У Черкасах говорили про деколонізацію Луганщини після її звільнення
Дискусія «Деколонізація Луганщини: Що робити з радянською спадщиною» відбулася в Антикризовому медіа-центрі у суботу, 29 липня. Провели обговорення представники Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки.
Дискусія – частина проєкту «Мандрівний культурний шелтер Луганщини», команда якого подорожує різними містами з різними подіями. Серед них – публічні дискусії про те, як культурно відбудовуватимуть Україну.
Під час обговорення в Черкасах учасники обміркували питання деросіянізації та деколонізації Луганщини після її звільнення, як позбавлятимуться радянського спадку і якими методами це варто робити. Пропонуємо добірку найцікавіших цитат публічної дискусії.
Чи є Україна колишньою колонією росії:
«Чи є Україна колонією росії чи ні? Чи була? Є такі стереотипи, що колонією вважається, коли одна держава підкорює іншу, менш цивілізовану і несе для неї певну культуру. Для мене Україна, початком якої була Київська Русь, – це країна з певним культурним кодом: світським, релігійним. І ми, навпаки, дали культуру росії, якщо так дивитись. Потім у нас була ця культурна експансія, коли менш цивілізована країна почала вчити більш цивілізовану».
Декомунізація на тимчасово окупованих територіях після їхнього звільнення:
«Можна звичайно видати закони, примусово перейменувати і ніхто ні з ким про це не говоритиме – виконуйте. Насправді інколи всі ці моменти, як перейменування, вони сприймаються людьми на рівні емоцій, емпатія така: «От я народилася у місті, наприклад, Первомайську, нащо його перейменовувати». Треба говорити з людьми і якісь такі меседжи кидати в суспільство: для чого це треба робити? Для дітей, які народяться. І як через десять років ви дитині будете пояснювати, чому вона живе в місті, яке називається російськими словами. Ось туди треба кидати – в наше майбутнє, що треба робити задля майбутнього наших дітей, щоб вони знову не потрапити у ту ж ситуацію, коли їм сусідня країна, а росія нікуди не подінеться від наших кордонів, буде говорити, що вони живуть у місті, яке заснували росіяни».
Про методи декомунізації:
«Ми спочатку маємо не зносити, а створювати. Показати, що ми, як європейці, ми творимо, ми щось робимо. Тому спочатку ми маємо створити для цих жителів тимчасово окупованих територій, дати їм мотивацію: чому Україна краща. Не просто прийти і сказати, що України краща. Нам потрібно щось створити для людей, щоб вони подумали, а я вважаю, що на Луганщині, і на Донеччини, і на всіх окупованих територіях дуже багато людей з критичним мисленням, прийшли до висновку, що з Україною краще, і вже тоді вони самі будуть зносити ці пам’ятники».
Про українську позицію на сході України:
«Насправді у нас, на сході, замилування українським було завжди ще до 14-ого року у тому числі. Донецьк насправді кайфував від того, що у нас в Україні відбувається такого рівня чемпіонат «Євро-2012» і кожна людина, кожен фанат тримав той український прапор і він реально щиро ототожнював себе зі своєю країною. І на жаль, цей момент був втрачений, це була та точка, де відбувся перелом, на жаль, не на нашу користь. Це один момент, і другий момент, люди більшою мірою є носіями так званою «низової культури» – культури речей, предметів, створення інтер’єрного простору. І оця любов до інтер’єрного українського у нас на сході була дуже великою: люди із задоволенням ставили керамічні горщики, використовували вишиванки. І якщо б наступний етап був би перехід до літератури, музики, то це був би успіх».
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
