Поліція діалогу: озброєна словом
Громадяни України мають право на мирні зібрання і останніми роками активно його реалізують. Щоб масові заходи та демонстрації залишались мирними і вели до ефективного обміну думками, а не силового протистояння, в Україні впроваджено поліцію діалогу.
Модель поліції діалогу прийшла зі скандинавських країн. Вперше її ввела Данія в 1993 році. Потім Швеція дослідила ефективність поліції діалогу на великих масових подіях з сутичками та розробила спеціальну поліційну тактику. В Україні впровадження діалогової поліції стало важливою складовою «Концепції забезпечення публічної безпеки та порядку під час проведення масових заходів», що була розроблена МВС спільно з європейськими партнерами та затверджена у 2018 році.
Перші підрозділи поліції діалогу були створені у Києві та Одесі, містах з найвищою щільністю масових заходів. Вони вже зарекомендували себе під час проведення Маршу рівності, КиївПрайду та сумних роковин 2 травня в Одесі. З 2019 року такі підрозділи з’явились в Донеччині.
Що має робити поліція діалогу
Нові підрозділи належать до блоку поліції превенції, тобто їхнє головне завдання – запобігати правопорушенням, в першу чергу під час громадських акцій протестів, маршів, футбольних матчів, релігійних заходів і таке інше.
Попередження реалізується через налагодження спілкування між учасниками акцій. Це новий підхід у забезпеченні публічної безпеки.
Для цього поліціянтів нових підрозділів спеціально навчають: психології натовпу, роботі з емоціями людей та висловленню співчуття, а також – виявляти провокаторів та оцінювати ризики у розпал масових акцій.
Мета перемовників під час акції – налагодити довіру та взаємодію. Доводиться їм і роз’яснювати мітингарям чинне законодавство України, їхні права та можливі наслідки у випадку порушень.
Важлива функція – підготовка до запланованих акцій. Коли ще до акції поліціянти спілкуються з організаторами для прояснення мети заходу, домовляються зі сторонами про недопущення провокацій та ескалації конфлікту, організовують ефективну комунікацію між всіма учасниками.
Вони розробляють додаткові безпечні маршрути маршів, обговорюють побудову колон і дії волонтерів, тобто, розробляють модель ризиків та загроз.
Таке спілкування навіть додає акції ефективності. Наприклад, якщо демонстранти бажають дійти маршем до державної установи і вручити чиновникам доручення, поліція може заздалегідь домовитись з чиновниками про вихід до людей і спілкування. Так знімається напруження між людьми, кожному надається можливість висловитись і налагоджується діалог між тими, хто має різні думки, без застосування сили.
Робота поліції діалогу спирається на чотири принципи:
- Сприяння проведенню масових заходів. Тобто, допомагати учасникам зібрання досягти мети: поспілкуватись з представниками певних інституцій, передати свої вимоги, висловитись тощо.
- Володіння інформацією про майбутній захід, щоб сприяти його результативності. Так, поліціянти заздалегідь знайомляться з організаторами, узгоджують маршрути та обмеження, попереджають по можливі наслідки агресивної поведінки.
- Комунікація – це постійне спілкування і зв’язок з учасниками заходів до події та під час її проведення. Після акції також корисно проаналізувати та зробити висновки аби майбутні марші та демонстрації проходили ефективно та мирно.
- Диференційований підхід, оснований на тому, що в юрбі варто виявляти провокаторів чи радикалів й ізолювати саме їх, щоб захід продовжувався мирно. Таких просто просять вийти з натовпу: агресивних громадян зупиняють словом, а не силою. Такий підхід також допомагає правильно розмежувати окремі групи під час події.
Буває, до поліції надходять заяви про наміри провести в одному місці дві події від політичних опонентів. Правоохоронці відділу діалогу мають завчасно зв’язатись з організаторами, попередити про інші акції, а під час проведення заходів створити безпечний простір. Інколи між групами розміщаються загони поліції, щоб запобігти сутичкам, але при цьому, щоб опоненти бачили та чули один одного.
Як відрізняється поліція діалогу
Працівник поліції у формі викликає у громадян особливу реакцію: одні лякаються і замикаються, інші проявляють агресію. Тому було вирішено, що працівник поліції діалогу на службу заступає у цивільному одязі та спеціальному синьому жилеті.
Хоча такі підрозділи поліції належать до блоку превенції, називаються вони поліцією діалогу для того, щоб усім було зрозуміло їх завдання. Саме так і написано на їхніх жилетах.
Вони не мають зброї та інших спецзасобів. В арсеналі тільки слово та спеціальна психологічна підготовка.
Стратегічна мета – створення культури
Переговорники мають не контролювати масовий захід, а допомогти людям, що вийшли на вулицю, захищати свої права, мирно висловити свою думку. Таким чином навіть зміцнюється довіра між громадянами та правоохоронцями.
Стратегічні наміри поліції діалогу – сприяти мирному співіснуванню політичних опонентів у громадах. Підрозділ має постійно, навіть поза акціями, контактувати з місцевими організаціями, спілкуватись з активістами та допомагати їм налагоджувати співпрацю з владою.
Таке спілкування допоможе навчитись створювати ефективні та безпечні заходи та знизити ризик виникнення насильства під час мітингів, а загалом – підняти культуру масових заходів і мирної реалізації права громадян на збори та висловлення своїх думок, ставлення до влади та процесів у суспільстві.
Через діалог громадяни зближуються, знаходять спільне, а не те, що роз’єднує, мають можливість вирішувати конфлікти не насильницьким шляхом.
Олена Костенко, «Донеччина. ЗмІнИ»
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
