Валерія Костюшко – тричі переселенка. Щоразу разом із родиною змушена була шукати прихисток від російського агресора. Вперше війна увійшла в її дім, коли вона була ще дитиною – з батьками довелось тікати з Молдови через дії рф у «Придністров’ї». Нове життя вирішили облаштувати в українському Донецьку, який також змушені були покинути у 2014 році теж через російську окупацію. Переїхали у Святогірськ, де Валерія почала активну діяльність – мріяла створити справжнє місто майбутнього. Започаткувала громадську організацію, об’єднала людей та за їхньої підтримки втілила проєкт «Казковий ліс».
24 лютого 2022 року історія повторилася – знову війна, окупація, переїзд із родиною в Дніпро. А потім – звільнення міста Збройними силами України та регулярні поїздки до Святогірська, бо інакше вже не могла…
Святогірськ – унікальне місце сили. Але головне – це люди
Коли стало зрозуміло, що у Донецьку залишатися не можна і треба шукати нову домівку, родина Костюшків вирішила поїхати на дачу у Святогірськ. Її купили ще до 2014 року. Згодом там народилась донька, тож вирішили облаштуватися у місті.
«Святогірськ – це справжнє місце сили. Унікальна природа, багаті землі, сосни, вода, Святі гори та кращі у світі дзвони! Саме тут, у цьому місці, в мені прокинулась потреба щось змінювати на краще, творити майбутнє. З’явилось велике бажання самій брати активну участь у житті громади. Почалось все з бажання очистити від сміття природу. Я вже й не згадаю величезну кількість суботників та всіляких акцій із очищення Святогір’я. Багато місцевих жителів підтримали цю ініціативу, регулярно проводились дитячі толоки. Цілі студентські групи приїжджали, щоб взяти участь в акціях з очищення прекрасної природи Святогір’я від пластикових пляшок та іншого», – розповідає Валерія.
Згодом з’явилась ідея перетворити занедбану ділянку, вкриту чагарниками, на облаштований сквер. Пропозицію озвучила друзям – теж переселенцям. Разом із ними Валерія звернулася до місцевої влади, щоб отримати дозвіл на розбудову, а з часом до ініціативи долучились місцеві жителі. Так з’явився «Казковий ліс».
«Цей проєкт познайомив мене з активною частиною громади. Ми разом все прибирали, розчищали, облаштовували, збирали гроші. БФ «Слов’янське серце» допоміг скласти проєкт, завдяки якому встановили спортивний майданчик. Донори також допомогли з тенісним столом. Лавки, урни, гойдалки, сцену, вуличну бібліотеку й взагалі більшу частину того, що можна побачити, покупали та будували силами людей. «Lіоn Club Svyatogirsk» та місцеві підприємці також підтримували численні заходи», – згадує вона.
Упродовж 5 років одночасно з облаштуванням «Казкового лісу» в місті влаштовували різноманітні заходи для дітей та дорослих.
«До цього часу у Святогірську взагалі не було жодного, так би мовити, офіційного парку чи скверу, та й взагалі місця для проведення святкових заходів і дозвілля. Хіба що біля виконкому іноді щось відбувалось, але там і місця замало, і людям не дуже було зручно. Розумієте, «Казковий ліс» – це не просто територія, а щось більше. Це згуртованість, активності, робота, відпочинок, дозвілля, свята, спорт… Це – люди, які прагнуть змінити життя на краще, перш за все», – каже Валерія Костюшко.
Читайте також: Святогірська громада дуже зацікавлена в відновленні, тому там стартував Всеукраїнський проєкт
Коли щось робиш – страх зникає
24 лютого 2022 стало черговим випробуванням для родини Костюшків. Власне, як і для більшості українців. Валерія каже, що жодної паніки не було, як і розуміння масштабів чергового етапу війни. Замість цього – зібраність, адже мали діяти. На другий день великої війни організували евакуацію дітей до Харкова, звідти – у Польщу.
«Знайомий подзвонив і сказав, що є така можливість. Тож зібрали, хто погодився, і поїхали до Харкова. Розуміння, що це все дійсно війна у тому форматі, в якому вона є, прийшло одразу зі звуками вибухів, які почула вже на вокзалі. Посилилось дорогою додому, коли ледь не під колеса вибіг військовий з великою «пушкою» в руках та вистрілив кудись вдалину. Це потім я вже дізналась, що окупанти підійшли майже впритул до Харкова, на трасі горить військова техніка, і є вже жертви серед цивільних. Просто злякалась, розгорнула машину та помчала знову на вокзал», – розповідає Валерія.
Жінка каже, що тоді ж пролунав і перший дзвінок з проханням про допомогу. Подзвонив керівник комунального підприємства, просив організувати облаштування бомбосховища. Мовляв, звертався до людей, а вони не йдуть. Перебуваючи на вокзалі у Харкові, Валерія записала відео із закликом до містян про допомогу, яке оприлюднила у спільному чаті, що був створений за місяць до повномасштабної війни. Саме цей чат допоміг потім розв’язувати безліч питань, пов’язаних з евакуацією, перебуванням у місті, пошуком близьких та родичів тощо.
