Переселенці зі сходу України у Полтаві долучилися до волонтерської справи

Тетяна та Ольга з Нью-Йорка, що на Донеччині, Лариса з луганського Сєвєродонецька та ще зо два десятки інших переселенців щодня, як на роботу, приходять до волонтерського центру «Зміст», аби зробити свій внесок у перемогу України.

У кожної свій біль, що принесла війна, свої втрати, своя історія вимушеного переселення та облаштування на новому місці. Але спільним для них є бажання допомогти нашим бійцям, які нині на передовій. Саме тому жінки весь свій час та старання віддають волонтерській справі. Щодня їх працьовиті, невтомні руки плетуть маскувальні сітки та пакують речі для військових, які потім відправляються на передову.

Прийшли по допомогу та залишилися волонтерити

Тетяна з українського Нью-Йорка розповідає свою історію. Жінка разом зі своїм чоловіком покинули рідний дім не з міркувань власної безпеки, а щоб допомогти онуку. 26 лютого хлопець їхав з Харкова, де він навчався у виші, додому. Автобус потрапив під щільний обстріл російських військ. Тоді загинуло багато людей. Юнак дістав важкі поранення, втім вижив. Спочатку його доставили до лікарні в Чугуєві, а через місяць волонтери перевезли на лікування до Полтави.

«На той час його мати з двома молодшими доньками-близнючками вже евакуювалася до Німеччини. Тоді у нас в Нью-Йорку ставало все гарячіше, тому вона вирішила вивезти їх у безпечне місце. А ми з чоловіком поїхали в Полтаву, щоб провідати та підтримати онука. Думали, що побудемо з ним та повернемося додому. Однак, не судилося – сусідка повідомила, що обстріли селища стають все потужнішими та не припиняються ні на мить», – розповідає Тетяна.

Так подружжя й затрималось у Полтаві вже майже на рік. Коли їхали, то власних речей брали з собою мінімум. З нуля довелося облаштовувати побут на новому місці. Перший прихисток надали у церкві «Хліб життя», а потім подружжю запропонували житло у Полтаві. Нині вони живуть у трикімнатній квартирі разом із господарями, сплачують тільки за комунальні послуги. Зізнаються, що для них, двох пенсіонерів, це цілком прийнятний варіант.

З першого дня перебування на Полтавщині родина займається волонтерською діяльністю. Спочатку вони допомагали організації «ADRA»: роздавали хліб та пакували продуктові набори. А одного разу прийшли в організацію «Зміст», щоб і самим отримати гуманітарний набір. Побачили, що тут допомагають українській армії, та одразу запропонували свої послуги.

«У той же день я залишилась у волонтерському центрі «Зміст» і разом з іншими почала плести сітки. Чоловік продовжує допомагати в «ADRA», а я тут працюю. Нам обом хочеться хоч трішечки допомогти нашим хлопцям на передовій і тим самим наблизити нашу перемогу», – підкреслила Тетяна.

Поруч із нею працює Ольга, яка теж приїхала з Нью-Йорка. Її син з першого дня великої війни пішов в армію добровольцем. Нині він на передовій боронить нашу землю. Його дружина, як волонтер, активно допомагає ЗСУ. Не залишилася осторонь і мама бійця.

«Мене з селища вивезли військові, можна сказати, під обстрілами. Приїхала до Полтави, бо звідси родом був мій батько і тут є родичі. Одразу ж почала шукати якісь волонтерські центри, щоб допомагати плести сітки. Бо як мама, я у такий спосіб захищаю свого сина та його побратимів на фронті», – розповіла Ольга.

У Центрі «Зміст» зібралися однодумці

Лариса із Сєвєродонецька виїжджала наприкінці березня. Тоді місто  вже постійно обстрілював ворог. Каже, що остаточно вирішили евакуюватися після того, як з чоловіком попали під залп із «Градів». Жінка так перелякалася, що навіть зараз згадує цю подію з тремтінням рук і сльозами на очах.

«На той час сєвєродонецький завод «Азот» проводив організовану евакуацію мешканців міста. Нас привезли спочатку в Черкаси, а в червні ми переїхали до Полтави. Тут я познайомилася з жінками, які ходили до волонтерського центру «Зміст» плести маскувальні сітки. Тож вирішила, що теж зможу бути корисною у цій благодійній справі. Так і ходжу сюди, як на роботу, щодня, з ранку до вечора. Головне, що всі тут однодумці, які своєю працею наближають нашу перемогу», – зазначила Лариса.

Волонтерський центр «Зміст»

Тонни необхідних речей на передову та тисячі маскувальних сіток – такий внесок у перемогу зробили та продовжують робити волонтери центру «Зміст». Потреба в маскувальних сітках настільки велика, що доводиться складати чергу на виконання замовлень.

«Важливою частиною нашої роботи є допомога Збройним Силам України. Ми збираємо та відправляємо на фронт ліки, термобілизну, спальні мішки, шкарпетки, предмети гігієни, одноразові душі, чай, каву та інше – все за запитами, що до нас надходять. Перелік потреб для військових я розповсюджую у соцмережах. На них відгукуються благодійні організації, підприємці чи звичайні люди. Вони приносять все до нас, а ми пакуємо та відправляємо до військових частин», – розповіла Вікторія Рудім, відповідальна за волонтерський напрямок ГО «Зміст».

Окрім цього, військовим потрібні маскувальні сітки. Це доволі важка та кропітка робота, утім, багато людей бажають допомогти армії. Вже склався майже постійний склад волонтерів та волонтерок, це понад двадцять осіб, які не залишилися осторонь і вважають за необхідне зробити свій внесок у перемогу. Більшість з них – переселенці з різних куточків України, але є і місцеві мешканці. Хтось приходить постійно, хтось – час від часу. Буває, що матусі приводять своїх дітей до гуртків, що розташовані поруч, а поки чекають – долучаються до корисної справи.

Тканину для сіток приносять люди, але її недостатньо. В основному матеріали доводиться купувати, а іноді ще й фарбувати в потрібні кольори (для кожного сезону різні). Цим теж займаються волонтери, до того ж самі відправляють вантаж на передову.

Світлана Денисенко

---

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!