Місто Рубіжне, що на Луганщині, з перших днів великої війни опинилося в епіцентрі активних бойових дій. Все трапилося так швидко, що на жахливі події не змогли вчасно зреагувати співробітники Рубіжанського міського музею. Навіть не всі встигли евакуюватись. Наразі установа розграбована окупантами, утім музейна справа продовжує жити.
Нинішня керівниця Рубіжанського музею Тетяна Ямполь зберігає факти про славетне минуле міста, створює онлайн-виставки, а також ретельно фіксує сучасну історію – зв’язується з рубіжанами, які опинилися в окупації, документує події, що відбувалися в Рубіжному після 24 лютого 2022 року, збирає інформацію про загиблих та поранених земляках.
Тетяна Ямполь, виконуюча обов’язки директора комунального закладу «Міський музей» м. Рубіжне
До війни тут вирувало життя
Міський музей Рубіжного – відносно молода установа, створена у 2006 році. Основою першої експозиції став фонд музею історії Рубіжанського виробничого об’єднання «Барвник», що складався з унікальної колекції речей, документів, фотографій, архівних копій. Сама споруда міського музею є культурною і архітектурною спадщиною міста Рубіжне. Нещодавно відреставрована будівля зображена на титульному фото.
«Поступово колекція поповнювалася, значною мірою завдяки місцевим мешканцям. Люди несли стародавні речі, що збереглися в їх домівках. Так у нас з’явилося багато цінних експонатів місцевого значення. На початок 2022 року основний фонд нараховував близько 4,5 тисячі одиниць. Щонайменше раз на два місяці ми готували нові виставки, проводили екскурсії, оновлювали експозиції», – розповіла Тетяна Ямполь.
Також Рубіжанський музей став справжнім осередком культури, в якому вирувало життя – тут проводили тематичні зустрічі, майстер-класи. Навколо музею утворилась спільнота друзів і однодумців – художників, майстрів, місцевих краєзнавців, знавців історії, просто небайдужих людей. Музей для рубіжан перетворився на унікальний світ, де зберігався найголовніший скарб – пам’ять міста, нерозривний зв’язок поколінь, минулого і сьогодення.
«Два роки тому ми відкрили зал фотодокументалістики, в якому представили ретроспективу історії Рубіжного – з поясненнями, легендами, розповідями про долі людей. Багато відвідувачів приходили, а потім доповнювали експозицію своїми спогадами та світлинами», – продовжує Тетяна.
Війна на знищення людей та історичної пам’яті
Тетяна згадує, що напередодні вторгнення російських військ тривога вітала у повітрі, але всі сподівалися, що минеться. Не було й ніяких вказівок від керівництва щодо музею, але за день до цього співробітники почали пакувати цінні експонати, щоб сховати їх у підвалі.
«Майже нічого не встигли зробити, як директорка сказала, щоб всі йшли додому та видала нам трудові книжки. Всі фонди, вся оргтехніка – все так і залишилося в музеї. Навіть картини мого чоловіка, народного художника Луганщини Олександра Дорошенка. В ті дні як раз проводилася його персональна виставка», – сумує Тетяна.
Одна з робіт Олександра Дорошенка
Вже потім стало відомо, що будівля музею зазнала пошкоджень. Під час боїв були вибиті вікна та зруйнований дах, а все, що знаходилося всередині, розграбували. Витягли цінні речі, решту потрошили, забрали оргтехніку, на якій зберігався архів та всі напрацювання за роки роботи.
«Якби хоч за місяць до вторгнення ми почали збирати експонати та вивозити їх у безпечне місце, то зберегли б музей. Але ж не було розпорядження, та й не було механізму термінової евакуації фондів. Це тепер ми знаємо, що страшна безглузда війна безжально та цілеспрямовано знищує не тільки людей, міста, села, а й українську історичну спадщину. Скільки в нас було автентичних етнографічних речей, саме з нашої місцевості – за все це серце болить невимовно», – Тетяна Ямпіль.
Новий формат роботи
До війни в Рубіжанському музеї працювали дев’ять осіб. Доля кожного склалася по різному. Тетяні з родиною вдалося уникнути окупації та оселитись у безпечному місці. Саме їй Рубіжанська військова адміністрація запропонувала очолити комунальну установу. Зголосилася без вагань, бо, як каже, «душею зрослася з музеєм». Так діяльність музею була продовжена, але вже на сторінці у фейсбуці.
Тетяна Ямпіль зберегла невеличкий архів з документів та світлин в електронному вигляді. Небагато, але достатньо для того, щоб час від часу запрошувати відвідувачів на онлайн-виставки, що приурочені до різних дат.
До свята Дня архітектора було запропоновано віртуальну екскурсію, яка нагадала про унікальні рубіжанські мозаїчні панно, які стали справжньою архітектурною прикрасою міста, його візитівкою. Сьогодні, під час війни, архітектурні пам’ятки Рубіжного, як і все місто, зазнали нищівних руйнувань після російських обстрілів. Але збереглися на світлинах.
Панно на Палаці культури у південній частині міста
До Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва згадали історію одного з перших і найстаріших колективів художньої самодіяльності українського Донбасу – Народного театру музичної комедії міста Рубіжне. У 1933 році відбулася перша вистава театру – опера «Наталка-Полтавка» за участі 100 непрофесійних виконавців.
Напередодні 26 листопада, Дня вшанування пам’яті жертв голодоморів, рубіжанський музей підготував тематичну фотодокументальну музейну сторінку, яка розповідає про Голодомор 1932-33 рр. В електронних архівах збереглися спогади рубіжан про ті лихі часи.
Продовжує наповнюватись музейна сторінка «Колесо історії», «Місто на піску. Початок». Започатковано віртуальний музейний проєкт «Спалахи минулого. У фокусі історії»
Загальний вид хімзаводів «РУСКОКРАСКА», 1916 р.
Також онлайн-відвідувачів запрошують насолодитися творчістю рубіжанських художників. Одна з виставок – віртуальна галерея Марини Ковальової.
«Такі заходи, хоча й віртуальні, дозволяють не тільки зберігати пам’ять та нагадувати історію міста, а також продовжувати зв’язок з відвідувачами та висвітлювати роботу наших культурних закладів, які продовжують працювати дистанційно, – підкреслює керівниця музею.
Крім того, Тетяна Ямполь проводить постійну роботу зі збору інтернет-матеріалів про хроніки війни в Луганській області. В усно-історичному, письмовому проєкті «Збережена пам’ять» збираються та архівуються спогади мешканців Рубіжанської громади про ті події, що відбувалися з ними з початку війни. Також у співпраці з Рубіжанською міською військовою адміністрацією, Міжнародним Червоним хрестом проводиться збір даних для реєстру про загиблих/поранених мешканців Рубіжанської громади.
Ці свідчення, а також інші документи, світлини, аудіозаписи, стануть основою документального архіву, де будуть зберігатися історії рубіжан, які опинилися в епіцентрі активних бойових дій і вимушено стали свідками того, що відбувалось у місті та його околицях, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Усі отримані дані будуть використані з урахуванням вимог законодавства щодо захисту персональних даних.
Контактна особа: Тетяна Ямполь, +380930501841, електронна адреса marukot73@gmail.com.
Світлана Денисенко
Фото: Рубіжанський міський музей
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!