Світлі справи робити легко

Волонтерка і зоозахисниця Вікторія Жидкова з Добропілля на Донеччині все своє життя присвятила тваринам. З дитинства вона рятувала їх, годувала та опікувалася ними. Згодом заснувала громадську організацію «Вірність», залучала молодь до зоозахисної діяльності та боролась за тих, хто сам не міг постояти за себе. Під час повномасштабної війни Вікторія організувала гуманітарний штаб для підтримки безпритульних тварин та їхніх власників, які виїхали з гарячих точок Донеччини. Щодня годує чотирилапих і знаходить сили допомагати ще й людям. А нещодавно відкрила тимчасову «Зупинку порятунку», де знайшла прихисток велика ферма, яку вдалося евакуювати з села Удачне Покровського району.

З чого все починалось

Від самого дитинства Вікторія рятувала тварин. Каже, що вона не одна така в родині – її дідусь з бабусею все життя опікувались чотирилапими. Зокрема й у Донецьку, де жили у 70-х роках і де були шкуродерні: «Місто очищували, так би мовити». А коли сім’я переїхала у Добропілля – продовжила справу свого життя.

Так у 2011 році в місті створили громадську організацію «Вірність», яку очолила Вікторія та залучила до неї волонтерів. Вони допомагали тваринам, лікували їх та рятували від небезпеки, годували та давали тимчасовий прихисток, шукали для них родини, проводили стерилізаційні заходи у місті. До 2022 року у Добропіллі було простерилізовано близько 95% безпритульних собак. Вікторія активно залучала громаду до різноманітних заходів, що були спрямовані саме на допомогу безпритульним тваринам. У школах організація влаштовувала інформаційні уроки для дітей, де роз’яснювала, як поводитись з котами та собаками, чим можна допомогти, як не залишатися осторонь і бути добрішими до чотирилапих безхатьків.

Та й свій власний будинок волонтерка перетворила на прихисток для тварин. І хоч вона не любить цього слова та каже: «Це мої дітки», кожна з цих 50 собак, що зараз живе у будинку, має свою непросту історію.

Помилково думати, що війна триває три роки

«Ми живемо у війні не рік, не два і не три, а вже понад 10 років», – каже Вікторія, відповідаючи на питання про те, як вони виживають під час війни та ще й знаходять сили рятувати інших. Ще у 2014 році, коли росія тільки почала війну на Донеччині, жінка не змогла залишатися осторонь. Разом з іншими небайдужими людьми вона почала рятувати тварин з лінії фронту, вивозити їх із небезпечних районів. І це не тільки коти та собаки, а й великі тварини, адже рятувати доводилося навіть коней.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році довелося зіткнутися з найбільшими як фінансовими, так і емоційними викликами. Особливо це відчувалось на самому початку, коли люди масово залишали місто й кидали своїх котів та собак напризволяще.

«Ми просто почали допомагати людям, які під час евакуації вивозили із собою тварин. Коли під час першої хвилі звідси поїхали мешканці і місто спорожніло, то ми побачили велику кількість котів, собак, коней. Дехто так поспішав, що навіть не випустив їх із квартир, і ці тварини загинули», – згадує волонтерка.

За пару тижнів вирішили створити гуманітарний штаб та відкрили його восьмого березня 2022 року.

«Тоді одразу підключилося багато волонтерів. Але оскільки всі працюємо на самому лише ентузіазмі і, скажу чесно, не завжди це все легко, багато хто відсіявся. Не всі розуміють, що це волонтерство, тут немає зарплат. Тож залишилися найстійкіші», – каже жінка.

Вікторія почала шукати можливості, щоб прогодувати всю цю величезну кількість тварин, возила м’ясо, корм. Найбільша складність як тоді, так і зараз, полягає в тому, що немає жодного транспорту і жодної допомоги від місцевої влади, благодійних організацій тощо.

«Ми вже три роки допомагаємо всій Донецькій області і такого штабу, як у нас, немає ніде і ніколи такого не було. Але ніхто цим не зацікавився, ніхто нам не допомагав. Просто шукала, знаходила, домовлялася, платила гроші. У мене є друзі, які регулярно допомагають, є волонтери. Нас дуже мало, але ми все ж таки справляємося. Зараз на базі гуманітарного штабу є все, що потрібно для того, щоб годувати та утримувати всіх, кому ми дали притулок», – говорить Вікторія.

Водночас вона додає, що наразі у гуманітарному штабі дуже не вистачає старих ковдр, килимів, підстилок, які можна було б покласти у будки та вольєри собакам. 

