Вшанування загиблих під Іловайськом
29 серпня в Дніпрі на Алеї пам’яті біля Дніпропетровської облдержадміністрації пройшла панахида за загиблими в Іловайському котлі. Аби схилити голови перед подвигом справжніх героїв, зібралися рідні загиблих, їхні побратими, небайдужі містяни.
На Алеї пам’яті було людно. Зібралися ті, хто сам пройшов Іловайське пекло, й рідні загиблих. Вшанувати пам’ять загиблих прийшли навіть юні дніпряни.
«29 серпня 2014 року за офіційними даними 368 наших воїнів загинули, виходячи так званим «зеленим коридором», – розповіла начальник управління з питань учасників АТО Дніпропетровської ОДА Наталія Шуліка. – Сьогоднішня зустріч – не «для галочки». Маємо пам’ятати наших героїв, те, що за нас хлопці віддали своє життя»
Після виконання Гімну України, священики справили панахиду за загиблими військовими
«В Іловайську загинув мій друг молодості – Юрій Коновалов. Кандидат наук, викладач одного із київських університетів. Юнаком він не пішов в армію за станом здоров’я. Але після Революції Гідності рядовим мінометником відправився служити», – розповіла Ольга, одна з тих, хто прийшов до Алеї пам’яті.
«Ми були в Іловайську 29 серпня. О шостій ранку вишикували колону, почався бій. Ми не могли вийти з Іловайська. О восьмій вечора я потрапив в полон. Не один мій друг загинув того дня. Був Сергійко Нестраденко – дуже хороша людина, позитивна – постійно жартував. Вася був. Хлопцю – 21 рік. Загинув…Дуже важко це згадувати», – поділився АТОвець Євген Дудко.
Вшанувала пам’ять героїв й Литовська делегація, яка саме завітала до Дніпра. Зокрема, голови схилили представники реабілітаційного центру Друскінінкай, який вже чотири роки приймає на лікування українських військових
«Було важко чути розповіді хлопців. Деякі потрапили в полон, деякі виходили із Іловайська кілька днів, – розповів Рамунас Серпатаускас, який допомагає у реабілітації українських військових у Литві. – Їм було важливо виговоритися, відповідно, на душі ставало легше. Після психологічної реабілітації стан хлопців покращується. Вони змінюються, у них загораються очі, з’являється жага до життя. Бійці повертаються до України з бажанням зробити для Батьківщини ще більше»
Наприкінці поклали квіти до стел з іменами загиблих – в пам’ять про хлопців, які віддали життя за незалежність України.
Урочистості відбулися також у багатьох населених пунктах Дніпропетровської області.
Голова Верхньодніпроської районної ради Артем Кравченко – один з тих, хто був поранений, але вийшов з Іловайська. Артем ділиться спогадами:
«Рівно 4 роки тому, 29 серпня, завдяки Божій опіці я лишився живим… Отримавши 3 кульових поранення: в праве плече, в ліву руку на виліт та ліву ногу, пролежавши в полі, вдаючи мертвого, з ранку 29 серпня до 30 серпня, потрапивши в полон до російської регулярної армії, в якому пробув до обіду 31 серпня, лишився живим.
Тіло майже одужало. Воно не болить так, як рани від втрати справжніх патріотів-побратимів, моїх друзів. Тому продовжуватиму докладати максимум зусиль, щоб життя, яке мені було дане Богом вдруге, прожити гідно. І пам’ятаю очі кожного…»
Запеклі бої під Іловайськом відбулися в період від 7 до 29 серпня 2014 року. Українські військові, виходячи за домовленим «зеленим коридором» з Іловайська, були підступно обстріляні супротивником. За офіційними даними тоді загинуло 366 осіб; 429 — отримали поранення різного ступеню тяжкості; 300 — потрапили у полон.
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
