Понад півроку тому у Мукачеві Закарпатської області запрацював коворкінг «AwareZone» – доступний простір для місцевої молоді, вимушених переселенців і громадських активістів. Один з ініціаторів створення молодіжного хабу – Юрій Давиденко з Маріуполя. Його попередній досвід втілення молодіжних активностей на Донеччині, а також комунікативні та організаційні здібності допомогли реалізувати проєкт у новому, незнайомому регіоні.
Переживши блокаду Маріуполя та страшні обстріли, Юрію вдалося вирватись з окупованого міста та почати життя «з нуля». Більш того, знайти в собі сили, щоб продовжити розвивати молодіжні спільноти.
Друге вимушене переселення
Через російське повномасштабне вторгнення в Україну Юрію Давиденку довелося вдруге стати переселенцем. Він народився у Макіївці, навчався в Донецьку, а після окупації цих міст у 2014 році переїхав жити до Маріуполя. Як людина активна, Юрій згуртував навколо себе місцеву молодь, і всі разом вони розвивали громадське життя у місті. Мав власний бізнес – невеличку кав’ярню. Також був обраний депутатом Маріупольської районної ради та започаткував проєкт із підготовки помічників депутатів.
«У Маріуполі я займався розвитком ІТ-сектору, креативним підприємництвом, працював у хабі «1991 Маріуполь», будував молодіжну бізнес-екосистему – простір для навчання та занять блогерством, створення фото та відео. Разом з однодумцями ми розробляли масштабний проєкт «Мелекіно-renovation» – побудову у курортному селищі пансіонату для роботи та відпочинку ІТ-фахівців не тільки з Маріуполя, а з різних регіонів. Це був надзвичайно цікавий задум, перший подібний в Україні. Якби не війна, то цього року мало б початись будівництво», – розповів Юрій Давиденко.
Останнє фото мирного Маріуполя Юрія Давиденка
Всі ці напрацювання та амбітні плани зруйнувала війна. Юрко каже, що спочатку не хотів покидати місто. Навпаки, намагався захистити його, разом з друзями почав готувати «коктейлі Молотова», щоб дати опір загарбникам. Але все виявилося набагато страшніше, ніж було у 2014 році. Почалися щоденні цілодобові бомбардування Маріуполя. Юрій з дружиною переховувалися у підвалі сусіднього будинку, але було відчуття, що це зовсім ненадійне укриття.
«Тоді ми вирішили виїхати з міста. Знайомий, який евакуювався раніше, дозволив скористатися його автівкою. 16 березня ми вирушили на свій страх і ризик, бо багато хто знав мене як громадського активіста та депутата. На щастя, нам вдалося проїхати всі блок-пости майже без проблем. Так ми доїхали спочатку до Бердянська, потім до Запоріжжя, а потім до Дніпра. Там, нарешті, відчули себе у безпеці. Трохи перепочили та поїхали в Мукачево, де знаходився приятель, на чиїй машині ми врятувалися», – згадує Юрій події річної давнини.
Допомога Маріуполю та евакуйованим
Згодом Юрій зрозумів – втратив все, що мав в Маріуполі: бізнес, квартиру, речі. Але зберіг своє життя, життя своєї дружини та двох сімейних улюбленців – кота та кішки. У Мукачеві одразу почав волонтерити. Знайомі мали склад, куди звозили гуманітарну допомогу. Згуртувався з ними, аби допомогти маріупольцям, які виїхали та тим, хто залишився в окупованому місті.
Переселенець з Маріуполя Юрій Давиденко продовжив громадську діяльність на Закарпатті
«Поки була можливість, нам вдалося відправити в Маріуполь та в Токмак декілька вантажів з їжею та ліками, такими необхідними людям в окупації. Одного разу водія-волонтера, який віз черговий вантаж, затримали та відправили за ґрати на два з половиною місяці. Я дуже хвилювався за нього, але нічим допомогти не міг. З тих пір ми припинили працювати в тому напрямку», – розказав Юрій.
Але без діла не сидів, чоловік переформував свою діяльність. Організував надання психологічної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які знайшли прихисток у Закарпатській області. Адже люди, які тікали від війни, потребували не тільки матеріальної, а також і психологічної підтримки.
Створення молодіжного креативного простору
Ідея створення у Мукачеві коворкінгу «AwareZone» виникла у Юрія Давиденка внаслідок проблеми, яка заважала повноцінно працювати йому самому. У прихистку, де він проживав на той час, не було місця, де можна було б зайнятись роботою. І в самому місті не було такого хабу. Тож вирішив, що потрібен такий простір, з усіма необхідними меблями, потужним інтернетом та кавою, де переселенці та місцеві мешканці могли б спілкуватись і працювати разом в комфортних умовах.
«Ми об’єдналися з декількома громадськими організаціями – як місцевими, так і переселеними, написали проєкт, залучили донорські кошти та відкрили перший у Мукачеві коворкінг «AwareZone». Кожен може прийти сюди, щоб в комфортних умовах попрацювати. Приміщення хабу доволі велике, для зручності поділене на зони для роботи, відпочинку, коворкінгу та проведення різноманітних заходів», – зазначив Юрій.
Коворкінг «AwareZone» у Мукачеві
З першого дня роботи хаб має неабиякий попит. Тут часто влаштовують різноманітні тренінги, обговорюють волонтерські проєкти та молодіжні ініціативи. Дехто приходить постійно, щоб працювати у комфортних умовах, а хтось – просто щоб відпочити, познайомитись з іншими людьми або взяти участь у заході.
У хабі створили команду з декількох людей, які на волонтерських засадах підтримують порядок та організовують цікаві заходи для дітей та молоді. Освітні програми передбачають навчання IT-технологіям, вивчення іноземних мов та основ медіа грамотності.
Коворкінг «AwareZone» створили активні люди так само для активної, творчої, амбітної молоді. Слово «аware» перекладається з англійської як «обізнаність», але в середині його є три літери «war» – війна.
«Саме зараз, у такий непростий для країни час треба підтримувати молодь, допомагати створювати стартапи, розробляти та втілювати розвиткові проєкти, не боятися мислити неординарно. Це майбутнє України після нашої перемоги», – наголосив Юрій.
У найближчих планах маріупольця – у співпраці з громадською організацією «Рада жінок Донеччини» реалізувати проєкт щодо допомоги жінкам-переселенкам започаткувати власну справу. Для цього підготують тренінги з основ підприємницької діяльності та організують професійне навчання. Наприкінці передбачено також і видачу мінігрантів для старту бізнесу.
Крім цього є й більш амбітний задум – будівництво житла для ВПО в Закарпатській, Львівській та Полтавській областях. Війна триває, багатьом вже нікуди повертатись. Для того, щоб людина впевнено почувалася на новому місці, шукала роботу чи розвивала приватну справу, їй треба мати власне житло. Юрій Давиденко говорить, що він, як депутат Маріупольської райради, залучений у цей проєкт. Також над ним працюють місцеві адміністрації Донеччини та бізнес.
Фото: Юрій Давиденко
Світлана Денисенко
Матеріал підготовлено ГО “Антикризовий медіа-центр” в межах проєкту “Сприяння евакуації населення з територій ведення активних бойових дій шляхом висвітлення теми соціальної інтеграції ВПО до життя в цільових приймаючих громадах України” за підтримки програми «Стійкість», яка упроваджується Фондом Східна Європа у консорціумі неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини, Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом Європейського Союзу.
Думки, викладені у цьому матеріалі, не обов’язково відображають позицію організацій-партнерів консорціуму та Європейського Союзу.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!