«Зупинка порятунку» – тимчасовий прихисток для великих тварин

На початку січня цього року Вікторія вирішила ще й відкрити «Зупинку порятунку» — тимчасовий гуманітарний шелтер прийому людей з великими тваринами. Таке рішення ухвалила тому, що багато людей відмовляються від евакуації з зони активних бойових дій, бо мають худобу і не можуть її покинути. Корів, коней, кіз планувала розмістити на території власного підприємства, де створила для них нормальні умови. Власникам цих тварин пропонувала місця для проживання в адмінбудівлі, де є світло, вода, тепло, інтернет. Пропозицією поділилася на своїй сторінці у фейсбуці й додала, що жити там можна допоки не знайдуться варіанти для постійного проживання.

«Тоді до мене звернувся чоловік на ім’я Іван, який просив евакуювати його родину та ферму з села Удачне Покровського району. Я одразу розпитала про підопічних, бо вивозити тих, кого планують пустити «під ніж», навіть і думати б не стала. А коли з’ясувалось, що цих кізочок, корів та інших тварин люблять, про них піклуються й кожна з них має ім’я, зрозуміла, що це потрібно робити. Тоді зв’язалась із БФ «12 Вартових» та «Порятунок тварин Харків». Це була справжня спецоперація і спочатку вона здавалася нам майже безнадійною. Ви ж розумієте, яка там зараз ситуація? Але за два дні все ж таки змогли вивезти всіх. Тільки тоді й видихнули», – розповіла волонтерка.

Так за два дні гуманітарний штаб отримав значне поповнення: 26 кіз та козенята, а також вівці, корови, бичок, собаки та коти. Загалом їх понад 55. А ще – двоє людей, які теж потребували допомоги, зокрема продуктів та одягу.

Загалом під опікою Вікторії наразі перебуває понад 100 тварин – більше 60 собак, стільки ж котів та ще й ті, кого годують по всьому місту. Крім того, волонтери опікуються 20 переселенцями із зони бойових дій. Всі вони виїжджали, рятуючи життя та своїх тварин, проте не мали з собою навіть змінної білизни.

«Знайомі та друзі допомагають речами, щоб можна було їх вдягнути, взути. Присилають посилки. Ми намагаємось хоч якось задовольнити базові потреби. Купуємо продукти, часто доводиться купляти ліки як людям, так і тваринам. І це крім того, що є постійна потреба у кормі для величезної кількості тварин. Складно, бо постійно не вистачає грошей, доводиться щось брати в борг і потім шукати знову якісь можливості. Але ж хтось має це робити, якщо більше немає кому? Тож не зупиняємось і продовжуємо робити все, що в наших силах. А далі побачимо», – підсумувала Вікторія Жидкова.

Допомга ВПО

Підтримати гуманітарний штаб у Добропіллі можна за реквізитами:

• Карта Приватбанку 5168 7451 1525 1099
• PayPal kulinenkoa070@gmail.com

Відправити речі, корм тощо можна на перше відділення «Нової пошти» (Добропілля, просп. Перемоги, 71), вказавши номер телефона Вікторії Жидкової 0506766368.

Ірина Міщенко

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Автомобільні перетворювачі напруги, які передали волонтери громадам Донецької області, дозволять забезпечити стабільну роботу засобів зв’язку під час проведення евакуаційних заходів і доставки гуманітарної допомоги до віддалених населених пунктів.

Про це інформує Донецька ОВА.

Зазначається, що така допомога має важливе значення для військових адміністрацій. Отримане обладнання дозволить навіть в умовах роботи поблизу лінії фронту або у випадку блекаутів забезпечити стабільне функціонування систем зв’язку, зокрема систем Старлінк.

Забезпечення стабільного зв’язку на прифронтових територіях має важливе значення, тому співпраця з волонтерами буде продовжуватись, наголосив начальник управління з питань інформатизації та цифровізації Донецької ОДА Володимир Білокопитий.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

На Донеччині погасили благодійну поштову марку, присвячену волонтерам. Частина коштів від продажу марки буде спрямована на потреби волонтерів.

Про це повідомив начальник Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін.

«Напередодні Міжнародного дня волонтера взяв участь у спецпогашенні благодійної поштової марки «Країна волонтерів»… Частина коштів від продажу марки буде спрямована на потреби волонтерів», – написав очільник області.

Зазначається, що для поштового випуску обрали роботу Анастасії Бондарець, авторки легендарної марки «Доброго вечора, ми з України!». Цього разу на марці – її ескіз із волонтерською машиною, що мчить дорогами країни, щоб доставити все необхідне тим, хто чекає.

Придбати поштовий набір «Країна волонтерів» можна у відділеннях Укрпошти та у Поштовому маркеті, починаючи з 2 грудня.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Волонтери благодійного фонду «Янголи спасіння» допомагають з відновлення пошкодженого житла у Покровській громаді Донеччини, яка щодня потерпає від ворожих обстрілів.

