Навіщо_Нам_Бути_Разом? – під таким гаслом містами України проходить громадський марафон, у рамках якого в Антикризовому медіа-центрі (м. Краматорськ) відбулася відкрита дискусія на тему: “Інформаційна реінтеграція Донбасу: місія (не) можлива?”.
Учасники “круглого столу” – представники місцевої влади, експерти, журналісти, громадські активісти, волонтери та учасники АТО – обговорили проблеми інформаційної політики в Україні, вплив пропаганди на окупованій території, також висловили думки щодо забезпечення реінтеграції населення, що мешкає по той бік лінії зіткнення.
Ми вже втратили час і продовжуємо злочинну бездіяльність, коли не впроваджуємо реальну політику реінтеграції окупованих території – таку спільну думку висловили учасники дискусії. Пропонуємо їх пряму мову.
Модератор Юлія Тищенко, Український незалежний центр політичних досліджень:
“Питання інформаційної реінтеграції вкрай важливе, адже мова йде про комунікацію між людьми задля зшивання країни. Тому інформація має бути правдивою, без фейків і маніпуляцій, що притаманно гібридній війні”.
Юлія Каплан, експерт-аналітик аналітичного центру “Фабрика думки “Донбас”:
“Конфлікт на сході України розпочався з інформаційної агресії, тому й розв’язуватись він має таким же чином. Але мешканці підконтрольних і непідконтрольних територій вже п’ятий рік живуть у різних інформаційних просторах, і це все більше відображається на їхньому світогляді. Зазначу, що не на нашу користь. Наш центр проводив дослідження, результати якого показали, що на непідконтрольній території рівень довіри до українських ЗМІ значно нижче ніж до російських. Це цілком зрозуміло, але ж і на підконтрольній території довіра до вітчизняних медіа низька й продовжує падати”.
Андрій Романенко, координатор Центру “Дій-Краматорськ”, громадський діяч:
“Це говорить про відсутність єдиної державної інформаційної політики, втім, як і політики реінтеграції. За чотири роки ми не зробили нічого, щоб припинити мовлення теле- радіоканалів з окупованої території. А українські канали не покривають навіть всю нашу територію. Крім того, деякі вітчизняні ЗМІ, особливо регіональні та відомчі, мають відверто антидержавну риторику, але ані регулятор, ані правоохоронні органи не реагують на це належним чином”.
Олександр Меланченко, громадський діяч:
“Навіть якщо ми поставимо 20 нових телевізійних веж, щоб транслювати на окуповану територію свій контент, він не буде сприйматись – занадто різнокаліберний. А люди там звикли до єдиної думки, що вливають в їхні вуха пропагандисти. Тому я пропоную виділити спеціальні телеканали, які точково подаватимуть певну інформацію, нехай навіть з елементами пропаганди. Наприклад, так протягом багатьох років Грузія готовить підґрунтя для реінтеграції своїх окупованих територій”.
Катерина Овчаренко, координатор проектів БФ “Карітас Краматорськ”:
“Ми працюємо з гуманітарною місією з 2015 року, допомагаючи переселенцям і мешканцям “сірої зони”. Спілкуємось з людьми й бачимо, як змінюються їх погляди – на жаль, не на краще, оскільки вони не мають реальної підтримки з боку держави. Залишившись наодинці зі своїми проблемами, без житла та засобів існування, багато з них повертаються назад із відчуттям того, що Україна їх зрадила. З цього висновок – ніяка інформаційна кампанія не буде впливовою, якщо вона не підкріплена діями”.
Олександр Ворошков, радник у справах ВПО у Донецькій області в Міністерстві соціальної політики України:
“Перед тим, як говорити про реінтеграцію окупованих територій, ми повинні хоча б подбати про мешканців прифронтової зони. Це понад 200 тисяч людей, які не мають забезпечення своїх базових потреб. Єдина допомога, що їм надходить – від міжнародних організацій. Натомість держава нібито ставить перепони, щоб зробити їхнє життя ще складнішим. Вони не можуть скористатися навіть програмою “Доступні ліки”, не говорячи про перешкоди при отриманні пенсій і соціальних виплат. Те ж саме й з переселенцями. Нам кажуть, що для інтеграції необхідно зробити зразковою підконтрольну територію, але замість цього вже п’ятий рік між нами будується стіна”.
Сергій Борозенцев, юрист, громадський діяч:
“Політика реінтеграції повинна бути матеріальною та відчутною. Люди мають знати, що на цій території їм допоможуть – не тільки закликами з плакатів на КПВВ, а й в реальному житті. На практиці у нас навіть довідку про народження та смерть люди вимушені оформлювати через суд. Це можна виправити елементарними змінами у законодавчих актах, але ж цього не робиться”.
Володимир Лупацій, Центр соціальних досліджень “Софія”:
“В Україні десятки міністерств причетні до політики реінтеграції. Всі щось роблять, а результату немає, тому що немає координації дій. Потрібна загальнодержавна програма реінтеграції, яка охопить різні сфери життєдіяльності включно з інформаційною складовою, – і крок за кроком виконувати її. Лише тоді буде дієвий результат”.
Олег Саакян, Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій “Єдиний Координаційний Центр”:
“Часто-густо у нас інформаційна політика щодо мешканців окупованих територій перетворюється в піар держави Україна. Це величезна помилка, оскільки в житті все далеко не так, як обіцяють яскраві борди на КПВВ. Тому треба говорити правду, але робити все можливе, щоб люди відчували, що вони були й залишаються частиною нашої держави”.
До обговорення за “круглим столом” долучились присутні, які додали свої думки щодо втілення інформаційної реінтеграції – без додаткових загроз для суверенітету держави, без соціально-культурного розколу та міжрегіональних протирічь.
“Всі ідеї, що пролунали, будуть прокомуніковані з профільними міністерствами задля координації дій, спрямованих на безпечну реінтеграцію тимчасово окупованих територій”, – запевнила Юлія Тищенко.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!