У Маріуполі триває проект з вивчення жестової мови правоохоронцями

Громадяни України мають право на мирні зібрання і останніми роками активно його реалізують. Щоб масові заходи та демонстрації залишались мирними і вели до ефективного обміну думками, а не силового протистояння, в Україні впроваджено поліцію діалогу.

Модель поліції діалогу прийшла зі скандинавських країн. Вперше її ввела Данія в 1993 році. Потім Швеція дослідила ефективність поліції діалогу на великих масових подіях з сутичками та розробила спеціальну поліційну тактику. В Україні впровадження діалогової поліції стало важливою складовою «Концепції забезпечення публічної безпеки та порядку під час проведення масових заходів», що була розроблена МВС спільно з європейськими партнерами та затверджена у 2018 році.

Перші підрозділи поліції діалогу були створені у Києві та Одесі, містах з найвищою щільністю масових заходів. Вони вже зарекомендували себе під час проведення Маршу рівності, КиївПрайду та сумних роковин 2 травня в Одесі. З 2019 року такі підрозділи з’явились в Донеччині.

Що має робити поліція діалогу

Нові підрозділи належать до блоку поліції превенції, тобто їхнє головне завдання – запобігати правопорушенням, в першу чергу під час громадських акцій протестів, маршів, футбольних матчів, релігійних заходів і таке інше.

Попередження реалізується через налагодження спілкування між учасниками акцій. Це новий підхід у забезпеченні публічної безпеки.

Для цього поліціянтів нових підрозділів спеціально навчають: психології натовпу, роботі з емоціями людей та висловленню співчуття, а також – виявляти провокаторів та оцінювати ризики у розпал масових акцій.

Мета перемовників під час акції – налагодити довіру та взаємодію. Доводиться їм і роз’яснювати мітингарям чинне законодавство України, їхні права та можливі наслідки у  випадку порушень.

Важлива функція – підготовка до запланованих акцій. Коли ще до акції поліціянти спілкуються з організаторами для прояснення мети заходу, домовляються зі сторонами про недопущення провокацій та ескалації конфлікту, організовують ефективну комунікацію між всіма учасниками.

Вони розробляють додаткові безпечні маршрути маршів, обговорюють побудову колон і дії волонтерів, тобто, розробляють модель ризиків та загроз.

Таке спілкування навіть додає акції ефективності. Наприклад, якщо демонстранти бажають дійти маршем до державної установи і вручити чиновникам доручення, поліція може заздалегідь домовитись з чиновниками про вихід до людей і спілкування. Так знімається напруження між людьми, кожному надається можливість висловитись і налагоджується діалог між тими, хто має різні думки, без застосування сили.

Робота поліції діалогу спирається на чотири принципи:

• Сприяння проведенню масових заходів. Тобто, допомагати учасникам зібрання досягти мети: поспілкуватись з представниками певних інституцій, передати свої вимоги, висловитись тощо.
• Володіння інформацією про майбутній захід, щоб сприяти його результативності. Так, поліціянти заздалегідь знайомляться з організаторами, узгоджують маршрути та обмеження, попереджають по можливі наслідки агресивної поведінки.
• Комунікація – це постійне спілкування і зв’язок з учасниками заходів до події та під час її проведення. Після акції також корисно проаналізувати та зробити висновки аби майбутні марші та демонстрації проходили ефективно та мирно.
• Диференційований підхід, оснований на тому, що в юрбі варто виявляти провокаторів чи радикалів й ізолювати саме їх, щоб захід продовжувався мирно. Таких просто просять вийти з натовпу: агресивних громадян зупиняють словом, а не силою. Такий підхід також допомагає правильно розмежувати окремі групи під час події.

Буває, до поліції надходять заяви про наміри провести в одному місці дві події від політичних опонентів. Правоохоронці відділу діалогу мають завчасно зв’язатись з організаторами, попередити про інші акції, а під час проведення заходів створити безпечний простір. Інколи між групами розміщаються загони поліції, щоб запобігти сутичкам, але при цьому, щоб опоненти бачили та чули один одного.

Як відрізняється поліція діалогу

Працівник поліції у формі викликає у громадян особливу реакцію: одні лякаються і замикаються, інші проявляють агресію. Тому було вирішено, що працівник поліції діалогу на службу заступає у цивільному одязі та спеціальному синьому жилеті.

Хоча такі підрозділи поліції належать до блоку превенції, називаються вони поліцією діалогу для того, щоб усім було зрозуміло їх завдання. Саме так і написано на їхніх жилетах.

Вони не мають зброї та інших спецзасобів. В арсеналі тільки слово та спеціальна психологічна підготовка.

Стратегічна мета – створення культури

Переговорники мають не контролювати масовий захід, а допомогти людям, що вийшли на вулицю, захищати свої права, мирно висловити свою думку. Таким чином навіть зміцнюється довіра між громадянами та правоохоронцями.

Стратегічні наміри поліції діалогу – сприяти мирному співіснуванню політичних опонентів у громадах. Підрозділ має постійно, навіть поза акціями, контактувати з місцевими організаціями, спілкуватись з активістами та допомагати їм налагоджувати співпрацю з владою.

