Слова підтримки мають бути щирими – у Чернівцях провели зустріч з психологинею, яка розповіла, як коректно підтримувати військових та дякувати їм. Воркшоп-клуб «заСтосунки» відбувся в «Резиденції молоді». Його учасниками стали членкині клубу близьких військових «Warwives», містяни й переселенці. Крім цього, презентували невелику фотовиставку дружин захисників
«Можуть бути міцним тилом тут»
Виставку світлин дружин військових клубу «Warwives» з Чернівців презентували у «Резиденції молоді». Це – 10 фото близьких та рідних українських захисників.
«Цією фотосесію ми хотіли привернути увагу до ролі жінок у сьогоднішніх подіях. Підкреслити те, що вони – сильні, що вони можуть бути міцним тилом тут», – розповіла директорка МКУ «Резиденція молоді» Світлана Олексійчук.
Клуб «Warwives» був заснований торік. Його членами є близькі та дружини військових у Чернівцях.
Говорити від серця
Воркшоп-клуб «заСтосунки» у «Резиденції молоді» започаткували ще до повномасштабного вторгнення. Зустрічі – неформальні й на них говорять про стосунки з близькими. Темою цієї стало обговорення, як підтримувати військових та членів їхніх родин, а також як дякувати захисникам та захисницям. На зустріч запросили лікарку-психолога Чернівецького обласного госпіталю ветеранів війни Тетяну Аніщенко. Вона працює з ветеранами від 2011 року, а безпосередньо з військовими та членами їхніх родин – 2016-ого.
Психологиня коротко пояснила, що відбувається з військовими на війні: їхні емоції притуплюються, залишаються інстинкти та рефлекси, щоб вижити. Тетяна дала декілька порад близьким військових, як спілкуватися з ними.
«Не витягуємо їх на емоції. Не просимо розповісти, що робив. В жодному разі не питати, чи вбивав і скільки вбивав. Чим більше запитувати, що відбувається там в зоні бойових дій, тим більше можна травматизувати словом військового. Не можна жаліти. Коли спілкуєшся телефоном, не можна казати такі фрази: «Як ти там, там же страшно?», «Ти такий бідненький», «Мені тебе так шкода» або ще щось подібне. Усі фрази, які говоряться військовим, – це слова підтримки, попри те, що деякі моменти ви можете не розуміти і не приймати», – зазначила психологиня Тетяна Аніщенко.
Відновлення військових, каже психологиня, залежить від підтримки близьких та родичів. Учасники воркшоп-клубу спитали, як висловити вдячність військовим.
«Якщо слова вдячності йдуть зсередини, від серця, і вони правдиві, тобто те, що ви дійсно відчуваєте і хочете сказати, то це дуже варто говорити. Насправді військові та ветерани дуже чітко відчувають, де брехня, а де правда. Коли навіть слова підтримки чи подяки говорити, аби так сказати, – це дуже зчитується. Якщо від серця, то варто говорити», – розповіла Тетяна.
Підтримка родичів військових
Важлива не лише підтримка захисників та захисниць, а й їхніх близьких. Психологиня Тетяна Аніщенко дала декілька порад, як спілкувалися з родичами військових.
«Обмежень, що спитати, не має, оскільки це цивільні. Тому, що хочете, те й запитуйте, якщо ви прагнете реально підтримати, поцікавитися, поспілкуватися. Зазвичай людина сама може сказати: «Давай не будемо цю тему чіпати» або «Поговоримо про це завтра, мені некомфортно». Якихось таких загальноприйнятих норм для батьків чи дружин, насправді немає», – зазначила вона.
Дружини військових розповіли, які теми від знайомих та близьких при розмові їх зачіпають. Жінки порадили уникати питань, чому пішов на війну; чому не відкупили; коли повернеться та коли закінчиться війна. У свою чергу психологиня порадила їм не мовчати, а казати іншим про те, що їх зачіпає.
Ірина Мартинова
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!