Не гаяти часу на розпач і марні сподівання, а починати діяти прямо зараз, щоб налагодити життя у нових умовах – такого принципу дотримується родина лікарів, Світлана та Григорій Касрашвілі. Через російську агресію родина вже вдруге змушена змінювати місце проживання, а голова сім’ї – навіть втретє. Утім цього разу, під час повномасштабного вторгнення, гіркий досвід допоміг подружжю з двома дітьми доволі швидко оговтатися від стресу, переїхати до Києва, продовжити займатися улюбленою справою та отримати власне житло у столиці. Звісно, відновлення життя на новому місці не було простою справою. Подолати труднощі допомогли наполегливість молодих лікарів, їхня віра у власні сили та вміння знаходити можливості для розвитку.
Довга дорога від дому
Вимушене переміщення через російську агресію для родини Касрашвілі почалося ще у 2008 році, коли Григорій був вимушений покинути рідну Грузію, частково окуповану рф. Чоловік оселився на Донеччині, вступив у Донецький медичний університет, навчався на хірурга. Його дружина Світлана також медикиня, дерматовенеролог за фахом. У 2013 році в родини з’явився первісток Георгій.
Коли росія вперше вдерлася на територію України, сім’я жила у Горлівці. Боячись за маленьку дитину, подружжя виїхало до бабусі, в село під Костянтинівкою.
«Коли їхали, думали, що ненадовго. Пересидимо з місяць та й повернемось назад. Не взяли з собою ніяких речей, навіть не всі документи прихопили. Коли зрозуміли, що ситуація затягується, почали облаштовуватись на новому місці. Переїхали до Краматорська, тому що туди був переведений медуніверситет. Григорій ще закінчував інтернатуру та збирався до ординатури», – розповіла Світлана.
Певний час чоловік і дружина працювали викладачами у своєму виші. Потім чоловік влаштувався на роботу до лікарні, а Світлана почала займатися косметологією.
Світлана Касрашвілі, лікар-косметолог з Донеччини
Розмірене життя перервали страшні події лютого 2022 року. Понад усе Світлана з Григорієм переживали за дитину. Хлопчик здригався від кожного обстрілу, бо пережив все раніше. Вирішили їхати якомога далі від війни – до Закарпаття, в Ужгород.
«Цього разу я чітко усвідомлювала, що це надовго й скоріш за все повернення не буде. Я проплакала всі чотири дні, що ми їхали до Ужгорода, я попрощалася з усім своїм попереднім життям. Але невдовзі дізналася, що я при надії. Подякувала Богу за те, що подарував нам дитину, яку ми так хотіли та чекали. А те, що ми втратили, то зовсім неважливо», – поділилася Світлана.
Несподіванка від держави
Так склалося, що в Ужгороді лікарям не знайшлося роботи за фахом, тож родина вирішила переїжджати до Києва. Саме в цей час надійшло повідомлення, що родина Касрашвілі може придбати квартиру у столиці. Річ у тім, що до війни вони подали заявку на пільгове кредитування для ВПО від Держмолодьжитла.
Заявку оформлювали на Краматорськ, де на той час проживали. Але через війну навіть забули про це. Тому, коли почали надходити листи на електронну пошту, що вони обрані за програмою, то сприйняли це за шахрайство. Повірили тільки тоді, коли їм зателефонували та повідомили, що з 29 тисяч заявок випадковим способом були відібрані 500, і їхня у тому числі.
«Це була справжня несподіванка для нас. Ми з’ясували, що можемо купити квартиру у Києві, тому одразу почали шукати варіанти, що відповідають вимогам програми. Сплатили перший внесок і тепер ми власники житла, придбаного в іпотеку під три відсотки річних. Наразі робимо ремонт у власній оселі», – радіє Світлана.
Шлях до мрії
У Києві Григорій влаштувався на роботу у державну лікарню опіковим хірургом, він лікує поранених військових. Світлана, ще в період вагітності другою дитиною, продовжувала займатися улюбленою справою – працювала лікарем-косметологом. Але весь час мріяла про відкриття власного кабінету. У січні 2023 року народився син Олександр, і Світлана почала діяти.
«Аби втілити свою мрію у життя, я шукала програми підтримки та розвитку малого бізнесу, написала декілька заявок. Зрештою мені погодили два гранти. Через «Дію» я отримала 240 тисяч гривень, а за програмою «HELP» – майже 100 тисяч гривень. Орендувала приміщення, власноруч зробила в ньому ремонт. А на грантові кошти закупила обладнання – медичні меблі, мийку, вітрину, шафи, косметологічний візок, а також сучасний лазерний апарат», – розказала Світлана.
Обладнання, що було придбане за грантові кошти
Але це ще не все. Щоб почати працювати, Світлані довелося поновлювати свою ліцензію та оформлювати нову на сам кабінет. Коли всі формальності були позаду, нарешті розпочала роботу. Більш того, працевлаштувала у себе двох найманих працівників – лікаря-хірурга та молодшу медсестру. Наразі косметологиня не відчуває нестачі клієнтів. Людей приваблює її досвід, кваліфікація та приязне ставлення до кожного. До неї звертаються навіть ті, хто раніше відвідував кабінет у Краматорську, а тепер теж мешкає у Києві або буває тут проїздом.
У своїй роботі Світлана знаходить можливості для благодійності. Вона безплатно консультує дітей і підлітків, а якщо їм показані якісь процедури, то надає знижку. Також діє пільговий прайс для лікування рубців у військових.
Лікування рубців на обличчі
Світлана зізнається, що вдруге починати життя «з нуля» було простіше, ніж у 2014 році. Тоді подружжя Касрашвілі нібито поставили життя на паузу. Цього разу не втрачали час на роздуми, а почали одразу відновлювати своє життя на новому місці.
«Після всього, що з нами відбулося, я зрозуміла, що час – це найцінніше, що ми маємо. Треба жити та діяти тут і зараз, якими б не були обставини. Ми самі будуємо своє життя та робимо себе щасливими. Якщо сидітимемо у розпачі та не робитимемо, то нічого хорошого й не відбуватиметься. За нас ніхто нічого не зробить. Треба шукати можливості, щоб навіть у таких умовах відновлювати своє життя. Такі можливості нині є – можна отримати допомогу від держави, або від міжнародних донорів. Було б бажання працювати», – наголошує Світлана Касрашвілі.
Світлана Денисенко
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!