Вранці наступного дня наважилась їхати у Святогірськ. І це було єдиним правильним рішенням, адже наступного дня проїхати там вже було неможливо – міст в Ізюмі підірвали.
«Коли приїхала додому, одразу включилась у роботу. Можу сказати одне – коли ти чимось займаєшся, то страх зникає. Тож намагалася не сидіти, а бути корисною. Тоді БФ «Слов’янське серце» закликав допомогти з евакуацією людей зі сторони Ізюма, Осколу. Шукали машини, водіїв, супровід, бензин… Силами людей ми знаходили гроші та можливості купити та відправити медпрепарати першої потреби, які в той час здобути в нашому регіоні було складно. Вже у березні екіпажі швидкої допомоги виїхали зі Святогірська та перестали приїжджати на виклики. Більшість медиків місцевої амбулаторії евакуювалися. Розуміючи, що залишаємось без медичної допомоги, екстрено організували «МедШтаб» та провели серію майстер-класів з надання невідкладної медичної допомоги. До кінця березня єдиною надією на отримання медичної допомоги став молодий фельдшер Володимир Пономарьов і той запас ліків, який ми самі організували», – згадує активістка.
Читайте також: «Тут було все, щоб надавати якісну допомогу»: що стало з госпіталем для ветеранів у Святогірську?
Я вірю в Святогірськ і в людей, які тут живуть
Коли Збройні сили України визволили Святогірськ, родина Костюшків залишилась у Дніпрі. А Валерія почала регулярно їздити у місто. Спочатку через безхатніх тварин, яких стало дуже багато в громаді.
«Люди поїхали та покинули їх напризволяще. Тож потрібно було щось робити. Тоді зорганізувалися та почали возити корм. Потім знайшлись люди, які прихистили собак та кішок, але їм була потрібна допомога, бо одна справа – годувати двох собак, інша – коли їх 20 чи 30. Шукали, збирали гроші, домовлялися з благодійними організаціями», – згадує Валерія.
Згодом організували кілька заходів зі стерилізації та вакцинації від сказу. На запрошення ГО «Святогірськ на долоні» приїжджали волонтери з Німеччини «Tiernothilfe Ukraine», які в перший приїзд простерилізували 226 тварин за два дні. Приєднувались до таких ініціатив й інші ветеринари та зоозахисники. І нехай повністю проблему вирішити наразі не вдалось, але більшість собак та кішок обробили та прихистили.
Читайте також: У Святогірську безплатно лікували, вакцинували та стерилізували тварин
Під час однієї з таких поїздок подруга попросила Валерію допомогти з організацією різдвяного туру «Різдво на фронті» – у Святогірськ приїхали кобзарі. Тоді ж познайомилась з Катериною Гавриловою з Полтави, яка під час заходу влаштовувала музичні заняття для дітей.
«Коли я побачила, як Катя об’єднує цих дітей, незалежно від віку, дає їм інструменти, навчає і спілкується з ними, то зрозуміла, що вона дуже потрібна нашій громаді. Запропонувала продовжити такі зустрічі, а вона «загорілась» цією ідеєю. Через деякий час ми провели перший тур таких музичних занять у різних населених пунктах Святогірської громади. І побачили, наскільки це важливо. Музика – справжня терапія», – говорить Валерія Костюшко.
Про цю ініціативу дізналась Ірина Гоулд – композиторка та засновниця БО «Voice for Ukraine UK», та вирішила підтримати. У квітні 2023 року вона вперше особисто завітала у Святогірськ та привезла з собою у подарунок музичні інструменти, аби у дітей була можливість навчатися. Тоді ж були організовані творчі заняття у різних населених пунктах громади.
«Взимку таких активностей було не дуже багато, але зараз ми починаємо з новими силами й вирішили трохи змінити формат. По-перше, ми виділили три локації, в яких будуть регулярно проводитись заняття. По-друге, під час спілкування з дітьми з’ясувалось, що більшість хоче опанувати гру на гітарі. Наразі вже розпочався пошук таких можливостей, адже потрібно знайти інструменти, щоб вистачило кожному, а ще – хоч трохи фінансування для вчителів. У мене немає жодних сумнівів, що все вдасться, і не таке проходили. І я дуже покладаюсь на людей, які завжди готові відгукнутися. Наприклад, подарувати гітару, якою вже не користуються тощо. До того ж у нас є 20 тисяч гривень, які передала Ірина Гоулд. Це допоможе розпочати, а далі вже буде легше», – впевнена Валерія Костюшко.
Нагадаємо, що жителі деокупованих регіонах Святогірської громади й частково Лиманської, можуть отримати юридичну, психологічну та соціальну допомогу завдяки роботі ГО «Клуб рибалок України – Юей Фішинг Клуб». Зокрема, у Святогірську функціонує соціальний центр підтримки, а до на’віддаленіших населених пунктів регулярно навідуються мобільні бригади.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!