Собаче життя. Чи відповідальні ми за тих, кого приручили?

Пропагандисти рф поширюють історію про «9-річну партизанку» з Бахмута, яка нібито самотужки вивела з ладу український танк.

Про це повідомили у фейсбуці Центру протидії дезінформації.

За інформацією, державне російське інформагентство випустило інтерв’ю з чоловіком та дитиною зі схованими обличчями. Герої сюжету стверджують, що дівчинка залізла в танк Збройних Сил України і «заклинила йому башту». Після цього українські військові нібито побоялися зізнатися командиру і поїхали на бойове завдання у несправному танку і його одразу підбили.

«Історія є неправдоподібною. Сама дитина зізнається: не памʼятає, що такого вона зробила, щоб вивести з ладу бойову машину», – йдеться у повідомленні.

Також у Центрі протидії дезінформації повідомляють, що неможливо випадково спричинити таку поломку поворотного механізму башти танку, яку екіпаж не зміг би швидко виправити.

Ганна Бокова прокинулась від вибухів у Бахмуті 24 лютого 2022 року, а вже наступного дня змушена була покинути рідне місто разом із чоловіком та трьома дітьми. Нині вона живе в Німеччині: залишається головою громадської організації «Бахмутська Фортеця», редагує два сайти – і досі шукає відповідь на питання, де тепер її дім.

Історія Ганни Бокової  – у матеріалі журналістів «Антикризового медіа-центру».

Бахмут – Німеччина

Я з Бахмута, з Донеччини. Працювала журналісткою і редакторкою сайту «bahmut.in.ua». Також є головою громадської організації. Напередодні повномасштабного вторгнення ми готували фінальний захід великого проєкту. Наша команда важко працювала. Вже все було готово: до нас їхали спікери, гості. Та 24 лютого ми прокинулися від вибухів і змушені були скасувати захід. Наступного дня з чоловіком і трьома дітьми ми виїхали з Бахмута, бо за кілька днів знайомий із СБУ  попередив мене, що насувається серйозна загроза – і я маю виїхати, бо у «списках» тих, за ким «прийдуть».

Тиждень ми були у Чернівцях, потім пару місяців у Румунії, і там зрозуміли, що про повернення до Бахмута не може йтися. І ми поїхали в Німеччину.

Незвична турбота від держави

Для мене в Німеччині було незвично те, що держава піклується про людей. Коли ми приїхали, нам безплатно дали трикімнатну квартиру. Зараз ми живемо в чотирикімнатній, за яку платить держава. Також ми отримуємо соціальну допомогу та соціальне медичне страхування. Якщо хтось з родини хворіє і лікар виписує ліки, ми за весь рецепт платимо всього п’ять євро. За медикаменти для дітей – нічого. Тобто тут дуже високий рівень допомоги країни щодо забезпечення соціально неспроможних людей. В Україні я не відчувала такої підтримки.

Старші діти одразу пішли до німецької школи, а молодша – у дитсадок. Тут зовсім інша система освіти. Діти не зубрять інформацію, а навчаються аналізувати її.

Фото: Ганна Бокова

У Німеччині дуже високий рівень громадянської освіти. Тут у кожній громаді є вільний громадський простір, і якось я була на дебатах і бачила програму, яка ранжує політичні сили за твоїми соціальними вподобаннями, щоб було легше визначитись з вибором. Я подумала, як було б добре використати такий інструмент і в Україні, а потім зрозуміла, що це неможливо, бо наші політичні партії незрілі, вони не мають чіткого курсу.

Соціальні питання Німеччина розв’язує на всіх рівнях і служби слідкують за тим, щоб людина інтегрувалася і якомога швидше йшла працювати. Однак не у всіх це так виходить. Комусь мова не дається, особливо людям за 40. Хтось побоюється, що все одно в іншій країні не досягне прийнятного для себе рівня, який був в Україні.

Тут можуть бути затримки на всіх рівнях: визнання документів, очікування курсів. Це може тривати півроку. А хто не склав екзамен з першого разу, йде на перездачу, і це також займає час.

