У Дніпрі волонтерка прихистила десятьох котів з Донеччини: кожен із них має свою історію втрати

Російські війська продовжують обстрілювати населені пункти Донецької області. За минулу добу зафіксовано 3 712 ворожих ударів по лінії фронту, житловому сектору та об’єктах інфраструктури.

Обстрілів зазнали вісім населених пунктів: Костянтинівка, Лиман, Покровськ, Іванопілля, Іллінівка, Красний Лиман, Олександро-Калинове та Степанівка.

Наслідки обстрілів

• У Покровську загинула одна цивільна особа, ще одна поранена. Пошкоджено релігійний об’єкт.

• У Красному Лимані Мирноградської громади внаслідок обстрілу поранено цивільного.

• У Лимані російські війська били з артилерії та РСЗВ «Ураган». Постраждав мирний мешканець, пошкоджено газопровід.

• У Степанівці (Іллінівська громада) FPV-дрон влучив у цивільний автомобіль — є поранений.

• У Костянтинівці завдано ударів з бомб «КАБ-500» та «КАБ-250», а також артилерійських систем. Руйнувань зазнали приватний будинок, освітній заклад, адміністративна будівля, нежитлові приміщення та об’єкти критичної інфраструктури. Також зафіксовано обстріл міста близько 01:20 ночі — щонайменше три приватні домогосподарства пошкоджено.

• У Олександро-Калиновому внаслідок влучання бомб зруйновано чотири приватних будинки.

• У Іванопіллі пошкоджено сім приватних будинків та гараж.

Встановлені нові факти загибелі

Також підтверджено загибель двох мешканців села Переїзне Званівської громади, яких російські війська вбили під час обстрілу ще 13 квітня.

Загалом за добу пошкоджено 25 цивільних об’єктів, з них 13 — житлові будинки. Ці обстріли ще раз підтверджують цілеспрямовану тактику ворога проти мирного населення і критичної інфраструктури Донеччини.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Громадська організація «Відповідальні громадяни» спільно з партнерами провела масштабне соціологічне дослідження серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з Донеччини. Опитування охопило 466 мешканців Покровської та Мирноградської громад, які залишили свої домівки восени 2024 року через загрозу бойових дій.

Основна мета дослідження

Дослідження мало на меті не лише зібрати статистичні дані, а й донести голоси переселенців, їхні переживання, потреби й очікування від держави та суспільства. Автори наголошують: евакуація — це не просто переміщення, а злам життєвого устрою, який потребує системної підтримки.

Куди і як виїжджають люди

• 82% переселенців з Покровська та 69% з Мирнограда евакуювалися протягом трьох місяців після офіційного оголошення.

• Найпоширеніший напрям — Дніпропетровська область, особливо серед родин із дітьми.

• Майже половина переміщених осіб здійснили переїзд лише один раз з 2022 року, що свідчить про обмежені ресурси для нових спроб почати з нуля.

Проблеми під час евакуації

• 57% опитаних стикнулися з труднощами в дорозі: перевантажений транспорт, тривалі переїзди, відсутність умов для людей з інвалідністю.

• Лише 4% скористалися евакуаційним транспортом від держави.

• 18% бездітних респондентів відзначили особливі проблеми з перевезенням людей з інвалідністю.

Умови проживання після евакуації

• 47% живуть у приватних будинках або їх частинах.

• 45% — у квартирах.

• Лише 5% — у тимчасових притулках.

• 56% вважають оренду житла надто дорогою.

• 27% не мають коштів на базові потреби.

• 21% не можуть знайти роботу.

Ці дані вказують на недостатній рівень підтримки та потребу в розширенні програм житла, фінансової допомоги та працевлаштування.

Найгостріші потреби ВПО

• Оплата оренди житла — 51%

• Комунальні послуги — 44%

• Харчування — 35%

• Медикаменти — 30%

• Гігієна — 27%

Ті, хто залишився в громаді

Серед тих, хто досі перебуває у Мирнограді та Покровську, лише 19% планують виїзд. 52% вказують, що залишать громаду тільки у разі прямої загрози бойових дій. 7% не планують евакуйовуватись за жодних обставин.

