У Краматорську відкопали “комсомольську капсулу”

У Національному заповіднику «Києво-Печерська Лавра» відкриють виставку «Хрест і надія: священна спадщина греків Маріуполя».

Про це повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій.

Урочисте відкриття заплановане до Дня міста Маріуполя – 27 вересня о 17.00.

Як зазначили у міністерстві, Маріуполь – місто з унікальною історією, яку сформували різні етноси, мови, релігії та світогляди.

«Експозиція присвячена трагічним сторінкам історії Маріуполя — від депортації корінних народів Криму у Надазов’я в ХVIII столітті, яка вимусила залишити свій дім кримських греків, вірмен, волохів та покинути обжите місце українських козаків, до насильницького «асвабаждєнія» у XXI сторіччі, коли росія намагається відібрати дім у сучасних українців», – йдеться у повідомленні.

Важливим артефактом експозиції стане християнська святиня ікона «Святий Георгій воїн з житієм» середини XI століття, яку під час переселення у 1780 році греки привезли до Маріуполя. Наразі реліквія зберігається у Національному художньому музеї в м. Києві.

Ще одна вагома реліквія греків — плащаниця XVIII століття, що була привезена греками до Маріуполя з Криму. На початок широкомасштабного вторгнення вона знаходилась на реставрації у Києві, завдяки чому і вціліла на відміну від більшості експонатів Маріупольського краєзнавчого музею, що були знищені російськими окупантами.

Протягом місяця відвідувачі можуть зможуть скласти власне уявлення про Маріуполь.

Організатори виставки: Міністерство культури та стратегічних комунікацій, Маріупольська міська рада, Маріупольський краєзнавчий музей, творча команда «Місто Марії».

Виставка триватиме до 27 жовтня.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Вони освічені, унікальні, харизматичні – споконвіку українки відігравали помітну роль у житті своєї Батьківщини та інших країн. З найяскравішими видатними постатями познайомила Анна Шендрик – викладачка історії, екскурсовод, волонтерка, керівниця агенції креативного туризму «Феєрверк мрій». Курс лекцій «Жіноча постать в історії України» для внутрішньо переміщених осіб організувала громадська організація «Інша жінка».

Вивчаючі історію, ми зазвичай дізнаємось про діячів-чоловіків. Від часів Київської Русі це були князі, потім гетьмани, воєводи, політики – завжди чоловіки. І тільки недавно історики почали досліджувати роль жінок. Виявилося, що українська земля народила чимало видатних постатей, які своїми жіночими шляхами впливали на хід подій. 

Від правительки Русі до жінки-емансипе

На першій просвітницькій зустрічі Анна Шендрик розповіла про шістьох жінок, відомих від найдавнішої дати до більш близьких нам часів. Для багатьох присутніх діяльність деяких з них стала справжнім відкриттям.

Княгиня Ольга, дружина князя Ігоря, після вбивства чоловіка жорстоко помстилася за нього та фактично стала правителькою Русі на початку Х століття. Впорядкувала систему збирання податків, розбудовувала державу, встановила дружні стосунки з Візантією. Була освіченою, започаткувала перші громадські читальні.

Анна Ярославівна, королева Франції, була праправнучкою княгині Ольги. Знала декілька мов, багато читала, вміла писати. Познайомила французів з культурою Київської Русі, принесла їм не тільки знання, а й цивілізаційні звички. Нащадки Анни присутні майже у всіх королівських родинах Європи.

Також присутні дізналися про Галшку Гулевичівну – фундаторку Київського Братського Богоявленського монастиря та Київської братської школи; Марію Магдалину – мати гетьмана Мазепи; Варвару Репніну – фундаторку першого жіночого навчального закладу у Полтаві та Єлизавету Милорадович – українську громадську діячку і меценатку.

Остання – тітка гетьмана Павла Скоропадського, жила в Полтаві з чоловіком, займалася меценатством, багато мандрувала Європою. Про графиню Єлизавету Милорадович говорили як про жінку-емансипе – без забобонів, яка палила та одягалася за останньою паризькою модою. При цьому жінка боролася за скасування кріпацтва, підтримувала просвітницьку мережу недільних шкіл, жертвувала гроші на розвиток українського руху, фінансувала товариство «Просвіта» та «Наукове товариство ім. Шевченка» на Галичині.