Про це повідомляє Покровська міська військова адміністрація.

Зазначається, що днями до Покровська було доставлено чергову партію будівельних матеріалів, які дозволять людям, котрі ще не евакуювалися, відновити свої домівки. Серед них — працівники критичної інфраструктури, які продовжують забезпечувати життєдіяльність громади, попри загрози життю.

Керівництво Покровської міської військової адміністрації висловловило подяку благодійному фонду за його підтримку.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Волонтери з Краматорська Богдан Зуяков та Едуард Мельников майже пів року евакуюють людей з населених пунктів, які опинилися на лінії вогню. Роблять це безплатно. Богдан збирає заявки та керує евакуаційним автомобілем, а Едуард підтримує людей, яких вивозять, та у разі потреби готовий надати першу домедичну допомогу. Серед тих, кого вивезли краматорські волонтери, подружжя з Часового Яру – Антоніна та Олексій.

Виїзд з рідного міста

Антоніна зі своїм чоловіком Олексієм – пенсіонери з Часового Яру. Нині подружжя на Полтавщині. З рідного міста були змушені виїхати наприкінці вересня. Антоніна до пенсії працювала комірницею на місцевому вогнетривкому комбінаті. Останні роки жінка поралася по господарству: у будинку на чотири власники, де жило подружжя, мали курей, собаку та котів.  Та все змінилося після початку повномасштабного вторгнення.

«Думали, що скоро закінчиться війна, а вона не закінчується, все ближе і ближе. Снаряди летять. Життя там стало уже не можливим – і ми вирішили виїхати», – розповідає Антоніна.

Спершу покинути рідний Часів Яр вирішила Антоніна. З майже вщент зруйнованого міста її вивезли волонтери з Краматорська Богдан Зуяков та Едуард Мельников.

«Поїздка почалася з перешкод. Вартові на блокпосту нас не пропускали. Коли одягали амуніцію, ми почули працюючий гелікоптер. Заїзд до точки евакуації супроводжувався масованим обстрілом з обох сторін. Пані Антоніна погодилася на евакуацію. Жінка прощалася з чоловіком, який лишився, та плакала. Навколо усе палало. Гуркіт від розривів снарядів, дим і сморід від згорілих хат. Бачили, як вітер роздмухує полум’я на дах дитячого садка», – пише у спогадах на своїй сторінці у фейсбуці про день евакуації Едуард.

Вже у більш безпечному місці речі Антоніни перевантажили в іншу машину. Команда благодійного фонду «Янголів спасіння» вивезла жінку на Полтавщину. Антоніна згадує, що близько дев’ятнадцятої години вже була у своїх родичів, а на другий день пішла шукати будинок, де могла б жити.

Дивиться інтерв’ю з Едуардом Мельниковим: «Ні грошей, ні слави – нічого не потребуємо. Ми робимо свою справу і все»

Подружжя разом

Чоловік Антоніни Олексій вирішив, що залишиться в Часовому Яру. Він провів дружину та повернувся у рідну домівку. Зрештою на виїзді Олексія через декілька днів наполягла Антоніна. Вона зателефонувала з Полтавщини та вмовила чоловіка.

«Він сказав, що не буде їхати. Тоді я подзвонила і кажу: «Що я тут сама буду робити? Ані дров напиляти, ані щось інше зробити по господарству. Приїдь!»   Він не думав їхати, він думав залишатися. А потім все ж виїхав», – розповідає Антоніна.

На моє питання, як переконала чоловіка виїхати, жінка сміється і каже, що особливо і ніяк.

«Він просто мене кохає сильно, тому і приїхав», – пояснює Антоніна.

Виїхати Олексію допомогли також Богдан та Едуард. Нині подружжя знову разом, але вже на Полтавщині. Тут орендують будинок в одному з сіл. А Богдан та Едуард продовжують рятувати та вивозити людей з тих районів, куди не всі наважуються їхати. Роблять свою справу безплатно. Таким чином дають зрозуміти мешканцям населених пунктів, які опинилися на лінії вогню, що вони не залишені сам на сам.

Усі охочі та небайдужі можуть підтримати волонтерів. Нині у них є необхідність в одязі та взутті. Під час евакуації речі швидко зношуються, оскільки волонтери вивозять людей з населених пунктів, які ворог перетворює на гори будівельного сміття. Зачепитися чи наступити на розбите скло, потрощений шифер та інші уламки у таких місцях – доволі часта ситуація. Підтримати діяльність волонтерів можна за реквізитами Приват24: 5168752086845602.

Джерело фото: Едуард Мельников

Ірина Мартинова

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!