «Союз молоді вперед у майбутнє»,  ГО «Студентська республіка», СЗОШ №29, ГО «Сила батьківських можливостей», БО «БФ «Слов’янське серце», БО «БФ «Спасемо Україну», БО «БФ «Рескью Нау», БО «БФ «Восток СОС».

Захід було проведено Громадською спілкою «Асоціація Гуманітарний Центр «Все буде добре» за фінансової підтримки ІсарЄднання та Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні UNPFA.

Світлана Денисенко

Громадська організація «Міст 3.10» з Лисичанська допомагає переселенцям та військовим. Нашим захисникам на фронт передають необхідне спорядження та листівки з підтримкою від дітей. Для переселенців, які тимчасово мешкають у Червоноградській громаді, у «Міст 3.10» започаткували проєкт соціально-психологічної підтримки. Подробиці дивіться у відео.  Громадська організація з Лисичанська «Міст 3.10» підтримує переселенців та військових

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

За пів року на кількох локаціях провели 221 заняття і допомогли 5 612 людям. Це проєкт за ініціативи Фонду “Професійний розвиток Харкова” та підтримки UNICEF Україна. Крім Кропивницького, точки зустрічі були відкриті у Харкові, Запоріжжі, Світловодську, Черкасах, Охтирці, Кременчуці, Умані, Полтаві та Чернігові.
Як усе відбувалося у Кропивницькому, давайте згадаємо.

Раніш ми писали:

«Точки зустрічі» у Кропивницькому організовують волонтери зі Слов’янська 

Психологічна та гуманітарна допомога від “Спільно. Точки зустрічі”

Як у Кропивницькому створюють “Точки зустрічі”

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!