Підприємиця з Луганщини відновлює роботу у Франції
Катерина Макогон разом з донькою виїхала з Лисичанська Луганської області на початку березня. У ті дні навколо міста вже тривали бойові дії, залишатися вдома було небезпечно. Рішення про евакуацію було складним, але жінка розуміла: це вимушений крок, який може врятувати життя їй та дитині.
“Було дуже складно розлучитися з рідними. Ми усі мешкали на одній вулиці – тато та сім’я брата. На той момент вони залишалися, а я вирішила їхати – це був мій вибір” , – каже жінка.
Катерина одразу вирішила, що поїде за кордон. Про черги та переповнені евакуаційні потяги вона чула з новин, але їхати все одно зібралася.
“Дорога до Львова тривала 36 годин. Вночі пішки ми перейшли кордон з Польщею та поїхали далі до Варшави. Мені допомогли закордонні друзі зняти готель, тож ми відпочили кілька днів у Польщі. Також друзі купили квитки на літак до Франції”, – так Катерина описує свою евакуаційну дорогу.
Це був складний шлях – всюди черги, втомлені та налякані люди. Але Катерина трималася, допомагали волонтери, увесь час знаходився хтось, хто надавав підтримку.
“Мені запам’яталось, як у потязі люди були дружніми, ніхто не скаржився, не нарікав, що мало місця чи погані умови. Спали на верхній полці по черзі, бо внизу сиділо багато людей. Одна дитина всю дорогу повторювала: “Коли ми повернемося додому, я хочу додому”. Одну й ту саму фразу весь час”, – із сумом згадує Катерина.
У французькому містечку По Катерина вирішила шукати житло – там мешкає її родичка. Можна було отримати безкоштовно кімнату у готелі, але жінка хотіла працювати. Тому орендувала житло у французької родини.
Вдома підприємниця виготовляла на замовлення великі скульптури тварин у їх природних розмірах, їх купували клієнти онлайн з країн Європи та США. Це була власна справа, якою Катерина займалася кілька років. Бізнес приносив їй гроші та можливість творчого втілення ідей. Її собаки, коти, ведмежатка та єноти роз’їхалися світом. Продовжувати цю справу Катерина хотіла і на новому місці.
“Ми з донькою отримали документ на тимчасове проживання. Нам нарахували 500 євро допомоги на двох. Ці гроші мають надійти до кінця квітня. Зняти їх як готівку не можна, можна лише купувати товари у крамницях. Я вдячна за цю допомогу, але потрібно розраховувати на себе, тому вирішила заробляти. Для роботи мені важливо мати власний куточок – майстерню, тож я орендувала частину будинку за 400 євро на місяць”, – каже Катерина.
У волонтерському чаті вона написала оголошення про те, що для роботи їй потрібна швейна машина. Наступного дня волонтери запропонували нову за 50 євро. Жінка придбала необхідні матеріали – штучне хутро, тканину. Також з матеріалами допоміг благодійник з Німеччини, який заснував фонд допомоги майстриням з України. Зараз Катерина готує викрійки тварин та вже пошила великодніх зайців. Працювати над ними почала ще вдома, а завершила у Франції.
“Я десь прочитала, що у концтаборі першими гинули ті хто вірив, що це скоро закінчиться, та ті, хто не вірив у перемогу. А виживали ті, хто починав займатися своїми рутинними справами. І, насправді, повернути до свого життя частку минулих справ – то було дійсне полегшення”, – ділиться майстриня.
До війни Катерина брала участь у багатьох тренінгах та програмах менторської підтримки малого бізнесу, які організовував Проєкт USAID “Економічна підтримка Східної України”. Вона постійно розробляла нові курси та викрійки для свого магазину на Etsy. Зараз вона не має доступу до нього, оскільки для підприємців зі Сходу України доступ заблокований.
“Я написала запит на платформу, вказала, що переїхала до Франції. Зараз очікую, що мені знову відкриють доступ і я буду виставляти свої роботи”.
Можна замовити цифрові викрійки підприємниці.
Тим часом Катерина починає знову створювати нові іграшки тварин, фотосесії яких робить у французькому лісі неподалік нового будинку.
“Мої клієнти, які замовляли іграшки кілька років тому, знаходять мене через соціальні мережі і роблять нові замовлення. Зайці, які були розпочаті в Україні і завершені у Франції, знайшли своїх власників за годину після мого допису у соціальних мережах. Дуже переживаю за нашу країну та Луганщину і, звичайно, мрію повернутися додому”.
Катерина вважає себе сильною, каже, що зараз – у час викликів для мільйонів людей – отримує новий досвід. Саме виклики, які змушують ухвалювати нові рішення у критичних обставинах, додають їй сил та допомагають адаптуватися та спілкуватися на новому місці.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