Історикиня Анна Шендрик розповідає про видатних жінок України

«Попри ментальні перепони, що принижували роль жінок, ці панянки відстоювали своє право діяти та змінювали ставлення суспільства до їхньої ролі. Сьогодні, коли в нашій країні йде війна, нам потрібно знати, хто ми є, який був наш історичний шлях, щоб зрештою відійти від тих історичних міфів, що були нам насаджені. Якби ми вчили історію, то знали б про підступність росії, яка всіляко намагалася знищити Україну. Мене дуже тішить, що для переселенців впроваджують такі просвітницькі проєкти, в яких я із задоволенням беру участь. Разом з ними я теж вчуся та відкриваю для себе багато цікавого», – поділилася Анна Шендрик.

Велика війна підштовхнула до вивчення історії

Для внутрішньо переміщених осіб, яких війна змусила покинути свої домівки та розпочати життя на новому місці, вивчення справжньої історії України є не просто проведенням часу, а потребою дізнатися правду.

Оксана Корчагіна, яка є двічі переселенкою з Луганська, говорить, що лекція Анни Шендрик її вразила. 

«Для себе я зробила висновки, що треба постійно вчитися, дізнаватися чогось нового. Сьогоднішня лекція про видатних жінок України вкотре доводить, що ми, українські жінки, розумні, непокірні, але водночас відповідальні перед своєю родиною та країною. Це в наших генах і це робить нас сильними зараз, у час важкого випробування», – зауважила пані Оксана.

Оксана Корчагіна з Луганщини

Сталіна Чубенко з Краматорська нині відкриває для себе українську історію наново. Для цього купує та читає книжки, відвідує лекції. 

«Я розумію, що тривалий час нашу історію паплюжили, але зараз ми маємо змогу дізнатись, як все відбувалося насправді. І ми переконуємося в тому, що нам є чим пишатися. До того ж, я впевнена, ми маємо знати про своє минуле, щоб не повторювати помилок у майбутньому», – зазначила Сталіна.

Сталіна Чубенко з Краматорська

Подружжя Лариса та Сергій Михайлови з Харкова не вперше відвідують лекції історикині Анни Шендрик. Говорять – щоразу відкривають для себе нове. Також їм подобається, що лекторка вміє жваво та доступно подати матеріал. 

«До війни я мало цікавилася минулим України, але зараз в мене є надзвичайна потреба пізнати справжню, не викривлену радянщиною, нашу історію. Тому ми не пропускаємо жодної лекції Анни Шендрик, а потім ще вдома обговорюємо почуте. Тож дякуємо організації «Інша жінка» за цей проєкт», – підкреслила Лариса Михайлова.

Подружжя Лариса та Сергій Михайлови з Харкова

Приклад видатних українок як мотивація до дій

Через війну, розв’язану росією проти України, на жінок припало величезне випробування – зберегти родину, поки чоловіки на фронті, налагодити побут на новому місці перебування, забезпечити усім необхідним та поставити на ноги дітей. Вже понад рік українки доводять, що здатні впоратися з усіма труднощами. Ба більше – вимушені переселенки стають активними мешканками тих громад, що їх прихистили. Процесу інтеграції та можливості проявити себе на новому місці сприяють місцеві громадські організації.

ГО «Інша жінка» від самого початку великої війни впроваджує заходи, спрямовані на підтримку внутрішньо переміщених осіб. Один з проєктів, що реалізують нині, – «Жіноче лідерство та консолідація – інструменти трансформації України». Таким чином хочуть мотивувати жінок, які постраждали від збройної агресії росії проти України, стати лідерками у своєму житті та в житті тієї громади, де вони зараз перебувають. Не оминають увагою й фізичне здоров’я переселенок. В межах проєкту заплановані безплатні заняття фітнесом та курс лекцій «Жіноча постать в історії України».

Представниця ГО «Інша жінка» Ганна Дем’яненко

«Ми розглядаємо жіноче лідерство з різних сторін. Нині ми намагаємось показати переселенкам, як в різні часи жінки впливали на розвиток України. Цим та іншими заходами ми підводимо жінок з-поміж ВПО до того, щоб вони змінювали себе та своє життя, ставали лідерками в тих громадах, в яких наразі мешкають, або в своїх громадах, до яких вони повернуться після закінчення війни», – наголосила Ганна Дем’яненко, членкиня ГО «Інша жінка», ініціаторка волонтерського проєкту «Жінка підтримує жінку» у Полтаві.

