Конституція України гарантує громадянам: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». А вже більш детально трудові права працівників прописані в законах України. Зокрема, на законодавчому рівні закріплено стабільність трудових відносин і захист від незаконного звільнення.
Особливих важелів законодавство про працю, в частині збереження місця роботи, набуло в період карантину, коли багато підприємств намагалися скоротити кількість співробітників.
Однак, якщо людина працює легально, за трудовим договором, то роботодавцю нелегко звільнити її з роботи в будь-який момент за своїм бажанням. До того ж, існують певні категорії робітників, які мають додатковий захист від свавілля роботодавця.
Підстави для звільнення
Згідно з Кодексом законів про працю України, для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця повинні бути чіткі підстави, які перелічені у статті 40 даного документу.
Однією з причин може бути ліквідація підприємства, коли скорочується вся чисельність працівників. Скорочення штату також можливо на підставі вдосконалення технологій, зменшення обсягу виробленої продукції тощо. Про майбутнє вивільнення працівників мають персонально попередити не пізніше ніж за два місяці. Весь цей час вони можуть продовжувати працювати та отримувати заробітну плату.
Також за ініціативою роботодавця може бути звільнений працівник, який прогулює, не виконує своїх обов’язків, з’являється на роботі в нетверезому стані або у стані наркотичного сп’яніння, вчиняє розкрадання майна.
Процедура звільнення
Звільнення працівника з будь-яких причин за ініціативою роботодавця вимагає дотримання певної процедури. Наприклад, при згаданому скороченні штату обов’язково виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).
А для того, щоб законно звільнити порушника трудової дисципліни, роботодавцю необхідно кожного разу брати у нього письмові пояснення скоєних вчинків.
Захист від звільнення
Існують гарантії збереження робочого місця для окремих категорій працівників (ст. 184, 186-1 Кодексу). До них відносяться: вагітні, жінки з дітьми віком до трьох років, одинокі матері при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, батьки-одинаки (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікуни та прийомні батьки.
Також не можливо за бажанням власника звільнити працівника, якщо він знаходиться на лікарняному або перебуває у відпустці, в тому числі – за доглядом за дитиною.
Однак для жодній з перелічених категорій та обставин ця норма закону не працює, якщо підприємство або організація повністю ліквідується.
Преференції у збереженні робочого місця
Згідно зі статтею 42 Кодексу законів про працю, у разі скорочення штату певні переваги мають працівники з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних цих умовах переважне право залишитись на роботі мають:
- батьки, в яких двоє і більше дітей,
- особи, які є єдиними годувальниками в сім’ї,
- робітники з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві,
- учасники бойових дій та інваліди війни,
- працівники, які дістали на цьому підприємстві професійне захворювання або інвалідність,
- колишні військовослужбовці строкової служби, протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Поновлення прав у суді
Роботодавець, який за своєю ініціативою звільняє працівника, повинен в той же день видати йому копію наказу про звільнення. Цей наказ можна оскаржити в суді у місячний термін. Подібні справи розглядаються у спрощеному порядку. Якщо суд винесе рішення про поновлення працівника на роботі, то за кожен день вимушеного прогулу працівник отримує середній заробіток.
Світлана Денисенко, «Донеччина. ЗмІнИ»
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!