Соціальне замовлення – закон діє, проте громади зволікають з його втіленням

Коли ми чуємо термін “соціальні послуги”, то уявляємо собі щось на кшталт оформлення субсидії або пільги, допомоги при народженні, чи просто отримання якоїсь довідки у відділі соціального забезпечення. На відміну від цих елементів соцзахисту, соціальна послуга може реально допомогти людині подолати або мінімізувати наслідки складних життєвих обставин.

Причому надавати соціальні послуги можуть не тільки державні або комунальні установи, а також приватні підприємства, громадські об’єднання, благодійні релігійні організації, фізичні особи-підприємці та навіть приватні особи, які не здійснюють підприємницької діяльності. Таким чином держава намагається вийти з застарілої системи та демонополізувати ринок соцпослуг.

Соцпослуги передано до повноважень громад

Нові організаційні та правові засади надання соціальних послуг передбачені Законом “Про соціальні послуги”, який почав діяти з 1 січня 2020 року. Тепер забезпечення надання соціальних послуг належить до відання міських рад та рад об’єднаних територіальних громад. Саме ці органи мають:

  • визначити потреби громади у соціальних послугах,
  • проінформувати населення про їх перелік,
  • забезпечити їх фінансування.

Також на місцеві адміністрації покладено обов’язок створити мережу надавачів соціальних послуг з державного/комунального та недержавного сектору.

Законом визначено, що надавачі недержавного сектору можуть бути залучені шляхом:

  • соціального замовлення,
  • державно-приватного партнерства,
  • конкурсу соціальних проектів,
  • соціальних програм тощо.

Вартість наданих ними соціальних послуг має сплачуватись з бюджету громади.

Громадськість наполягає

Незважаючи на те, що закон вже почав діяти, місцеві ради не квапляться з його втіленням. Хоча певні кроки вже зроблено. Наприклад, у Краматорську ще у 2017 році міський голова Андрій Панков видав розпорядження щодо запровадження практики закупівлі соціальних послуг через соціальне замовлення. Метою даного документу є забезпечення рівного доступу організацій громадянського суспільства та бюджетних установ до надання соціальних та інших суспільно значущих послуг за рахунок бюджетних коштів.

Однак далі справа не просувалася до того часу, поки не втрутилася місцева Громадська Рада. Минулого року це питання обговорювалося під час зустрічі з мером, а також підіймалося на інших нарадах.

“Зокрема остання робоча зустріч відбулася 17 жовтня. На ній було висунуто пропозицію ініціювати утворення робочої групи при виконавчому комітеті Краматорської міської ради з розробки Положення про соціальне замовлення в місті Краматорськ. Та делегувати до неї представників Громадської Ради”, – розповів член Громадської Ради Роман Циганій.

І ось наприкінці року, 28 грудня, склад робочої групи був затверджений розпорядженням міського голови. До неї увійшли 14 осіб, в тому числі – члени Громадської Ради. Робоча група займатиметься розробкою Положення про соціальне замовлення у місті Краматорську.

За словами Романа Циганія, участь недержавного сектору та громадських об’єднань в процесі надання соціальних послуг однозначно підвищить їхню якість і, як наслідок, рівень життя соціально вразливих верств населення.

Базові соціальні послуги

Перелік соціальних послуг достатньо великий. Це пов’язано це з тим, що всі ці послуги мають надаватися максимально наближено до проживання людини, що їх потребує. Умовно їх можна поділити на такі групи:

  • превентивні/профілактичні: консультування, інформування, соціальна профілактика;
  • для осіб/сімей, що потрапили у складні життєві обставини: соціальний супровід, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція, натуральна допомога, представництво інтересів, посередництво (медіація);
  • для осіб з інвалідністю та похилого віку: підтримане проживання, догляд вдома, фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату, порушення зору, переклад жестовою мовою;
  • для дітей з інвалідністю: супровід під час інклюзивного навчання, денний догляд;
  • кризові послуги: екстрене (кризове) втручання; надання притулку;
  • для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних.

Світлана Денисенко, “Донеччина. ЗмІнИ”


Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Цей сайт використовує cookies