Висновки

Енріке Менендес, директор програм ГО «Відповідальні громадяни», наголосив:

«Війна створює переселенців, але саме суспільство має створити для них нові опори. Без стабільного житла та доходу інтеграція неможлива».

Дослідження показує: люди готові адаптуватися, але для цього потрібна координація зусиль влади, громад і міжнародних партнерів. Ключовими залишаються доступне житло, працевлаштування, психологічна підтримка та інформаційні сервіси.

📥 Завантажити повний звіт можна за [посиланням]

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Протягом минулої доби армія РФ здійснила 3 683 обстріли по населених пунктах Донецької області. Під вогнем опинилися міста Лиман, Покровськ, Родинське, Торецьк, селище Олексієво-Дружківка та село Шандриголове. Про це повідомляє Національна поліція Донеччини.

У результаті атак пошкоджено 34 цивільних об’єкти, серед яких — 29 житлових будинків. У Родинському ворог застосував FPV-дрон по поштовій вантажівці — травмовано цивільну особу, транспортний засіб зазнав пошкоджень.

У Покровську російські війська завдали ударів керованими авіабомбами «ФАБ-250» та артилерією. Пошкоджено два багатоквартирні та два приватні будинки.

На селище Олексієво-Дружківка також скинуто дві авіабомби «ФАБ-250». Унаслідок обстрілу зруйновано 23 приватні будинки, цивільний автомобіль, а також об’єкти критичної інфраструктури.

У Лимані зафіксовано влучання з реактивної системи залпового вогню «Град» — пошкоджено два приватні будинки.

Крім того, сьогодні о 5-й ранку російські війська завдали удару по Слов’янську. Станом на зараз інформація щодо жертв або пошкоджень уточнюється.

Поліція Донецької області продовжує документувати наслідки злочинів армії РФ проти цивільного населення. Ведуться досудові розслідування за фактами порушення законів і звичаїв війни.

Читайте

Жителі Маріуполя скаржаться на відсутність водопостачання у квартирах

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Ми віримо в те, що захоплені території Донецької та Луганської областей повернуться в Україну. І попри тривалу окупацію, виїзд людей, тотальні руйнування, регіон знов стане успішним. Зараз багато говорять про фізичне відновлення: відбудову підприємств, будинків, інфраструктури. Та не менш важливим є інституційне відновлення Донеччини та Луганщини. Тому вже зараз актуальне комплексне планування подальшого життя східних областей.

Як мають працювати органи влади на нещодавно окупованих територіях та на тих, що були захоплені ще з 2014 року? Як підготувати чесних та відповідальних людей, які працюватимуть в адміністраціях? Як забезпечити участь громадян у прийнятті рішень, якщо вибори до місцевих рад проводити буде неможливо? На ці та інші питання відповідають експерти Центру політико-правових реформ Олександр Бовш та Арсеній Угорчук.

Експерти разом склали аналітичну записку «Особливості організації системи публічного адміністрування на території Донецької та Луганської областей», що стала частиною великого дослідження «Майбутнє українського сходу».

Різні періоди окупації, різні організації влади

Війна у Донецькій та Луганській областях триває з 2014 року. Частина цих регіонів перебуває під окупацією вже десять років. Весь цей час на захоплених територіях працює призначена росією окупаційна влада. Там фактично відсутні органи місцевого самоврядування та не відбулося формування нових територіальних громад (у межах реформи децентралізації).

Інша частина Донеччини та Луганщини, хоча й не перебувала під окупацією, теж частково була обмежена у втіленні адміністративно-територіальної реформи. У деяких новосформованих громадах не були проведені місцеві вибори. Публічну владу в них здійснювали тимчасові органи – військово-цивільні адміністрації, створені для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в районі відсічі збройної агресії рф.