Культурна дистанція

У Німеччині дуже багато людей з інших країн з різними культурними і релігійними традиціями. Одні володіють німецькою мовою, а інші взагалі її не вчать. Для нас це новий досвід – жити серед великої кількості різних національностей. В Україні не було такого сильного соціального розриву щодо рівня життя, мови, культури, релігії. Гадаю, німців це теж напружує. І хоча вони намагаються максимально виступати проти расизму та націонал-соціалістичних рухів, тримаються трошки осторонь від людей інших національностей. Якоюсь мірою це стосується й українців. Зовнішньо вони не проявляють агресії або несхвалення, але я відчуваю певну дистанцію на культурному рівні.

Фото: Ганна Бокова. Німеччина

У мене є волонтерська діяльність, і я спілкуюся з німкенею, яка мене дуже сильно підтримала, допомагаю їй у соціальних мережах. Це єдиний контакт, який тримаю з людиною з Німеччини. А так, здебільшого, ми спілкуємося з українцями з активної волонтерської спільноти.

Життя в невизначеності

Німці не дуже хочуть інтегрувати біженців у професійне середовище. Думаю, це пов’язано з тим, що не визначено правила подальшого перебування українців у Німеччині. Існують процедури, коли людина може перебувати тут за робочою візою, але німецькі компанії часом сприймають таку людину як баласт: її потрібно довго вчити, і ще невідомо, який буде результат.

Німеччина має визначити, що робити далі з українцями, і рішень поки що немає. Днями побачила інформацію щодо сирійців. Очільник Сирії заявив, що війна в країні закінчилася і люди повернуться відновлювати країну. І Фрідріх Мерц (федеральний канцлер Німеччини – ред.) схвалив ці заяви. Однак в інтерв’ю місцевій газеті голова сирійської діаспори в громаді, де я машкаю, сказав, що повернутися не так просто. Люди 10 років будували нове життя, а тепер мають повернутися і знову будувати?

Я дуже добре розумію сирійців. За чотири роки я вже вклалася в адаптацію в Німеччині. Мої діти тут навчаються. Для молодшої німецька вже рідна мова, старша навчається в найкращій гімназії і багато сил в це вкладає, як кожен у моїй родині. Ми всі вивчаємо німецьку. Я вже склала іспит і маю мовний сертифікат.

Є люди, які повертаються в Україну, але вони їдуть додому. Їм є куди: житло, родина, знайомі, все соціальне середовище. А якщо ми зараз поїдемо в Україну – то це буде нова громада і знову доведеться адаптуватися. Треба буде шукати гроші на проживання, налаштування побуту тощо. Для мене такий варіант неприйнятний. Якби можна було повернутися у свій довоєнний Бахмут, я б у Німеччині не жила.

Фото: Ганна Бокова. Німеччина

На жаль, нині відчуваю у своєму житті певну невизначеність. Це пов’язано з тим, що для роботи в моїй професії я повинна мати дуже високий рівень німецької, щоб вільно спілкуватися з людьми. У мене його немає і не уявляю, скільки часу потрібно витратити, аби на цей рівень піднятися. Навіть практики не мала, щоб зрозуміти, наскільки мій журналістський досвід релевантний і чи зможу тут пристосуватися. Наразі я відправляю резюме, це різні вакансії, але не знаю, чи взагалі вдасться мені тут реалізувати себе.

Якщо в мене не вийде знайти роботу, то думатиму про перенавчання. З цим може допомогти соціальна служба. Для мене особисто найбільший тягар у тому, що не можу тут бути собою.

Авторка тексту – Олена Костенко

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.

Жителі Бахмута, які нині проживають у Дніпрі, можуть оформити грошову допомогу від благодійного фонду GEM — заявки прийматимуть лише два дні у спеціальному центрі підтримки.

Про це йдеться в оголошенні ТГ-каналу «З Бахмутом у серці. Дніпро».

У Дніпро розпочинається прийом заявок на грошову допомогу для внутрішньо переміщених осіб із Бахмута. Виплати надає благодійний фонд Global Empowerment Mission (Bof GEM).

