Останнього часу навколо самопроголошених «народних» республік відбувається чимало загадкових та гучних подій, що можуть говорити про назріваючі у них великі зміни, чи підуть вони на користь України, поки що незрозуміло.
Декілька днів тому в інформаційному просторі з’явилися чутки щодо можливої зміни ватажків самопроголошених ЛДНР Ігоря Плотницького та Олександра Захарченко.
Так, за думкою відомого журналіста Олексія Мацуки голову ЛНР Ігоря Плотницького повинен був змінити голова української партії «Союз левих сил» Василь Волга, а Олександра Захарченко – колишній народний депутат України від Партії регіонів
Олександр Бобков, що зараз є за інформацією ЗМІ «сірим кардиналом ДНР» на якому замкнені більшість фінансових потоків так званої групи Олександра Захарченко.
Якоїсь офіційної реакції на це з боку ані ватажків «республік», ані «претендентів» не відбулося, а згодом видання «Апостроф» із посиланням на власні джерела заявило, що ніякої заміни найближчим часом не відбудеться, проте у майбутньому такий варіант зовсім невиключений, причому це може відбутися і шляхом «виборів». Щоправда навряд чи це будуть названі Волга та Бобков.
Також із посиланням на одного з місцевих «депутатів» видання наголосило, що ймовірними кандидатами на роль голови ДНР можуть бути екс-голова місцевої «Альфи», голова «Патріотичних сил Донбасу» Олександр Ходаковський та одіозний польовий командир бойовиків Ігор Безлєр, більше відомий як «Біс».
У самопроголошеній «ЛНР» це можуть бути представник ЛНР на Мінських переговорах Владислав Дейнего, нині «міністр закордонних справ» невизнаної республіки і так званий “прем’єр” Сергій Козлов.
Цього разу «кандидати» на роль голови ДНР прокоментували подібні чутки, так, Ігор Безлєр у властивій йому грубій манері на власній сторінці у соцмережах заперечив ці чутки, оскільки «важко знайти більшого ідіота аніж Захарченко», черговий раз підтвердивши своє негативне ставлення до голови «ДНР».
Олександр Ходаковський також у соцмережах прокоментував подібні чутки, назвавши їх «інформаційними вкиданнями» та зв’язавши їх із запланованим за його словами на днях запуском Алчевського металургійного заводу самопроголошеній ЛНР.
«Наприклад, не все віддано Курченко під «Внешторгсервис», і зараз ведуться активні узгодження по запуску Алчевського меткомбінату під управлінням старими власниками – Мкртчан примудрився відстояти свої інтереси на відміну від Ахметова. АМК за своїми потужностями перевершує можливості металургів ДНР, і його запуск на умовах Мкртчана вдарить і по Курченко, і за Захарченко, і Плотницький, які вже увійшли в систему нових економічних відносин, де Блок Захарченко-Тимофєєва отримував свої дивіденди, а блок Курченко, куди зараховуємо і Плотницького – свої. Звичайно, поява нового потужного гравця плутає всі карти, і викликає потребу в реакціях, але поки все проходило тихо», – зауважив Ходаковський.
Втім певні кадрові зміни у «народних» республіках таки дійсно відбулися і виявилися пов’язані із представниками самопроголошених республік у Мінську.
Так, представник ЛНР Владислав Дейнего написав заяву про відмову від обов’язків «депутата ЛНР» та був призначеним в.о. «міністра закордонних справ ЛНР», про що повідомили сайти «ЛНР».
Представник ДНР на переговорах у Мінську «спікер парламенту ДНР» Деніс Пушилін, як повідомляють ЗМІ із посиланням на соцмережу журналіста Микити Синиціна, був позбавлений свого посту керівника Політради «партії влади ДНР» – Громадський рух «Донецька республіка».
Подібна синхронність у діях навколо представників «народних республік» у Мінську може бути невипадковою та брати початок із переговорів спеціального представника США по питанням України Курта Волкера та помічника президента РФ Владислава Суркова влітку.
Починаючи із кінця серпня навколо питання «Донбасу» намітився значний зсув та шлях уперед: знову почали розглядатися питання введення миротворчого контингенту, причому якщо раніше Росія була проти цього, тепер вона виступила ініціатором подібного кроку, щоправда на власних умовах.
Оскільки введення миротворців не було передбачено Мінськими домовленостями із цього випливає їхнє фактичне невиконання і непотрібність на подальшому етапі вирішення питання непідконтрольних районів Донецької та Луганської областей. Таким чином немає потреби у їхньому продовженні а також існуванні «представників» ЛДНР.
І якщо у самопроголошеній ЛНР представник на Мінських перемовинах отримав фактично підвищення, то у ДНР Деніс Пушилін схоже потрапив в опалу, поясненням чому є специфіка відносин у ДНР між формально першою та другою особою у «республіці», тобто між Захарченко та Пушиліним.
Відносини між Олександром Захарченко та Денісом Пушиліним попри зовнішню пристойність завжди були непростими: як і будь-яка друга людина у ієрархії Пушилін був не проти зайняти місце вище, тим більше що так він вже зробив із своїм шефом Андрієм Пургіним у вересні 2015 року.
Пам’ятаючи про це Олександр Захарченко природньо із значною недовірою відносився до Пушиліна і лише очікував час аби завдати удар.
У цьому йому допомогло незадоволення РФ Денісом Пушиліним, що за інформацією народного депутату України Дмитра Тимчука виразилася у не допущенні Пушиліна на нещодавню нараду із російськими кураторами, а також можлива зміна формату перемовин навколо Донбасу за якого участь Пушиліна більш непотрібна, а отже й його роль у самопроголошеній «республіки» значно зменшується.
До того ж якщо за повідомленнями ЗМІ фінансова та гуманітарна допомога самопроголошеним республікам з боку РФ дійсно зменшиться, падіння власних доходів Олександр Захарченко може вирішити компенсувати саме за рахунок Деніса Пушиліна, що «курує» частину гуманітарної допомоги з Росії, а також деякі «націоналізовані» підприємства.
Микита Синицін
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
Прегелянути коментарі (0)