Таке спілкування допоможе навчитись створювати ефективні та безпечні заходи та знизити ризик виникнення насильства під час мітингів, а загалом – підняти культуру масових заходів і мирної реалізації права громадян на збори та висловлення своїх думок, ставлення до влади та процесів у суспільстві.

Через діалог громадяни зближуються, знаходять спільне, а не те, що роз’єднує, мають можливість вирішувати конфлікти не насильницьким шляхом.

Олена Костенко, «Донеччина. ЗмІнИ»

Приміряти шолом спецпризначенця, надіти бронежилет, поговорити у гучномовець, посигналити та посидіти за кермом патрульної автівки – усе це дозволили зробити малечі в рамках акції “Різдво з копами”, яка пройшла 7 січня на площі Миру у Краматорську.

Окрім іншого, копи пригощали усіх смаколиками, дарували корисні сувеніри та розповідали цікаві історії про роботу патрульних поліцейських. Протягом трьох годин, самого початку акції і до її завершення, на майданчику було повно людей, лунали дитячі голоси та звуки спецсигналів службових автомобілів. Як діти, так і дорослі із задоволенням знайомились із оснащенням службового автомобіля та спорядженням поліцейських, а також мали можливість подивитись на інші спецзасоби патрульних.

“Ми постаралися зробити так, щоби для дітлахів зустріч з поліцейськими була не тільки розважальною, але й корисною. Для цього інспектори підготували пізнавальну програму з правил дорожнього руху та особистої безпеки. Однак найбільше діти чекали своєї черги покататися в справжньому поліцейському автомобілі, приміряти спецзасоби й особисто поспілкуватись з патрульними”, – розповіла Наталя Бокова, лейтенант поліції, старший інспектор Батальйону патрульної поліції Краматорська та Слов’янська.

В акції “Різдво з копами” були задіяні два патрульних автомобіля та крафтер спецпідрозділу патрульної поліції “ТОР”. Роздивляючись автівкі, а особливо знаходячись за кермом, краматорські діти відчували себе справжніми поліцейськими. А для дорослих копи підготували не меншу цікавинку – можливість приміряти алкоокуляри, які імітують вплив алкоголю на поведінку людини і таким чином допомагають усвідомити усі ризики керування автомобілем в нетверезому стані.

“Святкування Різдва з патрульними стало вже традицією. І не тільки у Краматорську, це Всеукраїнська акція. Цьогоріч вона відбулася у всіх великих містах України. До нас на Різдво з копами приходять цілими сім`ями, ми цьому дуже раді. Адже ми хочемо, щоби поліцейські викликали довіру, а подібні заходи цьому дуже сприяють”, – зазначила Наталя Бокова.

Такі свята, або спільні заходи разом з малечею, дуже потрібні для того, щоб діти не боялися на вулиці патрульних поліцейських і не сприймали їх як загрозу. Навпаки, щоб знали: якщо потрібна допомога – дитина може підійти до поліцейського, і він завжди допоможе.

Під виготовленням ніби-то аксесуарів двоє жителів Краматорська робили та збували набої.

​Затримані вчинили бунт у внутрішньому дворі, а всередині спецустанови захопили заручника – поліцейські, спецпризначенці КОРДу, роти поліції особливого призначення, співробітники СІЗО №7, військовослужбовці Нацгвардії України та патрульні об’єднали зусилля, аби навести лад та звільнити полонених з мінімальними втратами. Навчання пройшли в умовах, максимально наближених до реальних.

У Маріуполі триває проект з вивчення жестової мови правоохоронцями. Після складання іспитів, 20 «ластівок» стануть першими в Україні дільничними, ювенальними поліцейськими та оперативниками карного розшуку, здатними спілкуватися з людьми з порушеннями слуху.

«Метою проекту є показати суспільству, що такі люди існують. Ми вивчаємо, ким є люди, які не чують, та як не порушувати їхні права. Наш меседж – «я знаю трохи жестів і завжди готовий допомогти». Ці ази дозволять налагодити контакт з людиною, що не чує, бо побачивши руку допомоги, вона піде назустріч, навіть якщо ви не досконало знаєте мову жестів», – розповіла вчителька Маріупольської спеціальної школі-інтернату для дітей з порушеннями слуху Вікторія Труфанова, яка викладає поліцейським жестову мову та дактиль.

Для Національної поліції проект «Ластівка» є інноваційним. Якщо в регіонах подібні проекти проходили патрульні поліцейські, то працівники різних підрозділів Нацполіції вперше беруть участь у вивченні жестової мови. Перші фахівці сурдоперекладу з’являться у Маріуполі.

Викладачка підкреслила, що програма підготовки працівників Нацполіції більш широка, ніж пройшли патрульні, зокрема розширився словник жестової мови. Поліцейські вивчають не тільки ситуативні жести, але й тематичні, які пов’язані з їхнім фахом.

«Я неодноразово стикався з ситуаціями, коли приїжджаєш на виклик, а людина просто не може тобі розповісти, що сталося. Саме це мене мотивувало взяти участь у проекті, щоб розуміти людей з порушеннями слуху та навчитися мові жестів», – зазначив оперуповноважений сектору кримінальної поліції Центрального відділу поліції Ігор Макаров.

Завершиться проект складанням іспитів. Найвідповідальнішим завданням буде поспілкуватися на задану тематику з людьми, що не чують, – дорослими та дітьми.

Юлія Дерека