Навіть якщо громада зазнала значних руйнувань і потребує чималих коштів на відбудову, та люди хочуть повернутися і відродити свій населених пункт, то держава має допомогти їм у цьому. Зацікавленість мешканців у відновленні власної громади має враховувати центральна та місцева влада. Таку думку висловив керівник громадської організації «Агенція відновлення та розвитку» Олександр Солонтай. Про відновлення територій, збереження соціальних контактів, запровадження програм для бізнесу спілкуємося із ним.
Що громади можуть робити для свого відновлення вже зараз?
Дуже багато громад, які вже зараз знаходяться подалі від лінії фронту, від зони бойових дій можуть навіть фізично відбудову здійснювати. Але цікаво, а що можуть робити для відновлення громади ті, які безпосередньо знаходяться близько до зони бойових дій, в зоні бойових дій, на лінії вогню або навіть на окупованій території. Нещодавно мав зустрічі з великою кількістю представників саме тимчасово окупованих громад і ми розглянули пару прикладів і напрямків, які би хотів вам теж розповісти. Наприклад, відновлення людського капіталу, відновлення людей.
Очевидно, що люди, які покинули свою окуповану територію або люди, які живуть на лінії вогню, на лінії розмежування, вони потребують відновлення, а також розвитку і свого зростання в різному контексті. Давайте звузимося, наприклад, громаду представляють представники органу місцевого самоврядування, чи є кадрові вакансії, чи є люди, які мають поповнити лави органів місцевого самоврядування чи військової адміністрації у зв’язку з тим, що громада пережила і переживає складні часи. Очевидно, потрібно відновлювати кадровий склад або, наприклад, ті люди, які залишилися чи потребують вони відновлення своїх навичок, компетенції уже в нових умовах, наприклад, проєктний менеджмент, співпраця з міжнародними організаціями, знання англійської мови, введення розуміння переговорів, відновлення комп’ютерної техніки для того, щоб вони могли надавати послуги для мешканців і працювати дистанційно.
Очевидно, що їхня територія перебуває в таких умовах коли треба працювати дистанційно. Я вже згадав про послуги для мешканців, наприклад, той же самий ЦНАП. Він, наприклад, був розбомблений, до фізичної відбудови нам далеко, на заході десь України громадою України можуть і повинні реалізовувати якраз проєкти тому, щоб ЦНАП за кого закопувався, якраз потрібні проєкти, щоби ЦНАП ставав підземним, щоб він одночасно почав надавати ще й таку сервісну послугу, як безпека. Наприклад ставав таким центром незламності і центром, який можна отримувати послуги в той момент повітряна тривога, сховатися і так далі. А якщо це громада на лінії вогню, або окупована, вона продовжує працювати з населенням, очевидно, їм потрібен новий ЦНАП.
Це відновлення адміністративних послуг через мобільний автомобільний транспорт, через фургончик, мікроавтобус, тобто такий ЦНАП, який сьогодні може мобільно надавати послуги. А завтра після деокупації або відсунення лінії фронту зможе швидко заїхати на свою територію і там відновлювати постачання послуг для тих мешканців, які теж почнуть прибувати на деокуповану територію або звільнену територію, або територію, з якої пішли бойові дії. Тобто ми вже пішли бачите від людей, від відновлення людей до відновлення послуг для людей. Тобто ми почали рухатися вже в твердий компонент, тобто навіть твердий компонент можливий, тобто те, що можна, як то кажуть руками відчути оце відновлення.
Ми торкнулися теми щодо громад, які перебувають у тимчасовій окупації, що їм треба враховувати для відновлення, тобто скільки людей повернеться, чи що в них є, чи зруйновано, аби планувати далі?
На мою думку, варто звернути увагу, що коли ми говоримо про окуповану громаду, ми говоримо про територіальну громаду в умовах тимчасової окупації, де є два слова територіальна і громада. З територіально все зрозуміло, територія на певний час окупована. А от з громадою варто застосувати широке розуміння поняття громада. Що це люди, що це мешканці що за члени громади, тобто це люди, з якими потрібно відновити, встановити зв’язок, або це люди яким потрібно допомагати взагалі евакуюватися і виїжджати, і тут, до речі, про відновлення, наприклад, нормальних житлових умов, або відновлення взагалі таких побутових речей.
