Маріупольська громадська діячка, журналістка, блогерка Марія Кутнякова зустріла війну у рідному місті та провела в ньому три страшні тижні.
Разом з мамою та сестричкою пережила авіанальоти, бомбардування, голод, відсутність води та ледь не загинула у маріупольському драмтеатрі, коли його розбомбили російські загарбники.
Дівчині разом з близькими дивом вдалося вирватися на неокуповану територію. Спочатку шли пішки до Мелекіного, потім знайомий підвіз їх до Бердянська, який теж вже був захоплений. Звідки з евакуаційним конвоєм маріупольці нарешті дісталися Запоріжжя. Шлях до порятунку зайняв довгих дев’ять днів.
Зараз Марія знайшла прихисток у Вільнюсі, в Литві. Звідти продовжує свою громадську діяльність, тільки змінила напрямок в умовах війни. Допомагає благодійним організаціям, що підтримують переселенців, мешканців прифронтових громад, українських військових.
«Коли у Вільнюсі я трохи прийшла до тями та усвідомила, що знаходжусь у безпеці, то вирішила шукати роботу. Але мені здавалося, що якщо це буде зайнятість виключно у Литві, то я нібито зраджу своїй країні. Тому я шукала собі роботу дистанційну, пов’язану з Україною. За своїм фахом СММ- та PR-менеджеркі я знайшла декілька проєктів, які мене зацікавили, та в яких я була потрібна», – розповідає маріупольчанка.
Збирає донати для «Все Буде Добре»
Марія Кутнякова є комунікаційною менеджеркою Всеукраїнського руху допомоги та спротиву «Все Буде Добре» – ВБД Україна. Це громадська спілка, яка почала працювати з перших днів війни, об’єднала декілька громадських організацій та благодійних фондів задля допомоги постраждалим жителям.
«Хоча я фізично не знаходжуся в Україні, я щаслива від того, що маю безпосередню причетність до потужного волонтерського руху, який працює на досягнення перемоги в цій війні. Таким чином я допомагаю своїй країні навіть на відстані. Рух ВБД Україна займається збиранням та видачею гуманітарної допомоги мешканцям Донецької області. Також нині виконують важливу місію – евакуюють людей з небезпечного регіону», – наголосила Марія.
При цьому дівчина зізнається, ця робота знов і знов повертає її в реалії війни. Що буває важко розказувати про людей, яких рятують волонтери ВБД, про їх тяжкі долі, про руйнування міст і сіл, про обстріли, смерті та поранення. Попри цей фруструючий чинник, Марія вважає, що їй потрібно проходити через це. Єдине, про що жаліє – що неможливо допомогти гуманітаркою чи евакуювати жителів Маріуполя, які там залишилися та конче потребують допомоги.
Участь у маріупольському проєкті «Заходи»
Все ж таки Марія Кутнякова має змогу підтримати своїх земляків-переселенців – через маріупольську громадську організацію «Заходи», яка релокувалася на Хмельниччину. Активісти створили там простір для внутрішньо переміщених осіб, а нині в рамках проєкту «Все Буде Добре. Хмельницький» разом з однодумцями відбудовують покинутий дитячий табір у селі Мартинківці на річці Збруч для облаштування центру реабілітації переселенців з Маріуполя та їх родин.
«До роботи долучилася молодіжна організація «Будуємо Україну разом», яка провела вже декілька змін БУР-табору. Також родини маріупольців, які заселилися у відремонтовану частину будівлі, допомагають з продовженням ремонту. Гроші на відбудову залучають з усіх можливих джерел. Я так само зверталася і до міжнародних фондів, і до українських підприємців, і до українців з проханням зробити донат. Збір коштів продовжується, бо ремонт ще не закінчено, а потім ще потрібно закупити меблі», – розповіла дівчина.
Культура України у Литві
У Вільнюсі, разом з іншими біженками з України, Марія Кутнякова започаткувала ініціативу «Cult. Ukraine». Проводять заходи та лекції, присвячені культурі та традиціям різних українських міст. Литовці дуже цікавляться нашою країною, бо здебільшого мали поверхове уявлення про неї.
«Тут зібралися вихідці з Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Києва, які багато чого цікавого можуть розповісти про свої міста та чого не знають литовці. Наприклад, про Маріуполь вони дізналися лише у світлі жахливих подій. Натомість я показую зовсім інші сторони мого рідного міста. Лекції проходять на двох язиках, литовському та українському – для того, щоб була можливість поспілкуватись і подискутувати одне з одним», – зазначила Марія.
Менторство у молодіжному проєкті
Ще до великої війни Марія стала учасницею у глобальному проєкті UPSHIFT (АПШИФТ) фонду ЮНІСЕФ у якості ментора команди з села Вільне Хлібодарівської громади. Хлопці та дівчата віком від 14 до 21 року вивчали проблеми своєї громади, створювали проєктні ідеї та залучали кошти на їх втілення. Підлітки у Вільному вирішили зробити музей села. Його урочисте відкриття намічалося на 6 березня. Війна зруйнувала всі плани.
«Нині Вільне зовсім не вільне – село окуповане російськими загарбниками. Учасники проєкту роз’їхалися хто куди. Однак донори запропонували продовжити роботу в іншому форматі. Тепер підлітки розшукують своїх земляків з Вільного, які врятувалися від окупації та є переселенцями. Для цього створили чат у соцмережі, де селяни спілкуються, діляться своїми історіями, згадують якісь пам’ятні та дороги серцю речі, що залишилися вдома. Завдяки донорським коштам є можливість хоча б трохи компенсувати їм ці втрати – придбати схожу іграшку, чашку, капці чи ще щось», – розповіла Марія.
«Незламна попри все» – так говорять про таких, як Марія Кутнякова. Переживши страшні дні під бомбардуваннями у Маріуполі, дівчина змогла врятуватись та повернутися до активної діяльності. Нині, навіть на відстані, залишається у гущі подій та допомагає рідній країні.
Світлана Денисенко, «ЗмІнИ. Схід»
Фото надане Марією Кутняковою
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!