Виклики та можливості освіти дітей з окупованих територій
З якими викликами стикаються діти, коли прагнуть навчатись на підконтрольній території та які вони мають можливості від української влади. Про це 10 грудня дискутували представники міністерств та громадськості.
Після початку збройної агресії Російської Федерації та окупації частини території України у 2014 році, українська влада опинилась перед низкою питань.
- Як відбуватиметься освіта для дітей та молоді з окупованих територій?
- Як їм отримати документи українського зразка по закінченні навчальних закладів?
- Як перевестись на підконтрольну територію?
З 2016 року держава стала спрощувати систему для абітурієнтів з окупованих територій. У 2020 році вони могли вступити до будь-якого закладу вищої освіти без необхідності складати ЗНО в межах визначених квот.
Попри надії української влади, зазначене спрощення не привело до значного збільшення кількості вступників з окупованих територій. Вони використали лише шосту частку від кількості передбачених для них бюджетних місць.
Як держава допомагає отримувати українську освіту
Представниця Міністерства науки та освіти Світлана Кретович пояснює це пандемією та протидією окупантів, які перекривали КПВВ, що ускладнило дітям виїзд на вступ до вишів. Та попри ці виклики, у 2020 році до різних навчальних закладів вступило більше дітей з окупованих територій, ніж минулого року. Загалом за роки окупації цією можливістю скористались понад 8000 осіб. Щоб збільшити цю кількість, потрібна потужніша інформаційна кампанія.
В планах Міністерства вже з січня в шести вишах ввести підготовчі курси, на яких діти зможуть навчатись за змішаною формою або дистанційно через пандемію. Однак ідея онлайн навчання не підходить до ідеї реінтеграції дітей в український простір. Тому вже з першого вересня майбутнього року такі курси будуть з денною формою навчання та стипендією.
Окрема робота ведеться з освітніми центрами «Крим-Україна» та «Донбас-Україна», через які діти з окупованих територій можуть вступати до вишів без ЗНО.
Інна Голованчук, заступниця Міністра реінтеграції тимчасово окупованих територій, зазначила, що українська влада добре володіє статистикою, але смутно уявляє подальшу долю цих молодих людей:
«Ми вважаємо, що інтегрували їх тим, що спростили вступ і надали можливість навчатись на підконтрольній території України. Однак хотілось би на найближчі роки запровадити новий підхід – вимірювати якість в тривалості контактів з тими молодими людьми. Намагатись забрати їх з тих незвичайно важких умов».
Щоб інтегрувати в український простір не тільки молодь, а в цілому родини, розроблена програма, що об’єднає зусилля держави, громадськості та молоді з окупованих територій.
Таміла Ташева, заступниця Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, підкреслила, що Україні важливе не лише повернення території, а і ментальне повернення людей, створення для них нового соціального культурного середовища.
Прагнення навчатись – справжній виклик для дітей
За ситуацією на окупованому півострові стежить Кримська правозахисна група. Її керівниця Ольга Скрипнік розповіла, що наслідком окупації та агресивної політики Російської Федерації стала мілітаризація. Дітям нав’язують так зване патріотичне виховання, яке немає нічого спільного з правом на освіту.
Правозахисники вже передали до міжнародного суду свідчення про те, що пропагандою серед дітей Росія скоює воєнний злочин. Мільйони рублів вкладаються в систему, що реалізує два завдання.
- По перше, формування суто російської ідентичності дітей і молоді, що передбачає знищення української, татарської ідентичності і взагалі ідентичності громадянина України, що позбавляє можливості отримати українські документи.
- Друга проблема – призов цих дітей до російської армії. Створюються умови, коли після школи діти не бачать інших перспектив, окрім як піти до армії. Діти розвиваються в атмосфері культу насильства, зброї, війні, ненависті до України та демократичних країн. Зафіксовано не менше 700 прикладів використання мови ворожнечі.
Водночас ФСБ використовує всі технологічні можливості, щоб збирати інформацію про людей. Це дає ще більше підстав для переслідувань і загрози появи нових політичних в’язнів. Суворі зміни в кримінальному кодексі Росії показують нам, що в Криму є люди, не задоволені окупаційним режимом.
Тому Україні варто шукати платформи онлайн, щоб розвивати у дітей медіаграмотність, кіберграмотність, критичне мислення. Це запорука їх безпеки.
Ольга Куришко, юристка ГО «Крим SOS» розповіла про ще один виклик для жителів Криму: коли студенти їдуть на окуповану територію, російські прикордонники не приймають українську довідку, в якій написано, що вона надана громадянину України. Їх вважають громадянами Росії. В результаті діти їдуть на канікули додому й ризикують не повернутись на підконтрольну територію на навчання. Так в 2020 році багато дітей не змогли перетнути пункти адмінконтролю. Тому Міністерство цифрової політики вже опрацьовує можливість подачі документів на вступ онлайн.
Головний виклик – брак правдивої інформації
Віолетта Артемчук керує ГО «Донбас SOS», яка опікується гарячою лінією для постраждалих у конфлікті в тому числі щодо доступу до освіти. Консультуючи людей з окупованих територій, громадські діячи виявили, що багато з них не мають упереджень щодо освіти в Україні, проте не мають достатньо інформації про можливості. Часто, коли вони їдуть працювати на підконтрольну територію, для них стає прикрою несподіванкою те, що диплом, виданий в ДНР, не є легітимний для України та інших країн. І таких історій досить багато.
Також люди не завжди знають, що їх діти можуть дистанційно навчатись за українськими шкільними програмами і потім легше вступати до вузів.
Там люди живуть в певному інформаційному просторі й навіть не знають, де і як можна шукати інформацію. Втім, сайти українських міністерств часто не доступні на окупованих територіях. Шукати інформацію можна на неурядових порталах, наприклад на сайті «Доступна освіта» Фонду «Відкрита політика».
Державна інформаційна кампанія має бути ще більш масованою, використовувати нові форми та канали, щоб інформація доходила до широких верств населення окупованих територій. Їх діти не їдуть до нас, бо просто не знають про можливості.
Наприклад, батьки не знають, що для того, щоб перевезти дитину до школи на підконтрольній території не потрібні ніякі документи, окрім свідоцтва про народження: ані медична довідка, ані особова справу. Вони не є документом для української влади.
Світлана Кретович звернулась до батьків, що живуть на непідконтрольних територіях:
«Ми чекаємо на дітей, щоб зробити їх майбутнє передбачуваним. Щоб вони отримали легітимний диплом, який дозволить працевлаштуватись та навчатись в інших країнах».
Олена Костенко, «Донеччина. ЗмІнИ»
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