Світлана Денисенко

Ця публікація була підготовлена в межах проєкту «Екстрена підтримка громадянського суспільства та ЗМІ у відповідь на війну в Україні» за сприяння Європейського Союзу. ЇЇ зміст є виключно відповідальністю автора і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Читайте також: Переселенці у Полтаві вивчають історію України та полтавського регіону

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Драмою про війну та переселення «Один день» переселенки з Донецька Олени Кудаєвої зацікавився Сумський національний театр ім. М.С. Щепкіна. У жовтні відбулося сценічне читання п’єс українських авторів з шорт-листа фестивалю української сучасної драматургії «Липневий мед». Також драми «Один день» та «Невдалий рік» Олени потрапили до переліку конкурсу «Тиждень актуальної п`єси». 

Пише п’єси, бо це необхідно, як дихати та їсти 

Через повномасштабне вторгнення Олена з дітьми переїхала до Польщі, тож списуємося з нею у фейсбуці. Нині вона має три роботи: працює з біженцями з України, проводить психологічні освітні сесії та розгляд і розбір клінічних кейсів для працівників ООН.

У Краматорську Олена була модераторкою «Клубу анонімних авторів», який збирав щотижня спільноту письменників-початківців. До зустрічі могли долучитися автори з різних міст як офлайн, так і онлайн.  

Олена народилася та жила у Донецьку, але через війну була змушена покинути рідне місто понад 8 років тому. 

«Влітку 2014 моє життя перетворилося на низку переїздів Україною, поки я не осіла у Краматорську. Війна і перше переселення повністю змінили мій світогляд, цінності і життя. Я опанувала нову професію, отримавши у 2020 році диплом магістерки з психології. В час, коли я не працюю, я пишу п’єси, бо це так само необхідно мені, як дихати та їсти», – пише Олена у своїй автобіографії. 

Свій перший текст авторка написала у 2021 році. Тоді до Краматорська з інтенсивом завітав режисер Андрій Май. Він розповів про документальний театр. Під час комплексного заняття Олена опитала переселенців та на основі їхніх свідчень написала текст «6,5». На основі її твору Андрій Май у вересні того ж року поставив однойменну документальну постдраматичну виставу у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М. Куліша.

Також торік Олена була відібрана до драматургічної лабораторії «Тиждень DRAMLABNEO» для неофіток і неофітів, яка проводилася за підтримки Українського культурного фонду. Тут вона написала свій перший художній текст «Щоденник відмінниці» – і він потрапив до лонг-листа VIII Конкурсу п’єс «Драма.UA» у 2021 році. Сценічне читання «Щоденнику відмінниці» відбулося у жовтні того ж року під час фестивалю сучасної драми «Тиждень». Також ця вистава дебютувала на сцені Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. 

Сучасна війна в сучасній драмі

У драмі «Один день» йдеться про літню жінку, яка через окупацію росією частини Донецької області втратила власний дім – та протягом восьми років проживала кожен день однаково. У неї немає сил і мети в реальності, її поглинають спогади, телепередачі і сни. Щоразу жінка сподівається, що новий день буде кращим, ніж попередній. Однак, настає 24 лютого. Саме драма «Один день» разом із п’єсою «Комаха» увійшли до шорт-листа фестивалю сучасної української драматургії «Липневий мед» у жовтні цього року. 

«Сумський театр зацікавився п’єсою «Один день». Режисер зробив постановочну читку і за її результатами вирішив зробити повноцінну постановку. Як Сумський театр вийшов на мене? Мабуть, побачили п’єсу у шорт-листі і взяли текст з сайту Ukrdramahub. Вони там у вільному доступі», – розповіла Олена. 

Також дві п’єси – «Один день» і «Невдалий рік» – були включені до шорт-листа 13 драматургічного конкурсу «Тиждень актуальної п`єси». Обидві вони про війну та засновані як на власному досвіді Олени, так і на досвіді її друзів. 

Окрім п’єс, авторка нині пише дитячу книгу. Однак, через брак часу зараз робота загальмувалася. 

Ірина Мартинова

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Переселенка з Горлівки Ніна Радченко відкрила садовий центр в с. Олександрівка неподалік Святогірська у 2015 році. Внаслідок повномасштабного вторгнення росії в Україну бізнес підприємниці був зруйнований. Розпочати власну справу вже втретє Ніна готова. Її прагнення підтримала шведська неурядова організація та запустила краудфандингову кампанію. Подробиці дивіться у відео. 

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках – YouTube або Facebook або Twitter. Долучайтесь!

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!