Подати заявку можна у центрі підтримки переселенців «З Бахмутом у серці. Дніпро».

Хто може отримати допомогу

Фінансова підтримка передбачена для вразливих категорій населення, зокрема:

• людей віком від 60 років;
• осіб з інвалідністю I, II та III груп;
• родин із дітьми з інвалідністю;
• багатодітних сімей;
• одиноких батьків;
• опікунів;
• родин загиблих, зниклих безвісти або полонених;
• постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС;
• сімей із дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Де приймають заявки

Документи приймають за адресою:
📍 м. Дніпро, вул. Макарова, 1-Б
🕘 1 та 2 квітня з 09:00 до 15:00

Організатори застерігають, що прийом заявок можуть завершити достроково, тому радять не зволікати.

Які документи потрібні

Для подачі заявки необхідно мати:

• паспорт (або витяг із реєстрацією);
• ідентифікаційний код;
• довідку ВПО;
• документи, що підтверджують належність до вразливої категорії (або відповідне пояснення у заяві).

Бланки заяв можна отримати безпосередньо на місці.

Важлива умова для отримання коштів

Отримувачам потрібно самостійно відкрити банківську картку у ПУМБ, призначену саме для благодійних виплат. Інші картки для цього не підходять. Представники банку під час подачі документів працювати не будуть.

Контакти для довідок

Детальнішу інформацію можна отримати за телефоном:
093 813 80 26 (з 09:00 до 16:00)

Учень з Бахмута виборов третє місце на Всеукраїнській олімпіаді у Луцьку. Інтелектуальні змагання відбулися з 16 по 20 березня.

Про це повідомили у пресслужбі Донецької обласної військової адміністрації, пише Антикризовий медіа-центр.

У Луцьку відбувся третій етап Всеукраїнської олімпіади з математики, до якого долучилась й команда школярів з Донеччини. Серед переможців – учень 8 класу Бахмутської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 Олександр Левітов. Учень виборов третє місце.

“До олімпіади я хвилювався, адже це моя перша участь у змаганні всеукраїнського рівня, та ще й поруч сильні суперники з фізико-математичних ліцеїв. Тепер я пишаюся своїм результатом, але зупинятися не планую”, – розповів Олександр.

Крім Олександра, до команди з Донеччини увійшли Микита Теличко, учень 11 класу ліцею №2 (Покровськ), та Єлизавета Ігнатенко, учениця 8 класу ОЗЗСО (Мирноград).

Доступні оселі, які відповідають можливостям внутрішньо переміщених осіб, – це одна з ключових потреб переселенців з Бахмута. Про це свідчить комплексне дослідження, яке опублікували у відкритому доступі. Документ є результатом  проєкту “Спільне бачення нового дому: передпроєктне обговорення житлового кварталу для ВПО з Бахмута”.

Про це пише журналіст Антикризового медіа-центру.

Нині в Україні зареєстрували 46 805 переселенців з Бахмутської громади. Це понад половина тих, хто жив до повномасштабного вторгнення. Більшість бахмутян переїхала до Дніпропетровської, Київської та Полтавської областей. Нині для них питання оселі є найгострішим: близько 95% звернень на гарячу лінію Бахмутської міської адміністрації стосуються саме житлових проблем.

Представники громадськості, органи місцевого самоврядування та самі жителі Бахмута зрозуміли, що цю проблему потрібно вирішувати комплексно та разом шукати її розв’язання.

Результатом співпраці стало “Передпроєктне дослідження про житло для ВПО з Бахмута Cпільне бачення нового дому”. Його розробили представники урбаністичної коаліції “Ro3kvit”. Зробити це змогли у межах проєкту “Спільне бачення нового дому”: передпроєктне обговорення житлового кварталу для ВПО з Бахмута”, який реалізували команди громадських організацій “Бахмутська Фортеця” та “Антикризовий медіа-центр”.

У дослідженні поєднали соціологічний, аналітичний і концептуальний підходи. Для аналізу опитали переселенців з Бахмутської громади, провели глибинні інтерв’ю, а також вивчили питання житлової політики та українських практик.

Ознайомитися з дослідженням