У Лисичанську не проводилися місцеві вибори 2020 року, владу у місті здійснювала військово-цивільна адміністрація

Частину територій Донецької та Луганської областей захопила російська федерація, починаючи з 24 лютого 2022 року. Під окупацію потрапили як окремі території, на яких до того діяло місцеве самоврядування, так і ті, де були військово-цивільні адміністрації. Нині активні бойові дії в обох областях тривають, ситуація змінюється, різні території переходять під тимчасовий контроль рф та повертаються під контроль України.

Різні підходи до відновлення влади

«Повоєнне відродження Донеччини та Луганщини неможливо, якщо в регіоні не будуть працювати ефективні та стабільні органи влади, що зможуть управляти територіями та реалізовувати загальнодержавні політики щодо Донбасу», – вважають експерти.

Саме з цією метою, на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 486 «Про підготовку до дій із стабілізації ситуації на деокупованих територіях Донецької і Луганської областей та їх реінтеграції», Донецькою та Луганською військовими адміністраціями було розроблено Плани першочергових дій, в яких одним з пунктів є «Відновлення роботи органів державної влади». Вже зараз йде підготовка кадрового резерву держслужбовців, діють програми з навчання та підвищення кваліфікації управлінців, які згодом обіймуть посади у деокупованих громадах.

Натомість на територіях, які є тимчасово окупованими рф починаючи з 2014 року, існують фатальні наслідки десятирічної окупації. Експерти зазначають, що в цих громадах буде неможливо швидко відновити демократичне врядування та створити органи місцевого самоврядування. Ці території потребуватимуть тривалого перехідного періоду.

«Після припинення або скасування правового режиму воєнного стану на цих територіях виникне потреба запровадження тимчасової інституції для здійснення публічного адміністрування та виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування», – наголошують експерти.

Які це будуть інституції, залежить від шляху закінчення війни:

• у разі тривалого «замороженого» конфлікту, коли лінія розмежування/зіткнення буде знаходитись на території України або проходити по лінії державного кордону – доцільно створення військово-цивільних адміністрацій;
• якщо війна закінчиться і буде підписано мирний договір – можуть діяти спеціальні цивільні адміністрації.

Території, які до 24 лютого 2022 року знаходились у районі відсічі збройної агресії російської федерації (на яких діяли ВЦА), також потребуватимуть перехідного періоду. Втім, на думку експертів, цей період не повинен бути настільки тривалим, як у випадку територій, які знаходяться під тимчасовою окупацією з 2014 року. 

У разі виникнення ситуації замороженого конфлікту на 5-10 або більше років доцільно буде проводити оцінку ситуації кожні 5 років (напередодні чергових місцевих виборів) щодо можливості проведення волевиявлення та відновлення місцевого самоврядування в тих районах, які будуть до цього готові. 

Інші території, на яких до повномасштабного вторгнення функціонувало місцеве самоврядування, також потребуватимуть перехідного періоду задля реалізації процедур перехідного правосуддя. Лише в окремих громадах, які не будуть знаходитись у районі відсічі збройній агресії рф, можливим буде швидке відновлення функціонування місцевого самоврядування.

Кадрове забезпечення

У плані відновлення Донеччини та Луганщини важливим завданням є створення кадрового резерву. Потрібно вже зараз готувати кадри для комплектування судових, правоохоронних, державних органів та органів місцевого самоврядування. Це складний процес, бо повинен враховувати декілька чинників: результати люстраційних процедур, проведених на засадах міжнародного гуманітарного права, недопущення дискримінації за гендерними ознаками тощо.

«Наступним кроком має стати розроблення спеціальної програми підвищення кваліфікації для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Як результат – навчально-методичне забезпечення процесу навчання щодо реалізації державної політики з деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, зокрема перехідного правосуддя», – говорять експерти Центру політико-правових реформ Олександр Бовш та Арсеній Угорчук.

