Під час працевлаштування людині пропонують укласти трудовій договір, або контракт, або підписати договір цивільно-правового характеру. Не будучі обізнаним у сфері трудового законодавства, майбутньому робітнику складно визначити, який з правочинів для нього вигіднішій.
У цій публікації розповімо про найпоширеніший вид угоди між працівником і роботодавцем – трудовий договір.
У подальших публікаціях порівняємо його з іншими трудовими угодами.
Універсальність трудового договору
Поняття трудового договору, а також головні засади його укладання, дії та розірвання визначені Кодексом законів про працю України (глава ІІІ). Варто зазначити, що до цього документу, який був прийнятий ще у радянські часи, внесено багато змін, що адаптують його до умов ринкової економіки.
За визначенням, трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, з укладання якого починається виникнення трудових відносин та їх існування у часі. Це така собі універсальна модель трудового найму, що відповідає різним видам праці. Не важливо, де працюють наймані працівники – в організації чи на підприємстві державної, комунальної, приватної форми власності – всі вони мають однаковий правовий статус.
До того ж, трудовий договір повною мірою забезпечує й соціальний захист працівника. Офіційне, за договором, працевлаштування, гарантує робітникам право на оплачувану відпустку, отримання лікарняного, захист від звільнення, надання допомоги по безробіттю тощо.
Головною умовою трудового договору є зобов’язання працівника виконувати визначений обсяг робіт. Зі свого боку власник підприємства повинен забезпечити належні умови праці та виплачувати заробітну плату.
Важливо, що законодавство дозволяє укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах. Тобто дозволено працювати за сумісництвом. Винятком можуть бути обмеження цього права для окремих категорій працівників.
Водночас при укладанні трудового договору не є правомірним застосування суб’єктивних факторів на кшталт політичних поглядів, релігійних переконань, соціального стану, мови, статі, місця проживання, расової чи національної приналежності. Перешкоджанням для укладання трудового договору може бути медичний висновок, за яким особі протипоказана запропонована робота за станом здоров’я. Крім того, заборонено укладання трудового договору з особою, яка позбавлена такого права в судовому порядку.
Зобов’язання за трудовим договором
Зазвичай трудовий договір укладається в письмовій формі. Обов’язкова письмова угода передбачена: при організованому наборі працівників, з неповнолітніми, з фізичними особами, при виконанні робіт в умовах підвищеного ризику для здоров’я.
Укладання трудового договору оформлюється наказом або розпорядженням роботодавця на підставі поданої працівником заяви. З цього моменту виникають трудові відносини між ними. Новий співробітник включається до штату підприємства та має підпорядковуватися правилам внутрішнього розпорядку.
Зокрема, робітник має працювати за конкретною посадою, професію та кваліфікацією, що визначені трудовим договором. Він зобов’язаний особисто виконувати доручену йому роботу, не залучаючи інших осіб.
За правовими ознаками діяльність за трудовим договором не є самостійною. Функції робітника обмежуються рамками договору, праця нормується відповідно до визначеного робочого часу, всі дії виконуються відповідно до вказівок та розпоряджень роботодавця. При цьому працівнику гарантується виплата заробітної плати у встановлені законодавством терміни.
Обов’язки роботодавця
За статтею 31 Кодексу законів про працю, роботодавець не має права вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Ще до початку виконання працівником роботи на роботодавця покладені такі зобов’язання:
- ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та з положеннями колективного договору;
- інструктаж з техніки безпеки, протипожежної охорони, гігієни праці та виробничої санітарії;
- визначення робочого місця працівника та забезпечення всіма необхідними засобами для виконання ним роботи;
- роз’яснення працівникові його прав, обов’язків, пільг і компенсації;
- інформування під розписку працівника про умови праці.
Щодо до оплати праці, роботодавець повинен:
- виплачувати працівникові зарплату;
- проводити виплати регулярно в робочі дні, не рідше ніж двічі на місяць, проміжок часу не має перевищувати 16 днів;
- виплачувати за виконану працівником місячну (годинну) норму праці зарплату в сумі не меншій, ніж мінімальна (з 01.09.2020 р. мінзарплата становить 5000 грн);
- нараховувати Єдиний соціальний внесок на зарплату працівника в розмірі 22%;
- утримувати з зарплати податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5%.
Процедура укладання трудового договору
При укладенні трудового договору претендент на певну посаду має подати:
- паспорт,
- трудову книжку,
- довідку з Реєстраційним номером облікової картки платника податків (раніше ІПН – індивідуальний податковий номер),
- документ про освіту із зазначеною спеціальністю та кваліфікацією,
- при необхідності – довідку про стан здоров’я та санітарну книжку.
Факт укладання трудового договору підтверджується наказом керівника підприємства, з послідуючим повідомленням органів Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
У певних випадках, з метою перевірки професійної придатності працівника, сторони можуть домовитися про випробувальний термін. Проте він не може застосовуватись для неповнолітніх, молодих спеціалістів, звільнених в запас військовослужбовців, осіб з інвалідністю, вагітних жінок, батьків-одинаків з дітьми до 14 років і дітьми з інвалідністю, а також для внутрішньо переміщених осіб та робітників, які працевлаштовуються на тимчасові та сезонні роботи.
За термінами дії трудові договори поділяються на:
- Безстрокові. Такий вид трудових договорів є найпоширенішим. Він діє впродовж всього часу, допоки не буде припинений сторонами за домовленістю або з інших законних підстав.
- Строкові. Укладаються на певний термін за погодженням сторін. Наприклад, строк дії договору може обмежуватись фактом виконання певної роботи, або датою повернення попереднього працівника з відпустки по догляду за дитиною чи з виборної посади.
- Укладені на час виконання певної роботи. Існують деякі види робіт, які не можуть тривати постійно – в сфері обслуговування, у сільському господарстві, у випадку виконання робіт не за місцем проживання працівника. У таких випадках тривала відсутність працівника, що зазначена у трудовому договорі, гарантує збереження його робочого місця.
Трудовий договір може бути розірваний після закінчення терміну, за згодою сторін (також за ініціативою працівника або роботодавця), у разі призову на військову службу, переведення на інше підприємство, у випадку істотних змін умов праці.
У підсумку: укладання трудового договору при працевлаштуванні дає працівнику гарантію захисту його трудових прав. Наприклад, у разі невиплати або затримки у виплаті заробітної плати, а також при можливих інших порушеннях трудового законодавства з боку роботодавця.
Отже, під час працевлаштування варто надавати перевагу саме трудовому договору, і лише в окремих випадках застосовувати інші угоди, про які розповімо згодом.
Світлана Денисенко, «Донеччина. ЗмІнИ»
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!