От дуже часто представники військових адміністрацій, місцевого самоврядування мені зауважували, якщо у нас проблема з тим, щоби нормально жити, виїхавши з окупації і вирішувати свої житлові питання, як ми можемо спокійно закликати людей виїжджати з окупованої території, відновлювати з ними зв’язок, позбавляти ворога людського капіталу, позбавляти ворога впливу на цих людей, забираючи цих людей, коли тут ми мало що можемо їм власне запропонувати, організувати, спроєктувати. І от, мабуть, це приклади проєктів відновлення і розвитку роботи громади, коли тимчасово окупована територія все ж таки може на нашій вільній землі налагодити всю необхідну роботу по житлу, перекваліфікації, наданню допомоги психологічної, медичної, по наданню допомоги з працевлаштування, про наданню допомоги з тим, що робити з дітьми і так далі.
Всю необхідну допомогу, яку необхідну для того, щоб все-таки вести кампанію і забирати своїх людей з окупації. І відновлення взагалі громади в цьому контексті людському – це відновлення зв’язку із людьми, тобто що таке от стовідсотковий індикатор, ідеальний індикатор, до якого мала би прагнути, на мою думку, громада в таких умовах. Це 100% людей, які були до моменту широкомасштабного вторгнення. Ну візьмемо, наприклад, там громада і маленька, сказати важко, 10 000. І до великої теж далеко – 10 000 мешканців. І от з 10 000 мешканців виїхали 2000, залишилося на місці там шість тисяч, а 2000, наприклад, пішли на територію окупанта, бо, на жаль, і такі є. Тобто і 2 000 живуть цивілізованих країнах, в Україні, в цивілізованих країнах. 6 000 залишилось на місці, наприклад, 2000 на території окупанта. Ідеальна картинка – це встановити з усіма десятьма тисячами контактів і всі 10 тисяч людей утримати все-таки в Україні – це ідеал, до якого треба прагнути.
А з чого починається взагалі відновлення роботи громади? Мабуть, з відновлення контакту з тими двома тисячами людей, які перебувають на території України і в інших цивілізованих країнах, щоби вони всі були на контакті в громаді, і щоб вони всі брали участь у всіх справах, пов’язаних з розвитком громади, і думали разом уже, як цих 6 000, які на окупованій території забрати, а потім у перспективі можливо і все-таки, щоби ті двоє тисяч покаялися і все ж таки зрозуміли або ні, або, мабуть, кінцево тоді попрощатися з ними, як членами громади, якщо вони беруть російські паспорти, виїжджають на територію ворога тощо. Тобто в кожному окремому випадку треба рахувати, але отаку загалом ідеальну картинку я намалював – це відновлення громади, це відновлення роботи своїми мешканцями, своїми людьми, бо громада – це люди.
Як налагоджувати цей контакт загалом з громадою? Що потрібно для цього?
Ну ви знаєте, у всіх же ж різні потреби, тобто у когось економічні потреби, а хтось власне має закриті економічні питання і він не потребує зовсім інші питання. Тобто отут потрібно підходити індивідуально. Як я вже говорив, більшість людей, які покидають окуповану територію – це люди, які мають проблеми із житлом, із роботою і з тим, щоби заново реалізовуватися в житті. Хоча це можна сказати, що це і проблеми для тих громад, які на заході України, в центрі громади в центрі України теж громади з такими проблемами стикаються. Є категорії людей, у яких проблеми з роботою, є категорією людей, у яких проблеми із житлом. Але все ж таки є різниця суттєво, це люди, які різко, раптово через вплив ворога і окупанта втратили фактично свою домівку, втратили своє місце, втратили свій ритмічний, такий звичний спосіб життя, і тому все-таки підходи різні у роботі громад одних інших, громади в нас різні і підходить різні. Хоча певні деякі там проєкти можуть бути актуальними і для одних, і для інших. Ну наприклад, там створення власне власної справи реєстрація приватним підприємцем, і започаткування власного сімейного чи родинного бізнесу.
Це така програма чи такий проєкт потрібний як тим громадам, які вивозять своїх людей або вивезли своїх людей, от зараз, наприклад на Харківщині, де почалися бойові дії, де раніше, попри те, що була окупація, деокупація була значно менше відтоку людей і руйнувань, ніж зараз на певний громадах, у певних територіях, де точаться інтенсивні дії. І от, наприклад, ці люди, які покидають цю територію вони потребують заново життя і частина з них готова власне стати підприємцем, почати розвивати власну справу. А частина не готова, але готова ознайомитися із цим, прослухати відповідні заняття і подумати для себе підходь для них це чи не підходить і готові, можливо, скористатися програмою підтримки, кредиту на власну справу або без кредитної грантової безкоштовної програми подарункової. То різні обставини, різні речі. Але от я до чому про цей приклад згадав. А якщо взяти інші громади, бо там, наприклад, там Прикарпаття, де відсутні бойові дії на території, а там ця актуальна програма? Та актуальна.