Не менш важливим кроком є актуалізація відомостей про громадян України, які проживають на деокупованих територіях. Зокрема це необхідно для оновлення інформації Державного реєстру виборців щодо цих громадян. Також, ще до моменту деокупації, має бути прийнятий закон про визначення критеріїв оцінки можливості проведення виборів на деокупованих територіях.

Розробляючи свої рекомендації з відновлення влади на деокупованих територіях Донеччини та Луганщини, експерти наголошують: «В умовах непевності та невизначеності під час війни будь-які плани не можуть бути точними та однозначними. Проте це аж ніяк не означає, що потрібно цілком відмовитися від прогнозування сценаріїв майбутнього. Більше того, така відмова може мати критичні наслідки для майбутнього країни».

Світлана Денисенко

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Проблемами захисту довкілля жителька Слов’янська Капіталіна Пасікова почала цікавитись ще у 2014 році. У 2019-му очолила цей напрямок у новоствореній ГО «Центр громадянського суспільства «Друкарня», досліджувала навколишнє середовище й те, як на нього впливає війна. Після початку повномасштабної війни «Друкарня» перебралася до Івано-Франківська.

Про те, чому дослідженням екологічних проблем нині варто приділяти увагу, які методи можна запровадити на Донеччині під час відновлення, поговорили з екоактивісткою, громадською діячкою, проєктною менеджеркою «Друкарні» Капіталіною Пасіковою.

Коли ви почали займатися проблемами довкілля та чому обрали для себе саме такий екологічний напрямок?

З 2014 року я займалась громадською діяльністю, але це було більше патріотичне спрямування. Тоді, після звільнення Слов’янська, були різні активності, які поєднували проукраїнських людей, зокрема віче, автопробіг. А потім зрозуміла, що є проблеми, якими ніхто не займається і саме тоді мене зацікавила тема захисту довкілля. Ставати активісткою в цій темі не планувала, але через любов, у тому числі до шиття, почала займатися виробництвом наплічників саме зі вторинної сировини, бо з’ясувала, що речі зі шкіри чи замші, наприклад, можуть лежати на сміттєзвалище до 50 років. Вони повністю не розкладаються, бо місять фарби та інші хімікати, тож все одно забруднюють середовище.

Тобто ви почали давати нове життя старим речам?

Так. А потім мене почали запрошувати на різні майстер-класи та лекції, де я розказувала, як впливає одяг на природу, ґрунти, воду і навіть повітря. Тоді у Слов’янську ніхто такими питаннями серйозно не займався. Звісно, були установи із захисту довкілля, але вони просто робили свою роботу і з громадою не дуже взаємодіяли. Громада теж не дуже вміє просувати ці питання, тому мені захотілося займатись просвітницькою діяльністю людей саме в цій сфері.

І під час одного з таких заходів у «Теплиці» я випадково зустріла молодого чоловіка — Ігоря Мічника. Він тоді приїхав з Німеччини у Слов’янськ збирати нову команду, щоб відкривати громадський центр, який сьогодні всі знають як «Друкарню». Йому мене порадили, бо німці хотіли піднімати тему захисту довкілля, а вони у цьому напрямку на кілька кроків попереду українців. Там звикли сортувати сміття, впроваджують багато різних технологій, і німці хотіли  розвивати все це на сході України. З того все й почалось. А оскільки я не маю певної фахової освіти, то вирішили, що можу займатися базовою просвітницькою діяльністю для звичайних мешканців. Так зародився екологічний напрямок «Друкарні».

Просвітницька діяльність об’єднувала людей, які раніше не замислювались про захист довкілля

Чи було це цікаво жителям міста?

