Навесні 2022 року уряд України затвердив програму допомоги підприємствам, які опинилися в зоні бойових дій. Її мета – сприяти релокації бізнесу на безпечні території, забезпечити переміщення обладнання, знайти виробничі приміщення та допомогти із розселенням працівників. Згідно з даними сервісу Опендатабот, у 2022 році близько 19 тис. підприємств перемістилися з прифронтових регіонів до більш безпечних областей. Зокрема 1031 компанію релокували з Донеччини, а 246 – із Луганщини. Кожна історія релокації унікальна. Наприклад, деякі підприємства стикнулися з браком персоналу через масовий від’їзд людей, а інші змушені були переміщуватися через втрату каналів збуту. Деякі компанії здійснили переїзд не лише з міркувань безпеки, а й для освоєння нових ринків, зокрема в країни ЄС. Одне з підприємств, яке працює в евакуації, «Be Easy». Його власниця Марія Косілкина, переселенка з Лисичанська, розповіла нам свою історію.
Як релокували компанію та які виклики долали
Ідея бізнесу виникла у сім’ї з Лисичанська у 2014 році, коли в них народилася дитина. Хлопчику виповнився рік і батьки вирішили підібрати йому одяг, але у місті вибір був невеликий. Тож вони вирішили самі пошити своїй дитині, а потім вже вирішили робити це й для інших. Бізнес розвивався, але 2022 рік змінив усі їхні плани.
«Коли почалось повномасштабне вторгнення, ми вирішили переїхати у Дніпро. Але спочатку ми поїхали туди на два-три тижні, бо сподівались, що зможемо швидко повернутись додому. Але потім ми зрозуміли, що це буде надовго», – розповідає власниця компанії «Be Easy» Марія Косілкина.
За словами Марії, коли вони переїхали у Дніпро, друзі на своїй фабриці надали їм безплатне приміщення, щоб вони могли далі працювати. Основним викликом було вивезти обладнання з Лисичанська. Підприємці написали заявку на грант з релокації, їм надали автівку – чоловік Марії Дмитро Косілкин поїхав за обладнанням.
«Коли чоловік приїхав у Лисичанськ, вже не було техніки: ні кранів, ні тягачів, і ми не змогли спустити габаритне обладнання. Коли ми його встановлювали, то робили це за допомогою крану через вікно. Що він зміг підняти руками та донести до автівки, то й перевезли. А все інше залишилося в Лисичанську. То було дуже дороге обладнання. Потім там був приліт, тож нічого не залишилось», – згадує підприємиця.
Спочатку обладнання просто стояло місяці два-три у Дніпрі, бо його було недостатньо для відновлення роботи. Підприємці повністю втратили колектив та не знали, з чого починати. Коштів, щоб запустити роботу, також не було. Потім вони з’ясували, що у Дніпрі також є швачка, яка працювала з ними раніше. І ще одна виконувала їхнє замовлення у себе вдома. Так вони й почали вчотирьох відновлювати виробництво.
«Ми в той час активно займалися волонтерством, і до нас стали звертатися військові, яким ми допомагали щось пошити. У 2022 році було дуже важко з амуніцією. У нас такого досвіду не було, то вони приносили нам свої зразки й ми за ними розробляли лекала та шили. Вже ближче до осені ми почали потроху шити дитячі куртки – працювати за своїм направленням», – ділиться власниця компанії «Be Easy» про досвід волонтерства.
Через те, що підприємство релокували за державною програмою, власники отримували підтримку від місцевої влади. Їм допомогли з приміщенням, познайомили зі швейною спільнотою у Дніпрі. Завдяки цьому з’явились нові партнерства.
Потім підприємці написали грантовий проєкт до однієї міжнародної організації. Приблизно за рік компанії вдалося відновити частину обладнання, яке вони втратили через війну. Це допомогло повністю відродити справу.
Дивіться також Мешканка Дружківки робить розвиваючі іграшки з фетру та мріє про повернення
Нам потрібен розвиток ринку
За словами Марії Косілкиної, через війну компанія втратила п’ять років розвитку. Їм довелося починати все заново з іншим колективом та клієнтами.
«Зараз також шукаємо нові партнерства, відновили свій інтернет-магазин, тому що він також був втрачений, на жаль. І наразі ми думаємо, як вижити, як вистояти, тому що і навчати новий колектив, і починати майже з нуля – все це дуже важко дається. Ми зараз не говоримо про розвиток, ми хочемо повернутись до того рівня, де ми були до початку повномасштабного вторгнення», – зазначає Марія Косілкина.
Щодо повернення додому, в Лисичанськ, власники не впевнені, бо місто пошкоджене обстрілами. Вони не полишають думок про рідну громаду, бо там їхній будинок та частинка душі. Водночас вже багато вклались. Як вважає Марія Косілкина, для післявоєнного відновлення бізнес повинен працювати, сплачувати податки та створювати нові робочі місця.
«Якщо держава сприятиме розвитку внутрішнього ринку, це буде чудово. Бо в нас багато дешевого одягу з Китаю та Бангладеш, з ними дуже важко конкурувати. Нам потрібен розвиток ринку, тоді ми зможемо виходити й в Європу також. Чим більше буде розвиватись бізнес, тим більше він зможе зробити для відновлення країни. Наразі ми у великому місті, тут багато можливостей, яких не було у нашому регіоні. Чим більше проходить часу, тим більше з’являється нових зв’язків, нових друзів, нових партнерів. Ми рухаємось далі», – підсумувала власниця компанії «Be Easy» Марія Косілкина.
Релокація для багатьох підприємств стала складним і стресовим процесом. Успіх у подоланні викликів залежав від здатності до чіткого планування та організації роботи, готовності долати перешкоди.
Ганна Бальчінос
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!