14 червня в Дніпрі на Алеї пам’яті Героїв Небесної Сотні і загиблих бійців АТО вшанували пам’ять 49 десантників, загиблих на борту збитого неподалік Луганська літака Іл-76 в 2014 році. Під час заходу поіменно згадали кожного воїна, капелани української православної церкви провели панахиду. Представники міської та обласної влади, рідні, друзі загиблих, побратими та просто небайдужі містяни поклали квіти до меморіальних стел із іменами героїв.
«Це була перша страшна трагедія з початку війни з великою кількістю загиблих військових. Місто підтримує родини загиблих із Дніпра. У рамках міської програми «Родина героя» одинадцять таких сімей до пам’ятної дати отримали матеріальну допомогу в розмірі 4 тис грн. Також щомісяця підтримуємо їх грошовою допомогою в розмірі двох прожиткових мінімумів. Зустрічаємося з такими родинами, спілкуємося, не забуваємо їх. Робитимемо це й надалі», – сказала заступниця директора департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради Юлія Дмитрова.
В руках рідних Героїв – портрети хлопців, життя яких обірвав ворожий снаряд.
«Наш хлопчик загинув в літаку, йому було 25 років, – розповіла тітка загиблого військового Артема Санжаровця Ганна. – Він міг не йти на службу, але пішов. Сказав, що не може сидіти вдома. У нього була наречена. За тиждень до цього говорив: прийду – одружуся. Але не судилося».
Дніпрянка Валентина Коренченко втратила у збитому літаку свого сина, 23-річного Олега Коренченка.
«У сина було сильне відчуття обов’язку. Він був залізничником. У березні 2014-го сам пішов до воєнкомату. Направили його служити в складі 25-ї бригади. Так вийшло, що він був у тому літаку. За п’ять років легше не стало. Ця біль втрати – на все життя», – сказала пані Валентина.
Вшанувати пам’ять полеглих прийшов і В’ячеслав Чеплохін. Чоловік особисто знав багатьох із загиблих.
«Теж служив у 2014-2015 роках у складі 25-ї бригади, але був у іншому батальйоні, хоча із багатьма із загиблих був знайомий. Несправедлива трагедія з великими втратами. Хлопців вже не повернути, але всі винні повинні обов’язково нести відповідальність і бути покараними», – наголосив пан В’ячеслав.
Вечір пам’яті розпочали з Гімну України. Хвилиною мовчання вшанували загиблих. Разом помолилися за них.
«Я дізналася про трагедію з новин, спочатку навіть не повірила, – поділилася ведуча Вечора пам’яті Наталя Гейман. – Загибель десантників – це, мабуть, точка неповернення. Для мене – це офіційний початок війни. Страшної та підступної війни, якої я ніколи не пробачу».
«Для мене літо 2014 року було пекельним. Це був суцільний жах. Нині для суспільства дуже важливо не тільки покарати винних за цю трагедію. А й з’ясувати, що відбувалося крок за кроком, хвилина за хвилиною, аби в майбутньому ми не допустили такого. Бо війна триває», – наголосила начальниця управління з питань учасників АТО Дніпропетровської ОДА Наталія Шуліка.
Пам’ять загиблих 14 червня вшановують по всій Україні.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!