А якщо взяти ту громаду, яка давно окупована, наприклад, там Крим і ті території, де взагалі там немає в нас немає, не створено навіть наших органів місцевого самоврядування, немає там військових адміністрацій на цих територіях, наприклад, той же самий Донецьк, місто, немає в нас органу навіть управління, немає Донецьком, але ж люди звідти є вихідці звідти, є і сукупність цих людей ми можемо назвати громадою або діаспорою там донецькою чи кримською і так далі. А для них актуальні подібні програми? Та звичайно актуальні і вони по трошечки звідти теж дітей перевозять, так родичів і знайомих і так далі. Тобто насправді деякі програми і інструменти вони актуальні для всіх видів громад, а деякі звичайно мають власну специфіку.
Як загалом можливо заохотити людей та бізнес повертатися на території, звідки вони виїхали, якщо, наприклад, настане безпека? Що можна зробити?
Олександр Солонтай – керівник ГО «Агенція відновлення та розвитку»: Солонтай: (11:28-15:09) Мені здається, що доведеться створювати економіку цих територій заново. Мені здається, що тут війна забрала кінцево залишки тої радянської економіки, з якою як сказала одна керівниця однієї деокупованої громади, каже, ми з тою економікою попрощатися нам було важко, бо це була ностальгія про минулі часи, коли воно все працювало, все було гарним і батьки наші постійно там про це згадували, які це були великі підприємства і так далі. Все їх немає, тобто не ми з ними попрощалися, а ворог, який свого часу сказав, що ми там продовжувачі Радянського Союзу і знищив ту саму радянську спадщину. І тепер виходить, що потрібно заново створювати економіку.
Мені здається, все-таки ми будемо мати ситуацію, коли кожна окупована громада, яка тривалий час уже була в окупації, вона все-таки буде з нуля будувати свою економіку. І певні елементи цих процесів видно і по тих деокупованих громадах, які перебували в окупації довший період, але менше, ніж зараз наприклад, півроку певні громади. Хоча треба розуміти, що, наприклад, деокуповане Роботине в 2023 році, після чисельних боїв тут стоїть питання, окрім відновлення економіки громади, питання доцільності відновлення загалом населеного пункту. І тут я прихильник того, щоби надати кінцеве рішення запитання відновлювати чи ні населений пункт мешканцям населеного пункту, вихідцям з цього населеного пункту. Якщо люди з певного населеного пункту навіть в певних руїнах, але все ж таки приїхали на свою територію, займаються розвитком територій, співпрацюють з розміновувачами, розширяють зону безпеки і розміновуючи свою територію вибудовують заново цю територію і хочуть власне розвивати свою територію.
Хто ми такі, інші мешканці населених пунктів, щоб заборонити людям любити своє зруйноване село або місто і відновлювати його. Я вважаю, що ми повинні, навіть якщо розуміємо, що людям доведеться багато допомагати, але якщо ці мешканці хочуть відновити своє місто або своє село, вони мають право на відновлення своєї громади. І навпаки, мені здається, що навіть якщо там мало руйнувань, там мало якихось ну взагалі там таких складних ситуацій, що заміновано все і тотально от і так далі, але мешканці звідти поїхали, покинули цю територію і мешканці проголосували ногами, сказали грубо кажучи про те, що та ні ми вже давно думали поїхати звідси, а вже війна нас кінцево спонукала. І ми звідси поїхали, то знову ж таки, хто ми такі, щоби будувати якісь села або міста-примари без мешканців, які хочуть там жити і хочуть там розвиватися. Мені здається, людину потрібно ставити в центр всього і від того власне витанцьовувати наш сучасний український танок і там вже далі, як ті та ті танці вони самі за участі людей покажуть хто що хоче танцювати: хто там сучасний модифікований вальс, а хто повернеться до українського якогось народного танцю гопака.
Тобто грубо кажучи, хто опустить коріння в аграрку, а хто будувати сучасну буде ІТ-інноваційну громаду, хто пустить грубо кажучи в туризм чи в природу, якщо це можливо. Тому що нагадую, величезна кількість мінувань, снарядів тощо. А хто скаже про те, що ми колись мали великий земельний ресурс, але сьогодні наші поля знищені фактично війною і ми тепер хочемо будувати маленьку громаду, пов’язану там з переробкою або з тим, що ми сюди будемо розвивати технології чи ремонтувати техніку, чи будувати там мережу сучасних СТО чи дронарні чи тощо, тощо пов’язане з сучасними технологіями. Тобто все ж таки люди мають кінцеву оце ухвалювати рішення, що вони хочуть будувати на своїй території, а державна, регіональна політика повинна це враховувати, враховувати можливість людям створювати власну громаду, будувати власний простір.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!