Я думаю, що було, адже люди приходили, брали участь у різних проєктах, які ми впроваджували, а на відкритті самого центру «Друкарня» було 150 людей. От, наприклад, до нас приїжджали музиканти з Німеччини, які допомагали перетворити речі, які нікому вже не потрібні, на музичні інструменти. Тоді до нас прийшло дуже багато людей, які нібито й не дуже цікавляться екологією, але їх зацікавив саме такий незвичний проєкт. Наприкінці ми навіть намагались на тому, що створили, зіграти. Крім того, регулярно влаштовували дні прибирання у місті, саджали дерева, встановили «пляшку» для збору пляшок у парку «Мрія». І загалом збирали багато людей у нашому просторі на всілякі активності.

Також у нас проходили різні форуми для екоактивістів, під час яких ми давали базові знання в різних сферах, які можуть знадобитися містянам. На одному з них до нас доєднався спікер — Максим Сорока (знавець з екологічної безпеки, доцент Українського державного університету науки і технології). Він розказував людям, які приїхали з Краматорська, Бахмута ті інших міст як Донеччини, так і Луганщини про те, як можна проводити моніторинг води в домашніх умовах, перевіряти стан повітря у своїх населених пунктах тощо. На той час до нас кілька разів звертались мешканці Слов’янська із проблемою забруднення річок Колонтаївка і Бакай. Тому й вирішили, що оскільки підняли тему води, то потрібно переходити до практики та почали моніторинг кількох локацій у Слов’янську. І от так вийшло, що ми досі цим займаємося, навіть попри те, що через повномасштабну війну більша частина «Друкарні» релокувалась у Івано-Франківськ.

Життя та діяльність в евакуації

Чим займається «Друкарня» в плані захисту довкілля вже на новому місці?

Після релокації в Івано-Франківськ ми вирішили продовжувати підтримувати таких, як і ми самі, людей в евакуації, та відкрили шелтер-прихисток для активістів. Сортували та відправляли гуманітарну допомогу на Донеччину, яку потім роздавали на базі платформи «Теплиця» у Слов’янську, влаштовували психологічні ретрити для ВПО в гори Івано-Франківської області. Знайомили людей із сучасними екотехнологіями в екопоселенні «Тепла гора», влаштовували лялькову виставу про перероблення сміття, провели екофорум для активістів із прифронтових громад. І навіть отримали нагороду «Незламні зі Сходу».

Водночас у нас залишається у пріоритеті саме просвітницька діяльність. У Франківську ми також регулярно зустрічаємося з людьми, проводимо тренінги, розповідаємо про ощадливе ставлення до природи та довкілля. Про сортування сміття неодноразово говорили, про зменшення відходів. Наприклад, щоб люди не йшли в умовну «Аврору» і не купляли все підряд, а більш свідомо споживали ресурси, бо потім цьому потрібна належна утилізація. До того ж свідоме ставлення до покупок суттєво заощаджує кошти, тож людина у будь-якому випадку залишається у виграші, навіть якщо її не дуже цікавить напрям екології та захисту довкілля.

У природі пов’язано все, але не все можна буде відновити

Тобто ви добре облаштувались на заході країни, та не залишаєте Донеччину?

Звісно. Частина команди вже повернулась додому, наприклад керівник ГО «Центр громадянського суспільства «Друкарня» Денис Бігунов — у Слов’янськ. Ми розуміємо, що в Івано-Франківську є і свої активісти, і є зовсім інші проблеми. А ми все-таки з Донеччини, і за неї дуже болить душа, там залишаються наші рідні, друзі. Я теж дуже хочу повернутись додому, тож хочеться і слідкувати за станом нашого довкілля, і підтримувати його в нормальному стані, відновлювати для того, аби було куди повертатись.

Читайте також:Екосистема Донеччини: як вплинула війна і що можна робити для відновлення зараз

Що ви для цього робите?

