У регіонах, що щоденно стикаються з викликами повномасштабної війни, медики стають справжніми героями. Відділ виїзної консультативної спеціалізованої екстреної медичної допомоги та медицини катастроф — справжнє серце медичного реагування, де кожен день є свідченням незламності та самовідданості. Фельдшери, лікарі, диспетчери й водії — це люди зі сталевими серцями, які мчать туди, де інші бояться ступити ногою, аби рятувати життя.
Журналісти Антикризового медіа-центру м.Краматорська дізналися та розповідають лише дві дивовожні історії порятунку, які відбулися нещодавно.
Народження життя всупереч всім обставинам
Іван Косован, парамедик Донецького обласного центру екстреної медицини, розповідає про один із найпам’ятніших випадків. Кілька тижнів тому його бригада отримала виклик перевезти вагітну жінку зі Слов’янського перинатального центру до Харкова. Пологи очікувались складними, з високим ризиком кровотечі.
«Це були другі пологи в жінки, перші теж були непрості. Тому завчасно було домовлено про те, що народжувати дитину вона буде у Харкові. Ніщо не передвіщало того, що пологи будуть передчасними», — розповідає Іван.
Несподівано, вже поблизу Ізюма, у жінки почалася активна родова діяльність. У місті немає перинатального центру, пологи були стрімкими. Парамедик працював у парі з Миколою Люлею, який активно допомагав при пологах.
«Чую, фельдшер кричить: «Коля, гальмуй!». Я повернувся, і зрозумів: все почалося. Спрацювало те, чого нас навчали на курсах екстрених медичних техніків у 2022 році. Тож опанував себе і зрозумів, що потрібно робити. З нами ще їхала мама цієї жінки, тож попросив її вийти з машини, а сам асистував фельдшеру, як і належить. Ми прийняли пологи, все пройшло добре, пуповину перерізав», — згадує Микола.
Іван Косован називає це «дивом», адже попри всі ризики, все обійшлося без ускладнень.
«Чудово, що ми тоді були саме на цій машині. У ній була добра пічка, а для недоношеної дитини вкрай важливо підтримувати високу температуру. Ми ввімкнули пічку на повну, хоч потім і самі обливалися потом, але довезли! Велика подяка Чугуївському перинатальному центру, куди ми доправили породіллю та маля. Звідти вже харківська санавіація забрала дитину до Харкова», — додає парамедик.
Рятівна допомога під вогнем
Інший випадок, який глибоко вразив Миколу Люлю, стався нещодавно в Добропіллі. Опівночі, коли бригада прибула до госпіталю, щоб забрати пораненого бійця до Києва, почався обстріл і все гуділо від «шахедів». Парамедик якраз зайшов у лікарню та оформляв документи, а Микола та Віталій Ніколаєнко, другий водій бригади, чекали на те, щоб забрати пораненого.
Саме у цей критичний момент до них під’їхав хлопець, який привіз свого важкопораненого батька. За словами сина пораненого, у їхній будинок у Покровську прилетів «шахед», і коли вони намагалися вибратися, їх почала добивати артилерія.
«Дивлюсь, а з машини стирчать дві відірвані ноги… Точніше одна, що висіла на шкірі, а іншої взагалі не було», — згадує Микола.
Попри те, що медиків поряд не було, водії не розгубилися й миттєво наклали турнікет на ноги, що хлистала кров’ю.
«Не було часу думати й когось кликати. Тут ішлося навіть не про хвилини життя, а про секунди. Схопили турнікети, наклали, витягли його з авто і поклали на каталку. Тоді вже медики з госпіталю вже забрали чоловіка до реанімації», — розповідає Віталій.
Він підкреслює, що потрібно було не просто швидко працювати, а ще й виїхати з Добропілля, де ситуація була вкрай небезпечною. Увесь цей час над містом літали дрони й постійно щось вибухало.
Віталій Ніколаєнко та Микола Люля
Медичний фронт Донеччини — щоденний подвиг
Ці історії — лише дві з тисяч, що відбуваються щодня завдяки команді Відділу виїзної консультативної спеціалізованої екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Ці люди — справжні герої, які щодня стикаються зі смертю та рятують життя, попри неймовірні труднощі та ризики. Їхня робота — це не лише професія, а й місія, що дає сили рухатися далі, незважаючи на весь жах, який вони бачать.
Загалом, напрямки діяльності відділу включають:
- надання екстреної медичної допомоги: реагування на тисячі викликів — від травм і серцевих нападів до інфекцій;
- медицину катастроф: організацію реагування в умовах бойових дій та надзвичайних ситуацій;
- транспортування критичних пацієнтів: забезпечення апаратної та кисневої респіраторної підтримки, моніторингу, знеболення, УЗД-діагностики (FAST-протокол) та гемотрансфузій;
- прицільні евакуації: термінове направлення пацієнтів до закладів третього рівня у співпраці з Українським науково-практичним центром екстреної медичної допомоги;
- міжгоспітальні транспортування та медичний супровід: неонатологи, кардіологи, анестезіологи, терапевти супроводжують немовлят, вагітних, хворих із кардіологічними діагнозами, політравмами, ампутаціями тощо.
Робота проводиться цілодобово в межах і поза межами області: медики здійснюють транспортування пацієнтів у найвіддаленіші та найскладніші напрямки, беруть участь у відрядженнях до закладів охорони здоров’я поза регіоном для надання високоспеціалізованої допомоги. Вивозять, допомагають, рятують…
Читайте також: У зоні вогню і відповідальності: як працює «швидка» у Костянтинівці (фото)
На фото дівчинка Мія, яка постраждала внаслідок обстрілу піцерії «RIA Pizza» у Краматорську в 2023 році. Перше фото — обкладинка одного з журналів США. Друге — транспортування дівчинки до лікарні Києва. З особистого архіву Миколи Люлі.
«Ми не герої. Ми просто поруч, коли найбільше болить».
Саме такі слова каже майже кожен з них. І ці слова відображають їхнє життя сьогодні. Ці люди — неймовірно сильна спільнота, де кожен працює заради життя. Під уніформою — звичайні українці, які сумують за миром, але не дозволяють війні погасити людяність. Багато хто з них після років цивільної служби тепер боронить країну на фронті. Їхня рішучість — це продовження тієї самої місії: захищати українців, незалежно від того, чи це в медичних рукавичках, чи в армійському спорядженні.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!