На жаль, про якусь конкретну тему відновлення зараз трохи важко говорити, коли йде наступ, тривають активні бойові дії. Але ми можемо фіксувати реальний стан довкілля та думати на перспективу. Зокрема що можна буде робити, якщо він буде погіршуватися. Зараз ми готуємо публікацію з результатами досліджень щодо впливу війни на довкілля саме Донецької області. Ми бачимо, що інші НГО пишуть загально про вплив війни на довкілля в Україні, але вирішили взяти територію Донеччини, щоб мати змогу зробити більш детальний опис цих процесів. Також тут будуть і рекомендації від експертів про те, як мінімізувати шкоду, завдану довкіллю, і як можна буде потім це довкілля відновлювати.

Чи можете сказати щось вже зараз?

Дивіться, від війни страждає абсолютно все, і все у природі між собою пов’язане. От повітря, наприклад, може самостійно очищатись. Потім кілька днів з дощами і все опускається на землю, а далі вже страждають від того, що було в повітрі, наші ґрунти. Ґрунти, на жаль, самостійно не відновляться, вони страждають ще й від обстрілів та пожеж. Ми бачимо, як активно горять ліси через обстріли росії та розуміємо, що це горять не тільки дерева, а страждають тварини, земний покрив і гинуть цілі екосистеми. Знищується біорізноманіття, яке дуже важко відновлюється, а, можливо, і взагалі не зможе бути відновлено. Зокрема соснові ліси, які висаджені штучно, буде дуже важко відновити, бо клімат змінюється і стає набагато спекотніше. Це треба враховувати на майбутнє, адже Донеччина може перетворитися на степ.

Або взяти руйнування наших будівель. Якщо внаслідок обстрілів багатоповерховий будинок складається, то все це будівельне сміття перемішується з побутовим і його буде дуже важко відсортувати. Зараз вже є активісти, які пропонують утилізувати його, і не просто вивезти кудись на звалище, бо це будуть страшенні об’єми, а використовувати у відбудові… Тобто все одно потрібно буде перебирати, сортувати щось, а залишки, наприклад, використовувати для побудови доріг.

Екологічне відновлення Донеччини

Чи є щось таке, про що ви дізнались, коли їздили по західній частині країни, що можна було б використати на Донеччині, зокрема під час відбудови?

Якщо чесно, не бачу суттєвої різниці між будівельними проєктами в нашому регіоні і тут, на Франківщині. Однак ми познайомилися з екопоселенням, яке називається «Тепла гора». Тут люди впроваджують дуже цікаві технології, які, на мій погляд, могли б згодитися й нам на Донеччині, особливо у віддалених селах. У цьому поселенні люди збирають дощову воду методом рейок, насосів. Потім цю воду очищають і її, як мінімум, можна використовувати для побутових потреб. Сонячні панелі та вітряки, які також є в «Теплій горі», ми могли би встановлювати і у себе. Але вітряки не у тих масштабах, що ми бачимо — оці здоровезні в полях. Ідеться про такі, що можуть виробляти енергію для одного домогосподарства. Вони не дуже великі, але зі своєю задачею справляються. Деякі можна навіть самостійно зробити, є різні відео на Ютубі…

Щодо сонячних панелей, то ще до повномасштабного вторгнення я бачила, що у Слов’янську вони вже набули популярності. Думаю, що і в інших містах Донеччині теж. Люди у приватному секторі тоді масово почали встановлювати їх для власного домогосподарства, а дехто навіть і для продажу енергії. Тож це вже не нова технологія, але я думаю, що під час відновлення ними будуть користуватися ще активніше.

Читайте також: На 31 мільярд гривень завдала шкоди росія довкіллю Донеччини та Луганщини

Про що мрієте найбільше?

Дуже хочеться повернутися додому. Знаєте, я абсолютно впевнена, що люди готові жити без води, без світла, без комунікації, готові облаштовувати все своїми силами, аби ж тільки вже скоріше закінчилися бойові дії, війна, і ми знову змогли б почуватись у безпеці. Хочу, щоб всі наші військові повернулись додому, і всі наші люди, зокрема з-за кордону, теж мали би змогу повернутися додому. Це моя головна мрія, і дуже хочеться, щоб вона збулася скоріше.

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Антикризовий медіа-центр» не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!